Бакатова І. О. Магістр 1 року навчання факультету міжнародних економічних відносин хнеу ім. С. Кузнеця ф бакатова І. О., 2014 ормування маркетингової стратегії промислових підприємств україни на основі диверсифікації збутових каналів

Студент 4 курсу

факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
О
__________

Проведення аудиторських перевірок відносять до ефективних засобів зниження ризику банкрутства чи інших несприятливих фінансових ситуацій для банку. У такому випадку аудит може проводитись у таких формах: фінансовий аудит (перевірка достовірності фінансової звітності); операційний аудит (перевірка процедур та методів із метою оцінки їх ефективності); управлінський аудит (аналіз рівня і стану управління в комерційних установах); проектний аудит (аналіз своєчасного і якісного виконання запланованих проектів) тощо. Проведення комплексного аудиту, застосовуючи всі попередні форми, дозволить оцінити всі сторони діяльності банків.

Ефективність діяльності комерційних банків є об'єктом обов'язкового аудиту відповідно до чинного законодавства. Потреба в цьому зумовлена тим, що засновники, акціонери, населення повинні знати, наскільки захищені їхні вклади від неплатоспроможності і банкрутства банку. Аудитор, застосовуючи розрахунково-аналітичні методичні прийоми, досліджує дотримання банком у своїй діяльності економічних нормативів платоспроможності і ліквідності, створення страхових фондів, затверджених НБУ.

Аудит показників діяльності комерційних банків здійснюється з метою визначення ступеня участі власних коштів банку у виконаних ним операціях; рівня ліквідності банку, його спроможності реалізації своїх активів для покриття прийнятих зобов'язань (відділ залучених коштів); вкладання коштів банку в операції з підвищеним ступенем ризику; рівня прибутковості і рентабельності банківсь­ких операцій; ступеня участі банку в операціях на грошовому ринку і рівня менеджменту [2, c. 286].

Аудит тенденцій і факторів, які впливають на ефективність діяльності комерційного банку, полягає у визначенні ліквідності, прибутковості, достовірності капіталу, ступеня ризикованості активів, рівня менеджменту. Це дає змогу визначити загальний рейтинг комерційного банку серед інших банків, охарактеризувати його діяльність із приводу надійності.

Оцінка кредитних операцій є основою проведення аудиту комерційної діяльності банку, бо вони є основою формування елементів структури доходів та видатків банку [3, c. 151]. У самостійній оцінці кредитоспроможністі своїх позичальників банк не завжди може мати достатньо інформації про їх фінансовий стан та економічну діяльність загалом. Також не завжди банк може самостійно встановити імовірність невчасного виявлення помилкової інформації про них. Саме тому власники банківських установ повинні звертатися до аудиторів-професіоналів.

У такому випадку аудитор чи аудиторська група здійснює такі операції, як: перевірка наявності і правильності оформлення кредитних договорів; перевірка достовірності наявної у банківської установи інформації про характер господарської діяльності та про фактичний стан позичальників, поручителів та гарантів кредитної операції; проведення детальної перевірки документів, що розкривають зміст наданого позичальником забезпечення кредиту; проведення дослідження процесу бухгалтерського обліку кредитних операцій банку; дослідження достовірності обліку коштів за статтями, що формують капітал банку; проведення арифметичної перевірки розрахунку економічних показників тощо.

Якщо будуть виконані перелічені завдання в процесі аудиторської перевірки, то це дозволить аудиторам отримати достатньо деталізовану інформацію, яка буде необхідною для формування об'єктивного аудиторського висновку діяльності досліджуваного банку в умовах нестабільної фінансово-кредитної ситуації в нашій державі [4, с. 335].

Важливим є те, що на відміну від країн світу, що функціонують в умовах ринкової економіки вже тривалий час, в Україні становлення аудиту як системи незалежного контролю на сьогодні ще перебуває на стадії розвитку та характеризується певними недоліками та суперечностями [5, с. 147]. Недоліками можна вважати: недосконалість наявної нормативно-методичної бази аудиту, відсутність чіткої регламентації контролю якості аудиторських послуг для проведення аудиторських перевірок.

У результаті можна підвести підсумок і зазначити, що проведення аудиторських перевірок як банківських установ, так і інших господарюючих суб'єктів потребує адаптації міжнародних стандартів аудиту до особливо­стей вітчизняної практики, вдосконалення нормативно-методичної бази як важелю ефективного розвитку аудиту та контролю якості надання аудиторських послуг. Тому, щоб запобігти виникненню недоліків, порушень, зловживань та фінансових збитків у сфері банківської діяльності, суттєвим є посилення ролі внутрішнього контролю банку, основною формою якого є аудит. Але також необхідно пам'ятати, що ефективність аудиту значною мірою залежить не лише від якості його здійснення, а й від організації контролю за виконанням рішень, прийнятих за висновками аудиту. У практичній роботі банків треба застосувати різні способи контролю за виконанням ухвалених за висновками аудиту рішень: одержання письмових звітів про виконання пропозицій та рекомендацій за висновками аудиту; перевірка виконання рішень, ухвалених за висновками аудиту, за даними звітності та іншими матеріалами, що надходять від структурних підрозділів, які аудитувалися; перевірка на місці, яка здійснюється працівниками служби аудиту; перевірка прийнятих рішень у ході наступного аудиту структурного підрозділу.

____________

Студент 4 курсу

факультету обліку і аудиту ХНЕУ ім. С. Кузнеця
О
__________

Важливу роль у процесі управління кредитним портфелем банку відіграє контроль за станом розрахунків, який потребуює раціональної організації, що сприяла б покращенню договірної

Питання усунення неякісних кредитів та оптимізації кредитного портфеля банку не є однозначним. На вирішення даної проблеми спрямовані дослідження таких вчених, як: Алексєєнко М. Д., Білокінь Г. М., Голуб В. М., Дзюблюк О. В., Кроливецька Л. П., Лазепко І. М., Мирун М. І., Мороз А. М., Осадець С. С., Остапішина Т. П., Примостка Л. О., Савченко В. Я. та ін. Але питання формування кредитного портфеля банку в умовах посткризової стабілізації залишається актуальним і потребує проведення подальших досліджень.

Метою статті є визначення шляхів оптимізації внутрішнього аудиту кредитного портфеля комерційного банку шляхом аналізу сучасних тенденцій на ринку кредитування та чинної практики формування кредитних портфелів вітчизняними банками.

Перш ніж почати розгляд процесу внутрішнього аудиту, варто приділити увагу визначенню внутрішнього контролю, адже аудит – це ніщо інше, як похідна функція контролю і визначається як підсистема з основними цілями, функціями і методикою, взаємопов'язана і скооперована з іншими функціями управління.

Система внутрішнього контролю – це важлива складова управління комерційним банком, яка є основою безперебійного його функціонування [1, c. 323].

Внутрішній аудит спрямований на перевірку стану внутрішньотехнологічного контролю в усіх підрозділах банку. Працівник внутрішнього відділу аудиту надає рекомендації щодо вдосконалення систем внутрішньотехнологічного контролю, але не може безпосередньо його змінити, оскільки ці рекомендації керівництво може прийняти чи відхилити. Тому внутрішній аудитор не несе відповідальності за стан систем внутрішньотехнологічного контролю в банку. Чим ефективніше працює ця система, тим менше часу потрібно витрачати на проведення внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит портфельного кредитного ризику є формалізованим процесом, за допомогою якого регулюються відкриті ризикові кредитні позиції банку, забезпечуючи їх відповідність цілям, планам і нормативним показникам. Його проведення є актуальним у ході операційних перевірок, якщо власник відокремлений від перевірок підприємства і його цікавить не тільки відповідність бухгалтерського обліку існуючим вимогам, законність і обґрунтованість розрахунків підприємства з банком за наданими кредитами чи порушення у порядку надання та цільового використання наданих кредитів, які можуть стати причиною застосування фінансових санкцій. Аудитор під час виявлення фактів шахрайства і порушень зобов'язаний повідомляти керівника, якому належить право прийняти рішення за результатами перевірки.

Основною метою контролю за кредитним ризиком є обмеження ризику, який бере на себе банк через виконання конкретних процедур контролю за дотриманням вимог законодавства, нормативних актів Національного банку України та стандартів професійної діяльності.

Програма внутрішнього аудиту повинна охоплювати такий перелік завдань та напрямів дослідження кре­дитної діяльності банку [1]:

1. Стан організації кредитної діяльності, оцінка рівня внутрішнього контролю: адекватність комплектації кредитного підрозділу, рівень навантаження працівників, розподіл обов'язків; наявність

2. Стан усунення порушень та недоліків, виявлених попереднім аудитом та перевірками зовнішніх контролюючих органів: аналіз прийнятих керівництвом рішень та вжитих заходів за встановленими попередніми перевірками порушеннями; стан контролю щодо питань, за якими були встановлені порушення та його адекват­ність відповідно до суттєвості порушень.

3. Перевірка та оцінка діючого порядку аналізу матеріалів на видачу кредитів: методика та процедури оцінки фінансо­вого стану та кредитоспроможності позичаль­ника; дотримання кредитними органами своїх повноважень; обґрунтованість прийнятих рішень щодо надання кредиту.

4. Оцінка порядку видачі кредитів, прийняття забезпечення за наданими позичками: відповід­ність укладених договорів типо­вим формам; відповідність умов договорів прийнятим рішенням; перевірка порядку оцінки та оформлен­ня забезпечення; перевірка діючого порядку та стану вну­трішнього контролю за обліком і зберіганням оригіналів договорів за кредитними операціями.

5. Адекватність системи кредитного моні­торингу: двостороннє дотримання умов кредитних договорів; контроль за цільовим використанням кредитних коштів, станом та умовами збереження заставленого майна; відображення заборгованості за надани­ми кредитами та застави на відповідних рахунках бухгалтерського обліку; обґрунтованість рішень щодо пролонгації кредитів; дії банку
в разі погіршення фінансового стану позичальника; правильність формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

6. Перевірка роботи щодо погашення про­строченої заборгованості. Оцінка дій керівни­цтва та стану внутрішнього контролю: повнота дій та своєчасність реагування; ефективність проведеної банком роботи з погашення простроченої заборгованості, вклю­чаючи претензійно-позовні заяви до боржника; порядок визначення потенційно про­блемних кредитів, виявлення фактів погашен­ня проблемної заборгованості за рахунок нових кредитів (перекредитування); стан роботи та взаємодії між підрозділа­ми банку під час проведення заходів щодо стягнен­ня простроченої заборгованості.

7. Відповідність бухгалтерського обліку кредитних операцій законодавчо-нормативній базі. Оцінка достовірності звітності та порядку її складання.

Використовуючи попередньо подану інформацію, можна виокремити такі складові внутрішнього аудиту кредитних операцій:

нормативно-правове регулювання розрахункових операцій, що забезпечують функціонуван­ня підприємств в умовах ринку;

перевірку інформації клієнта щодо фінансового стану, платоспроможності, ліквідності, а також бізнес-планів та інших документів, які надаються банку для одержання кредитів;

встановлення об'єктивної істини щодо доцільності та законності одержаних кредитів, правильності їх відображення в обліку, донесення цієї інформації до користувачів;

контроль цільового використання кредитів;

своєчасність та повнота погашення кредитів.

Таким чином, необхідність розвитку та вдо­сконалення підходів, методики внутрішнього аудиту як вагомої складової системи внутріш­нього контролю банку обумовлена потребами зниження ризиків у банківській діяльності. Опрацювання процедур внутрішнього аудиту спрямоване на розуміння керівництвом та пра­цівниками банку їх необхідності як послуги, яка поки що використовується не повною мірою через неоднозначне тлумачення об'єктів внутрішнього аудиту у банках. До об'єктів внутрішнього аудиту банків належать: ведення бухгалтерського обліку, достовірність звітності, стан майна, забезпеченість власними коштами, фінансова стійкість, ліквідність, система управ­ління, якість роботи економічних і технічних служб, планування і прогнозування, система внутрішнього контролю, операції з грошовими коштами, фінансові результати діяльності.

____________

Студент 3 курса

факультета учета и аудита ХНЭУ им. С. Кузнеца
Р
__________

Целью данной статьи является рассмотрение сущности государственного аудита, его проб­лем и способов их решения.

Объект – государственный аудит, предмет – изучение и анализ государственного аудита, его сущности, проблем и способов решения.

В Украине действует значительное количество государственных и общественных контрольных органов, которые действуют разрозненно, что приводит к дублированию контрольных мероприятий, несоблюдению единой методологии и организации проведения контроля. Главенствующая роль по упорядочению системы контроля в Украине принадлежит государству.

Главные субъекты государственного контроля Украины: Государственная финансовая инспекция, Счетная палата, Государственное казначейство осуществляют контроль за целевым использованием бюджетных средств, государственного и коммунального имущества [2, с. 136]. Но наступает момент, когда происходящие преобразования приводят к тому, что некоторые установив­шиеся теории и морали мышления не соответствуют реальности, когда контроль со стороны государства исключительно за целевым расходованием бюджетных средств перестает отвечать требованиям времени.

Возникает потребность в комплексном осмыслении и переработке на более глубокой теоретической и методологической основе полученных практических результатов, разработке новых форм и методов государственного и общественного управления, пересмотре существующих, наработанных теорий и концепций. Все это свидетельствует о необходимости создания новой структуры контроля, основой для создания которой может стать государственный аудит.

Государственный аудит – это функция государственного управления и форма государственного контроля, которая реализуется путем анализа финансово-хозяйственной деятельности субъекта с целью определения правильности ведения ими учета и достоверности показателей финансовой отчетности; законности осуществления операций и соответствия их установленным нормам, а также исследование законности, эффективности и результативности административной деятельности в государственном секторе экономики для внесения предложений и рекомендаций по исправлению выявленных недостатков [2, с. 135].

К объектам системы государственного аудита в Украине относят подконтрольные объекты, которые участвуют в формировании, распределении, владении, использовании и отчуждении активов, принадлежащих государству, средств, остающихся в их распоряжении в связи с предоставленными льготами по платежам в бюджеты или государственные внебюджетные фонды и получением кредитов под гарантии Кабинета Министров Украины, а также операции, проводимые подконт­рольными объектами с такими активами [3, с. 45].

На современном этапе социально-экономического развития для Украины характерны определенные проблемы, которые способствуют снижению производительности функционирования системы государственного аудита, основными из которых являются:

1. Теоретические проблемы. В мировой практике существует размежевание контроля государственных финансов на внутренний и внешний. При этом внутренний контроль направлен на обеспечение самоконтроля органов исполнительной власти, а внешний соответствует принципам независимости и объективности, поэтому не может быть подчинен органам исполнительной власти, непосредственно управляющим общественными ресурсами. В мировой практике для определения системы внешнего независимого публичного контроля за деятельностью государственных органов используется общепринятый термин "государственный аудит". Этот термин является новым для стран постсоветского пространства, в том числе и для Украины, поэтому очень часто отождествляется с государственным финансовым контролем.

2. Организационно-правовые проблемы. В соответствии с принципами Лимской декларации, проводить независимый объективный контроль государственных финансов может только конституционный независимый орган финансового контроля [4]. В большинстве стан мира государственный аудит проводят независимые органы, обособленные от правительства: счетные палаты, государственные контрольные палаты, независимые контрольные управления, национальные управления аудита, аудиторские суды. В Украине постоянно действующим органом государственного аудита является Счетная палата, полноценно функционирующая начиная с 1997 года [5].

3. Методологические проблемы. Действующие нормативные акты описывают лишь отдельные процедуры проведения государственного аудита. Недостаточное количество методических раз­работок по аудиторскому контролю, которые бы регулировали деятельность аудиторов Украины. Недостаточность приемов и методов влечет за собой неточность аудиторского заключения на международном уровне [6, с. 245].

4. Кадровые проблемы. Недостаточное количество квалифицированных аудиторских кадров, что влечет за собой не освоение рынка аудиторских услуг [7, с. 16].

Учитывая наличие значительных проблем в функционировании системы государственного аудита, становится актуальным поиск путей совершенствования деятельности этой системы. Целесообразно использовать такие способы повышения эффективности отечественной системы государственного аудита:

гармонизировать правовое поле системы государственного аудита Украины и внести необходимые соответствующие изменения в законодательство, акцентировав внимание на увеличении уровня прозрачности субъектов государственного аудита с параллельным разграничением обязанностей и задач инспекционных подразделений для того, чтобы избежать дублирования полномочий и функций;

определить концептуальные основы организации государственного аудита, учитывая условия развития финансовой системы Украины и положительный зарубежный опыт в этой сфере;

определить орган надзора за состоянием реформирования системы государственного аудита;

обеспечивать независимость и ответственность работников системы государственного аудита в Украине;

утвердить на государственном уровне стандарты государственного аудита, положения этики государственного аудитора, разработанные на основе соответствующего положительного зарубежного опыта;

обеспечить органы системы государственного аудита высокопрофессиональными кадрами;

увеличить уровень финансового обеспечения и улучшить материально-техническое обеспечение системы государственного аудита Украины [8, с. 35].

Таким образом, усовершенствованная система государственного аудита обеспечит законность, экономичность, эффективность, результативность и прозрачность управления государственными финансами, поставит органы власти под контроль общества, а также предоставит независимую, объективную и публичную оценку результатов социально-экономического развития в стране.

____________