Уроку: Л. Глібов «Лебідь, Щука і Рак», «Коник-стрибунець»

Знову любий наш дзвінок

Всіх покликав на урок,

До співпраці та розмови.

Ми новий всі робим крок!

Перший крок – це в нас розминка.

Чітко працює кожна дитинка.
IІ. Мовна розминка

1. Гра «Знайди зайве»

— Послухайте групу слів і виділить в ній «зайве» слово. А ті слова, що за­лишилися, назвіть одним узагальнюючим словом.

Зозуля, голуб, орел, соловейко, муха.

Діти отримують картки з групами слів, читають їх на одному мовному подиху. Тоді учні визначають, чи існують ті предмети або явища, які позна­чають ці слова.

1. Кущ, баж, мед, вім, лук, ніч, гач, сад.

2. Буря, нота, діту, птах, ірек, рюза.

3. Хлопці, цукада, квітка, оповивання.

Вчитель називає прямі склади, а учень, який впіймає м’яч, називає обернений склад.

На – ан мо – ом зи – из

Ля – ял си – ис те – ет

Лу – ул ша – аш ко – ок
III. Повідомлення теми і мети уроку

— Твори яких жанрів ми читали? {Вірші, казки, оповідання, п'єси, загадки, статті тощо)

— Прочитайте на с. 129 підручника тлумачення слова байка.

• 
  Яка головна особливість байки? Хто створює байки?
  

— Прочитайте з дошки вислів про байку.

• 
  А згадувати про неї просить видатний український байкар Леонід Іванович Глібов.
  

У дитинстві Льолик, як усі його називали, був веселим і жвавим. Йому подобалось усе красиве, але найбільше він любив доглядати за квітами.

«Здо­ров був, Льолику, квітчастий королику». Любив слухати народні пісні, зачаровувався народними звичаями й обрядами.

Коли настав час здобувати освіту в гімназії, тринадцятирічний хлопець так засумував за рідною домівкою, що всю тугу вилив у своєму першому вірші «Сон».

Л. Глібов любив дітей. Якийсь час працював учителем історії і географії. Але хвороба серця і легень підірвала здоров'я Леоніда Івановича. Втративши зір, він продовжував писати під лінійку з лупою. Залишив Л.Глібов великий доробок: байки, віршовані загадки, казки, акровірші, жарти. Вони принесли йому славу, його шанують, люблять і знають не тільки в Україні, а й в усьому світі.
2. Відгадування загадок.

— А тепер давайте подивимось, з якими героями байки Л. Глібовами зустрінемось зараз.

— Відгадайте загадки.

Швець — не швець, кравець — не кравець, тримає в роті щетинку, в ру­ках ножиці.

Але витягати — мука,

Бо сердита і велика

На гачок зловилась...

Повільно озером поплив,

Умить піднявся — летить у небі

Ширококрилий, білий...

— Розгляньте ілюстрацію на с. 120

— Скільки героїв байки зображено? (3)

• 
  Що вони роблять?
  

2. 
   Словникова робота.
   

Поклажа — невеликий багаж.

— Роздивіться, кого і як зобразив тут художник. Почнемо з Лебедя. (Гар­ний білосніжний птах, який розпростер чудові крила, хоче злетіти вгору. Упряж стримує його, не дає злетіти.)

• 
  Яким намальовано Рака? (Величезний, вирячивши очі, повзе, «рачкує» назад, ніби хоче виплутатись з упряжі.)
  
• 
  Що ви знаєте про Рака? (Тварина, яка живе у річках, чи ставках, любить чисту й прозору воду, замулені заглибини біля берегів, незвично пересувається з одного місця на друге — «задом наперед».)
  

• 
  Чи є щось спільне у всіх цих персонажів? (Усі вони різні за способом життя, зовнішніми й внутрішніми ознаками.)
  

— Скажіть, що вам нагадує цей твір? (Віршову казку)

1) Читання тексту самостійно;

— Що вирішили тварини?
2) Словникова робота

Безладдя, катма, морока.

— Прочитайте, що вирішили зробити тварини. Чому їм не вдалося зрушити хуру?

Можливо, багаж був великим? (Ні, на малюнку показано, що там неповні мішки, а в тексті про це сказано, що «невелика, бачся, штука...».) То в чому ж тоді справа? Прочитайте про це.

— Якими словами передано дії кожного персонажа? (Лебідь рветься, Рак упирає, а Щука тягне.)

— Чи могли діяти персонажі в одному напрямку? (Ні) Чому?

— Що ж тоді хотів підкреслити автор такою домовленістю? (Причина невдачі криється у непогодженості дій. Тварини домовились «приставити хуру», але діяти спільно не зуміли.)

— Як ви гадаєте, чи випадкові герої байки — птах, риба, рак? (Ні, автор підібрав таких персонажів, що не могли порозумітися, бо були дуже різні.)

— Який висновок робить автор? Прочитайте рядки про це.

— У чому ж причина того, що віз і досі там? (Нерозуміння одне одного, від­сутність погодженості дій.) Як про це пише сам байкар? Прочитайте.

— Яке ставлення автора до такого підходу до справи? (Він висміює цей підхід, засуджує.) Прочитайте. («І діло, як на гріх, не діло — тільки сміх».)

— На що схожі ці слова? (На прислів'я) Чого вони нас вчать?

— Запам'ятайте цей вислів, користуйтесь ним при нагоді у своєму житті. Він допоможе вам влучно оцінити зміст роботи, її результати, коли немає по­годженості між діями виконавців. Остерігайтесь бути учасниками таких дій.

1) Гра «зупинка» (вчитель зупиняється на будь-якому слові, діти швидко дочитують його).

— Герої наступної байки, на відміну від попередньої, мають спільну оз­наку — вони комахи.

А які — дізнаєтесь, відгадавши загадки.

Стрибає пружина —

Зелена в неї спина —

З трави на стеблину,

З гілки на стежину.

(Коник-стрибунець)
Тисяча тисяч бондарів

Роблять хату без дворів.

— Де живуть мурахи? Що ви знаєте про цих комах?

— Чи спостерігали за їхньою поведінкою?

— Коник-стрибунець живе на луках. З місця на місце пересувається, пе­релітаючи й стрибаючи. Живиться дрібними комахами й рослинами. Коники утворюють звуки, потираючи нога об ногу. Якщо до них наблизитися, вони припиняють стрекотання, і знайти їх у траві майже неможливо.

— Мураха і Коник-стрибунець є дійовими особами наступної байки Ле­оніда Глібова. Прочитайте її назву.

— Послухайте байку і скажіть, з яким проханням звернувся Коник до Мурахи.

— Хто був працьовитим? А хто — безтурботним?

Вдатний розкошував

співучий розгулявся

проворний співав

веселий

— Якою частиною мови є слова першої колонки? А другої?

— Простежте, як і чому змінювалась поведінка Коника.

— Яким був Коник? Прочитайте його опис. Яким було його життя влітку?

— Як змінилася його поведінка? Прочитайте.

• 
  З чим це пов'язано? Прочитайте, що просив Коник Мураху. Що від­повів йому Мураха? Прочитайте ще раз мовчки слова, що на дошці (зі словникової роботи).
  
• 
  Подумайте, які риси характеру Коника вони підкреслюють. (Байдужість, безтурботність, лінощі)
  

— Знайдіть слова, в яких передано головну думку байки. Що автор за­суджує в ній? Від яких рис характеру застерігає нас?

— Знайдіть речення, в яких є звертання. Із якою інтонацією їх треба чита­ти? («Дядьку, он зима біліє!»; «Порятуй, порадь, земляче...»; «... а тепер тан­цюй, небоже...»; «Опізнився, небораче...»)

— Чи однаковим тоном ви будете їх читати? (Перші два речення тре­ба читати благальним, тремтячим голосом, а наступні — впевнено, повчаль­ним тоном.)

— Прочитайте питальні речення. Яким має бути темп і тон голосу?

— А як будете читати слова автора?
7. Читання байки «ланцюжком».
8. Читання байки за особами.

Діти діляться по троє і читають байку в групах.

— Хто з груп сподобався вам найбільше? Чим?

• 
  З яким новим жанром познайомилися?
  
• 
  Чим байка відрізняється від вірша?
  
• 
  А казки?
  

— Прочитані нами байки були написані понад сто років тому. Чому ми й досі читаємо їх з цікавістю?

Тяжко тому жить, … а незгода руйнує.

Згода дім будує, … хто не хоче робить.
VІІІ. Домашнє завдання.

Вивчити напам’ять байку «Коник-стрибунець»,