Пряме звертання до читача додає матеріалам приємної особистої тональності. Проте стережіться накидати читачам ролі, в яких вони себе не готові уявити, і не пов’язуйте їх із чимось неприємним, як це було зроблено у ліді матеріалу про собаку.
Якщо вам колись доводилося мати справу з городом, зарослим бур’янами — описує ситуацію доволі звичайну, і читачі, включно з негородниками, не матимуть труднощів, уявляючи себе в ній. Але коли ви пишете: Якщо вам колись доводилося подумувати про те, щоб відкусити голову в живого курчати, то особистісний підхід обертається більш ніж ексцентрикою, а реакція читача буде в кращому разі німою.
Наступний лід написаний жваво й уміло — він імітує стиль свого героя, письменника. Але якщо ви цього не знаєте, то навряд чи зможете це собі уявити:
НЬЮ-ЙОРК — Ви — нью-йоркський юрист, вам потрібно годувати сім’ю й оплачувати рахунки. Та у вільний час ви ще й пишете дитячі книжки — від руки, у пошарпаному блокноті на пружині.
Що робити? Якщо ви виберете залишатися юристом, то тут і кінець історії. Але якщо ви Едвард Паккард, ви кидаєте правничу кар’єру...
Десь серед цих подробиць оте саме ви скоро збентежено запитає: «Хто, я?»
Не пишіть дурниць
Автор наступного уривка від самого початку заграє з абсурдом і зрештою опиняється у його полоні. У матеріалі йдеться про програму статевої освіти для дуже маленьких дітей. Через пишномовність тону ще складніше утримуватися від сміху:
Хлопчик взяв пластмасову модель матки, пильно її розглянув і заявив: «Воно схоже на жабу».
Схожість була віддаленою, але, незважаючи на це, батьки були щасливі. Вони розпочали діалог зі своїм трирічним сином, який, як вони сподіваються, триватиме протягом його Дитинства і юності.
Тональність тут коливається між високомовністю й кокетуванням, закінчуючись малоймовірним припущенням про серйозний діалог з трирічною дитиною.
Оскільки намір автора полягав у тому, щоб читачі поставилися до описуваної освітньої програми серйозно, то краще було би згладити тональність, приблизно так:
Хлопчик взяв пластмасову матку і сказав, що вона схожа на жабу. Для його батьків це стало початком навчання їхньої дитини певним сторонам життя. Вони прагнуть, щоб їхній син продовжував вільно говорити з ними на цю тему і протягом дитинства, і коли стане дорослішим.
Набагато складніший випадок бачимо в матеріалі, що є бездоганним, за винятком двох трохи дисонуючих нот. Автор розповідає про дитячий досвід, тому простота тут характерна і для тональності, і для ритму:
Коли десятирічна Мідаглія Роман дізналася, що її не перевели цього року до наступного класу, вона проплакала всю дорогу додому. Сьогодні Мідаглія має ще один шанс. «Мені краще бути тут», — каже ця гарненька дівчинка з великими очима. Вона сидить разом зі ще близько 30 учнями у класі середньої школи № 34, в якій відділ освіти проводить спеціальні заняття для тих, хто «залишився на узбіччі» через «рішучі заходи».
У цьому стилі автор розповідає і далі, аж ось:
Багато дітей разом із Мідаглією зроблять останню спробу пройти іспит з читання, призначений на 14 серпня. Вони сподіваються удосконалити свої навички протягом наступного тижня і приєднатися до своїх класів.
І в останньому абзаці:
Однак деякі з учнів не так раділи з такого втручання у їхні плани на літо.
І в такому вигляді матеріал читається добре. Але автор своїм стилем настільки адекватно передає дитячий спосіб думки, що вирази удосконалити свої навички та втручання у їхні плани на літо справляють враження раптової нестачі повітря. Повправлятися у читанні та з того, що їм доводиться сидіти у класі під час літніх канікул було б тут доречнішим.
Достарыңызбен бөлісу: |