Дивися, де гроші: транскордонна співпраця

Дивися, де гроші: транскордонна співпраця

Є три головні рекомендації, дотримуючись яких, можна забезпечити якісну, ретельну журналістику під час розслідувань значних корупційних дій та злочинів навіть у найбільш несприятливих обставинах.

У багатьох випадках значно легше отримати інформацію з-за кордону, ніж перебуваючи в межах тієї країни, де працює журналіст-розслідувальник. Інформація, зібрана з закордонних джерел за допомогою іноземних баз даних, або із застосуванням законів інших країн про доступ до інформації може стати саме тим, що треба для того, щоб усі частини головоломки розслідування склалися докупи. Понад те, злочинці та корумповані можновладці не тримають свої гроші там, де вони їх накрали. Вони радше покладуть їх у закордонні банки або ж інвестують у інших країнах. Злочинність є глобальною. У Інтернеті можна знайти бази даних, що допомагають журналістові-розслідувальнику відстежити грошові потоки по всьому світу. Приклад - панель інструментів Investigative Dashboard, яка дає змогу журналістам відстежувати рух грошей за кордоном.

Журналісти-розслідувальники з усього світу об’єднані в організації, такі як «Проект з відстеження організованої злочинності та корупції» (The Organized Crime and Corruption Reporting Project), «Африканський форум журналістських розслідувань» (The African Forum for Investigative Reporting), «Арабські репортери за журналістські розслідування»(The Arab Reporters for Investigative Journalism), «Глобальна мережа журналістських розслідувань» (The Global investigative Journalism Network). Репортери також можуть скористатися професійними журналістськими платформами на кшталт IJNet, де обмін інформацією, що має стосунок до глобальної журналістики, відбувається в щоденному режимі. Багато репортерів, об’єднаних у ці мережі, працюють над аналогічними темами та стикаються з аналогічними ситуаціями, тому є великий сенс у тому, щоб обмінюватися інформацією та методами. До цих мереж приєднані списки електронної розсилки та групи в соціальних мережах, тому дуже легко зв’язатися з побратимами-журналістами та попросити про інформацію чи пораду. Ідеї журналістських розслідувань також можна збирати на таких форумах та у таких списках електронної розсилки.

Програмне забезпечення допомагає журналістові-розслідувальнику отримувати та обробляти інформацію. Є різні типи програм, які допомагають розслідувальнику «обрізати» інформаційний шум, «розкопувати» та знаходити зміст у великих обсягах даних, вести пошук правильних документів, потрібних для довершення розповіді. Є вдосталь готових до використання комп’ютерних програм, придатних для використання в якості інструментів аналізу, збору та інтерпретації інформації, і, що більш важливо, журналісти-розслідувальники мають знати, що є десятки програмістів, готових допомогти, якщо їх про це попросять. Ці програмісти чи хакери знають як отримувати та обробляти інформацію, і вони можуть стати в великій пригоді під час розслідувань. Ці програмісти (дехто з них є членами глобальних рухів відкритих даних) можуть стати безцінними союзниками у боротьбі проти злочинності та корупції. Вони можуть допомогти журналістам зібрати та проаналізувати інформацію.

Гарний приклад взаємодії між програмістами та громадянами – це ScraperWiki, сайт, де журналісти можуть попросити програмістів про допомогу щодо вилучення даних із веб-сайтів. Там же знаходиться інструмент Investigative Dashboard, що містить список вже створених інструментів, які допоможуть журналістові зібрати, оформити та проаналізувати дані.

Корисність викладених вище рекомендацій була простежена в багатьох ситуаціях. Один гарний приклад – це робота Хадіджі Ісмаїлової, дуже досвідченого репортера-розслідувальника з Азербайджану, яка працює в дуже несприятливих умовах, коли мова йде про доступ до інформації. Ісмаїлова мусила долати перешкоди буквально в щоденному режимі, щоб надати азербайджанському суспільству якісну та надійну інформацію.

У червні 2011 року Хадіджа Ісмаїлова, журналіст-розслідувальник офісу радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (RFE/RL) в Баку повідомила, що доньки азербайджанського президента Ільхама Алієва таємно, через розташовані в Панамі офшорні компанії, керують телекомунікаційною компанією Azerfon, яка наразі бурхливо розширюється. Ця компанія вихваляється 1,7 мільйонами користувачів, покриває 80% території країни, і на час розслідування єдиним провайдером зв’язку стандарту 3G у Азербайджані. Ісмаїлова витратила три роки, намагаючись з’ясувати, кому належить ця телекомунікаційна компанія, але влада відмовилася розкривати інформацію про акціонерів і декілька разів повідомляла брехню про її власників. Вони навіть заявили, що компанія належить Siemens AG – цю заяву німецька корпорація рішуче спростувала. Азербайджанська репортерка змогла встановити, що власниками Azerfon були кілька приватних компаній, зареєстрованих на Панамі, і це виглядало як глухий кут у розслідуванні – доти, доки на допомогу не прийшли сили зі сторони. На початку 2011 року пані Ісмаїлова за допомогою сервісу Investigative Dashboard виявила, що зареєстровані в Панамі компанії можна відстежити за допомогою комп’ютерної програми, створеної комп’ютерником та громадським активістом Деном О’Хугінном. Саме тоді їй зрештою вдалося виявити факт, що дві президентські дочки були пов’язані з цією телекомунікаційною компанією через панамські структури.

Фактично, О’Хугінн розробив інструмент, який допоміг журналістам з усього світу готувати статті про корупцію в Панамі, відомому притулкові офшорних компаній, якою широко користуються корумповані чиновники з різних країн, щоб ховати крадені гроші: від поплічників колишнього президента Єгипту Хосні Мубарака до заплямованих корупцією чиновників із Балкан чи Латинської Америки. Те, що зробив цей комп’ютерник-активіст, має назву веб-скрейпінг, метод, що дає змогу вилучати та змінювати формат інформації так, що стає можливим її використання в розслідуваннях. О’Хугінн застосував цей метод до реєстру панамських компаній, бо цей реєстр, хоч і відкритий, дозволяв пошук в ньому тільки тоді, коли журналіст-розслідувальник знав назву тієї комерційної фірми, яку він шукав. Це звужувало потенціал розслідування, бо зазвичай репортери шукають імена осіб, намагаючись простежити їхні статки. Програміст вилучив ці дані та створив новий веб-сайт, де стало можливо вести пошук також і за іменами. Цей новий сайт дав змогу журналістам, що ведуть розслідування в багатьох країнах, «пробити» по ньому імена чиновників, урядовців та членів парламентів, і перевірити, чи не є вони таємними власниками корпорацій у Панамі – так, як дочки президента Азербайджану.

Існують і інші переваги використання наведених вище рекомендацій, окрім кращого доступу до інформації. Одна з них – мінімізація ризиків та краща безпека журналістів-розслідувальників, що ведуть свою діяльність у «ворожому оточенні». Це тому, що журналіст, який працює в мережі інших журналістів, не є самотнім, він працює з колегами-репортерами з інших країн, і злочинцям важко визначити саме його як винуватця викриття їхніх оборудок. Як наслідок, владі та корумпованим чиновникам стає важче помститися журналістові.

Варто мати на увазі ще й те, що інформація, яка видається не дуже цінною в одній географічній локації, може мати критичне значення в іншій. Обмін інформацією за допомогою мереж журналістських розслідувань може виявити дуже важливі сюжети. Наприклад, інформація про те, що в Колумбії заарештували румуна з кілограмом кокаїну, імовірно, не потрапить на перші сторінки видань у Боготі, але може стати дуже важливою для румунської громадськості, якщо місцевий репортер зможе встановити, що заарештована з наркотиками особа працює в румунському уряді.

Ефективні журналістика розслідувань є результатом співпраці між журналістами, що ведуть розслідування, програмістами та всіма іншими людьми, які хочуть використовувати дані і тим самим робити свій внесок у створення більш прозорого, справедливого та чесного глобального суспільства.
Пол Раду, Проект з відстеження організованої злочинності та корупції