D
|
Надключичне поле слід опромінювати в усіх пацієнтів з чотирма або більше позитивними пахвовими лімфатичними вузлами.
|
4.3.2. Променева терапія пахви
Американське товариство з клінічної онкології рекомендує, що після адекватної* операції з повним видаленням або пахвовим видаленням І/ІІ рівня, рутинна ад'ювантна променева терапія не є необхідною і може спричинити додатковий випадок захворювання.77
|
4
|
4.3.3. Променева терапія ВНУТРІШНього ланцюга вузлів мОЛОЧНОЇ залози
Існують дослідження, які вивчали питання, чи приносить користь променева терапія на внутрішній ланцюг вузлів молочної залози (ІМС). Дані стосовно ІМС суперечливі.
Два дослідження не показали ніякого поліпшення виживаності хворих після видалення внутрішніх вузлів молочних залоз на додаток до стандартної радикальної мастектомії82-83.
|
4
|
Дослідження 150 хворих з ураженням внутрішніх вузлів молочних залоз рандомізували на радикальну резекцію внутрішнього надключичного ланцюга, опромінення надключичної області і внутрішніх вузлів молочних залоз і на лікування без операції або опромінення цих областей. Показники 5-річної безрецидивної виживаності були аналогічними в 3-х підгрупах (57%, 53% і 51% відповідно), хоча ризик надключичних та/або внутрішніх рецидивів був найнижчим в опроміненій групі (12%, 0% і 16% відповідно)84.
|
1+
|
Один огляд серії випадків і рандомізованих контрольованих випробувань не показав ніякої користі від променевої терапії.85 Дослідження розглянули дані включених хворих з 1938 р, в результаті чого висока вірогідність того, що побічні ефекти від застарілих методів лікування могла вплинути на результати не на користь опромінення внутрішнього ланцюга вузлів молочної залози. Ніяких доказів того, що опромінення ІМС повинно проводитися рутинно в будь-який групі хворих, немає77,85. Кількість випадків раку, виявлених при скринінгу, зростає, тому до лікаря звертається менше хворих з місцево-поширеним раком і, в зв’язку з цим, слід очікувати зменшення ураження внутрішнього ланцюга вузлів молочної залози.
|
4
|
ESMO 2013
|
реґіонарне опромінення: Більшість завершених рандомізованих досліджень використовували ПТ великої локорегіонарної ділянки з охопленням грудної стінки і усіх регіональних лімфатичних вузлів. Хоча клінічно очевидні, рецидиви лімфатичних вузлів (особливо пахвові і внутрішні молочної залози) рідкісні і поки не отримані результати останніх випробувань, які оцінюють реґіонарну ПТ в рамках ОЗВ, реґіонарна ПТ залишається показаною у пацієнток з ураженими лімфовузлами [І, В]. Після видалення пахвових лімфатичних вузлів, пахвова западина не повинна опромінюватися, за винятком випадків залишкового захворювання після операції.
|
4.4. ПЛАНУВАННЯ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ
у РКВ не були визначені оптимальні терміни проведення ад'ювантної променевої терапії після операції. В одному великому РКВ 244 пацієнтки були рандомізовані на отримання спочатку хіміотерапії або променевої терапії після органозберігаючою операції молочної залози. Відсутні істотні відмінності між виживаністю підгруп, де спочатку проводили хіміотерапію і де спочатку проводили променеву терапію до будь-якої події, дистальних метастазів або смерті. У дослідженні робиться висновок, що не існує ніяких переваг щодо призначення променевої терапії до ад'ювантної хіміотерапії. Проте це дослідження не має достатньої статистичної сили, щоб визначити клінічно значущу користь будь-якої з цих послідовностей86.
Зазвичай критеріям прийнятності відповідає призначення променевої терапії не пізніше ніж впродовж 12 тижнів після операції, якщо не призначається ад'ювантна хіміотерапія87. Докази цього описані в настанові, в яку включено результати хворих з органозберігаючою операцією, але положення не обґрунтоване стосовно поширення на хворих з мастектомією. Доступ до променевої терапії впродовж 4 тижнів наразі — це політична мета,88 і мінімум 95% пацієнтів, які отримують променеву терапію на груди після органозберігаючою операції з приводу інвазивного раку, повинні відповідати бажаним критерієм впродовж 4 тижнів після остаточної операції/дози хіміотерапії89. достатніх доказів, щоб рекомендувати ідеальну послідовність ПТПМ і системної терапії, немає.
|
1+
4
|
4.5. фракціонування ДОЗи
Систематичний огляд показує, що ризик локального рецидиву може бути вищим при певних нижчих біологічно ефективних дозах90. Наявні дані не можуть визначити оптимальну дозу/фракціонування післяопераційної променевої терапії87-91. Тому розумно призначати хворим прийнятні в даний час режими 50 Гр за 25 щоденних фракцій протягом 5 тижнів, 45 Гр за 20 фракцій або 40 Гр за 15 або 16 фракцій. очікуються результати поточних випробувань, які вивчають фракціонування.
|
1+
4
|
Коментар робочої групи: дозування та фракціонування променевої терапії та зон опромінення визначаються Наказом МОЗ України № 645 від 30.07.2010 "Про внесення змін до наказу МОЗ України від 17.09.2007 № 554 "Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Онкологія".
5. Системна терапія
5.1. Ад'ювантна хіміотерапія
Мета-аналіз багатьох клінічних випробувань встановив здатність післяопераційної ад'ювантної хіміотерапії знижувати ризик рецидиву й смерті від раку молочної залози92. Поняття ад'ювантної хіміотерапії складне для багатьох пацієнтів. Часто буває важко пояснити хворій причини призначення токсичного лікування, яке виліковує лише небагатьох з тих, хто його отримує, тоді як кількість тих, хто отримує певну користь, буде залежати від загального рівня ризику рецидиву. Важливо допомогти пацієнтам зробити правильний вибір лікування, тому що хіміотерапія зазвичай погіршує на короткий термін якість життя хворої.
|
1++
|
Чіткого консенсусу щодо послідовності хіміотерапевтичних препаратів немає. Хіміопрепарати часто комбінуються і є мало доказів того, що послідовне введення блоку хіміопрепаратів може бути кращим93 і, якщо їх вводити з підтримкою гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (G-CSF), можна призначати режими більш "високих доз", що може поліпшити безрецидивну виживаність94-95. G -CSF наявний у пігельованому препараті (депо повільного вивільнення), який призначаються лише один раз на цикл хіміотерапії і, який може бути таким же ефективним, як і стандартний препарат і може бути кращим для профілактики нейтропенічного підвищення температури96. Очікуються результати подальших випробувань. було показано, що біологічні маркери ефективні для прогнозування ризику рецидиву97, хоча труднощі в наборі пацієнтів у такі випробування показують, що ще необхідні більш прості надійні тести98.
|
1++
|
є мало даних про користь ад'ювантної хіміотерапії у жінок віком понад 70 років, але без чітких доказів на користь її використання або проти.
Є дані, що свідчать про те, що користь може зменшуватися зі збільшенням віку92. Існує доказ того, що використання структурованого наочного посібника може підвищити задоволеність пацієнток і розуміння обґрунтованості ад'ювантної хіміотерапії99.
|
1++
1+
|
Рішення, за якими хворим слід пропонувати ад’ювантну хіміотерапію, ґрунтуються на аналізі ризику і користі, зробленого на основі особливостей їхніх пухлин, включаючи, чи був рак виявлений при скринінгу; вік та вид запропонованої терапії. При визначенні прогнозу існує цілий ряд інструментів (від настанов до біологічних аналізів, простих і складних математичних/комп'ютерних моделей), але жоден з них не був підтверджений проспективним рандомізованим дослідженням. Хіміотерапія має негативний вплив на сексуальність пацієнток, яка не відновилася після припинення лікування. Додавання гормональної терапії до хіміотерапії не погіршує сексуальність надалі (хоча саме використання гормональної терапії погіршує сексуальну функцію)100.
A
|
Усі жінки у віці до 70 років з ранніми стадіями раку молочної залози повинні розглядатися на отримання ад'ювантної хіміотерапії.
|
Деякі з благотворних впливів ад'ювантної хіміотерапії можуть бути зумовлені опосередковано пригніченням яєчників. Ті, у кого припинилися менструації під час хіміотерапії, мають менше рецидивів101. гормонотерапія самостійно (пригнічення яєчників з або без тамоксифену) у жінок в передменопаузі віком понад 35 років з помірним або високим ризиком пухлини з позитивними рецепторами естрогену (ЕР+), так само ефективна, як і хіміотерапія CMF (циклофосфамід, метотрексат і 5-фторурацил)102-103 і може мати вищий ефект104. Інші дослідження виявили, що додавання хіміотерапії CMF до тамоксифену корисне у жінок в передменопаузі з менше ніж 4 ураженими пахвовими лімфатичними вузлами105.
|
1+
|
Існує мало даних щодо додавання тамоксифену до хіміотерапії у передменопаузальних жінок, хоча немає ніяких доказів відсутності додаткової користі. Крім того, немає чітких даних щодо користі додаткового пригнічення яєчників у жінок з пухлинами з гормонопозитивними рецепторами естрогену, які вже отримують хіміотерапію і тамоксифен.
Хворі на рак молочної залози у віці до 35 років мають меншу виживаність і більше рецидивів, ніж літні хворі. У дослідженні, де більшість пацієнток не отримували додатково гормонотерапію, молоді хворі з ЕР+ пухлинами мали нижчі показники виживаності, аніж хворі з пухлинами з ЕР–106. Не застосування гормональної терапії у молодих пацієнтів може особливо згубно вплинути на їх результат.
|
2+
|
C
|
Жінки з ЕР+ пухлинами, які отримують хіміотерапію, повинні розглядатися на отримання додаткової гормональної терапії, особливо у віці до 35 років
|
Early and locally advanced breast cancer. Diagnosis and treatment. National Collaborating Centre for Cancer
|
A
|
Пропонуйте доцетаксел пацієнтам з позитивними лімфатичними вузлами при раку молочної залози як частину схеми ад'ювантної хіміотерапії.
Не пропонуйте паклітаксел як ад'ювантну терапію при позитивних лімфатичних вузлах при раку молочної залози.
|
5.2. НЕОАД’ЮВАНТНА ХІМІОТЕРАПІЯ
Існують докази хорошої якості щодо відсутності різниці в довготривалій виживаності, якщо однакову терапію призначати до, а не після хірургічного втручання у хворих з операбельним раком молочної залози з тим, що неоад’ювантна хіміотерапія зменшує необхідність мастектомії107-109. Її часто пропонують для полегшення операції у жінок з пухлинами більшими ніж Т3, у яких мастектомія може бути ускладнена, або у жінок з великими пухлинами T2—T3, коли при першому зверненні до лікаря зрозуміло, що збереження грудної залози неможливе, але було б можливим при пухлині меншого розміру. Деякі дані свідчать про те, що тип призначеної хіміотерапії може впливати на кількість повних відповідей110, хоча різниця між режимами не завжди очевидна111.
|
1+
|
A
|
Неоад'ювантна хіміотерапія повинна розглядатися у жінок з великими пухлинами, оскільки вона поліпшує показники збереження грудей, і шкідливо не впливає на довготривалий результат.
|
ESMO
2013
|
При місцево поширених і великих "операбельних" ракових пухлинах, зокрема, коли потрібна мастектомія через розміри пухлини, первинна системна терапія (використовується до проведення місцевого лікування) може дозволити операбельність або зменшення об’єму операції [I, A]. У випадках операбельного раку час проведення лікування (перед-, післяопераційно) не робить ніякого впливу на довгострокові результати [II, C] [83, 103]. Усі методи (хіміотерапія, ГT і таргетна терапія), які використовуються в якості ад'ювантної терапії, можуть також використовуватися передопераційно. Якщо використовується хіміотерапія, рекомендується проводити все планове лікування без непотрібних перерв, тобто без розподілу на передопераційне і післяопераційне лікування, незалежно від величини відповіді пухлини [V, B]. Це збільшить ймовірність досягнення рПВ, яка є доведеним фактором хорошого прогнозу. З тієї ж причини при HER2-позитивному раку молочної залози трастузумаб слід починати в якості неоад'ювантної терапії разом з таксанами, як частини схеми хіміотерапії, тим самим збільшуючи ймовірність досягнення рПВ. Схеми неоад'ювантної хіміотерапії ті ж самі, що і ад'ювантної. На жаль, не існує перевірених прогностичних маркерів, щоб дозволити індивідуалізації схем. Тому рекомендується застосування послідовних схем антрациклінів і таксанів [I, B].
|
5.3. Лікування антрациклінами і таксанами
Є докази того, що застосування антрациклінів у ад'ювантних режимах призводить до кращої виживаності в порівнянні з неантрацикліновими режимами (наприклад, ЦМФ)92-112. Вони більш токсичні з вищими показниками мієлодисплазії (аномалії кісткового мозку) і сепсису з нейтропенією в деяких дослідженнях112. Вони також спричиняють помірний ризик серцевих порушень114.
|
1+
|
Коментар робочої групи: В Україні склалася практика застосування як препаратів 2-ї лінії похідних антрациклінів, так і платиновмісних препаратів.
Таксани активно застосовуються у ад'ювантній терапії, але хоча було показано, що вони поліпшують деякі схеми з адріаміціном113, все ж поки немає жодних опублікованих даних про те, що вони призводять до поліпшення виживаності порівняно з оптимальними режимами з антрациклінами.
|
1+
|
5.3.1. поширене захворювання
Епірубіцин
Рандомізовані контрольовані випробування поширеного раку молочної залози показали, що епірубіцин і доксорубіцин мають еквівалентну ефективність за показниками відповіді або виживаності. В узагальненому аналізі 6 досліджень, які порівнювали рівні дози цих препаратів самостійно або в складі комбінованої терапії, показники відповіді були еквівалентні (відносний ризик 1,04; 95%-ДІ, від 0,92 до 1,18, р=0,51). Епірубіцин у дозах, еквівалентних дозам доксорубіцин, був менш кардіотоксичним (зміни на ЕКГ, зниження фракції викиду шлуночків, збільшення співвідношення періоду перед викидом/періоду перед викидом лівого шлуночка), (відносний ризик 0,43; ДІ від 0,24 до 0,77; р=0,0044) і меншої кількості епізодів застійної серцевої недостатності. Показники відповіді збільшуються зі збільшенням дози епірубіцину, але виживаність та ж сама, хоча токсичність зростає при збільшенні дози114. Британський Національний Формуляр рекомендує максимальну кумулятивну дозу 0,9-1 г/м2, щоб уникнути кардіотоксичності115. шотландський консорціум лікарських засобів не рекомендує (грудень 2003 р.) застосування пігельованого ліпосомного препарату доксорубіцину для лікування метастатичного раку молочної залози116. Було показано, що використання хіміотерапії на основі антрацикліну при поширеному захворюванні асоціюється з низькою виживаністю117.
|
1++
4
|
A
|
слід призначати переважно антрацикліни порівняно з неантрацикліновими схемами ад'ювантної терапії, оскільки вони пропонують додаткову користь. Епірубіцин може бути кращим, оскільки він спричиняє менше кардіологічних побічних реакцій.
|
|
Таксани
Мета-аналіз 4 випробувань паклітаксела як самостійного препарату для першої лінії лікування, показав загальну відповідь 25-34% протягом 5 місяців до прогресування118. У більшості пацієнтів виникає рецидив протягом 12 місяців, медіана виживаності становить 17-22 місяців. При застосуванні паклітакселу у комбінації з іншими препаратами першої лінії, спостерігається нейтропенія в 40-68% випадків, хоча залишається неясним, чи погіршує картину комбінація з антрациклінами. Тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів крові) буває частіше при застосуванні паклітаксела в комбінації, спостерігається у 10% випадків периферійна нейропатія, облисіння має місце у 3/4 хворих, але без яких-небудь значних змін в якості життя при додаванні паклітаксела (4 дослідження n=1545). Поліпшення показників відповіді і покращення виживаності були показані в інших дослідженнях119-120.
|
1++
|
A
|
Таксани слід розглядати у хворих з поширеним захворюванням.
|
-
біологічнА терапія
Коментарі робочої групи: В Україні даний вид терапії має назву «імунобіологічна терапія».
5.4.1. Монотерапія трастузумабом
Систематичний огляд121 застосування трастузумабу в якості монотерапії встановив деякі протипухлинні ефекти з точки зору загальної відповіді (часткової та повної): від 12% до 24%122-124. огляд включав одне РКВ, яке порівнювало 2 режими монотерапії трастузумабом у жінок з метастатичним раком молочної залози, які раніше не отримували хіміотерапію124. об'єктивна відповідь склала 24% (95%-ДІ, від 18,0 до 34,3%) серед 111 хворих. Медіана виживаності була 24,4 місяці. Ретроспективний аналіз, який оцінював відповіді на трастузумаб щодо підвищеної експресії людського рецептора епідермального фактора росту 2 (HER2), який демонструвався флуоресценцією гібридизації in situ (FISH), показав, що пацієнтки з FISH-позитивними пухлинами (n=79) мали відповідь 34% (95%-ДІ від 23,9% до 45,7%) у порівнянні з 7% (95%-ДІ від 0,8% до 22,8%) у 29 жінок з пухлинами, які були FISH-негативними. Відповіді у таких хворих можна порівняти з відповідями на інші методи системної терапії при використанні в якості першої лінії терапії метастатичного раку молочної залози, такі як тамоксифен (20-45% відповідей), летрозол (30%), доксорубіцин (32%) і доксорубіцин + вінорельбін (39%)125-126.
|
1++
2+
|
Достарыңызбен бөлісу: |
