Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету й

15 
Верховне керівництво Збройними Силами України ‒ повноваження, похідне 
від статусу Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних 
Сил України. Саме засобом верховного керівництва Збройними Силами України 
Президент України безпосередньо гарантує державний суверенітет та 
територіальну цілісність України. Хоча в п. 17 ч. 1 ст. 106 Конституції України 
закріплено, що Президент України “здійснює керівництво у сферах національної 
безпеки та оборони держави”, очевидно, що на відміну від переважно 
координаційного характеру повноважень Президента України у сфері 
національної безпеки, у сфері оборони держави повноваження Президента 
України більшою мірою відображають принцип субординації. Згаданий принцип 
можна простежити, зокрема, у таких положеннях Закону України “Про 
національну безпеку України” від 21 червня 2018 р., як: “Верховний 
Головнокомандувач видає накази і директиви з питань оборони” (п. 2 ст. 13), 
“Міністр оборони України підпорядковується Президентові України як 
Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України” (ч. 5 ст. 15); 
“Головнокомандувач Збройних Сил України призначається на посаду за 
поданням Міністра оборони України та звільняється з посади Президентом 
України. Головнокомандувач Збройних Сил України підпорядковується 
Президентові України…”, “Головнокомандувач Збройних Сил України 
підзвітний Президенту України…”, “Повноваження Головнокомандувача 
Збройних Сил України затверджуються Президентом України” (ч. 3 ст. 16); 
“начальник Генерального штабу Збройних Сил України … призначається на 
посаду і звільняється з посади Президентом України…”, “Повноваження 
начальника Генерального штабу Збройних Сил України, основні завдання та 
порядок функціонування Генерального штабу Збройних Сил України 
визначаються в положенні, яке затверджується Президентом України” (ч. 4 
ст. 16)
48
та ін. 
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, 
сформульованій у його Рішенні від 25 лютого 2009 р., Верховний 
Головнокомандувач Збройних Сил України, реалізуючи свої конституційні 
повноваження щодо керівництва у сфері національної безпеки й оборони 
держави, повинен вживати заходів для підвищення бойової та мобілізаційної 
готовності, боєздатності Збройних Сил України, інших військових формувань і 
підготовки їх до оборони України, захисту її суверенітету, територіальної 
цілісності і недоторканності
49
. 
У ст. 8 Закону України “Про оборону України” від 6 грудня 1991 р. 
встановлено, що для забезпечення стратегічного керівництва Збройними Силами 
України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами в 
особливий період може бути створена Ставка Верховного Головнокомандувача 
як вищий колегіальний орган воєнного керівництва обороною держави в цей 
48
Про національну безпеку України : Закон України від 21 червня 2018 р. № 2469-VIII. Відомості 
Верховної Ради України. 2018. № 31. Ст. 241. 
49
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів 
України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України “Про деякі 
питання здійснення керівництва у сферах національної безпеки і оборони” від 25 лютого 2009 р. № 5-рп/2009. 
URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-09#Text. 

16 
період
50
. Отже, створення Ставки Верховного Головнокомандувача Закон 
України “Про оборону України” пов’язує винятково з настанням у державі 
особливого періоду, поняття якого визначене у ст. 1 самого Закону України “Про 
оборону України”. Функціонування Ставки Верховного Головнокомандувача 
забезпечує механізм стратегічного керівництва Збройними Силами України на 
чолі з Президентом України. Стан масштабного збройного протистояння 
Української держави російському військовому вторгненню дозволяє відшукати 
оптимальну організаційну форму реалізації статусу Президента України як 
Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. 
Статус Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних 
Сил України зумовлює систему його відповідних повноважень, які в Конституції 
України закріплено в узагальненому вигляді. До повноважень Президента 
України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України належить 
забезпечення державної незалежності України (п. 1 ч. 1 ст. 106); призначення на 
посади та звільнення з посад вищого командування Збройних Сил України, 
інших військових формувань; керівництво у сфері національної безпеки та 
оборони держави (п. 17 ст. 106 Конституції України); здійснення повноважень 
очільника Ради національної безпеки і оборони України (п. 18 ч. 1 ст. 106); 
внесення до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та в 
разі збройної агресії проти України ухвалення рішення про використання 
Збройних Сил України й інших утворених відповідно до законів України 
військових формувань (п. 19 ст. 106 Конституції України); ухвалення рішення 
про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або 
в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній 
незалежності України (п. 20 ст. 106 Конституції України); присвоєння вищих 
військових звань (п. 24 ч. 1 ст. 106); нагородження державними нагородами; 
встановлення президентських відзнак та нагородження ними (п. 25 ч. 1 ст. 106). 
Президент України володіє правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді 
України (ст. 93), зокрема з питань національної безпеки й оборони. 
Законопроєкти, визначені Президентом України невідкладними, Верховна Рада 
України розглядає позачергово. 
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про оборону України” від 6 грудня 
1991 р., для здійснення повноважень у сфері оборони Президент України видає 
укази і розпорядження. Як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил 
України Президент України видає накази і директиви з питань оборони, зокрема 
з питань оперативного доукомплектування в особливий період Збройних Сил 
України, інших утворених відповідно до законів України військових 
формувань
51
. 
У розд. ІІІ Закону України “Про Збройні Сили України” від 25 березня 
1992 р. розмежовано повноваження Президента України та Міністра оборони 
України стосовно Збройних Сил України. Відповідно до Закону, Президент 
України ‒ Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України ‒ безпосереднє 
50
Про оборону України : Закон України від 6 грудня 1991 р. № 1932-XII. Відомості Верховної Ради 

жүктеу/скачать 1.96 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: