Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- РИСИ ХАРАКТЕРУ. ВАДИ ЛЮДИНИ
| 234
Губою що хоч плети, а руки при собі тримай. Людям губа не заперта. Має рот од вуха до вуха. Не вір губі, бо вона часом бреше. Смолою губи заліпив. Що на губі, те й на язиці. Як свої губи не затримаєш, то з чужих почуєш. Ані пари з рота не пустив. В закритий рот муха не залетить. Вся сила в рот пішла. З одного рота правда і лож, а тому хвалу і хулу почути мож. Клопот повен рот, а діла нема. Мені з уст, а тобі за пазуху шусть. Не випусти рака з рота. Не рот, а ціла верша. От пащекувата, на все село. Роззяв рот, то влізе чорт. Рот — не ворота, клином не запреш. Скоро з ворот — а тут і рот. Твоїми би устами та мед пить. Якби люди і риба не відчиняли рота, коли не треба, то багато лиха обминули б. А хоч що збрехать — язика прикуси. Бабська хвороба — язик. Всяка сорока від свого язика страждає. Вкуси себе за язик, як свербить. Гірше болить від язика, як від ножа. Дай язикові волю, заведе в неволю. Двір городи, а язик прив’яжи. День не петрівський, язик не попівський. Держи язик за зубами — будеш їсти кашу з грибами, Їж борщ із грибами, держи язик за зубами. Держи язик на прив’язі. Десь у нього язик поза вухами мотається. Довгим язиком тільки полумиски лизать. Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия. Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить. Дурний язик попереду розуму біжить. Дурний язик — голові не приятель. Забув язика в роті. Злі язики плетуть, хоч знають, що брешуть. Коли маєш язик довший, як треба, люди втнуть, а коли коротший, вони ж і натягнуть. 235 Людям язика не зав’яжеш. Не бачила очком, не кажи язичком. Не всі клепають молотком, деякі і язиком. Одна голова, та десять язиків. Під язиком горошина муляє. Собака виляє хвостом, а ти язиком. Тихий язик твердить, що у мудрій голові сидить. У вола язик довгий, та говорити не вміє. У нього язик у роті, а не в кишені. Хто здержує свій язичок, того голова не болить. Чи тебе хто за язик тягне? Чоловік може викопати собі гріб язиком. Шкіра на чоботи, язик на підошви. Шукає на кінці язика. Що на гадці, те й на язиці. Що на серці, те й на язиці. Язика не поверне, неначе він йому повстяний. Язик без кості, але повний злості. Язик хоч без кісток, а кості ламає. Язик без костей: що збреде, те й лепече. Язик белькне та в кут, а за нього спину натовчуть. Язик за зубами, руки при собі — цілий світ перейдеш. Язик має і коняка, та не балака. Язик мій — ворог мій: раніше розуму говорить. Язикові щодня свято. Язиком вихати — не ціпом махати. Язик лепече, а голова не знає. Язик на кінець світу заведе. Язиком він гори ворочає. Язиком можна багато шкоди наробити. Язик мій — ворог мій: що лишень скажу, то всі кажуть, що брешу. Язик — не помело, слово — не полова. Язик свербить сказати, та треба мовчати. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені сидиш, а мені добра не зичиш. Як випустиш із свого язика, то на чужому не вдержиш. Як на своєму язиці не вдержиш, то на чужому не втаїш. Як язиком, то й ложкою. Як ти маєш двоє очей і одну губу, щоб багато бачив, а мало говорив. Люди й риба коли б тримали рот запертий, то були б безпечні. 236 Вік живи — вік учись. Грамотний видющий і на все тямущий. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Наука для людини, як сонце для життя. Азбука — то до мудрості дорога. Азбука — то мудрості драбина. Аз — били мене раз, буки — набравсь я муки. Виписав ми аз і буки. Вчилися аз та буки, прийшов хліб у руки. Приложися до азбуки — будуть повні кишені і руки. Спочатку аз та буки, а потім підуть і науки. Грамота — не хвороба, літ не збавить. Грамоті учиться — завжди пригодиться. Грамотний уміє читати і рядки, і між рядками. Де грамотні люди, там біди не буде. За грамотних не розписуються. Неграмотний і з окулярами читати не буде. Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень одступить. Де розумом не дійду, то в книжці знайду. Книга вчить, як на світі жить. Книжка мовчки все розкаже. Книжку читай — розуму набирай. Добра книжка кожну голову на вірну дорогу направить. Книжка — маленьке віконце, а через нього весь світ видно. Людина без книги, як риба без води. Не всякий, хто читає, в читанні силу знає. Не на користь книжку читать, коли тільки вершки хапать. Ні писати, ні читати, а тільки з горшків хапати. Хто більше читає, той більше знає. Аби наука, то й розум буде. Без муки нема науки. Без науки і постола не сплетеш. Без науки нічого не прийде в руки. Без науки — робота мука. Били, та недобре вчили. Вивченого пса нічим не підкупиш. Від науки голова не болить. Від науки міцніють руки. Вік живи — вік учись і вік трудися. Вчений, але не друкований. Вчений, але не товчений. Вчений перевчений то гірше, ніж невчений. 237 Недовчений вчений гірше, ніж простак. Вчений іде, а неук слідом спотикається. Ученість і мудрість у щасті украшають, а в нещасті потішають. Вчення світ, а невчення тьма. Вченому світ, а невченому тьма. Вченого за стіл саджають. Вченому і книги в руки. Вчив ти мене розуму, а тепер я тебе буду. Вчи другого — і сам помудрієш. Вчи лукавого на свою голову. Хто вчиться змолоду, не знає на старість голоду. Вчися й від дурня, аби не був такий, як він. Вчитися ніколи не пізно. Вчися не до старості, але до самої смерті. Вчися доброму, погане на ум не прийде. Вчити тебе вчили, але мало били. Вчителя і дерево пізнають з плодів. Гарно того вчити, хто хоче все знати. Дарма що малий, а й старого навчить. Де більше науки, там менше муки. Дечому вчилися — то дещо й знаєм. Доки не намучишся, доти не научишся. За одного вченого двох невчених дають, і то не беруть. За одного битого двох небитих дають, та й то не беруть. Небитий — срібний, битий — золотий. За одного розумного дають десять дурних. Поки навчишся, то не раз накричишся. Замолоду не вчишся — на старість пожалієш. За науку цілуй батька й матір у руку. Із вченим і сам розуму наберешся. І тим, що вчать,— нуда, і тим, що вчаться,— біда. Когось учи і сам учись. Коли не вчився Іванком, то Іваном вже тяжко вчитись. Корінь навчання гіркий, а плід його солодкий. Луччий приклад, ніж наука. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. На зле не вчи нікого, і сам догадається. На другий раз наука: не ходи в ліс без дрюка. Научиться — намучиться. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Наука в щасті прикрашає, а в нещасті утішає. Наука для людини, як сонце для життя. 238 Наука і труд добрі плоди дають. Наука не йшла без бука. Наука — не мука, за плечима не носить. Наука не ходить по лісу, а по людях. Наука — не пиво: у рот не наллєш. Наука — срібло, практика — золото. Науки ні вода не затопить, ні вогонь не спалить, ні злодій не вкраде. Не бурчи, та навчи. Не вся наука в одній голові. Не вчений, та товчений. Не вчи вченого їсти хліба печеного. Не вчи орла літати, а рибу плавати. Не вчи орла літати, а соловейка співати. Недоук дурніший, як бук. Не кайся рано вставати, а замолоду вчитись. Не питай ученого, а питай бувалого. Не штука провчити, а штука навчити. Ніхто вченим не родиться. Один учитель краще, як дві книжки. Старого учити — то мертвого лічити. Учений водить, а невчений слідом бродить. Учився читати та писати, а навчився співати й танцювати. Учи Івана на цимбалах, а він вперто на дудку грає. Учися чужого розуму, а й свого не губи. Хто вчений — їсть хліб печений, а хто дурний, той їсть сирий. Хто не хоче вчитися, піде псів бити. Хто тебе вчив, дурно гроші брав. Чоловік невчений — як топір неточений. Шануй учителя, як родителя. Щоб других навчити, треба самому уміти. Я не глибоко вчений: учила мене трояка біда — сирітська, рекрутська і хлопська. Здобудеш освіту — побачиш більше світу. Страшне перо не в гусака, а в дурака. Дуже грамотний: слово «корова» пише з м’яким знаком. Ей, шануйся, коли хоч, бо, далебіг, колись «тму», «мну», «здо», «тло» спишу на спині. Якщо будеш письменний, пильнуй і не одступай письма, бо ти од нього одступишся на п’ядь, а воно од тебе на сажень. За гарне писання хвалимо перо, а не писаря. 239 Не перо пише, а розум. Не лиш написав, але й запечатав. Не уміє ні читати, ані писати, а його хотять королем обрати. Писав писака, що не розбере й собака. Письменний бачить поночі більше, ніж неписьменний удень. Письменного голова годує. Спробувать пера і чорнила, що в тому за сила: так перо пише, як муха дише. Хоч пиши, хоч лиши. Тепер не знаєш, хто чим дише: одно каже, друге дума, а третє напише. Як напише дурень, то не розбере і розумний. Доки в нас школу збудували, то вже й діти повиростали. І я колись поза школу ходив. Світ — школа, біда — учитель. Школярської юхи набрався. Боїться лози учень більше, як грози. Лінивий учень плачучи до школи йде. Найвища школа — саме життя. РИСИ ХАРАКТЕРУ. ВАДИ ЛЮДИНИ Розумний научить, а дурень намучить. Аби голова на в’язах, а розум буде. Аби розум — щастя буде. Багато ума, та в кишені катма. Бачить око далеко, а розум ще далі. Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати. Борода до пояса, а розуму ні волоса. Борода, як у старого, а розуму нема і за малого. Бог до бороди розуму не прив’язав. Борода не робить людину мудрою. Буває і кума без ума. Був талан, та дурний розум вкрав. Буде лихо, то найдеться розум. Будеш ходити з мудрим — навчишся щось,. будеш ходити з дурним — станеш і сам дурним. В голові розуму багато, та ключ від нього загубив. Вдача гаряча, а розум миші з’їли. Виріс, та розуму не виніс. Вигнався, з дуба, а розуму з зуба. Від дошки до дошки, а всередині розуму нітрошки. Він дуже розумний: решетом зірки у небі ловить. В когось розуму не позичиш. В нього не всі дома: поїхали на базар розуму шукати. Ворона за море літала, а розуму не набрала. В розумні не попав, а з дурнів вийшов. Всяк по-своєму з ума сходить. Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім. Вчися розуму не до старості, а до смерті. Вчися чужого розуму, та свого не загуби. Гарна птиця пером, а чоловік розумом. Глузд за розум завернув. Говорити було не мало, та розуму не стало. Голова без розуму, що млин без води. Голова без розуму, як ліхтар без свічки. Голова виросла, а ума не винесла. Голова посивіла, а розуму не набралася. Голова у ніг розуму не просить. Голова, як гарбуз, а розуму ані ложки. Голова, як казан, а розуму ані ложки. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|