Людина народжується для того, щоб стати людиною.
Чернівці. 1998
Смарагдова Скрижаль в арканному викладі
Єдине, роздвоївшись у трійцю, виявилося четверицею. Невипадковий привід для «задзеркальних» фантазій на тему площинної, осьової й центральної симетрії, запарадоксаленого Мебіуса, ліво-правого обертання, замкнутості Карми, чотирьох стихій свастики й вузла топологічних ідей генетики й космології. Озвучено-Обуквенний Логос.
ПОСІВ
Він здраво мислить про землю,
У містичній купаючись імлі.
В.Іванов
Щоб виростити злак, треба вибрати родючий ґрунт, очистити його від бур'янів і вкинути насіння.
І зараз вкладемо насіння в плодоносну суть розумів посвячених. І так проросте воно. І так розцвіте прийдешнім писанням.Іншим скажемо: «Procul este, profani! Не торкайтеся».
Тому що не дано їм.
Але спочатку виполемо бур'янисту траву оман.
Людина по життю бродить серед брехливих спокус. Щастя, воля, слава, багатство, влада і т.д. — усі ці порожні поняття загорнені в яскраві фантики, які дражнять, ваблять людину, кружляють йому голову, водять за ніс і поневолюють. Вийди на вулицю й запитай перехожих. У кожного своє, досить мрячне, уявлення про своє призначення, про щастя, волю,… але над усіма знаходиться якийсь ідеологічний стандарт.
Слабкий пхикає й ховає очі від реальності, самозваблюючи себе ілюзорними надіями. Ним керує будь-який недоумок, набравшись нахабності. Проволочивши життя в порожніх мріях, людина залишається сліпою і обманутою.
Сильний дивиться правді в обличчя, посміхаючись, і слідує за мудрою ГУЛАГівською заповіддю: «Не вір, не бійся, не проси».
Життя — гарний привід для зубоскальства.
Дивися, ось у погоні за примарою щастя люди натужно веселяться. Але щось не весело, навіть якщо залити смутні очі божевіллям алкоголю. Строкатий карнавал життя — це спілкування одинокостей, що вдавано зображують радість, що й розважають один одного пошлостями, від яких, стомившись, зі смутком несправджених очікувань знову розбредаються по норах своїх одинокостей. Щастя у веселощах — це неправда ПЕРША.
Серед людей знайти себе важко. Тому що звичайна людина буває сама собою тільки наодинці, коли її ніхто не бачить і не турбує. І якби вона була щасливою серед людей, їй би не хотілося так часто просто побути одній. Ми замикаємося в собі, шукаємо співрозмовників серед книг не тільки тому, що навколо багато душевно черствих дурнів, але й тому, що всі ми скажено брешемо один одному і із трибун, і в очі наодинці. Причиняємося. Прикриваємося від людей стіною слів.
Звичайно люди панічно бояться замкнути себе в гіршу, як вважається, з в'язниць, яка може бути — у самого себе. Але вважати самого себе темним прикомірком несвободи, а все зовнішнє радісною волею — абсурдна омана. Уважати самітність нещастям — це неправда ДРУГА.
Довести це просто. Людина двоїста. Земна, зовнішня її іпостась — суспільна, стадна. Небесна, внутрішня, дійсна її суть — самотня. Людина повністю оголюється й стає сама собою в сні. Хором спати й бачити колективні сни не вдавалося нікому. Кожний іде у свій світ. Але чи бачив ти хоч одну людину, який би нудьгувала й страждала від самітності в сні? Тільки в яві пильнування людина ілюзорно прикута до череди, думає стадно й ходить із оглядкою на думку череди. Невільне, залежне мислення (я — як усі) — це неправда ТРЕТЯ.
Дивися, ось ці «демократично» віщали, що гроші (і влада) роблять людину вільною. Де їх воля? Багаті й пануючі уклали себе в золоті клітки, замкнені зсередини, і не сміють вільно зробити й кроку без конвою охорони. Фортеця і в'язниця адже відрізняються тільки стороною запирання. І чого вони більше бояться: робін-гудства жебраків або ревнивої заздрості собі подібних? Просторікуючи про волю, раби влади й багатства, обвішані ланцюгами речей, турбот і страху, закували себе у свій світок. Відгородилися земним парканом. Так було, і так буде. І якби ти ненавмисно підглядів «розваги» цих чванливих або ясновидюче проникнув крізь погляди їх, ти побачив би скотоподібну сутність. Не церемонячись і називаючи речі своїми іменами, скажемо: «Бидло, забравшись на вершину, не досягає нічого й залишається бидлом тому що все це на Землі, не на Небі». Гроші роблять людину незалежною — це неправда ЧЕТВЕРТА.
Прагнення до популярності, слави псує й спотворює людину, тому що перешкоджає їй піти в себе для знаходження себе. Вона перестає бути сама собою й змушена привселюдно грати роль, входячи в неї й звикаючись із показним, що позує Я, далеким своєї дійсної, внутрішньої суті. Піднятися до вершини слави, бути в зеніті популярності улюбленцем юрби — це означає стати рабом свого положення, втратити волю. Спрага слави — це неправда П’ЯТА.
«Божество не терпить, щоб коли-небудь, крім нього самого, думав високо про себе»
(Геродот).
«Возлюби близького». Змушуй себе щодня по-християнському любити людей, і ти станеш людиноненависником. Обов'язок, борг, клятви у вічній любові — абсурд. Любов не терпить спонуки. Ти не зобов'язаний кого б то не було любити, якщо тобі не властива потреба любити. Раб любові, що любить тому, що не може жити інакше, вільний. Це його легеня. Насильна любов — це неправда ШОСТА.
Мабуть, вистачить. Порозмислюй, чим ще тебе затягає й дурить життя й ідеологія, і інші бур'яни вирви зі своєї свідомості сам. Однак усе зваж, тому що всьому є міра.
Усе благе й прекрасне на землі,
Коли живе у своєму визначенні;
Добро скрізь, добро знайдеш і в злі.
Коли ж предмет піде
за напрямком,
Противним його призначенню,
По сутності добро, він стане — злом.
Так і людина: що чеснота в ній,
То може бути пороком.
В.Шекспір
Коли ти продуєш свої мізки й звільнишся від суєтних ілюзій і оман масової свідомості юрби, ти заспокоїшся й знайдеш щиросердечну рівновагу. І перестанеш серед метушні людиноподібних волати від туги самітності й пронизливо мовчати внутрішнім лементом. Тому що ти поступово підійдеш до порога посвяти, про існування якого юрба не підозрює.
Щоб щось сказати серед балаканини, треба бути сильним. Але краще мовчи, тому що тобі не вибачать твоїх пізнань. Втім, більшості людей зовсім нецікава гра твого розуму й поле душі. Хоча кожний з них кричить про нерозуміння його геніальності й вважає себе білою вороною. І щоб висловитися, вихлюпує на вітер слова в порожнечу.
А ти не шукай спілкування в суєті. Піди вгору й звідти подивися. Тоді віднайдеться побратим. Усе, що ти прагнеш сказати, що накипіло, він прочитає без слів твоїх.
Є люди, з якими ти ніколи не зустрічався в яві, але їх присутність, допомога, духовне водійство й теплоту ти завжди відчував. Це твої побратими по розуму, однодумці, посвячені рушії сюжету життя, власники й носії езотеричної, космічної, вищої форми свідомості. Деякі езотеричні філософи називають їх представниками нової, майбутньої людської раси, що зароджується. Їх мало. Кожний іде сам своїм шляхом. Від іншого люду вони відгороджені духовною границею — невидимою, непізнаною частиною, недоступною іншим без праці роботи над собою.
З легкою іронією вони мовчать про головне, тому що те, що ними збагнене, занадто індивідуальне, інтимне й коротко не виражається словами без викривлення думки. Але цих людей ти завжди впізнаєш за працями їх, покладеними до ніг твоїм: картинами, музикою, винаходами, книгами, шедеврами зодчества і т.д. Вони розмовляють із тобою своєю творчістю.
Відрізняй одноденно-шлягерну халтуру профанів-ремісників від мистецтва витонченої вимогливості до себе, коли за зовнішнім змістом криється внутрішній, за ним більш глибокий, за ним таємний і,... проникаючи усе глибше, ти відчуваєш бездонність, дотик до нескінченності. Дійсне піднімає тебе на неймовірну висоту, вібрує в тобі й струшує всю твою суть дощенту, до стану розширених зіниць.
Ти самотній серед порожніх смоківниць, що смакують життя споживанням, і жадаєш спілкування із творцями. Створи ж сам, стань рівним побратимам твоїм. І вони самі знайдуть тебе.
Ідучи по духовному шляхові, пам’ятай, герметична філософія — досить норовлива дівиця з характером. Вона не підпустить до себе того, хто ще захоплений земними спокусами. Для оволодіння нею ти заплатиш відмовою від усього суєтного.
Це зовсім не означає перетворити себе у фанатичного аскета й геть-чисто відмовитися від маленьких радостей життя. Ні. Але провести переоцінку цінностей і виважено розставити життєві пріоритети тобі прийдеться.
Для більшості приземлених людей це неможливо. Багатий праведник не зважився піти за Христом. І це не порожні слова. Це розуміли давно. За старих часів чернець або художник, перш ніж брати перо або кисть для писання ікони, багатоденно постився, міркував і проводив час у відокремлених молитвах і медитації. І тільки ввійшовши в стан, він вкушав божественне натхнення й готовність до творчості.
Ікони адже бувають різні. І ти сам мабуть відчуваєш, яка писана небесною рукою, а яка просто намальована. Теперішній добуток (утвір!) не можна ображати продажем, його не можна віднімати й красти, його небезпечно торкати рукам недобрим. У цьому немає ніякого фетишизму. Усе це зрозуміло.
Також і карти Таро. Вони будуть мовчати, якщо ти не будеш поважати їх. Їх не можна, як гральні карти, кидати, недбало тасувати, клацати ними по носу, шльопати ними по столу, брати брудними руками або не настроївшись, давати в руки профанові.
Ідучи вгору, ще й ще раз зважай на напуття: переважна більшість містиків-езотеристів, як Ікар, закінчили падінням… у бруд манії величності.
От тепер вкладемо насіння.
Тобі пропонується пограти із саморобним набором невигадливих малюнків (Арканів). У їхній основі — стародавні зображення, виконані чиєюсь мудрою рукою. Час і наступні багаторазові перемальовування, звичайно, внесли викривлення, але благодать лаконічної простоти залишилася. Із усіх існуючих колод Таро (їх дуже багато) ця ― так звана «Марсельське Таро», ― мабуть, найстаріша зі збережених , найправильніша. Вона краще інших підходить для медитації. Слухай. Напрямок погляду кожного персонажу, положення його тіла, рук, ніг — усякий «дріб'язок» підкаже й наведе на думку. Мною стародавня символіка лише посилена й доповнена позначеннями: ключовими словами й числами, записаними в давньослов'янській традиції.
Складаючи з карт рівняння Трійці, Древо Життя, гексаграмму, древо Сефірот і інші фігури, при цьому міркуючи й вникаючи в мудрість слов'янської символіки, ти помітиш аналогії, паралелі, зв'язки, комбінації й натяки на цікаві думки, що приводять до осяяння. З карт можна складати слова й числа, становити фрази, речення й формули, з їхньою допомогою тобі відкриється таємний зміст слов'янських слів. Ти відчуєш свою космічність і причетність. І прийдеш до розуміння логіки й задуму прадавніх волхвів, наблизишся до «вавілонського» джерела походження славеноросської мови й переконаєшся в її містичній силі.
Виготов собі колоду карт для медитаційної гри, роздумів і відкриттів. І ти зануришся в світ своєї ж ж підсвідомості.
Ось тобі приклад складання комбінації (арканний вівтар):
Не лихо, що 22 Аркани являють собою не всю руську абетку. Наші букви взаємозамінні й підвладні тому, хто почуває й розуміє структуру їх містико-енергетичних взаємозв'язків. Поглядай на схеми в книзі й сам відчуй, яку букву, коли й на що можна або потрібно замінити. До всього ти додумаєшся сам.
Така гра з Арканами — прямий і короткий шлях (і ключ) до оволодіння прадавніми таємницями й духовного відходу вгору. Так ти навчишся ставити замовні формули й мантри.
І зрозумієш, що про це можна написати захоплюючу, унікальну книгу. Серед людей розуміючих коли-небудь дозріє той, хто її напише. Можливо це будеш ти.
А поки час посіву майбутньої книги. Зачаття задуму.
Чернівці. 1998
((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((
Авторські права захищені. Будь-яке використання матеріалу даної книги, повністю або частково, без дозволів автора заборонене.
Україна, м. Чернівці
© Ю.Ларічєв 2006
larichev_y@rambler.ru .Книга російською знаходилася на сайті: www.tfile.me .
|