Розпорядження голови обласної державної адміністрації 20. 05. 2011 м. Суми №364 Про проект Програми розвитку

Про проект Програми розвитку

агропромислового комплексу
Сумської області на період
до 2015 року
Відповідно до частини першої статті 6, статей 34, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»:

1. Схвалити проект Програми розвитку агропромислового комплексу Сумської області на період до 2015 року (додається).

2. Головному управлінню агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації подати проект Програми розвитку агропромислового комплексу Сумської області на період до 2015 року на розгляд Сумської обласної ради.

3. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови Сумської обласної державної адміністрації Слизького С.М.

Голова Сумської обласної

державної адміністрації Ю.П. Чмирь

Агропромисловий комплекс регіону формують:

суб’єкти сільського господарства, зокрема 378 сільськогосподарських підприємств різних форм власності та господарювання, 739 фермерських господарств та 150 тис. особистих селянських господарств. У галузі працює 21,6 тис. чоловік;

підприємства харчової і переробної промисловості, зокрема

підприємства та організації інфраструктури аграрного ринку, а саме

У 2010 році обсяг виробництва продукції сільського господарства

Рис. 1. Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств

Обсяг виробництва продукції рослинництва був меншим порівняно з
2009 роком на 14,7%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності – на 21,1%, у господарствах населення – на 8,2%.


Рис. 2. Динаміка виробництва валової продукції рослинництва в усіх категоріях господарств
Обсяг виробництва продукції тваринництва порівняно з 2009 роком збільшився на 4,7%, у тому числі в господарствах населення – на 7,6%, у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності зменшився на 1,6%.

Рис. 3. Динаміка виробництва валової продукції тваринництва в усіх категоріях господарств

недостатній рівень технологічного і технічного забезпечення сільськогосподарських та переробних підприємств;

зростання витрат та зменшення рівня рентабельності виробництва продукції рослинництва і тваринництва;

неврегульованість відносин між сільськогосподарськими виробниками та переробними підприємствами, іншими суб’єктами індустріального аграрного ринку;

недосконала система ціноутворення на сільськогосподарську продукцію;

недостатній рівень селекційно-племінної та селекційно-насінницької роботи в аграрній сфері;

нераціональне використання земель сільськогосподарського призначення;

недостатній рівень державної підтримки вітчизняного сільськогосподарського виробника;

невідповідність сільськогосподарської продукції міжнародним стандартам якості та безпеки;

неврегульованість зовнішньоекономічних відносин щодо насичення внутрішнього ринку імпортною продукцією за демпінговими цінами;

падіння попиту на сільськогосподарську продукцію на внутрішньому ринку, що пов’язане зі зменшенням платоспроможності населення;

недостатнє фінансове забезпечення сільськогосподарських виробників;

низький рівень заробітної плати в сільському господарстві;

невідповідність кадрового забезпечення вимогам аграрного ринку;

неефективна система банківського кредитування сільськогосподарських виробників.

Необхідно також відмітити і стримуючі фактори розвитку агропромислового комплексу, серед яких:

обмеження обсягів виробництва та цінової ситуації органами державної влади;

висока конкуренція на світовому ринку;

великий період окупності капіталовкладень;

недостатній рівень інвестиційної привабливості;

нестабільна податкова політика;

недосконалі земельні відносини;

відсутній оптовий ринок сільськогосподарської продукції;

відсутній чіткий та прогнозований механізм надання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам;

неузгоджені дії невеликих сільськогосподарських товаровиробників Сумської області в питаннях виробництва та реалізації продукції;

недостатній розвиток логістичної інфраструктури;

відсутній єдиний сільськогосподарський бренд;

недостатній рівень соціального розвитку в сільських місцевостях.

Подолання цих обмежень можливо за рахунок таких чинників:

підтримка сільських територіальних громад;

можливість залучення значних обсягів інвестиційних ресурсів;

створення агропромислових кластерних формувань, підвищення рівня доходів учасників кластеру та оптимізація їх виробничих витрат;

створення сприятливого мікроклімату в перспективі;

сприяння розвитку суміжних галузей.

За таких умов виникає нагальна потреба розв’язання проблем шляхом розроблення та впровадження цієї Програми.
2.3. Потенціал та основні передумови розвитку агропромислового

комплексу
Аграрний сектор області має значний потенціал для розвитку, обумовлений наявністю достатніх земельних, трудових ресурсів, сприятливих природно-кліматичних умов. Разом з тим існує незабезпеченість потреб внутрішнього ринку та стрімко зростаючий попит на продовольство у світі.

Фактичне забезпечення продуктами харчування не відповідало встановленим раціональним нормам, зокрема м’яса та м’ясопродуктів споживається 56,5% до потреби, молока та молочних продуктів – 58%, хліба і хлібопродуктів – 142,9%, яєць – 94%, риби та рибопродуктів – 52%, картоплі – 187,5 %, овочі та баштанні продовольчі культури – 90,9%, плоди, ягоди та виноград – 36,2%, цукру – 95,3%, олії – 92,9%. Таким чином, фактичне споживання більшості видів продовольства знаходиться на рівні нижчому від раціональних норм. Лише споживання хліба, хлібопродуктів та картоплі перевищує раціональні норми, що свідчить про компенсацію недостатності в раціоні м’яса, молока, риби, яєць тощо, та пояснюється неспроможністю значної частини населення придбати повноцінний набір продуктів харчування.

Сумщина розташована в межах двох природо-кліматичних зон – Полісся і Лісостепу. У північній частині області переважають сірі лісові та дерново-підзолисті ґрунти, для південної частини області характерні типові чорноземи, глибокі малогумусні та вилужені середньогумусні чорноземи.

Загальна площа сільськогосподарських угідь Сумської області становить понад 1,7 млн. гектарів, з якої понад 1,2 млн. гектарів – рілля. Посівна площа сільськогосподарських культур у 2010 році по всіх категоріях господарств становила 985,9 тис. гектарів. Не обробляється майже п’ята частина ріллі області.

Загальна чисельність сільського населення області перевищує
386,9 тис. осіб, з яких понад 230 тис. осіб працездатного віку. У той же час лише 50% працездатного сільського населення зайняте в галузях економіки.

Важливими конкурентними перевагами Сумської області є наявність природних ресурсів для розвитку всіх категорій господарств, а також переробних підприємств в агропромисловому комплексі, наявність передумов для створення та подальшого розвитку економічних кластерів. Використання цих рушійних факторів розвитку базується на вигідному географічному розташуванні області (пов’язаним з наявністю кордонів з Росією), сприятливих кліматичних умовах, достатньому природно-ресурсному потенціалі, накопиченому досвіді інноваційного розвитку, високому рівні освіти.

До значних обмежень на шляху реалізації Програми є застарілість технологій у більшості сільськогосподарських та переробних підприємствах, значний рівень зношеності основних фондів, як наслідок цього – недостатній рівень конкурентоспроможності продукції місцевих підприємств на зовнішніх ринках, незадовільний стан транспортної інфраструктури, відсутність підготовлених до впровадження інноваційно-інвестиційних рішень.

Таким чином, Сумська область має значний ресурсний та трудовий потенціал для подальшого розвитку агропромислового комплексу. Значення агропромислового комплексу полягає не тільки в забезпеченні потреб людей у продуктах харчування, але і в істотному впливу на зайнятість населення та формуванні експортного потенціалу.

зернове господарство;

молочне скотарство;

цукрова галузь;

свинарство.

Розвиток рослинництва здійснюється шляхом підвищення родючості землі та запровадження сучасних технологій, що сприятиме забезпеченню стабільності та ефективності використання земель сільськогосподарського призначення.

Розвиток рослинництва здійснюється за допомогою формування господарських взаємовідносин з урахуванням кластерного підходу шляхом:

адаптації ринкових методів регулювання виробництва продукції рослинництва з урахуванням балансу попиту і пропозиції;

раціонального розміщення та поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва продукції рослинництва в природно-економічних зонах з урахуванням існуючої державної підтримки;

забезпечення проведення посівів сільськогосподарських культур насінням сортів і гібридів високих репродукцій, дотримання вимог сучасних технологій;

підтримки великотоварного виробництва рослинницької продукції через стимулювання створення партнерських об’єднань власників земельних часток (паїв);

стимулювання ведення органічного сільського господарства.

Для розв’язання завдань з розвитку тваринництва необхідно здійснити такі заходи:

стабілізувати поголів’я великої рогатої худоби шляхом виконання державних програм та запровадження регіональної підтримки галузі;

забезпечити поступове збільшення чисельності високопродуктивних молочних корів у сільськогосподарських підприємствах і фермерських господарствах шляхом власного відтворення і організації закупівлі ремонтних телиць у населення;

забезпечити приріст обсягів виробництва м’яса шляхом розвитку м’ясного скотарства, птахівництва і свинарства в сільськогосподарських підприємствах і великих фермерських господарствах;

стимулювати розвиток м’ясного скотарства в сприятливих для його ведення районах;

сприяти розвитку конкурентоспроможного виробництва шляхом підтримки формування механізованих тваринницьких ферм і комплексів, що укомплектовані високопродуктивним поголів’ям та забезпечені належною кормовою базою;

створити сучасну регіональну систему селекції у тваринництві і птахівництві;

створити умови для кращого забезпечення сільськогосподарських виробників племінним молодняком;

сприяти концентрації виробництва продукції тваринництва в особистих селянських господарствах шляхом формування кооперативних об’єднань з метою одержання високоякісної сировини, розширення заготівельної інфраструктури, підвищення товарності продукції тваринництва;

сприяти розвитку комбікормової промисловості на кооперативних засадах та створенню культурних пасовищ;

розширити мережу підготовки операторів тваринництва різного профілю, підвищити кваліфікацію та вдосконалити механізм атестації спеціалістів і працівників галузі.

З метою розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається:

сприяти формуванню кооперативних каналів збуту сільськогосподарської продукції, передусім для дрібних сільськогосподарських товаровиробників;

забезпечити поліпшення матеріально-технічної бази обслуговуючих кооперативів;

створити умови для формування прозорих каналів просування продукції від виробника до споживача;

ознайомити сільськогосподарських товаровиробників з перевагами кооперативних та інших видів реалізації сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки.