Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Той мені Сват, хто мені рад.
200 Змолоду теща зятем звала, а як виросла дочка, за іншого віддала. Зять та брат — тещі перші гості. Мені батько — не рідня, мені мати — не рідня, мені теща родина: мені жінку родила. Не жаль тещиного добра, колупай масло до дна. Оце роззявив двері, як теща рот. Так м’яко спать, неначе теща постелила. Теща в хату — нема ладу. Тещиного язика аршином не зміриш. Тещо, тещо, дай і мені дещо! Хома не без ума: не б’є жінки, та тещу. Як зять за поріг, то теща за пиріг. І собака в приймах хвоста позбувся. В приймах приймаки і на віник кажуть «ви», а на козу «дядино». Попхався у прийми — то лиха прийме. Приймак — неборак. Приймак п’ятнадцять років тещиного кота на «ви» зве, І добрий сват собаці рад. Ні брат, ні сват. Подай держак від лопати — свата привітати. Сватові — перша чарка, але й перша палка. Сват сватом, брат братом, а гроші не рідня. Той мені Сват, хто мені рад. Гетьте, хлопці, з шляху: чорт несе сваху. Дід і баба — одна рада. Баба бабі говорить на вухо, а все село чує. Баба без діда — як борщ без хліба. Баба вловила, у міх положила, а воно — пурхі Баба всіх жаліла, а бабу ніхто не пожаліє. Баба з печі — чорт на піч. Баба з печі — дід у плечі. Баба скаче, а дід плаче. Баба тоді хоробра, як на печі. Бабі тільки один дід не онук. Бабська зброя: рогачі, віник, коцюба. Бабу гріє не кожух, а веселий, теплий дух. Була колись баба дівкою, та давно. Дві баби — торг, а три — ярмарок. Добре баба говорила, що не буде без дива. Дождалася баба гречаної паски. Жартувала баба з колесом та в спицях застряла. 201 Ждала баба внукового книша, аж вилізла її голодна душа. Згадала баба дівера, що добрий був. Нагадала собі баба м’ясниці. Кортить бабі скоринка, та не вгризе. Куди баба, туди й дід. Недогода нашій бабці ні на печі, ні на лавці. Не мала баба клопоту та купила порося, порося у кувік, а баба у крик. Не мала баба роботи та найшла собі клопоти. Не одна баба город городила, може, дід хоч кілля бив. Не руш бабиних груш, свої труси — бабі неси. Поки бабуся спече книші, у дідуся не буде душі. Поки жива бабуся, я нікого не боюся. Пошила б баба кожуха, та вовна перешкоджає. Пригадала баба, коли мала діда. Пусти бабу в рай, вона і корову за собою поведе. Саме варило бабу постарило. Сердилась баба на діда, а дід того й не відав. Сердита баба — вовкові користь. Сорок літ — бабський вік. Старій бабі і на печі ухаби. Старій бабці добре і в шапці. Сторгувала баба бич, та не дала могорич. Та баба ще дві дівки за пояс заткне. То давня давнина, ще тоді баба дівкою була. Це та баба, що й дріт пряде. Треба довго калатати, щоби бабу ошукати. У баби язик, як у чорта хвіст, довгий. Улізла баба у нерет — ні назад, ні вперед. Хапай, бабо, решетом сонце. Хто бабі не внук! Що громаді, те й бабі. Що зілля — то баба, що баба — то й лік. Якби баба мала вуса, то б дідом була. Годуй діда на печі, бо й сам там будеш. Гуляв, гуляв, аж дідом зістав. Дід до палиці, а молодиця до лавиці. Дід тільки за дугу, а баба вже й на возі. Дід за образи, а баба за гарбузи. Дід про хліб, баба про фіялки. Добре було при діду: щодня рибка к обіду. Коли є дід, то е й обід, нема діда — нема й обіда. Казав дід бабі: «Якби сир та масло, то вареників наварили б, тільки що ж — борошна нема». 202 Ліпше солом’яний дід, як золотий син. Надіявся дід на мід та й води не пив. Надіявся дід на мід та й втратив обід. Спромігся дід на обід, а баба на кисіль. Наладив дід бабі хижу — то лазили кішки, стали лазити й собаки. Поки діда, поти й хліба, поки баби, поти й ради. Розсипався б дід, якби баба його не підперезала. У кожного діда своя біда. ВІК людини Життя прожити — не поле перейти. Літа пливуть, як вода. Вік звікувати — не в гостях побувати. Вік провікувати — не пальцем перекивати. Вік звікувати — усього повидати. Вік прожити — не дощову годину перестояти. Біжить мій вік, як вода по камінню. Вік прожить — не цигарку спалить. Вік пройшов — як батогом ляснув. Вік один, другого не буде. Він уже чужий вік живе. Година за годиною — та й так вік зійде. День довгий, а вік короткий. День наш — вік наш. З віком розум приходить. Кому короткий вік, тому не поможе й лік. Як буде на вік, то буде й на лік. Мені два віки не жити. Проти віку нема ліку. Не один чоловік міняється на своїм віку. Такий вік, як у зайця хвіст. Який вік, такий і чоловік. Як жили наші діди та прадіди, так нам веліли. «Що ти робиш?» — «Віку доживаю!» Запізнайте світа, поки служать літа. Горе мені, біда мені — минулися літа мої; коли б літа вернулися, лучче б хлопці горнулися. Зійшли літа із світа, як лист із дерева. Літа пливуть, як вода. Пішли мої літа, як вітер круг світа. Пройшли літа із світа, як лист із дерева. Пройшли роки, як гірська вода. Літа наші все минають, як дощова хмара. Минулися тії роки, що розпирали пироги боки. Рік зійшов, якби з вітром пішов. Рік — не вік. Роком день стає. Як же мені знать, котрий мені год? Як родивсь, то без пам’яті був, як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, тоді б то й лічить, та багато літ уплило. 204 Як по шістдесят літ віку, то вже й по мужику. Як сорок літ стане — жінка в’яне. Сей світ, як маків цвіт: вдень цвіте, а вночі опаде. В добрім житті кучері в’ються, в поганім — січуться. Виходиш з дому — кланяйся життю молодому. Де є життя, там в й надія. Де мир і совіт, там життя, як маків цвіт. Життя біжить — як музика дзвенить. Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається. Життя людське, як булька на воді. Шиття закоротке для щастя, а задовге для терпіння. Шиття закоротке для розкоші, а задовге на горе. Шиття коротке, а горе довговічне. Шиття наше, як павутина. Шиття прожити — не лапті сплести. Шиття прожити — не люльку викурити. Коли б життя, а смерть прийде. Ліпше солом’яне життя, як золота смерть. Наше життя коротке, як сорочка бідняка. Не те життя, що ледве тручається, а те, що солодко споминається. Ніхто не знає, що його в житті чекає. Списала вона мені, як на долоні, своє життя. Таке життя, як моє, не варт і печеної цибулі. Тепер життя панам і котам. Хвали день увечері, а життя перед смертю. Чоловік змінюється у житті, а по правді життя змінює чоловіка. Яке життя, така й смерть. Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш. Які люди, таке і життя буде. Де живий не знайде, там мертвого донесуть. Живий про живе гадає. Живому багато й треба. Живеш, аби світ не без тебе. Лишай живе та доганяй мертве. Подбай живим про те, щоб було чим добрим тебе мертвого споминати. Хто живому не дав, той хай і мертвому не дає. Як будемо живі, то будем і ситі. Де просто, там живуть років зо сто. Живи просто, проживеш років зо сто, а будеш лукавить, так чорт тебе задавить. 205 Добре живеться, доки люди заздрять. Жив довго, а помер скоро. Жив помалу, а помер нараз, Живе, аби день до вечора. Живемо — не тужим, нікому не служим. Жив грішно, загинув смішно. Жив, жив та раптом помер. Живемо — нога за ногу не зачіпається. Живи, поки живеться, пий, поки п’ється, помреш — з собою не забереш. Живемо по-старосвітському: раз добре, десять раз кепсько. Живе собі — ні втік, ні піймав. Так жить, як набіжить: не так, як хочеться, а так, як можеться. Як хочеш жити сам, то давай жити і другому. Живи так, щоб тобі було добре, а другим ще ліпше. Жиє, аби день переднювати, а ніч переночувати. Жиє, як без лою каганець. Жили люди до нас, будуть жити й після нас. Жить — не вола кормить, вік ізвікувать — не пальцем перекивать. І на льоду прожив би. Коби-м тото витримав, то ще би-м довго жив. Кому добре ведеться, той і співає. Кому добре живеться, той з усіх сміється. Не живемо, щоб їсти й пити, а їмо та п’ємо, щоб робити. Не живе, тільки дні одживає. Не живе, тільки дні тре. Не живи сам для себе, бо не вродивсь сам від себе. Ніхто не може світа пережити. Прожите, як пролите,— не повернеш. Скільки не живи, а все дурнем умреш. Так треба в світі жити, щоби лиха не чинити. Хоч живи сто літ, а покинеш світ. Хто коло чого ходить, з того живе. Хто не доживе, той долежати мусить. Хто хоче жити, мусить їсти і пити. Чоловік без пригоди не проживе. Чоловік живе так, як муха: тут є, тут нема. Що на світі прожилось, то як вві сні іздалось. Що прожите, майже пролите. Якби всі люди жили, то б світ затьмили. Як ведеться, так і живеться. Як жили наші діди і прадіди, так нам веліли. 206 Молодість пішла — не попрощалася, старість прийшла не привіталася. Молодість летить вільною пташкою, а старість лазить черепашкою. Золотий час — юнацькі літа. Двічі молодим не бути. Молоде — дурне. 
Що в молодості навчиш, то на старості як знайдеш. З молодого, як з воску, що хоч, то виліпиш. Хто не був молодим, той не був і дурним. Що вільно молодому, не вільно старому. Що за холод, як козак молод? Якби молодість знала, а старість могла. Як була я молода, то була і врода, а тепер на виду — то й в дзеркалі не найду. Як я молодим був, то-м з плота на коня ліз. Молодість — буйність, а старість — не радість. Молодість і мудрість не сідають на однім стільці. Молодість лінива — то старість плачлива. Молодість має вовка в шлунку. Молодість не бачить так далеко, щоби оминула старість. Усе нам може вернутися, лиш молодість ніколи. На молодості, як на білім папері, що хочеш, те й запишеш. Птицею чоловік через молодість перелетить, а через життя іде орачем. 207 Розпутне життя в молодості приносить хворобу на старості. Яка молодість, така й старість. Інший молод роками, та старий ділами. Коли молод бував, під колінця голубця вибивав, а як стар став, всього того перестав. Легкий і гріх на молодих плечах. Молоде пиво шумить. Молода кров кипить. Молода, як горіх, так і проситься на гріх. Молоде — золоте, а як ляже спати, то не може встати. Молоде на всі сторони гнеться. Молоде орля, та вище старого літає. Молодий все перебуде. Молодий кінь до бою, а старий до гною. Молодий місяць не всю ніч світить. Молодий може вмерти, а старий мусить. Молодий та зелений, як гарбуз у спасівку. Молодого кров гріє. Не розуміє молодий старого, аж доки сам ся не постарів. Нагинай гілляку, доки молода. Не можна покласти стару голову на молоді плечі. Не розкошуй замолоду, бо на старість будеш бідувати. Нехай гуляє молодь, більш копи лиха не наробить. Сіла між молодими і помолодшала. Треба змолоду кості гризти, аби на старість м’ясо їсти. Хоч молодий роками, та старий розумом. Хоч молодий, та ранній. Хто змолоду балує, то під старість старцює. Що раннє, то непогане. Рожа червона, та й та блідне. На свіжий цвіток і бджола сідає, а зів’ялий обминає. Нове ситечко на кілочку, а як пристариться, садять квочку. Добрі зуби і камінь перегризуть. Болять старі кості за гріхи молодості. Він не старий, але давній. В старій печі сам чорт палить. Горе старому вдома самому. Дай, боже, старим очі, а молодим розум. Де старий ногою, там молодий головою. Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться. Для старого більша година, як для молодого ціла днина. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|