Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- 221 Не буде нас по нас.
- ДУМКА І МОВА. ДОСВІД ТА ЗНАННЯ
220 І дубцем у могилу не заженеш, а в могили і калачем не виманиш. Одною ногою вже в могилі. Велика яма, де лежить мама. Легше яму копати, як у неї лягати. Лежи, дурню, в ямі та не клени своєї мами. Ніхто чужої ями не залежить. Більше сажня землі ніякий пан не потребує. Горе тому, що земля на йому. Земля всіх приймає: і здорових, і слабих. Земля наша мати: всіх зрівняв і помирить. Що землею накривають, те і забувають. Хоч куди зайдеш, а до гробу трапиш. І за соломинку вхопиться, як топиться. Як топишся, то й за бритву вхопишся. Не шукай моря — у калюжі втонеш. Хто втопиться, той не повисне. Як топитися, то вже ліпше в морі, як у калюжі. Не псуй льоду та спускайся на дно. Не трать, куме, сили, спускайся на дно. Або вішай, або пускай, бо мені треба на ярмарок. Все одно, чи за одну ногу висіти, чи за дві. На десятьох гіллях не вішайся. Певно, десь хтось повісився, що такі вітри зірвалися. Пішли наші вгору: батька на вербі повісили, а мене на стовп тягнуть. Як буде вішати, то не буде різати, а як буде різати то не буде вішати: над смерть біди не буде. Догоріла свічка до полички. Треба свічки та води, бо вже очі не туди. На тонку пряде, бо швидко вмре. Мені, Уляні, тут видно, що пряду на рядно. На вибір дають: хоч гинь, хоч живцем у могилу лягай. Хто гине, той усе покине. Хто чим воює, від того й гине. Як в пекло кинув, так і загинув. Кожний небіжчик добрий. Нині полковник, завтра покойник. Якби ото небіжчик чув, то би в гробі перевернувся. Де вінчають, там і ховають. Треба йти на похорон, то хоч поможу людям плакати. Мабуть, йому вже рясту не топтати. На тім світі мною хоч тин підпирай, аби тут гаразд. Не витерпіла душа — на той світ пішла. 221 Не буде нас по нас. Після нас будуть люди, та не ми. Увірвалась йому вже нитка. Налетять зозулі, що нас не забули. Не всім туди лізти, де зозуля кує. Підкосило, як косою. Пішов на дно раків ловити. Пішов у сиру землю спати. Пішов під лід воду пити. Його тіло не дасть уже тіні. Одтоптав уже ряст. Доходились ніжки, доробились ручки. З ліску дождешся, а з піску ніколи. Положили Савку на голую лавку. Нехай над ним земля пером! ДУМКА І МОВА. ДОСВІД ТА ЗНАННЯ ' Людська думка найбистріша і найсміливіша. Для людської думки немае віддалі. Думає, що вже бога за бороду впіймав. Думка думку гонить. Думка — найхуткіша, земля найситніша, сон наймиліший, Думка нікому зла не наробить. За думками і ніч мала, а за хіднею — день. З самого початку думай, який буде кінець. Луччий розмисл, як замисл. Має стільки гадок, як пес стежок. Не подумавши, і кілочка не затешеш. Не все теє зробиться, що на думці зродиться. Не довго думав, а добре сказав. Не так сталось, як гадалось. Нехай кінь думає, бо велику голову має. Хай думає той, у кого голова велика, а в мене маленька. Ні здумати, ні згадати, ні в приказці кому сказати, що він говорив. Самотнім не є той, хто вміє думати. Стільки гадок, як в решеті дірок. У тебе стільки гадок, як у зайця стежок. Що з очей, то і з мислі. Що на думці, те й на язиці. Що хатка, то інша гадка. Як з очей, так і з думки. Бути тобі угадьком! «У мене,— каже циган,— три сини та всі три угадьки: як скажуть — один, що буде дощ, другий — що сніг, третій — що сонечко,— якраз котрийсь і вгадає». Більше забувається, як пам’ятається. Добре довго пам’ятається, а лихе ще довше. На пам’ять свою скаржиться кожен, а на розум ніхто. Хоч би ти мене побив, я б тебе не пізнав. Не поминай лихом, а добром, як хочеш. Хто давнє пом’яне, той лиха не мине. Хто давнє пом’яне, тому палець в око. Забув, мов заорало. Забув біду по своїм діду. 223 Не забуду до гробової дошки. Ти вже забула, коли бита була. Не помиляється той, хто нічого не робить. Тільки той не помиляється, хто ні до чого не торкається. Помилка в провину не ставиться. Умієш помилятися, умій і поправлятися. Досвідчене око бачить все глибоко. Хочеш багато знати, треба менше спати. Багато знає, а мало розуміє. Не будь цікавим, бо швидко постарієшся. Він знає, почім ківш лиха. Він знає, де раки зимують. Він не знає, що вчора їв. Він те знає, що люди забули. Все знає, тільки нічого не вміє. Дай, боже, усе знати, а не все робити. Добре того учити, хто хоче все знати. Дознавайся світа, поки служать літа. Знає він, од чого пси здихають. Знається, як циган на вівцях: яка сива, така й сита. Знає, де вовк, а де лисиця. Знає, де раки зимують. Знає, де козам роги направляють. Знає, де цар піхотою ходить. Знає, з котрої бочки починати. Знає, на чім світ стоїть. Знає п’яте через десяте. Знаєш ти батька свого лисого. Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить. Знай та гадай — мудрому досить. Знаю, як своїх п’ять пальців. І знать не знаю, і відать не відаю. Його всякий знає як облупленого. Кому як угодно, а ми як знаєм. Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо. Між малими будь малим, між старими старим, а між молодими молодим, то все будеш знати.' Не все треба людям знати, треба щось і собі сховати. Не звання дає знання, а навпаки. Не знає права, що робить ліва. Не знає ані що, ані куди. Не знає ні бе, ні ме, ані кукуріку. Не знаєш, де знайдеш. 224 Не знаєш, звідки на тебе впаде. Не знаєш початку, не гудь кінця. Не знаєш, то мовчи, а знаєш — не кричи. Незнай гріха не робить. Не той багато знає, що багато прожив, а той, що багато пережив. Ніхто не знає, чий чобіт муляє. Знаю од краю до краю, а всередині не знаю. Пізнав, куди стежка в горох. Пізнай себе, буде з тебе. Ти тільки й знаєш, що з миски та в рот. То сеї, то тої, а сам не знав якої. Ніби в лісі родився — нічого не знає. Хто багато знає, той мало має. Хто б його не знав, то б за святого взяв. Хто не знає, нехай людей запитає. Хто що знає, тим хліб заробляє. Що знаєш, що вмієш, то за плечима не носить. Що знають троє, то скоро триста знатимуть. Я вже більше забув, ніж ти знаєш. Якби ми знали, то б вас не питали. Якби чоловік знав, що не знає, то б і мав, що не має. Як не знає, то й не вадить. Чоловік довідається тоді, як мало він знає, коли дитина його запитає. Без знання і постоли не пошиєш. Знання злодій не вкраде, в огні не згорить і в воді не втоне. Знання красить, а незнання смішить. Пташка красна своїм пір’ям, а людина — своїм знанням. Хто знання має, той і мур ламає. А що, чи вмієш уже свиню в коноплі загнать? Він те знає, що другі вже позабували. Вміє зуби заговорити. Вміння і труд все перетруть. У невмілого руки не болять. У вмілого і цвях голить, а в нього і бритва не хоче, Добре все вміти, а не все робити. За невміння деруть реміння. І до потіння треба уміння. Не вміє шила загострити. Не вмієш — научать, не хочеш — примусять. Не вмієш шити, так і не пори. Не вміла, не вміла, та як на те ж і забула. £ 3—2300 225 Не силою треба боротися, а умінням. Ніколи не кажи: «Не вмію», а завжди говори: «Навчуся», Несмілого від невмілого не розпізнаєш. Поки не упріти, доти не уміти. Того руки не болять, що уміють. Умів улізти, умій і вилізти. Уміла готувати, та не вміла подавати. Що вмієш робить, того за плечима не носить. Хто що вміє, то і діє. Як не вмієш, то й не берися. Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові. Більше діла — менше слів. Будь господарем своєму слову. Він господар своєму слову: хоче дасть, не схоче — назад забере. Мовивши слово, треба бути йому паном. Слово — не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати. Від красних слів язик не відсохне. Від солодких слів кислиці не посолодшають. Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи. Від теплого слова і лід розмерзається. Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. Впік мене тим словом, не треба й вогню. Гостре словечко коле сердечко. Не давши слова — держись, а давши — кріпись. Де мало слів, там більше правди. Держи хліб на обід, а слово — на одвіт. Діла говорять голосніше, як слова. Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться. Для красного слівця не жалує ні матері, ні вітця. Добре слово краще, ніж готові гроші. Добре слово варт завдатку. Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш. За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся. За словом в кишеню не полізе. З пісні слова не викидають і свого не вставляють. І від солодких слів буває гірко. І за гроші від нього слова не виманиш. Кажи не кажи, а своє слово держи. Коли б твоє слово та богові в вухо. Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе. 226 Кого слова не беруть, з того шкуру деруть. Коня керують уздами, а чоловіка — словами. Красне слово — золотий ключ. Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — завзятих ворогів. Ласкаве слово — що весняний день. Ліпше переконувати словами, як кулаками. М’які слова і камінь крушать. На його слові можна мур мурувати. На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся. Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить. Не кидай слова на вітер. Не мни слова, говори просто. Не пиво — диво, а слово. Не так то він діє, як тим словом сіє. Шабля ранить тіло, а слово — душу. Пусті слова, правди в них нема. Слово — не полова, язик — не помело. Слова пристають, як горох до стінки. Слово вилетить горобцем, а вернеться волом. Слово — вітер, письмо — грунт. Слово до ради, а руки — до звади. Слово до слова — зложиться мова. Слово може врятувати людину, слово може і вбити. Слово старше, ніж гроші. Удар забувається, а слово пам’ятається. Холодним словом серце не запалиш. Хоч чоловік і вбогий, та слово в нього чисте. Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажав. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. Чиєсь одне слово губить діло. Щире слово, добре діло душу й серце обігріло. Як з каменя води не витиснеш, так від нього не почуєш доброго слова. Як овечка: не мовить ні словечка. Як слово не поможе, то й кий не дошкулить. Не базікай, чого не велять. Балакай, слухачам вуха не болять. Балакала покійниця до самої смерті та все казна-що. Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить. Балакай, пане Свириде, побачим, що з того вийде. Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть. Набалакав — і в торбу не вбереш. Набалакав три міхи правди. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|