Розділ Міжнародно-правове регулювання співробітництва держав у боротьбі з торгівлею жінками та дітьми

Вступ ……………………………………………………………………………….3

§ 1. Гендерна нерівність як першопричина торгівлі жінками та

дітьми у глобалізованому світі…………………………………………11

§ 2.Становлення та розвиток міжнародних конвенційних норм

у сфері боротьби з торгівлі жінками та дітьми…………..…………..22

§ 3. Визначення злочину торгівлі жінками та дітьми як

сучасної форми рабства………………………………………………..41

§ 4. Правові критерії відокремлення міграції жінок від торгівлі ними...53

§ 5. Міжнародно-правові аспекти боротьби з дитячою

порнографією в Інтернеті………………………………………………61

§ 1. Роль Комісії з прав людини ООН у питаннях боротьби

з торгівлею жінками та дітьми…………………………………………77

§ 2. Конвенційні органи та процедури у сфері боротьби з торгівлею

жінками та дітьми………………………………………………………87

§ 3. Роль спеціалізованих організацій та органів системи ООН

у боротьбі з торгівлею жінками та дітьми……………………………96

§ 4. Міжнародні конгреси ООН з попередження транснаціональної

організованої злочинності та боротьби з торгівлею жінками та

дітьми…………………………...……………………………………...105

§ 1. Загальна характеристика європейських норм у сфері

боротьби з торгівлею жінками та дітьми…………………………….120

§ 2. Характеристика функцій та повноважень європейських

інституційних структур у сфері боротьби з торгівлею

жінками та дітьми……………………………………………...……...133

§1. Імплементація міжнародно-правових норм у сфері боротьби з тор-

гівлею жінками та дітьми у національне законодавство України......147

§ 2. Функції та повноваження спеціальних органів та механізмів

України у сфері боротьби з торгівлею жінками та дітьми……….…172

Висновки………...………………………………………………………………..183

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Для ефективної боротьби з торгівлею жінками та дітьми необхідно удосконалювати діяльність універсальних міжнародних механізмів і процедур. Поряд з ними мають розвиватися регіональні міжнародні механізми, які також відіграють важливу роль у сфері міжнародного співробітництва. Крім того, в кожній державі, залежно від її соціально-економічного становища, правових, політичних, релігійних та інших умов, необхідно створити власні механізми боротьби з торгівлею людьми, удосконалити національне законодавство і, перш за все, визнати в ньому таку торгівлю кримінальним злочином.

Однак вирішення всього комплексу складних проблем стосовно підвищення ефективності боротьби з торгівлею жінками та дітьми пов’язане не лише з покращенням їх правового становища, а має виходити також з необхідності докорінної зміни уявлень про характер прав жінок та дітей, надання їм специфічних міжнародно-правових та внутрішньо-правових гарантій, які б не формально, а в реальному житті забезпечили б їх гендерну рівність у всіх сферах. І саме на такій основі повинні розроблятися і здійснюватися міжнародна та національна стратегія держав у боротьбі з цим злочином, що є складовою глобальної проблеми міжнародного співтовариства у сфері ліквідації гендерної нерівності як такої. Все це, природно, викликає великий науковий та практичний інтерес до вирішення гендерної проблеми загалом та її складової частини – боротьби з торгівлею жінками та дітьми. Також необхідно враховувати й те, що від вирішення даної проблеми безпосередньо залежить збереження генофонду кожної нації і, отже, всього людства. Вищезазначене стосується повною мірою й України, яка, за даними міжнародних експертів, зокрема Д.М. Хьюз та Емі О’Ніл Річард, стала одним із лідерів серед країн-постачальниць “живого товару” на світові ринки інтимного бізнесу.

Все це й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження, присвяченого аналізу міжнародно-правового регулювання боротьби з торгівлею жінками та дітьми, важливе місце в якій відводиться співробітництву держав у рамках міжнародних організацій, а також імплементації міжнародно-правових норм у внутрішній правопорядок держав.

Про існування торгівлі жінками та дітьми ще у ХІХ та на початку ХХ століть заявляли Ам-Рін Отто Генне, М.М. Гернет, С.К. Гогель, В.Ф. Дерюжинський, М.Д. Дурманов, Ч. Ломброзо, Г. Ферреро, С.С. Шашков та ін. Питання міжнародно-правового захисту прав жінок, у яких певним чином піднімалася проблема торгівлі жінками та дітьми, досліджувалися в працях таких вчених країн СНД, як А.А. Абрамова, Е.І. Вінгловська, І.К. Городецька, Л.М. Завадська, Н.В. Захарова, Г.К. Дмитрієва, Т.В. Іванкіна, К.М. Коршунова, Г.О. Кудрявцева, А.С. Мацко, Т.О. Машика, А.П. Мовчан, К.В. Ремізова, Р.М. Смирнова, А.С. Чеботарьова, О.О. Шибаєва та ін. Серед імен зарубіжних дослідників, які її розробляли, слід назвати таких: Н. Барроус, А. Брокас, М. Галей, Ф. Госкін, Д.М. Хьюз, Р. Емі О’Ніл, Е. Евлін, Л. Келлі, Д. Морсинк, З. Рісафренте, Рекха Рані Дебнатх, Р.А. Харвей, Н. Хевенер, Н. Шапріо-Лібай та ін. З точки зору міжнародного кримінального права окремі питання торгівлі жінками та дітьми досліджували І.П. Бліщенко, Л.Н. Галенська, Г.О. Зорін, В.Є. Емінов, І.І. Карпець, В.І. Куліков, І.І. Лукашук, В.В. Лунєєв, А.В. Наумов, А.С. Овчинський, В.С. Овчинський, С.С. Овчинський, В.П. Панов, В.О. Танкевич, М.П. Яблоков та ін.

У працях згаданих вчених основна увага приділена дослідженню питань, пов’язаних з подальшим розробленням загальних міжнародних стандартів у сфері боротьби з торгівлею жінками та дітьми, захисту вже існуючих їхніх прав та, певною мірою, імплементації міжнародних норм у національні законодавства держав. У даний час першочергового значення набули проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності процедур та механізмів, що діють у рамках міжнародних структур як універсального, так і регіонального характеру. І це зумовлено саме специфікою боротьби з торгівлею жінками та дітьми, яка являє собою розгалужену транснаціональну мережу, що охопила своєю злочинною діяльністю території практично всіх країн світу, і без розвитку та належного застосування міжнародних механізмів та процедур не можна вирішити жодного питання. Тому міжнародна інституційна система на сьогодні переймає на себе функції контролю за дотриманням державами своїх міжнародних зобов’язань у боротьбі з транснаціональною злочинністю, включаючи торгівлю жінками та дітьми. Така тенденція свідчить про новий рівень співробітництва держав у боротьбі з транснаціональною злочинністю. Дане дисертаційне дослідження присвячене безпосередньому аналізу місця та ролі інституційних органів у сфері боротьби з торгівлею жінками та дітьми на основі подолання гендерної нерівності як глобальної проблеми міжнародного співтовариства.

Відповідно до мети дослідження основна увага у дисертації зосереджена на розв’язанні таких завдань:

• 
  проаналізувати рівень розвитку міжнародно-правових норм у сфері боротьби з торгівлею жінками та дітьми;
  
• 
  висвітлити становлення та розвиток загальних та спеціальних міжнародних механізмів та процедур у сфері боротьби з торгівлею жінками та дітьми;
  
• 
  визначити місце та роль гендерної нерівності у сфері торгівлі жінками та дітьми;
  
• 
  розкрити взаємозв’язок торгівлі жінками та дітьми з сучасними формами рабства;
  
• 
  визначити правові критерії відокремлення міграції жінок від торгівлі ними;
  
• 
  показати вплив комп’ютерних технологій, насамперед Інтернету, на виникнення нових видів експлуатації та зловживання правами жінок та дітей;
  
• 
  проаналізувати форми співробітництва держав у рамках Ради Європи у сфері боротьби з торгівлею жінками та дітьми, зокрема щодо розробки проекту спеціальної конвенції з питань торгівлі жінками та примусової проституції;
  
• 
  визначити відповідність норм законодавства України конвенційним нормам у сфері боротьби з торгівлею жінками та дітьми;
  
• 
  визначити рівень координаційних та інших зв’язків і форм співробітництва України у сфері боротьби з торгівлею жінками та дітьми з міжнародними організаціями та органами.
  

Використання історичного, формально-юридичного та порівняльно-правового методів дало можливість проаналізувати юридичний зміст міжнародно-правових норм про заборону торгівлі людьми, виявити спільні риси цієї торгівлі з сучасними формами рабства, розмежувати поняття торгівлі жінками і нелегальної міграції. При встановленні ступеню імплементації даних норм у діюче законодавство України використовувались логіко-юридичний та порівняльно-правовий методи. Використання соціологічного методу дало змогу проаналізувати причини цієї злочинної торгівлі.

У дисертаційній роботі використовувалися праці вчених юристів-міжнародників України, країн СНД, зарубіжних держав, які присвячені розвитку теорії і практики міжнародного права, зокрема захисту прав жінок та дітей. Насамперед, це праці М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, В.Н. Денисова, Г.К. Дмитрієвої, В.І. Євінтова, Л.Г. Заблоцької, Н.В. Захарової, Т.В. Іванкіна, С.В. Ісаковича, Н.І. Карпачової, К.М. Коршунової, Г.О. Кудрявцевої, А.П. Мовчана, Р.А. Мюллерсона, Ю.І. Римаренка, О.В. Тарасової, Л.Д. Тимченка та ін. Західна наука представлена працями таких відомих вчених, як Ф. Алстон, С. Аткінс, Н. Барроус, А. Брокас, М. Бусклей, К. Вассак, Ф. Госкін, Ж. Коен-Жонатан, М. Макдугал, А. Морріс, А. Робертсон, Е. Швелб та ін.

Емпіричну основу даної дисертаційної роботи становлять документи і матеріали ООН та її спеціалізованих установ; документи Ради Європи та Європейського Союзу; документи Комітету з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок ООН, Комітету з прав дитини ООН та Комісії ООН з прав людини; документи Міжнародної Організації Праці та ін., що стосуються боротьби з торгівлею жінками та дітьми.

Наукову новизну роботи відбивають такі основні положення дослідження:

• 
  першопричиною транснаціональної торгівлі жінками та дітьми є гендерна нерівність, а поняття рівності повинно містити, зокрема, не лише формальні ознаки, але й рівність можливостей, що має знайти закріплення в міжнародному праві та законодавстві держав разом з встановленням відповідних контрольних міжнародних механізмів та процедур;
  
• 
  вербування, перевезення, передача, переховування чи утримання людей шляхом погрози силою або її застосування, інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю становища або шляхом підкупу в поєднанні з кінцевою примусовою практикою є окремим видом злочину проти людяності, і це вирізняє торгівлю людьми, включаючи торгівлю жінками та дітьми, з-поміж інших злочинів, перш за все, від примусової проституції, примусової праці та деяких інших злочинних діянь;
  
• 
  торгівля жінками та дітьми є поневоленням особи і, отже, являє собою одну із сучасних форм рабства, що зафіксовано, зокрема, в Римському статуті Міжнародного кримінального суду 1998 р.;
  
• 
  принципово важливою умовою ефективної боротьби з торгівлею жінками та дітьми є відокремлення її в міжнародному праві від незаконної міграції, в основу якого має бути покладений критерій відсутності усвідомленої згоди особи, що стала жертвою такої злочинної торгівлі;
  
• 
  враховуючи, що злочинне використання Інтернету з метою сексуальної експлуатації жінок та дітей виставляє їх як товар, і ця практика все більше поширюється у світі, необхідно встановити в міжнародному праві заборону такої специфічної злочинної форми продажу особи;
  
• 
  з метою підвищення ефективності міжнародних механізмів та процедур доцільно розширити мандат Робочої групи з сучасних форм рабства, що діє у рамках Підкомісії по заохоченню та захисту прав людини Комісії з прав людини ООН, надавши їй функцію систематичного розгляду та внесення рекомендацій щодо представлених доповідей держав-учасниць про здійснення ними конвенційних норм стосовно заборони усіх форм рабства, разом з необхідністю удосконалення власних процедур Групи стосовно попередження та заборони торгівлі людьми;
  
• 
  враховуючи, що не лише прибутки є ключовим елементом торгівлі жінками та дітьми, сексуальну експлуатацію слід розглядати як окремий вид експлуатації, і, відповідно, пропонується визначати дві її форми: сексуальне рабство та примусова проституція;
  
• 
  обгрунтована необхідність вдосконалення кримінального законодавства України, а саме статті 149 КК України (2001 р.)., і відповідно пропонується прийняти спеціальний закон, в якому має бути встановлена кримінальна відповідальність за насильство щодо жінок та дітей, рабство, сексуальну експлуатацію, в тому числі за усвідомлене отримання клієнтами сексуальних послуг від жертв злочинної торгівлі.
  

Критерієм розмежування торгівлі жінками від міграції має бути відсутність усвідомленої згоди жінки, яка погоджується на ті чи інші умови праці, а шляхом насильства примушується до надання сексуальних послуг та виконання практик, подібних до рабства. Такі особи, перетинаючи кордони держави, як правило визнаються нелегальними мігрантами і підлягають висилці. В силу того, що держави встановлюють суворі правила у сфері міграційного законодавства, жертви торгівлі бояться робити заяви про порушення їх людських прав і виступати свідками, оскільки це автоматично призводить до притягнення їх до відповідальності та висилці. Отже, в міжнародному праві і в національному законодавстві держав має бути встановлена норма, в якій такі особи визнавалися б жертвами злочинної торгівлі жінками з всіма правовими наслідками.

Генезис явища торгівлі жінками та сексуальної експлуатації жінки показує, що його корінням є гендерна нерівність. Між торгівлею жінками та нерівноправним становищем їх у суспільстві, що вимагає попередження дискримінації та упередженого ставлення до жінок існує глибинний зв’язок. Історія свідчить, що з древніх часів жінки в основному в силу своєї економічної залежності від чоловіків були майже безправними в сімейному житті. Проявом нерівності співвідношення сил між чоловіком і жінкою, що склалася історично є насильство проти жінок. Саме за допомогою насильства, яке є одним з основоположних соціальних механізмів, жінок змушують займати підлегле становище в порівнянні з чоловіками. Застосування сили по відношенню до жінок, що грунтується на залякуванні, має за мету поставити жінку в залежне становище. Торгівля і проституція – це системи, що залежать від статі, що являється результатом структурної нерівності між жінками і чоловіками в світовому масштабі.

Оскільки першопричиною злочинної торгівлі є гендерна нерівність, то сьогодні вже недостатньо вирішувати проблему покращення становища жінок, сутність мандату національних механізмів повинна виходити за рамки такого визначення, поширюючись на забезпечення гендерної рівності та інтеграцію цього виміру в загальнополітичну стратегію. І хоча всі країни відрізняються одна від одної як по становищу в соціальній і культурній сферах, так і в питаннях рівності, кінцевою метою має бути досягнення рівності між жінками та чоловіками у всьому суспільстві, що повинно стати частиною загальної культури.

Всесвітня конференція з прав людини 1993 р. (м. Відень) у своєму підсумковому документі – Віденській декларації та Програмі дій (підписали 171 держава) – наголошує: “Права людини жінок і дівчаток є невід’ємною складовою частиною загальних прав людини, повна і рівна участь жінок у політичному, економічному, громадському і культурному житті на національному, регіональному і міжнародному рівнях, а також ліквідація всіх форм дискримінації за ознакою статі є першочерговими цілями міжнародного співтовариства”. Сьогодні необхідно від концепції спасіння, реабілітації та депортації стосовно жертв перейти до такого підходу, який забезпечив би захист прав жінок як в країнах походження, так і в країнах призначення, тобто уряди повинні перейти від патріархальних позицій, що передбачають “захист” невинних жінок, до більш комплексних підходів, які б дозволили захищати та стимулювати будь-які права жінок, в тому числі громадянські, політичні, економічні, соціальні.