Навчальний посібник для підготовки до зно для слухачів системи довузівської підготовки Харків Видавництво нуа 2010
жүктеу/скачать 1.65 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Навчальний посібник для підготовки до ЗНО
- Затверджено на засіданні кафедри українознавства
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
голосні |
приголосні |
|
[а], [е], [и], [і], [о], [у] |
[б], [в], [г], [ґ ], [д], [д' ], [дж], [дз], [дз' ], [ж], [з], [з' ], [й], [к], [л], [л'], [м], [н], [н' ], [п], [р], [р' ], [с], [с' ], [т], [т' ], [ф], [х], [ц], [ц'], [ч], [ш] |
Дзвінкі та глухі приголосні
|
Сонорні приголосні |
Шумні приголосні | |
|
дзвінкі |
глухі | |
|
[в], [й], [л], [л' ], [м], [н], [н'], [р], [р' ] |
[б], [г], [ґ ], [д], [д' ], [дж], [дз], [дз' ], [ж], [з], [з' ] |
[к], [п], [с], [с' ], [т], [т' ], [ф], [х], [ц], [ц' ], [ч], [ш], |
|
[б]-[п], [д]-[т], [д' ]-[т' ], [ґ ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с], [з' ]-[с' ], [г]-[х], [дж]-[ч], [дз]-[ц], [дз' ]-[ц' ]. | ||
Глухий звук ф в українській мові співвідносного дзвінкого звука не має.
Дзвінкі приголосні в кінці слова та в кінці складу вимовляються дзвінко.
Тверді та м’які приголосні
|
тверді приголосні |
м’які приголосні |
|
[б], [в], [г], [ґ ], [д], [ж], [дж], [з], [дз], [к], [л], [м], [н], [п], [р], [с], [т], [ф], [х], [ц], [ч], [ш] |
[д' ], [з' ], [дз' ], [й], [л' ], [н' ], [р' ], [с' ], [т' ], [ц' ] |
Окремі приголосні за ознакою “м’якість- твердість” утворюють пари: [д]-[д' ], [т]-[т' ], [з]-[з' ], [с]-[с' ], [дз]-[дз' ], [ц]-[ц' ], [н]-[н'], [л]-[л' ], [р]-[р' ]
Алфавіт
На письмі звуки позначаються буквами. В українській мові 33 букви.
-
Аа аБб бе
Вв веГг ге
Ґґ ґеДд де
Ее еЄє йе
Жж жеЗз зе
Ии и
Іі іЇї йі
Йй й(йот)Кк ка
Лл елМм ем
Нн енОо о
Пп пеРр ер
Сс ес
Тт теУу у
Фф ефХх ха
Цц цеЧч че
Шш шаЩщ ща
Ьь м’як.знакЮю йу
Яя й
Співвідношення звуків і букв
Більшість букв позначає один звук.
Але буква може передавати і два звуки. З іншого боку, для позначення одного звука можуть вживатися дві букви.
|
буква |
звук |
умови |
|
щ |
[ш]+[ч] |
завжди |
|
ї |
[й] + [і] |
завжди |
|
д+ж |
[дж] |
не на межі морфем, наприклад: джміль, їжджу, дзеркало |
|
д+з |
[дз] | |
|
я, ю, є |
[а], [у], [е] |
коли вживаються для позначення м’якості приголосних (люди – [л'уди], давнє – [д'авн'е]) |
|
я, ю, є |
[йа], [йу], [йе] |
на початку слова (юшка – [йушка], єдність – [йед'н'іс'т']); на початку складу після букви, що позначає голосний звук (палає – [па-ла-йе]); після апострофа (в'яне – [вйане]); після м'якого знака (портьєра – [портйера]). |
Звук [ґ]
Звук [ґ] вживається у словах: ґанок, ґоґель-моґель, ґудзик, ґрунт, ґречний, ґрати (іменник), ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґранчак та ін. Звуки [ґ] та [г] розрізняються на слух.
Фонетична транскрипція
Транскрипція (від лат. transcriptio – «переписування» ) – спеціальний спосіб запису звуків у відповідності до їх звучання. Фонетичний алфавіт – система букв та додаткових знаків, за допомогою яких записується жива мова:
|
позначка |
що означає |
приклад |
|
[ ] |
знак запису звука, слова чи цілого уривка у вигляді фонетичної транскрипції |
[ а ] – голосний звук;
|
|
[ ' ] |
знак наголосу; розташовується над голосним, на який падає наголос |
[ лехки'й ] |
|
[ ' ] |
знак, що позначає м’якість приголосного; ставиться вгорі після цього приголосного |
[ си'н'е ] [ с'н'іг ] |
|
[ ’ ] |
знак, що позначає пом’якшеність приголосного; ставиться також вгорі після цього приголосного |
[ c'в’а'то ] [ зати'ш’ш’а ] |
|
[ : ] |
позначення довготи приголосного; розташовується після цього приголосного |
[ жиет':а' ] |
|
[дж] [дз] [дз'] |
позначення фонетичної єдності звуків [дж], [дз], [дз']; ставиться вгорі над буквою |
[джу'ра] [гедз'] |
|
[ еи ] |
знак, що позначає, до якого звука наближається звучання голосного; розташовується вгорі після голосного |
[ в’ід':а'чиетие ] [ васиели'на ] |
Основні правила запису фонетичних транскрипцій:
-
м'який знак та букви я, ю, є, ї в транскрипції не вживаються; -
кожному звуку відповідає окрема буква транскрипції (інколи разом
з допоміжними позначками); -
у кожному слові, що записується у вигляді фонетичної транскрипції, якщо у нього більше ніж один склад, позначається наголос; -
у транскрипції усі слова пишуться з малої букви.
Склад
Склад – це частина слова, що складається з одного чи кількох звуків
і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря: на-го-лос, Ін-тер-нет.
Склад, що закінчується на голосний звук, – відкритий (а-рі-я, ка-ли-на).
Склад, який закінчується на приголосний звук, – закритий (ліс, май-дан).
Наголос
Наголос – це вимова одного із складів з більшою силою.
Більшість слів в українській мові має один наголос, але складні слова можуть мати два і навіть більше наголосів (багатомільйонний).
Уподібнення приголосних звуків
|
Асимілятивне подовження приголосних звуків, що на письмі не закріплюється |
Асимілятивні зміни приголосних звуків | ||
|
тьс(я)–[ц':] |
робиться |
молотьба |
|
|
чц – [ц':] |
ручці |
боротьба |
|
|
тц – [ц:] |
коритце |
просьба |
|
|
тч – [ч:] |
заквітчана |
вокзал |
|
|
тш – [ч:] |
коротший |
рюкзак |
|
|
сш – [ш:] |
принісши |
кігті |
|
|
зш – [жш:] |
без шуму |
легко |
|
|
зж – [ж:] |
зжити |
дьогтю |
|
|
шс(я)– [с':] |
смієшся |
вогко |
|
|
зс – [с:] |
з селом |
двигтить |
|
|
Уподібнювальна палаталізація |
зцілити |
| |
|
зсунути |
| |
|
розповісти |
| ||
Спрощення приголосних
|
-ждн-,-здн-, -стн-,-стл- |
тиждень – тижневий, роз’їзд – роз’їзний, стелити – слати АЛЕ: хвастливий, хвастнути, шістнадцять, пестливий, кістлявий, зап’ястний, хворостняк |
|
-зкн-, -скн- |
тріск – тріснути, брязк – брязнути, тиск – тиснути, блиск – блиснути. АЛЕ: вискнути, рискнути, випускний, пропускний, скнара |
|
-слн- |
мислити – навмисне, ремесло – ремісник, масло – масний |
Спрощення НЕ відбувається (на письмі):
-
У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження: аванпостний, баластний, контрастний, парламентський, компостний. -
У Д. в. та М. в. однини іменників жіночого роду І відміни: піаністці, оптимістці, аспірантці, невістці, хустці, волейболістці.
Достарыңызбен бөлісу: