Журналістика даних: Посібник
Як залучити зовнішніх експертів під час хакатонів (хакерських марафонів)
жүктеу/скачать 7.71 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Знайти сюжети
- Поєднати людей
- Провести соціальний захід
- З чого починати: з питання чи з даних
- Обмежені технічні знання
- Чи є це журналістським повідомленням
- Який рецепт
- Джеррі Верманен, NU.nl
Як залучити зовнішніх експертів під час хакатонів (хакерських марафонів)У березні 2010 року розташована в Утрехті організація цифрової культури під назвою SETUP провела захід під назвою «Хакерська журналістика». Захід було організовано з метою заохочення програмістів та журналістів до більшої співпраці. 
Ілюстрація 22. Хакатони: як посилити співпрацю між журналістами та прогармістами SETUP (фото Хайнце Хавінга) Ми проводимо хакатони (від Hacker Marathon, «хакерський марафон» - прим.), щоб писати круті програми, але ми не можемо виявити в масивах даних цікаві сюжети. Те, що ми створюємо, не має суспільної цінності», - кажуть програмісти. «Ми усвідомлюємо важливість журналістики даних, але в нас недостатньо вмінь для того, щоб створювати ті речі, які ми б хотіли створити», - кажуть журналісти. Робота на регіональну газету не передбачає грошей чи грантів на найм програміста в редакційний штат. Журналістика даних на той час у Голландії була невідомою сутністю. Модель хакатонів видалася нам ідеальною. Ненапружена атмосфера, сприятлива для співпраці, де багато піцци та напоїв-енергетиків. Хакатон під назвою RegioHackорганізував мій працедавець, регіональна газета De Stentor, наше братнє видання TC Tubantia та університет прикладних наук Saxion Hogescholen Enschede, який надав приміщення для цього заходу. Порядок був таким: кожен може записатися на участь у 30-годинному хакатоні. Ми забезпечували їжу та напої. Ми розраховували на 30 учасників, яких поділили на 6 груп. Ці групи мали зосередитися на різних темах, таких як злочинність, охорона здоров’я, транспорт, безпека, старіння та влада. Для нас трьома головними завданнями цього заходу було: Знайти сюжети Для нас журналістика даних була чимось новим та невідомим. Єдиний спосіб довести її придатність – це гарно складені історії. Ми планували створити як мінімум три сюжети, засновані на даних. Поєднати людей Ми, журналісти, не знали, як треба робити журналістику даних, і не робили вигляду, що знаємо. Зібравши в одній кімнаті журналістів, студентів та програмістів на 30 годин, ми хотіли, щоб вони ділилися між собою знаннями та ідеями. Провести соціальний захід Газети не організують багато соціальних заходів, не кажучи вже про хакатони. Ми хотіли отримати досвід, чи спроможний такий захід забезпечити результат. Фактично, ситуація могла виявитися напруженою: 30 годин із чужинцями, багато жаргону, нерозуміння базових питань, робота поза межами твоєї зони комфорту. Перетворивши це на соціальний захід – пам’ятаєте про піццу та енергетичні напої? – ми хотіли створити середовище, у якому журналісти та програмісти почувалися б зручно та співпрацювали б ефективно. Перед заходом TC Tubantia взяла інтерв’ю в удови полісмена, яка написала книгу про роки праці свого чоловіка. Вона також мала документ із усіма зареєстрованими вбивствами у східній частині Нідерландів, який вів її чоловік з 1945 року. Зазвичай ми б опублікували цей документ на нашому сайті. Цього разу ми зробили інтерактивну візуалізацію за допомогою програмного компонента Tableau. Ми також написали блогпро те, як все це було зроблено, на нашому сайті RegioHack. Під час хакатону одна з груп запропонувала тему розвитку шкіл та старіння в нашому регіоні. Зробивши візуалізацію майбутніх перспектив, ми зрозуміли, у яких містах можуть виникнути проблеми після кількох років падіння набору нових учнів. На основі цієї ідеї ми написали статтю про це, як ця ситуація вплине на школи в нашому регіоні. Ми також започаткували дуже амбіційний проект під назвою De Tweehonderd van Twente («Дві сотні з Твенте»), щоб визначити, хто є найвпливовішим у нашому регіоні, та скласти базу даних найбільш впливових людей. За допомогою підрахунків з використанням Google - у кого найбільше зв’язків із впливовими організаціями – ми склали список впливових людей. Це могло б привести до циклу статей, але ц також є потужним журналістським інструментом. Хто має зв’язки із ким? Ви можете ставити це запитання до бази даних і використовувати її у повсякденному режимі. Крім цього, у цієї бази даних є культурна цінність. Художники вже запитували, чи можуть вони нею користуватися для створення інтерактивних мистецьких інсталяцій. 
Ілюстрація 23. Нові спільноти, створені навколо журналістики даних (фото Хейнце Хавінга) Після заходу RegioHack ми помітили, що журналісти почали розглядати журналістику даних як реальний додаток до традиційної журналістики. Мої колеги продовжували використовувати та вдосконалювати техніки, які вони засвоїли того дня, щоб створювати більш амбіційні та технологічні проекти – такі як база даних адміністративних витрат на житло. На основі цих даних я зробив інтерактивну карту в Fusion Tables. Ми попросили наших читачів побавитися з цими даними і об’єднали зібрані в такий спосіб результати (наприклад, тут). Після численних запитань про те, як ми зробили карту в Fusion Tables, я записав відеоінструкцію. Чого ми навчилися? Багато чого, але ми також натрапили на численні перешкоди. Ми виявили чотири з них: З чого починати: з питання чи з даних? Майже всі проекти зупинялися, коли починався пошук інформації. Зазвичай вони починалися із питання, сформованого журналістами. Але що потім? Які є дані? Де їх можна знайти? І коли ти знаходиш дані, чи дають вони відповідь на твоє питання? Журналісти зазвичай знають, де знайти інформацію, коли шукають матеріал для статті. В журналістиці даних більшість журналістів не знають, яка інформація є доступною. Обмежені технічні знання Журналістика даних – це здебільшого технічна дисципліна. Іноді треба вилучати дані, іншого разу треба щось програмувати, щоб візуалізувати результат. Досконала журналістика даних потребує двох аспектів: журналістське бачення, властиве досвідченому журналістові, та технічні знання фахівця з цифрових технологій. Під час RegioHack це траплялося нечасто. Чи є це журналістським повідомленням? Учасники зазвичай використовували один набір даних для пошуку в ньому сюжету, замість пошуку взаємних зв’язків між різними джерелами. Причина: вам потрібно мати певні знання із статистики, щоб перевіряти теми, створені журналістикою даних. Який рецепт? Коли починається справа, виявляється, що рецепту тут нема. Учасники мають «за пазухою» певні навики, але не знають, як і коли їх застосовувати. Один журналіст порівняв це із випічкою торта: «У нас є всі інгредієнти: мука, яйця, молоко тощо. Тепер ми кидаємо це все в мішок, трусимо і сподіваємося, що там утвориться торт». Справді, ми мали всі інгредієнти, але не знали рецепту. А що зараз? Наші перші спроби в журналістиці даних могли надати допомогу іншим журналістам чи програмістам, що працюють в тій же галузі, і зараз ми готуємо звіт по цьому заходу. Ми також думаємо над тим, як продовжувати RegioHack у формі хакатонів. Ми зрозуміли, що це весело, повчально та продуктивно, - і що є потужне перше знайомство із журналістикою даних. Але щоб журналістика даних спрацювала, її потрібно інтегрувати в ньюсрум. Журналісти повинні мислити даними, на додачу до цитат, прес-релізів, зустрічей тощо. Проводячи RegioHack, ми довели нашим учасникам, що журналістика даних – це не просто модний термін. Ми можемо писати більш інформативні та більш виразні статті, і представляти їх нашим читачам як в друкованому вигляді, так і в онлайні. Джеррі Верманен, NU.nl жүктеу/скачать 7.71 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|