Практики з еом

Зміст

1. 
   Розділ 1. Загальна характеристика гео- та демо-графічних систем Франції………… 2
   
2. 
   Розділ 2. Загальна характеристика економічної системи Франції …………………… 6
   
3. 
   Розділ 3. Загальна характеристика відносин України з Францією………………….... 8
   
4. 
   Розділ 4. Загальна характеристика політичної системи Франції……………………. 15
   
5. 
   Розділ 5. Загальна характеристика правової системи Франції……………………….. 25
   
6. 
   Розділ 6. Загальна характеристика судової системи Франції………………………… 27
   
7. 
   Висновок…………………………………………………………………………………... 28
   
8. 
   Список використаної літератури………………………………………………………… 30
   

Межа внутрішніх відмінностей проходить по лінії Гавр — Марсель: на схід від цієї умовної лінії густота населення більша, на захід — менша. Найбільш густо заселені промислові райони на півночі Франції (до 300-500 осіб на 1 км²), Фландрії, в басейні Сени, долинах Рейну і його приток, Рони і Ґаронни, на узбережжі Бретані і Провансу; найменше - гірські райони Альп і Піренеїв (менше 10 осіб на 1 км²), на Центральному Масиві - до 20 осіб на км².

Демографічні показники населення Франції однотипні з іншими розвиненими країнами. Відтворення населення у Франції характеризується дуже поганою  демографічною ситуацією. Специфічним є те, що низький природний приріст унаслідок парцеляризації сільського господарства став реальністю тут ще в XIX ст. Певний час відбувалось природне скорочення населення, однак ця тенденція була сповільнена за рахунок інтенсивної демографічної політики, спрямованої на заохочення народжуваності, а також завдяки імміграції до країни.

На 2010 рік коефіцієнт народжуваності становив 12 промілле, смертності 8,6 промілле, відповідно природний приріст - 2,4 промілле. Змінюється віковий склад населення, зростає частка людей похилого людей. Так, частка населення віком від 0 до14 років становить 18,6%, від 15 до 64 років - 65%, старшого за 65 років - 16,4%. Середній вік населення - 39,7 року, очікувана тривалість життя - 81,09 років (12-е місце в світі), зокрема для чоловіків цей показник склав 77,91 років, жінок - 84,44 років.Показник фертильності становить 1,9 дітей на 1 жінку репродуктивного віку. Дитяча смертність - 3 промілле (один із найліпших показників у світі).
Система розселення

Історично склалось, що у центрі системи розселення Франції розташований Париж - це незаперечне її ядро, яке концентрує майже 1/5 частину населення країни. Основні розселенські вісі віялоподібно розходяться від Парижа: основними напрямками є Париж-Руан-Гавр; Париж-Ам'єн-Кале; Париж-Нансі-Мец-Страсбург; Париж-Ліон-Марсель-Ніцца; Париж-Тур-Бордо-Байонна; Париж-Брест. Окремими розселенськими осями виступають узбережжя Середземного моря (Ніцца-Тулон-Марсель-Нім-Монпельє-Перпіньян) та долини Луари (Тур-Анже-Нант) і Гаронни (Бордо-Тулуза-Нарбон). Окрім Парижа, на роль виразних регіональних центрів претендують Марсель на півдні, Страсбург на сході, Ліон на південному сході, Брест, Нант та Бордо - на заході, Тулуза - на південному заході. 

Урбанізація

На розміщення населення у Франції найбільший вплив надає урбанізація, рівень якої тут дуже високий - 78% французів проживають у містах. Характерна риса урбанізації Франції - дуже висока концентрація населення у великих містах і міських агломераціях: Великий Париж - 8,5 млн. чоловік, майже 20% населення країни; Ліон, Марсель - понад 1 млн. чоловік, Тулуза, Ніцца, Страсбург, Нант, Бордо, Сент-Етьєн. Однак в останні 2 - 3 десятиліття зростання найбільших міст сповільнився або навіть припинився.

З центральних частин міст населення стало мігрувати до передмість, міста - супутники. Це явище отримало назву субурбанізації. За чисельністю переважають малі і середні міста, а в сільській місцевості — хутори і невеликі села. Такий тип розселення спричиняє маятникові міграції.

Так, 80 % працюючих на автомобільному заводі компанії «Пежо» в маленькому містечку Сошо проживають у навколишніх поселеннях. Така ж картина на металургійному комбінаті в Дюнкерку. Міста Франції, як правило, старовинні і багаті на історичні та архітектурні пам'ятки. Основний їх каркас виник Ще за часів Стародавнього Риму.

Погіршення демографічної ситуації призвело до різкої зміни ролі Франції в системі зовнішніх міграцій населення. Колишній один із головних осередків еміграції з часів великих географічних відкриттів, Франція в наші дні перетворилася майже в головне світове вогнище трудової імміграції. Тепер тут налічується 1600 тисяч чоловік іноземних робітників, значна частина яких знаходиться на положенні не громадян, а тимчасових гостей - робітників. Основні потоки трудової міграції виходять з таких країн, як Португалія, Іспанія, Марокко, Алжир, Туніс, Італія, Греція, Боснія і Герцеговина, Польща. Їх частка в загальному числі зайнятих складає до 10%. Щороку біля 10 тис.осіб отримують французьке громадянство. 

Французька мова належить до галло-романської підгрупи романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. За межами Франції французькою мовою розмовляють франко-канадці, валлони (Бельгія) і франко-швейцарці. Французька мова також має офіційний статус у більшості колишніх колоній Франції, особливо в Африці.

Згідно з опитуванням, проведеним у січні 2007 року, 51% французів вважають себе католиками, 31% визначають себе як агностики чи атеїсти, 10% заявили, що належать до інших релігійних течій чи не мають думки з цього приводу, 4% - мусульмани, 3% - протестанти, 1% - іудеї. За даними Le Monde, у Франції 5 мільйонів чоловік симпатизує буддизму, але практикують цю релігію близько 600 000 чоловік, з них 65% - дзен-буддизм. За деякими даними, нараховується біля 400 тис. православних.

Океанічний вплив проявляється у встановленні теплої вологої погоди. Західні повітряні маси, проходячи над теплими водами Північно-Атлантичного течії (продовження Гольфстріму), насичуються вологою. При проходженні над океаном це повітря влітку охолоджується, а взимку прогрівається. У результаті при поширенні західних повітряних мас рідко спостерігаються екстремальні температури. Наприклад, у Бресті, на північному заході країни, середня температура січня 7°С, липня - 17°С. Тут волого, за рік налічується 185 днів з опадами, а загальна сума опадів досягає 840 мм. Більша частина опадів випадає у вигляді безперервного моросячого дощу. Хмарність зазвичай висока, великі снігопади і морози бувають рідко.

Континентальний вплив супроводжується сухою погодою з більш різкими температурними контрастами. Повітряні маси, що надходять зі сходу з обширних внутрішніх частин Євразії, приносять мало вологи. При цьому взимку встановлюється холодна погода, а влітку - жарка. Наприклад, в Страсбурзі, на сході країни, середня температура січня -1°С, взимку період з температурами нижче 0°С зазвичай складає 80 днів, включаючи не менше 20 днів зі снігом. Проте літо в Страсбурзі жарке і часто задушливе, характерні рясні дощі.

Середземноморський вплив поширюється на приморську зону шириною 160 км на півдні Франції. Зими тут м'які і вологі, хоча більша частина опадів випадає у вигляді нетривалих злив, а в проміжках між ними стоїть ясна погода. Літо жарке і сухе. Наприклад, в Марселі середня температура січня 7°С, а липня 22°С, хоча вдень температура іноді підвищується до 38°С. Середня річна сума опадів складає 580 мм, у році налічується 95 днів з опадами. Містраль, холодний вітер, іноді дме з півночі, особливо взимку, приносить незвично холодну погоду на середземноморське узбережжя Франції.

Місцями клімат істотно змінюється з висотою - в таких гірських районах, як Вогези, Юра, Центральний масив, Піренеї і Альпи. У цілому з висотою температура знижується, а кількість опадів збільшується. У горах навіть у розпал літа вдень бувають низькі температури і сильні снігопади. Більша частина снігу навесні і влітку тане, але на великих висотах сніг зберігається, там розвинені льодовики. Монблан покритий снігом цілий рік.
Гідрографія
У Франції чотири великі ріки - Сена, Луара, Гаронна і Рона, серед них найбільшою довжиною (1000 км) відрізняється Луара. Найбільші морські порти Гавр, Нант, Бордо і Марсель розташовані в гирлах цих річок. Сена дренує Паризький басейн і впадає в Атлантичний океан біля Гавра. Вона відрізняється рівномірним розподілом стоку протягом року, що сприяє судноплавству, і сполучена каналами з іншими річками.

Луара бере початок в Центральному Французькому масиві, перетинає південну частину Паризького басейну і впадає в Атлантичний океан у Нанта. Рівень води в цій річці дуже коливається, тому часто бувають повені. Це характерно і для Гаронни, яка починається в Піренеях, перетинає Гароннську низовину і впадає в Атлантичний океан у Бордо. Рона бере початок у Швейцарії і, виходячи з Женевського озера, вступає на територію Франції. Вона з'єднується з Соною в Ліоні і впадає в Середземне море біля Марселя. Рона відрізняється швидкою турбулентною течією і має великий гідроенергетичний потенціал. На цій річці споруджено ряд гідроелектростанцій.

Система каналів сполучає між собою основні річки країни, включаючи річку Рейн, по якій почасти проходить східний кордон країни і яка є одним з найважливіших внутрішніх шляхів сполучення в Європі. Річки і канали мають велике значення для економіки Франції.

Грунти

У межах Франції є і малородючі грунту. Вони зустрічаються у високогірних районах Альп і Піренеїв, Ландах, сухий Шампані, Провансу і більшої частини Французького масиву. Виняток у Франції становлять лише дуже родючі грунти, що утворилися на вулканічних породах древніх лавових потоків, так звані "планези" (в Овернських горах).

Рослинність і тваринний світ.

В горах поблизу снігової лінії поширені оголені скельні субстрати з незначним розвитком мохів та лишайників. Далі вниз по схилах, але все-таки вище верхньої межі лісу альпійські луки використовуються для випасу овець і великої рогатої худоби. Нижче верхньої межі лісу більш високий пояс представлений хвойними лісами з сосни, модрини, ялиці та смереки, біля верхньої межі їх зростання гальмується і переважає криволісся, але зі зниженням висоти дерева стають вище і стрункіше. У передгір'ях хвойні ліси змінюються широколистяними з дуба, бука та каштана.

У Франції збереглися лише незначні залишки величних лісів, які колись покривали рівнини і низькі гори. Більша частина рівнин розорана, а ділянки лісу приурочені до бідних грунтів. Однак рівнинні райони Франції аж ніяк не позбавлені дерев: уздовж доріг і каналів зазвичай тягнуться лісопосадки. Вони особливо типові для ландшафтів бокаж (bocage) Нормандії і Бретані.

Найбільш своєрідна рослинність середземноморського узбережжя, де можуть існувати тільки рослини, які переносять тривалу літню посуху. Замість лісів тут ростуть ізольовані невисокі дерева і чагарники, між якими зустрічаються виходи корінних порід. Найхарактерніші дерева - маслина, корковий дуб і алеппская сосна.

Зустрічаються середньоєвропейські, середземноморські та альпійські види тварин, особливо багато їх у заповідниках і національних парках. Наприклад, у Західно-Піренейському парку мешкають бурі ведмеді і сарни, в Національному парку Вануаз у Савойї - кам'яні козли. З хижих ссавців на території Франції поширені лисиця, борсук, видра, а на півдні - генетта. З гризунів характерні білки, щурі та миші. У південних районах багато летючих мишей. Місцями збереглися зайці, а з копитних в окремих великих лісових масивах зустрічаються благородний олень, козуля, кабан і бобер. На острові Корсика в горах водяться муфлони, чи дикі барани.

Дуже багатий і різноманітний світ птахів. Наприклад, у Піренеях від передгір'їв до вершин можна послідовно спостерігати такі види: вівчарик-веснічку, снігура, пищуху, лучного карбування, співочого дрозда, глухаря, вівчарик-тріскачку, вальдшнепа, Червонокрилий стенолаза, белозобого дрозда, альпійську галку, сіру та тундрову куріпку і альпійського в'юрка. З птахів, що харчуються падаллю, виділяються бородань, білоголовий сип і стерв'ятники. У горах Франції збереглися великі пернаті хижаки, включаючи орлів і орланів. Виключно великою кількістю водоплавних та інших птахів відрізняється район Камарг в дельті Рони.

Рибні ресурси Франції сильно виснажені. Більшу частину улову в річках і озерах складає форель, яку розводять штучно. У Біскайській затоці ведеться промисел сардин, камбали і оселедця, а також омарів, креветок і молюсків.

Ряд галузей завоювали міжнародне визнання: ядерна енергетика, інформатика, ракетобудування.

Головними промисловими районами Франції традиційно були Париж, Північ і Схід. Роль Парижа залишається так само високою, в структурі його промисловості основну роль відіграють нові наукоємні галузі. Північ і Схід з їх вугільно-металургійною і текстильною спеціалізацією, які колись процвітали, зараз стали депресивними районами. Значення їх різко зменшилось. Одночасно швидко зростає роль південних і західних районів.

Найважливішою особливістю господарства Франції є дефіцит власних енергоресурсів та їх значний імпорт. Видобуток вугілля в країні становить менше 10 млн. т (у 50-ті роки понад 60 млн. т), нафти — З млн. т і природного газу — 5 млрд. м. куб. на рік. Франція належить до найбільших імпортерів енергоресурсів, особливо нафти. Імпортуються також природний газ і вугілля. Імпорт нафти (до 90 млн т на рік, переважно з Алжиру і країн Перської затоки) здійснюється морським шляхом. Головними пунктами приймання нафти та її переробки є Гавр і Марсель. Трубопроводами Гавр зв'язаний з Парижем, Марсель — з Німеччиною через Ліон і Страсбург. Природний газ надходить з Нідерландів, Росії та з Алжиру.

З дефіцитом мінерального палива пов'язана велика увага до розвитку гідро- і атомної енергетики. Навіть перед другою світовою війною частка ГЕС і ТЕС у виробництві електроенергії була однаковою. Понад 2/3 потужностей ГЕС зосереджено в Альпах (річки Рона, Ізер, Дюранс), решта — на заході Центрального масиву і в Піренеях. Франція сама виробляє ядерне паливо. За потужністю АЕС (60 млн кВт) вона поступається лише США. На атомну енергетику припадає 50 % виробленої електроенергії. Місцями розташування АЕС стали долини Рони і Луари та узбережжя Ла-Маншу. Наукові інститути атомної енергії існують У конурбації Парижа і в Ґреноблі.

Франція є провідним експортером атомної технології і технології зберігання радіоактивних відходів. Першу в світі припливну електростанцію (ПЕС) збудовано в Бретані у гирлі річки Ране на березі Ла-Маншу, де висота припливів досягає 13 м. Річне виробництво електроенергії становить 450 млрд кВт год; частину її Франція передає своїм східним сусідам.

Нові металургійні підприємства зосереджені в морських портах (Дюнкерк, Фос), старі - у Лотарингії, а також у районах виробництва дешевої гідроенергії. Провідним французьким продуцентом і експортером у цій галузі продовжує залишатися державна сталеливарна компанія "Юзінор - Сасілор ". На підприємствах компанії виробляється 29, 1% її виробництва в країні. У середині 90 - х років "Юзінор - Сасілор) забезпечувала більше 98% національного експорту в цiй галузі. 

На найбільші автомобільні компанії "Рено" та "Пежо" припадає більше 90% продажів і майже 100% експорту в галузі. Лідируюче становище на французькому ринку автомобілів займає державна автомобільна компанія "Рено", націоналізована в 1946 році, на частку якої припадає майже половина вироблених у Франції автомобілів і приблизно така ж частка вартості французького автоекспорту. Приватна автомобільна компанія "Пежо" практично не поступається державної "Рено". Підприємства автобудування розміщені в Парижі, Ліоні, Рені, Дуе та Сошо-Монбельярі. Авіаракетна промисловість вирізняє Францію з-поміж країн Європи та світу, Знаходиться у державній власності.

Підприємства галузі розміщені в Парижі, Тулузі, Бурже, Бордо, Байонні та Маріньяні. Франція була третьою країною світу, яка запустила власний супутник Землі. Вона має широку космічну програму і космодром Кру в Ґвіані. Суднобудування Франції наразі перебуває у стані стагнації, підприємства розміщені в Нанті, Дюнкерку (цивільне суднобудування), Тулоні, Бресті, Шербурзі (військове суднобудування). Франція випускає новітні моделі тепло- та електровозів. Важливою галуззю виступає також електронне маштинобудування, випуск побутових електроприладів.Найбільшим продуцентом і експортером електроніки і електротехніки у Франції є "Компані женераль д'електрісіте" (з 1981 по 1986 р. - державна компанія, в 1987 році - реприватизована). Більше половини продукції компанії йде на експорт, на її підприємствах зайнято близько 55% працюючих в електротехнічній галузі. На французьких заводах виготовляють також обладнання для хімічної промисловості, сільськогосподарські машини, офісну техніку, засоби зв'язку, найсучасніше озброєння. Країна є піонером волоконної оптики.
У хімічній промисловості діє значне кількість великих підприємств, що пов'язано з необхідністю значних капіталовкладень для досягнення конкурентоспроможності виробництва. Найбільшою в галузі є державна хімічна компанія "Рон - Пуленк", націоналізована 1981 року, стабільно входить у 20-ку найбільших промислових компаній країни. Серед парфумерно - косметичних фірм, яких на французькому ринку діє близько 300, абсолютним лідером є компанія "Л'Ореаль", що входить за розміром консолідованих продажів до числа 10 найбільших хімічних компаній країни.

Серед інших великих хімічних компаній - "Елф-Акутен", "Сен-Гобен-Понт-а-Мусон". Окрім вже згаданої парфумерно-косметичної продукції, хімічна промисловість Франції випускає мінеральні добрива, синтетичний каучук, шини, пластмаси, синтетичні волокна, засоби побутової хімії, медикаменти. Підприємства орієнтуються переважно на поклади хімічної сировини (Ельзас, Лотарингія), однак для електрохімічної галузі важливими є джерела виробництва дешевої електроенергії , а основна хімія тяжіє до центрів нафтопереробки. Великим вузлами та центрами хімічної промисловості Франції є Париж, Ліон, Страсбург, Монлюсон, Клермон-Ферран, Марсель та в цілому північний схід країни. Як експортер хімічної продукції Франція посідає 3-є місце в світі.