ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЗАСОБАМИ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЗАСОБАМИ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

Сьогодні йде активний пошук нових форм співпраці з дітьми у навчальному процесі, звільнення їх від заорганізованості. Проблема пізнавальної активності дошкільників – одна з найактуальніших у теорії психологічної науки та у практиці дошкільних навчальних закладів, оскільки активність є необхідною умовою формування розумових якостей дітей-дошкільників, їх самостійності, ініціативності.

Проблему розвитку пізнавальної активності, її структуру розкривали в своїх працях, В. Котирло, Г. Костюк, Д. Богоявленська, О. Матюшкін та ін.; зв'язок пізнавальної активності з таким поняттям, як “розуміння” досліджували М. Матюшкін, С. Герасимов; залежність розвитку пізнавальної активності від спілкування з дорослими, однолітками, висвітлювали Д. Годовікова, М. Лісіна,.

Формування пізнавальної активності дошкільників здійснюється в процесі навчання, де розвиваються пізнавальні психічні процеси: відчуття, сприймання, представлення, пам'ять, увага, уява, мовлення. Здебільшого дослідження науковців спрямовані на вивчення розвитку окремих психічних процесів, психічних дій, так, наприклад, зорові, слухові, кінестетичні сприймання досліджували педагоги (А. Богуш, К. Щербакова, О. Лєушина, ,), психологи (З. Богуславська, К. Проскура, Л. Котлярова, Н. Агеносова, О. Неклюдова, С. Ладивір Т. Єндовицька,), мислительні дії (З. Істоміна, Л. Жуковська, П. Зінченко, та ін.).

Пізнавальна активність дошкільника проявляється в його іграх, малюнках, розповідях та інших видах творчої діяльності. В старшому дошкільному віці засобом розвитку пізнавальної активності виступає дидактична гра. Оцінюючи дидактичну гру та її роль в системі навчання, О. Усова визначила, що дидактичні ігри, ігрові завдання та прийоми дозволяють підвищити сприйнятливість дітей, різноманітити навчальну діяльність дитини, приносять цікавість.

У системі навчання і виховання дітей активно використовуються дидактичні (навчальні) ігри, які розвивають спостережливість, уяву, пам'ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально задіюють інтелектуальний потенціал у пізнанні світу і себе.

Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури з цього питання показав його актуальність і в той же час означив окремі аспекти, які потребують подальшого дослідження.

Метою нашого дослідження є визначення педагогічних умов за яких дидактична гра стане ефективним засобом впливу на пізнавальну активність дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження: процес формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри буде ефективним за таких умов: застосування ігрових завдань; визначення їхньої питомої ваги та місця у системі навчання; педагогічне стимулювання і мотивація навчальною дидактичною грою.

Для досягнення мети дослідження, перевірки висунутої гіпотези запланована така робота: вивчити сучасний стан розробки проблеми формування пізнавальної активності, розвитку індивідуальності дошкільників в психолого-педагогічній літературі; розкрити психологічну сутність пізнавальної активності та ефективність її впливу дидактичної гри дітей дошкільного віку; виявити показники та охарактеризувати рівні розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку; визначити педагогічні умови ефективної організації пізнавальної активності дошкільників засобами дидактичної гри; розробити та впровадити експериментальну систему дидактичних ігор, які впливатимуть на стан пізнавальної активності старших дошкільників.

У нашому дослідженні, ми встановили що особливу категорію для дітей дошкільного віку складають дидактичний матеріал та іграшки, дидактичні ігри, які стимулюють пізнавальну активність. Вони не замінні у розвитку чуттєвих уявлень про багатоманітність і властивості оточуючого світу.

Дидактична гра спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок. Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

У дитячому садку, вихователем використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вихователь готує дитину правильно сприймати об'єкти і явища навколишнього світу.

Навчальна гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття дітьми, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використання дошкільниками набутих знань про предмети і явища навколишнього світу.

В експериментальній частині нашого дослідження планується використання дидактичних ігор з математичним змістом в певній системі відповідно до індивідуальних особливостей дітей.

Таким чином, правильно організований навчально-виховний процес в дитячому садку сприятиме підвищенню рівня пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку, з урахуванням індивідуальних особливостей дитини та використання різноманітних засобів навчання.

1. Ладивір С. Пізнавальний розвиток: пошук ефективних шляхів / С. Ладивір // Дошк. виховання. – 2002. – №10. – С. 4-6.

2. Проскура Е. В. Развитие познавательных способностей дошкольника / [под ред. Л. А. Венгера]. – К. : Рад. шк. , 1985. – 128с.

3. Усова А. П. Обучение в детском саду / А. П. Усова. – М. : Просвещение, 1981. – 234 с.

5 курс Інституту соціально-педагогічної

та корекційної освіти

Наук. керівник: О. П. Тельчарова, ст. викладач (БДПУ)

Формування духовного світу дітей і молоді, духовності як провідної якості особистості – складне завдання, що стоїть у центрі уваги вихователів, батьків, широкого загалу. За час навчання та виховання в сім'ї, дошкільному закладі, діти повинні міцно засвоїти культуру рідного народу, глибоко перейнятися його національним духом, способом мислення і буття.

Велике значення в дослідженні проблеми мають праці С. Ф. Русової, К. Д. Ушинського, М. Г. Стельмаховича та ін.

Специфіка сучасного українського національного дошкільного закладу, на думку С. Русової, полягає “…у виразній перевазі в системі виховання і розвитку дітей власне українського: мови, фольклору, художньої літератури, образотворчого мистецтва, музики, народних звичаїв, форм і способів поведінки. Це творитиме для них національну культуру світу, формуватиме національну психологію, самосвідомість і національну гордість – обов’язкові складники духовно багатої особистості” [ 3;с.15].

Мета нашої роботи – дослідити ефективність використання народних традиційних свят в ознайомленні дошкільників з українською культурою.

Теоретичний аналіз наукової та методичної літератури показав, що дана проблема є актуальною як для теоретиків, так і для практиків.

Експериментальна робота проводилася на базі дошкільного закладу “Казка” села Верхній Токмак Чернігівського району Запорізької області. В експерименті взяли участь 20 дітей старшого дошкільного віку. Констатувальний етап експерименту показав, що більшість дітей має середній і низький рівень знань про малу Батьківщину, недостатньо орієнтується в жанрах фольклорних творів, у фольклорних святах і розвагах. Вихователі мають труднощі під час відбору пізнавального матеріалу для вирішення даного завдання.

На етапі формувального експерименту нами розроблено і впроваджено систему роботи щодо ознайомлення дошкільників із традиційною обрядовістю. Дана система складається із занять, святкових ранків та розваг. Особлива увага приділялася організації українських свят. Нами проведено низку свят, пов’язаних із осінньою, зимовою та весняною обрядовістю (“Котилося житечко у стіжочок”, “Свято квітів”, “Козацькі забави”, “Свято Миколая”, “Вечорниці на Андрія” та ін. ).

Результати проведеної роботи свідчать про значне розширення обсягу знань дітей з народознавчих питань. Емоційне спілкування дітей з ровесниками, вихователями, батьками під час підготовки та проведення свят підвищило інтерес до змісту пізнавального матеріалу, сприяло виробленню позитивного морально-естетичного ставлення до нього.
ЛІТЕРАТУРА

1.Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі / А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. –К. : Вища школа,2002.-407с.

2. Лозинська Є. Ф. Українське народознавство дітям дошкільного віку / Є. Ф. Лозинська. – Л. : Оріяна-Нова, 2008.-208с.

3. Русова С. Ф. Дошкільне виховання / С. Ф. Русова. – К., 1918.-С.15.

4 курс Інституту соціально-педагогічної

та корекційної освіти

Наук. керівник: О. П. Тельчарова, ст. викладач (БДПУ)

Дошкільне дитинство є надзвичайно важливим періодом у становленні особистості. Саме в цей час закладаються основи морального виховання, формуються фундаментальні якості людини, її світосприйняття, ставлення до себе та свого місця у довкіллі.

Проблема виховання у дітей дошкільного віку любові до рідного краю знайшла відображення в роботах таких видатних вчених, як: А. Виноградова, С. Козлова, Н. Лисенко, О. Лещенко, О. Назаренко та ін. В той же час сучасні дослідження не пропонують цілісної системи роботи з даного напряму. Так, Т. Доронова акцентує увагу на патріотичному вихованні, але поняття “любов до рідного краю” нею не використовується. С. Ніколаєва розглядає цю проблему в руслі екологічного виховання. Т. Комарова, Н. Ноткіна, Є. Пчелінцева та ін. наголошують на необхідності залучення дітей до культурної спадщини народу.

Мета нашого дослідження: виявити ефективні педагогічні умови виховання любові до рідного краю у дітей старшого дошкільного віку.

Для досягнення даної мети нами проведено експериментальну роботу в дошкільному закладі №1 міста Бердянська.

В процесі дослідження були використані наступні методи: спостереження, бесіда, педагогічний експеримент.

Дослідження проводилися у три етапи. На констатувальному, етапі визначили рівень моральної вихованості дітей. Високий рівень виявили лише 30% обстежених дітей. Це свідчить про необхідність проведення в групі спеціальної роботи з виховання у дітей любові до рідного краю.

На формувальному етапі дослідження з метою підвищення рівня вихованості дітей розробили систему занять з народознавства та творчий проект “Люблю тебе, мій Бердянськ”. Завдання цього проекту полягали у формуванні у дітей уявлень про історію рідного краю; ознайомленні з природою, рослинним та тваринним світом; розширенні уявлень про архітектурні пам’ятки міста; вихованні почуття гордості за своє місто, людей, що в ньому мешкають. Складовими цього проекту були: пізнавальна гра “Стежками нашого міста”; відкриття казкової майстерні “Чарівний світ природи” та фотосалону “Моє місто”; екскурсії до парку та краєзнавчого музею; конкурси на кращі розповіді про матусю, тата; вікторина “Зелені скарби Бердянська”; вечір розваг “Ігри патріотів” та ін.

Результати контрольного експерименту свідчать про значне підвищення показників вихованості в експериментальній групі, що дає підставу стверджувати про ефективність нашої педагогічної роботи.
ЛІТЕРАТУРА

1.Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі / А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. –К. : Вища школа,2002.-С.36-49.

2. Рыбакова И.Ознакомление с родным городом как средство патриотического воспитания / И. Рыбакова // Дошкольное воспитание. – 2003.№6.-С.45-55.

3. Сухомлинська О. В. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності / О. В. Сухомлинська // Дошкільне виховання. – 2003.-№2. – С.3-8.

6 курс Інституту соціально-педагогічної

та корекційної освіти.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. Л. І. Казанцева

У стрімко змінюваних умовах життя для всебічного розвитку дітей надзвичайно важливо розвинути здібності мислити креативно, вирішувати самостійно і творчо завдання різної складності, динамічно і гнучко реагувати на всілякі зміни. Одним із ефективних підходів, що допоможе сформувати таку особистість є дослідницьке навчання, яке можна запроваджувати у роботі з дітьми дошкільного віку. Підготовка дитини до здійснення дослідницької діяльності, пошук ефективних засобів розвитку дослідницьких умінь дошкільників стають найважливішими завданнями сучасної освіти і водночас являють собою одну з найактуальніших проблем у теорії, а особливо у практиці дошкільної освіти.

Проблему розвитку дослідницьких умінь вивчали ще з часів античності, але для нашого дослідження особливий інтерес становлять праці сучасних дослідників [1,2,3]. Питання про сутність, структуру та значення експериментально-дослідної (пошукової) діяльності досліджуються досить різнопланово в працях С. О. Ладивір, Н. В. Лисенко, М. М. Поддьякова, О. М. Поддьякова, О. І. Савєнкова. Поддьяков М. М. виділяє експериментування як основний вид пошукової діяльності [3]. Експериментування науковці (С. О. Ладивір, Н. В. Лисенко та ін.) розглядають як метод формування основ природничо-наукових та екологічних понять [1]. Серед можливих шляхів розвитку дослідницьких умінь дошкільників особливої уваги заслуговує екологічно спрямована діяльність. У психолого-педагогічній літературі з'явилася низка досліджень у галузі екологічної освіти дітей дошкільного віку (Н. М. Авдєєва, С. М. Ніколаєва, З. П. Плохій, Г. Б. Стєпанова та ін.), в деяких розглянуті окремі аспекти формування екологічної культури засобами дослідницької діяльності (Н. В. Лисенко, С. М. Ніколаєва, З. П. Плохій). Але недостатня розробка проблеми розвитку дослідницьких умінь старших дошкільників в екологічно спрямованій діяльності і її безперечна актуальність для теорії і практики сучасної дошкільної освіти слугували основою для вибору теми цього дослідження.

Метою нашого дослідження є вироблення системи ефективних засобів розвитку дослідницьких умінь старших дошкільників в екологічно-спрямованій діяльності. Методи дослідження: аналіз, порівняння та узагальнення наукових джерел з досліджуваної проблеми, спостереження, анкетування, бесіди. Дослідження здійснюється на базі ДНЗ №20 м. Бердянська. Робота проводиться у три етапи. Констатувальний етап мав метою перевірити рівень сформованості дослідницьких умінь дошкільників у самостійній пізнавальній діяльності. Старшим дошкільникам пропонувалась проблемна ситуація, в якій вони мали виявити такі дослідницькі вміння як виділення об’єкту дослідження, ведення власне дослідження, фіксація інформації про об’єкт.

Показниками розвитку вмінь виділяти об’єкт будуть такі: вичленовування об’єкту із середовища, наявність питань, пов’язаних із сутністю проблем, сталість інтересу до даного об’єкту. Застосування прийомів обстеження (вимірювання, розглядання, прикладання, взвішування) дозволяє віднести дитину до одного з трьох рівнів. Якщо дитина вміє застосовувати більше трьох прийомів, то її відносимо до достатнього рівня, два-три – до середнього, а якщо до двох – відносимо до низького рівня. В експерименті брали участь 25 дошкільників старшого віку. За результатами дослідження одна дитина була віднесена до достатнього рівня, чотири дитини – до середнього, інші – до низького.

Сьогодні ми працюємо над розробкою технології формувального експерименту. Це буде система спеціальних вправ, розвивальних ігор, дослідів. Для досягнення поставленої мети на формувальному етапі заплановано здійснити відбір та застосування системи методів екологічно-спрямованої діяльності для розвитку дослідницьких умінь дітей і на контрольному – з’ясувати ефективність запропонованих методів роботи.

Таким чином, на сучасному етапі одним із найефективніших чинників якісного поліпшення стану дошкільного виховання й ре­зультатів роботи за змістом кожного конкретного розділу програми є пошук активних методів навчання, виховання дітей і форм організації творчих, пошукових видів їхньої діяльності, розвиток дослідницьких умінь.
ЛІТЕРАТУРА

1. Лисенко Н. В. Теорія і практика екологічної освіти: дошкільник-педагог. Навчально-методичний посібник для ВНЗ / Н. В. Лисенко. – К. : Видавничий Дім “Слово”, 2009. – 400 с.

2. Савенков А. И. Психологические основы исследовательского подхода к обучению / А. И. Савенков. – М. : Ось-89, 2006. – 480 с.

3. Умственное воспитание детей дошкольного возраста / [под ред. Н. Н. Поддьякова, Ф. А. Сохина]. – М. : Просвещение, 1988. – 276 с.

3 курс філологічного факультету

Наук. керівник О. Г. Брежнєва, к. пед.н., доцент

(Маріупольський державний університет)

Актуальність. Процеси, що відбуваються в сучасному світі відкривають перед людьми великі можливості. Щоб ними скористатись, потрібно вміти взаємодіяти з іншими людьми. Розвиток співробітництва старших дошкільників це запорука їх подальшої активної життєдіяльності. Найсприятливіший період для формування вміння співпрацювати та взаємодіяти це дошкільний вік. Саме тому ми обрали тему дослідження розвиток співробітництва старших дошкільників. Проте ми розглядаємо її в наступному аспекті – сюжетно-рольова гра, як засіб розвитку співробітництва дошкільників.

Дослідження зазначеної теми неможливе без детального аналізу психолого-педагогічної літератури та ознайомлення з аспектами досліджуваної проблеми. Тому метою цієї публікації є представити науковій спільноті аналіз різних аспектів дослідження проблеми дитячого співробітництва.

У процесі роботі над даним етапом дослідження нами використовувались методи аналізу, порівняння, узагальнення та систематизації наукової інформації.

У науковій літературі представлений достатньо широкий спектр напрямів дослідження проблеми співробітництва дітей ( З. М. Богуславська, Л. Н. Галігузова, А. Г. Рузская, Е. О. Смірнова, В. Г. Утробіна та ін.). Одним з них є вивчення особливостей спілкування дитини з однолітками в рамках концепції комунікативної діяльності розробленої М. І. Лисіною.[3] Відповідно до даної концепції в цілісній практиці є тісний зв’язок спілкування з усіма іншими видами діяльності. Особливість даного підходу полягає в акценті на змістовних якісних особливостях спілкування дітей з однолітками у різному віці. Автор розглядає спілкування як складну діяльність, яка має свої структурні компоненти (потреби , мотиви , цілі , завдання і т.д.).

Потреба спілкування з однолітками виражається в прагненні дошкільника до самопізнання та самооцінки за допомогою порівняння себе з ровесником як рівним партнером. З даними Л. Н. Галігузової, вже на третьому році життя у дитини починає складатись потреба у спілкуванні з однолітками, про що свідчать наступні показники[1]

• 
  Зникнення дій з однолітками як з об’єктом і збереження по відношенню до нього дій тільки як з суб’єктом;
  
• 
  Виділення особливої категорії суб’єктних дій, застосовуваних лише до однолітка;
  
• 
  Поява спроб “продемонструвати себе” однолітку;
  
• 
  Прояв чутливості у відношенні до однолітка.
  

Інший важливий напрям досліджень співробітництва дітей описано в роботах Я. Л. Коломинського, А. Д. Кошелевої, Т. А. Репіної, Т. В. Сенько та ін.. цей напрям пов’язаний із вивченням міжособистісних відносин. В рамках даного підходу виділяються соціометричні дослідження, спрямовані на виявлення у групі дітей існуючих уподобань. Було виявлено, що у старших групах дитячого садка вже існує відносно стійка і диференційована система міжособистісних відносин.

Дослідження А. Д. Кошелевої було присвячено вивченню поведінки молодших дошкільнят, які виконують прохання дорослого покликати кого-небудь з дітей групи. Аналіз отриманих даних дозволив автору виділити такі рівні взаємодії дітей:[2]

1. 
   Рівень особистісної взаємодії, при якому дитина звертається до однолітків на ім’я, торкається до нього; при цьому спостерігається активна мова, та адекватні емоції. У таких ситуаціях одноліток, зазвичай, реагує також адекватно, хоча іноді і не відразу;
   
2. 
   Рівень мовної взаємодії спостерігається непевне наближення до однолітка і настільки ж непевне повідомлення про прохання дорослого. Інша дитина не реагує на такий вплив, продовжуючи займатись своєю справою;
   
3. 
   Рівень фізичної або предметної дії – наближення до однолітка без звернення, підштовхування в спину, вихоплювання іграшки тощо. Як правило, підпорядковуються діям дитини, але висловлюють своє невдоволення йому чи дорослому;
   
4. 
   Рівень невиконання завдання( або його заміни). Дитина відмовляється виконати прохання дорослого або не завершує його до кінця. У такі моменти спостерігається підвищена емоційна напруженість.
   

Існує ряд близьких соціометричним дослідженням робіт, присвячених вивченню спілкування дітей в групі (Л. В. Артемова, Т. А. Рєпіна, А. А. Рояк, Р. К. Терещук та ін.). Співпраця дітей розглядається в залежності від прояву у взаємодії таких параметрів як чистота, тривалість і стійкість у часі, інтенсивність спілкування, кількість дітей, об’єднаних спільною діяльністю. Результати дослідження показали, що з віком збільшується коло спілкування дошкільнят з одноліткам, збільшується його тривалість,інтенсивність, при цьому в реальній взаємодії дітей виділяються популярні та непопулярні діти. Автори також зазначають, що організована дорослим спільна діяльність впливає на позитивні відносини між дітьми в старшій групі. Самостійна ж регуляція взаємодії дітей в життєвих умовах відбувається далеко не завжди.

Відомо, що інтерес до співпраці у дітей виникає вже в молодшому дошкільному віці (Л. Н. Галігузова, А. Д. Кошелева). Насамперед, контакти дітей відбуваються у спільних іграх, потім – в інших, специфічно дошкільних, видах діяльності. При цьому можна виділити наступне протиріччя: з одного боку у дитини дошкільного віку виражено прагнення до різноманітної взаємодії з однолітком , з іншого, – нерідко спостерігається дефіцит відповідних способів і засобів співробітництва, що може призводити до руйнування спільних дій.

Проблемі організації ігор дітей дошкільного віку присвячено багато праць вітчизняних і зарубіжних дослідників. Разом з тим, необхідно визнати, що недостатньо досліджено співробітництво дошкільників безпосередньо через гру.

Ми вважаємо, що співпраця у вихованні мислиться не тільки як допомога дитині при вирішенні складних виховних завдань, не тільки як об’єднання зусиль педагога та вихованця, а як самостійна колективна діяльність дошкільнят, виконання завдань. При такому розумінні співпраці, мова йде про співпрацю, що скріплена відносинами взаємного інтересу та довіри. Якщо хоч на якийсь момент діти стають партнерами, якщо знають, що від їхніх дій залежить успіх загальної справи, поведінка їх змінюється. Тому педагогічно – цінною є поведінка, що спонукає співпрацю, яка стимулює ці якості дошкільника в ДНЗ та за його межами.