Підручник
Відпустки без збереження заробітної плати
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| Відпустки без збереження заробітної плати. Законодавство
України розрізняє відпустки без збереження заробітної плати, які роботодавець зобов’язаний надати працівнику і ті, які він може надати за угодою з працівником. Так, відповідно до ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених ст. 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. Наприклад, така відпустка надається матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно; чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – тривалістю до 14 календарних днів; матері або іншим особам, які фактично доглядають за дитиною, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 309 медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), – не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку. Стаття 25 Закону України «Про відпустки» містить зо два десятки різнопланових підстав обов’язкового надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати, але всі вони є чітким відображенням соціальної спрямованості трудового права та ставлення до людини як до найвищої соціальної цінності. Це ж можна сказати й про ч. 2 ст. 26 Закону України «Про відпустки» та ст. 84 КЗпП України. Згідно з означеними нормами за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про відпустки», у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті. У деяких зарубіжних країнах удається уникнути масових звільнень шляхом здійснення так званих тимчасових звільнень. У цьому випадку працівники відправляються у частково оплачувану (за рахунок роботодавця і страхових фондів) відпустку на невизначений строк. Роботодавець використовує тимчасове звільнення для того, щоб здійснити реорганізацію виробництва і не допустити при цьому різкого зростання безробіття, зберегти свої кадри, не припинивши трудові відносини з працівниками (А.В. Завгородній). Частина 2 ст. 26 Закону України «Про відпустки», до того як її було виключено на підставі Закону № 2073-ІІІ від 02.11.2000 р., містила подібну норму. У порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з не залежних від працівників причин міг надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|