Тема 2 кримінальне процесуальне законодавство поняття кримінального процесуального права. Норми кримінального процесуального права
МЕЖІ ДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
жүктеу/скачать 133.5 Kb.
|
| 4. МЕЖІ ДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Сфера реалізації кримінального процесуального законодавства України визначається межами його дії в просторі, часі і щодо кола осіб. Ці межі встановлені ст.ст. 4-6 КПК. В ч. 1 ст. 4 КПК закріплено загальний принцип, на основі якого діє процесуальне законодавство України в просторових межах. Якщо кримінальне провадження здійснюється на території України, то незалежно від того, в Україні чи за її межами було вчинено кримінальне правопорушення, воно регулюється нормами КПК нашої держави. Це правове положення ґрунтується на міжнародному принципі невтручання держав у внутрішні справи інших. Суть його полягає в тому, що жодна держава не вправі вчиняти дії юрисдикційного характеру на території інших держав без їх згоди. Поняття території України в КПК, як і в КК, не розкрито. Воно визначається в ч. 3 ст. 2 Конституції України та Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року. Згідно зі ст. 1 названого Закону територія України є цілісною і недоторканною і включає розташовані в межах державних кордонів: сухопутні, водні, підземні та повітряні простори. Частина території України, на якій розташовані дипломатичні представництва інших держав, знаходиться під юрисдикцією цих держав згідно із загальновизнаними міжнародно-правовими актами. За загальним правилом не діють на такій території норми КПК. Винятки становлять лише випадки, коли уповноважені представники відповідних іноземних держав дають згоду на кримінальне провадження за правилами КПК України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується також при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України, що розміщені на території інших держав. Якщо кримінальне правопорушення вчинене на борту цивільного повітряного, морського чи річкового судна, яке перебуває за межами території України, але літає чи плаває під розпізнавальними знаками чи прапором України і приписане до порту, розташованого в Україні, то провадження щодо нього також здійснюється за правилами КПК. Це стосується безумовно військових повітряних, річкових чи морських суден України, оскільки вони завжди знаходяться під юрисдикцією нашої держави. Відповідно до п. 23 ст. 85 Конституції України Верховного Рада України схвалює рішення про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави. Як правило, такі підрозділи направляються на прохання ООН і діють у складі сил з підтримання миру і безпеки. На них поширюється дія ст. 1 Конвенції про безпеку персоналу ООН та пов’язаного з нею персоналу (1994 р.). Військовослужбовці, які входять до таких підрозділів, користуються недоторканністю в країні перебування. Вони залишаються під юрисдикцією України, тому кримінальне провадження у випадку вчинення ними кримінальних правопорушень на території інших держав здійснюється за правилами КПК. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ст. 5). Оскільки днем набрання чинності цим КПК є 20 листопада 2012 року, то з цієї дати всі процесуальні дії в кримінальному провадженні проводяться, а процесуальні рішення ухвалюються згідно з його правилами, якщо КПК не встановлено іншого. Це положення має важливе практичне значення, оскільки процесуальна дія може початися раніше введення в дію КПК і продовжуватись під час його дії. В цьому випадку діє загальне правило, яке вироблено процесуальною доктриною і сприйняте законодавцем, а саме: раніше чинний закон перестає застосовуватись у кримінальному провадженні після набрання чинності новим законом. На відміну від матеріального кримінального закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. В ч. 2 ст. 5 КПК закріплено правило, за яким допустимість доказів визначається КПК, тобто його нормативними положеннями на момент отримання доказів. Сказане зумовлено тим, що коли докази у кримінальному провадженні були одержані за правилами раніше чинного кримінального процесуального законодавства, то з набранням чинності КПК вони допускаються для встановлення обставин та обґрунтування ухвалених у провадженні рішень лише за умови, що вони відповідають вимогам допустимості, які встановлені цим КПК. Стаття 6 КПК говорить про те, що кримінальне провадження за правилами цього Кодексу здійснюється на території України щодо будь-якої особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, тобто її громадянин, громадянин іншої держави чи особи без громадянства – за деякими винятками. Поняття громадян України, осіб без громадянства, але таких, які постійно проживають в Україні, громадян іноземної держави розкрито у Законі України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 р. Правило про те, що кримінальне провадження щодо будь-якої особи здійснюються за правилами КПК, має і окремі винятки. Вони стосуються певних категорій осіб, визначених як самим КПК, так і міжнародними правовими актами. Зокрема, главою 37 КПК встановлені особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб, які виконують важливі державні функції. Ці особливості ґрунтуються як на нормах Конституції України (ч. 3 ст. 80, ч. 2 ст. 126), так і на законах України, які регулюють їх діяльність, визначають їх правовий статус. Особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно: 1) народного депутата України; 2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя; 3) кандидата у Президенти України; 4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати; 6) депутата місцевої ради; 7) адвоката; 8) Генерального прокурора України, його заступника. При цьому особливості стосуються, зокрема, повідомлення їх про підозру, притягнення до кримінальної відповідальності, затримання й обрання запобіжного заходу тощо. Вони є процесуальними гарантіями, які забезпечують виконання ними своїх функцій. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КПК виняток із загального правила про кримінальне провадження за правилами КПК становить щодо іноземних громадян, які відповідно до загальновизнаних міжнародних правил та договорів України з іншими державами наділені дипломатичним імунітетом (недоторканністю) і не дають особистої згоди, або відсутня згода держави чи міжнародної організації, яких вони представляють, на кримінальне провадження щодо них за правилами КПК. До таких осіб належать співробітники дипломатичних представництв та консульських установ, перелічених у Віденській конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р., Віденській конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 р., Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженому Указом Президента України від 10 червня 1993 р. У кожному випадку виникнення питання про те, чи користується іноземний громадянин дипломатичним імунітетом і в якому обсязі, необхідно звертатись до міжнародно-правових актів, які визнані Україною, внутрішніх нормативних актів, що регулюють ці питання, та міжнародних договорів, укладених Україною з іншими держави. жүктеу/скачать 133.5 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|