Київ Видавництво художньої літератури

Хто смерті не боїться, того і куля не бере

жүктеу/скачать 2.87 Mb. бет 41/42 Дата 21.07.2016 өлшемі 2.87 Mb. #214287

Бұл бет үшін навигация:

• Хто грається з мечем, грається з чортом. Лиха оборона ліпша, як ніяка.
• Посла не січуть г не рубають, а тільки жалують.
• Кров не вода — проливати шкода. Кров і кров’ю не змиєш.
• Або груди в хрестах, або голова в кущах. Мир усі люблять, а один одного гублять.
• Голос Леніна — голос народу.
• БОРОТЬБА ЗА ПЕРЕМОГУ ВЕЛИКОГО ЖОВТНЯ
• ЗАХИСТ РАДЯНСЬКОЇ БАТЬКІВЩИНИ. ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА

Хто смерті не боїться, того і куля не бере. Хто меч підняв, від меча і загине. Повинну голову і меч не січе. Потопаючий хватається і меча. Хто грається з мечем, грається з чортом. Лиха оборона ліпша, як ніяка. Посол, як міх: що в нього покладеш, те і несе. Посла не січутьг не рубають, а тільки жалують. Посли не на те, щоби головами кивати. Кров — не вода, а серце — не камінь. Кров не вода — проливати шкода. Кров і кров’ю не змиєш. Того зроду не чували, щоб рідною кров’ю списи обливали. Що своя кров — то не чужа. Або груди в хрестах, або голова в кущах. Мир усі люблять, а один одного гублять. Поганий мир ліпше доброї сварки. В. І. ЛЕНІН, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ Голос Леніна — голос народу. Від ленінської науки міцніють розум і руки. В ленінському слові завжди знаходимо думки нові. Вез ленінських порад не було б влади Рад. Були каганець та свіча, а тепер лампочка Ілліча. В царя був перший друг кулак, а в Леніна — бідняк. Де Ленін, там і перемога. Дід і батько говорив: «Ленін завжди правду любив». До вчення Леніна весь світ прислухається. Дорогою Леніна йти — щастя і славу знайти. Жити по-ленінськи — жити для народу. За Леніним пішли — волю і щастя знайшли. І батьки, і діти вивчають Леніна заповіти. Ілліч правди нас вчив, в комунізм нам ключ лишив. Ілліч створив владу Рад — не вернеться старий лад. Ім’ям Леніна великим світ весь обновився. Колись дим каганця виїдав нам очі, тепер лампа Ілліча світить дні і ночі. Леніна заповіти знають старі і діти. Леніна заповіт облетів увесь світ. Леніна заповіт — на тисячі літ. Леніна розум, як сонце, світить у кожне віконце. Леніна ідея, як сонце ясне: ніколи не згасне. Леніна твори — найясніші в світі зорі. Леніна слово не забудеться: що сказав, те збудеться. Леніна стяг до комунізму вказав шлях. Ленін для народу дав щастя і свободу. Ленін завжди з нами буде, світ про цього не забуде. Ленін згуртував народи під стягом свободи. Ленін народу правду сказав — шлях до щастя показав. Ленін — наш батько, Вітчизна — мати. Ленін не вмер — він живе і тепер. Ленін не вмер — він живе, він всюди правду несе. Ленін нашу долю вивів на волю. Ленінові слова збуваються: колгоспи живуть-розвиваються. Ленінове ім’я знає кожна сім’я. Ленін простий, як правда, мудрий, як народ. 369 Ленін простий, як правда, і, як правда, великий. Ленінська правда, мов сонце, ясна, ніколи над світом не згасне вона. Ленінська правда ясніша від сонця. Ленінська правда міцніша за атом. Ленінським шляхом народи пішли — щастя й свободу собі здобули. Пам’ять про Леніна не на день, не на рік, а на цілий вік, По-ленінсвкому жити — Батьківщині служити. Правда Леніна житиме, доки сонце світитиме; При цареві жили.—датками трусили, за Леніним: пішли* — щастя знайшли. Розум і руки міцніють від ленінської науки. Спасибі Іллічу — електрикою свічу. Як у небі сонце ясне, ім’я Леніна не згасне. Ленінізм — це думка нова, це партії нашої основа. Ленінізм — це думка сміла, це партії нашої сила. До щастя й свободи веде партія народи. В рішеннях партії голос Леніна. В ленінській дружбі правда і сила. Де партія, там перемога. Для нас партії слова — що крила для орла. Ленін, партія нам шлях правди вказали, а ми ту правду завоювали. Ленін, партія нам проклали путь — їх ідеї зорями цвітуть. Ленін, партія сказали, щоб країна була в металі. Ми і наші діти турботою партії зігріті. Ми міцнієм і ростем, бо за партією йдем. Народ піде, куди партія поведе. Наша партія слів на вітер не кидає: що сказано, те й зроблено. Партії думи — народу служити, мрії народу — по-ленінськи жити. Партія з нами — перемога за нами. Партія наша — совість народу. Партія — мудрість народу. Партія скаже — народ справами підтримав. Сила партії — в народі. Сила партії незмірна, бо народу вона вірна. Слова партії — закон. Партія скаже — дорогу до щастя покаже. 370 Партія говорить слово, а ми відповідаємо: «Готово!» Партія світоч миру — вона вселяє в наші серця силу й віру. Партія учить народ не боятись перешкод. У партії Леніна думка єдина: щоб була щаслива кожна людина. Більшовики — народу керівники. Більшовики нас вели, тому й волю здобули. Більшовики — нашого життя будівники. Таких немає фортець, яких більшовики не могли б здобути. За комуністами пішли — волю і .щастя знайшли. За комуністами йдеш — до комунізму прийдеш. Учися у комуністів, як жить для народу. Як стали до влади комуністи, є що пити, є що їсти. Комунізм не за горами, бо кується самими нами. По-комуністичному жити — народові служити. Скрізь електрика гуде — комунізм із нею йде. Щоб комунізм збудувати, треба по-ударному працювати. Держися Радянської власті, як не хочеш панської напасті. За Радянської влади голота вибралася з болота. При Радянській владі і в наше віконце заглянуло сонце. Наша власть — панам зась! Поки не було Совіту, не бачила голота світу. Радянська влада всім принесла гарну вість: «Хто не робить, той не їсть!» Радянська власть — панам напасть. Жить — народу служить. У нас народи вільні, бо права всім рівні. Щастя народу — в свободі, міць держави — в народі. Радянська влада ворогам очі коле. Наша сила — сім’я єдина. Народна дружба і братерство — дорожче всякого багатства. У нас людина людині — друг, товариш і брат. Як будемо в дружбі жити, нас нікому не зломити. Будь не тільки сином батька, а й сином народу. Для щастя свого народу не страшно в вогонь і в воду Урвався панам бас, бо Радянська влада в нас. За рідний край і життя віддай! Наша країна, як мак, цвіте — з славою завжди іде. У Радянському Союзі всі трудящі — рідні друзі. 371 Росіяни нам брати — легко з ними в ногу йти. Росія та Україна — з одного кореня калина. Горя не знаємо, бо Великий Закон маємо. Де Закон ламають, там правди не знають. Добре іде діло, бо новий Закон у дії. Народ свої закони сам пише. Життя для народу дала революція, уквітчала його Конституція. Здобутки революції закріплені в Конституції. Конституцію ми склали, щоби люди щастя мали. Конституція нова дала жінці всі права. Конституція нова — то здобутки наші і права. Нову Конституцію маємо, тому і горя не знаємо. Панська конституція — нагаї і податки, Радянська Конституція — радість і достатки. Що народом завойовано, то в Конституції сформульовано. Вибирай найкращих у Раду — вони не підведуть громаду. Де сільрада не спить, там робота кипить. Будови комунізму під силу тільки радянському героїзму. БОРОТЬБА ЗА ПЕРЕМОГУ ВЕЛИКОГО ЖОВТНЯ Старий світ зруйнували, новий збудували. Була влада царська — стала пролетарська. Були в неволі, ходили голі, як добились волі — добра в нас доволі. Були часи: одні робили, другі трубили. Нам воля, а панам петля. Хвалимо свою долю, відколи одержали волю. Там свобода, де влада народа. Щастя в повітрі не в’ється, воно в боротьбі дістається. Як став серп і молот, утік від нас голод. Іскра тліла, поки весь світ освітила. Мені було що вдень, що вночі — все поночі. І в наше віконце заглянуло сонце. Вже ті часи минули, коли хлопи шию гнули. Робили на ката грудьми, але не були людьми. Колись було на старості хоч в дочки, хоч в сина — лиха година, зараз і на старості живемо не без радості. Колись ми жили — тільки сльози лили. Раніш у мільйонерів жито жали, а тепер мільйонерами колгоспи стали. Тепер те сталося, про що раніш у казці розповідалося. Революція правдою перемогла. Революція родичів не знає. Революція — сила: царя й панів роздавила. Хоч важка була дорога, зате наша перемога. Права не дають, права беруть. Сімнадцятий рік прийшов — кожний трудар щастя знайшов. Сімнадцятий рік продовжив робітникам і селянам вік. Розколовся світ на свободу й гніт. Як Будьонний появився, пан від ляку затрусився. Як тікали від Будьонного пани, загубили свої жупани. Раніше село таке було: панові поклонись, урядникові покорись, попові помолись; революція настала — всіх їх розігнала. Революція зробила таку резолюцію: «Панів геть, а царю смерть, нам воля, а панам петля!» Революція настала — жінка вільна стала. Революція не хмара, села не обійде. 373 Прийшли червоні — тепер ми на волі. Під стяг червоний пішли мільйони. Червоне козацтво не дало народу в кріпацтво. Старий світ зруйнували — новий збудували. Добули волю — відшукали долю. Як в людей одна мета, не страшна й Антанта. Білі на більшовиків наступали танками, а тікали санками. Пам’ята Гостра Могила, як ми колись буржуїв били, Пробував Врангель до нас лізти, хотів за царя сісти, та не вдалось. Були генерали — вішали нас і стріляли, прийшли червоні — стали ми на волі. Гай, гай, полетіли генерали у теплий край. Денікінський маніфест спиною читають. І гетьман брав, і Денікін брав, аж поки «годі!» комунар сказав. Кляне, як баба Денікіна. У вагоні Директорія, під вагоном територія. Був вояка Махно, та втік давно. Дощик іде — буде слизько, тікай, Махно,— красні близько. Казав Петлюра: «Вернусь на Юра!», та й не доказав. Петлюра у ліс, а Денікіна взяв біс. На готовий шмат Пілсудський рад. Видно орла по польоту, а Скоропадського по німцях. Денікін прийшов — дер шкуру з підошов. Що пан, що гетьман — все одно. У Києві гетьман об’явився — на селі пан заворушився. Тоді цар повернеться, як рак свисне. У Росії цар, у городі пан, у селі піп найбагатшими людьми були, та к чорту загули. Цар любив карати, чиновники — хабар брати, пани — шкуру драти. Як був цар Микола, то була країна наша гола. Цар і бог — геть обох! Бились з нами отамани й пани та погубили штани. Брав пан — забрали й пана. Взяв біс пана, нехай же бере і підпанків. Дід був панський, батько — царський, а син — радянський. Діждались пори, що покотились пани з гори. Добре, що наші діти знають про панів тільки з букварів. 374 Довелось тікати панам за Карпати. Минулися ті роки, коли пани брали руки в боки. Минули ті роки, що розпирало панам боки. Мужик землю розділяв — пан зубами скреготав. На панські ультимати у нас е гармати. Не бачити панам нашої землі, як своїх вух. Не квапся, пане, на нашу землю, бо своєї не побачиш. Не так воно робиться, як панам хочеться. Пан був, та загув, і сліди його терном заросли. Панів ми прогнали і життя народу дали. Панів прогнали — заможними стали. Пан із селян брав — люди панське забирають, своє назад повертають. Позаростали дороги, куди ходили панські ноги. Присмирнів, як у революцію пан. Пташки до літа, а пани довіку подалися за море. Тікали люди колись од пана, та настав час, що й пан од людей втік. Тоді повернуться пани, як рак одягнеться в штани. Хоч верть-круть, хоч круть-верть, а панству все одно смерть. Як сюди йшли пани, то понадівали й жупани, а як тікали, то поскидали й штани. Багачі на печі сиділи та калачі їли, а бідні на їх робили. Без попа і куркуля краще родить в нас земля. До церкви ходили — темними жили, як до церкви ходить перестали — жити краще стали. Бідкається, як куркуль перед хлібозаготівлею. Взяло, як глитая за живіт. Добра згода, та не з багачем. За куркуля Собка не мав я і снопка, а тепер в коморі всього є доволі. Коли середняк сільраду вибирає, у куркуля апетит пропадає. Кооператив куркулям життя вкоротив. Куркуля як придушиш, то він кається, а потім за своє хапається. Куркуля слова ласкаві, та думки лукаві. Куркуль куркуля бачить здаля. Куркуль павутину мотав, та сам від того сконав. Куркуль попа вихваляє, бо піп йому помагає. Куркульським сльозам не вір. Надів куркуль сірячок, вдає, що він біднячок. 375 На куркульську брехню оренди немае. Не випити курці глибокую річку, не зірвати куркулям нашу п’ятирічку. Не кланяюсь багачу — своє жито молочу. Одізвались куркулю бідняцькі сльози. Пішов куркуль в артіль, та вилетів і звідтіль. Прийшлось куркулеві голосу в півня позичати. Спродується, як куркуль перед колективізацією. Як не стало куркуля, тепер наша вся земля. Без бога ясніша дорога. Без бога поставимо стога. Де той бог був, як пан бідного в дугу гнув. Не сподівайся на бога — буде з колгоспу підмога. На бога сподівався — без штанів остався. Святий боже орати не поможе. Без попа жиєм — білий хліб жуєм. Вже й дід Данило забув про кадило. Люди посвітліли, як попи похмурніли. Минулась попу Малащина панахида. Заїла попа грамота. Не буде там діла, де піп за агронома править. Піп молився, щоб колгосп розвалився, та й лоба розбив. Піп та куркуль — пара коней до масті. Попові колгосп — не приход. Римському папі турбота: не слухає папу голота, Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться. Церкву забули — темряву обминули. ЗАХИСТ РАДЯНСЬКОЇ БАТЬКІВЩИНИ. ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА За рідний край життя віддай. Батьківщина — всім матерям мати. Батьківщина — мати, умій за неї постояти. В бою за Батьківщину і смерть красна. Де б не жити, треба Вітчизні служити. Честь Вітчизни — наша честь. За кожного героя Батьківщина горою. Кому нашої землі схочеться, той під нею скорчиться. Наша Вітчизна — як квітка пишна. Наша сила і слава — Радянська держава. Людина без Батьківщини — як соловей без пісні. Армія Червона — наша міць і оборона. Колись ішли в армію плачучи, а тепер — співаючи. Наша Армія Червона береже свої кордони. Наша земля найбагатша, Червона Армія найсильніша. Радянська Армія і радянська зброя — найкращого в світі кроя. Гартуй свою зброю — готуйся до бою. Ліпше смерть у полі, чим життя в неволі. З піснею дружити — в бою не тужити. Один за одного стій — виграєш бій. Матросу солдат — по зброї брат. В умілого командира завжди все до діла. Вовку вір убитому, а ворогу розбитому. Ворога за печінку шкребе, що колгоспний лан цвіте. Пам’ятай, ворог лихий, що в нас порох сухий. Сльозами ворога не б’ють. Хай хоч як ворог дметься, а нам краще всіх живеться. Що не повинен знати ворог, не говори і другу. Якщо ворог не здається, його знищують. Гадюка один раз міняє шкуру, а зрадник — кожний день. Зрадник за огризки продасть рідних і близьких. Дисципліна — мати перемоги. Треба тримати порох сухим. Що в навчанні важче, то на війні легше. Пильність — найкраща застава. Щоб міцніший був наш закон, стережемо свій кордон. Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах. Хоробрість після бою нічого не варта. 377 Чи є в світі така сила, щоб змагатись з нами сміла? Від сміливого смерть біжить. Для сміливого солдата і рукавиця граната. І пісня, і граната — зброя солдата. Смілого куля боїться, смілого смерть не бере. Хто смерті не боїться, того й куля не бере. На мир надійся, а по-ворошиловськи стріляти не забувай. Бий фашиста чим попало, аби його не стало. Закон радянського бійця — бити фашистів до кінця. Фашистів бий, патронів не жалій! Була гребля, був і став, ішов фашист — все зірвав. Взялись гнать фашиста дружно — стало фашистові сутужно. В народі є така помовка: проклятий фашист гірше вовка, а хто з ним в дружбу пнеться, той двічі лиха набереться. Вовча паща та фашистські очі ненаситні. Гірш фашистської чуми не бачили ми. Годуй фашиста кулями, напувай свинцем, спати вкладай на багнетах. Грабований кожух фашиста не зігріє. Де фашиста б’ють, там і запроданцю дістанеться. Де фашисти панують, там люди горюють. Добре, коли фашист битий, а ще краще, коли вбитий. До нових віників фашисти будуть пам’ятати, як на чуже добро зазіхати. Шили б ми тихо, так од фашистів лихо. Закрутив фашист носом, як нашого хрону понюхав. Ішли фашисти «у гості» — у землі покинули кості. Наші «катюші» витрясли з фашистів душі. Любить фашист солоденьке, та руки коротенькі. «Мамо, чого тікають кури?» — «То вони здалека фашиста почули!» Минулася фашистові дурниця — українське сало, яйця й паляниця. Нагайка та палиця — ось чим фашист хвалиться. На фашиста і вірьовка зброя. Не втримався фріц за гриву, то на хвості не поїде. Ні кроку радянської землі не дамо фашистській очманї Один чорт, що фашист, що хорт. Поки фашисти хазяйнували, ми просяного хліба не мали Радянська сила фашистів розбила. Скачи, фашисте, хоч задом, хоч передом, однаково будеш з розбитим черепом. 378 Скільки, фашисте, не крути, від смерті тобі не втекти. Старости та поліцаї — фашистські нагаї. Така у фашиста програма: забирай усе до грама. Тікай, фашисте, не тікай, однаково тобі край. У фашиста сто лап — що побачив, те й цап. У фашистів і брехня в оренді. Фашиста бито, щоб не ходив у радянське жито. Фашиста у ребро — людям добро. Фашиста, як дерезу,— не зрубуй, а викидай з коренем. Фашист бешкетує — біду чує. Фашист думав панувати — довелось йому сконати. Думав гут, а прийшов капут. Фашисти для нас могилу копали, але самі в неї попали. Фашисти «лінію» все сокращають та на захід все відступають. Фашисти плачуть: «Ой біда, тікать нема кудаї» Фашисти тікали, аж п’яти показали. Фашист Кох закричав «ох», згубив українську «дачу» та сів на безхвосту клячу. Фашистові тепер не йде ніщо: ні їда, ні вода, бо перед очима біда. Фашист прийшов на нашу землю та й сам накрився нею. Фашистська власть — хоч із хати не вилазь: тільки вийдеш на порог — то штраф, то налог. Фашистське рило, як барило: все забрало в колгоспі сало. Фашистський солдат — розбійник і кат. Фашистські порядки — шибениці та податки. Фашисту відплата — партизанська граната. Кожному фашистському вовку — із гранати по осколку. Фашисту і звіру ніколи не вір. Фашист у хату вліз — повна хата сліз. Фашисту, як псу, кийок піднесу. Фашист чужий чуб скуб; прийшов край — свій чуб підставляй. Фашист як у полон попадається, то завжди Гітлера цурається. Ховайтесь, діти, фашист іде! У фашиста рот чорний. Хто фашиста зазнав, тому й пекла не страшно. Хто фашиста не зазнав, той біди не видав. Чи швидко відступатиме фашист, чи тихо, все одно дожене його лихо. Щоб вільно жити, працювати, треба фашистів доконати. Що в фашиста, що у вовка,— жадності однаково. 379 Що фашист, що свиня — совість одна. Буде морда бита в Гітлера-бандита. В лісі ростуть гриби, а на узліссі — гітлерівські гроби. Непрохані гості порозкидали в радянських степах кості. Гітлер Берлін просвистав, а до Москви не достав. Гітлер думав нас скорити, та зостався сам побитий. Гітлерівський боягуз у болоті загруз. Гітлер приніс такий «рай», що хоч з голоду здихай. Гітлер «рівняє коліна» від Сталінграда до Берліна. Гітлер фронт «рівняє», а сам манатки складає. Думав Гітлер в Росії поживитись, та довелось удавитись. Надіявся Гітлер на білі паляниці, та черствим гречаником удавився. Не доведеться свині на небо дивитися, а Гітлерові в нашому городі ритися. Про вовка помовка, а чорт гітлерівця несе. Думав Гітлер у Москві побувати, та костей не зібрав. Не людина, а поліцай. Таке пішло: коменданту поклонись, поліцаєві покорись, староста носа дере — хай їх чорт забере! Ти його не займай, бо він поліцай: тягне з фашистом один край. То ж недаром кажуть так: «Хоч горох, хоч жито, як залізеш не в своє, значить, будеш битий». До Москви: «Гох-гох!», од Москви: «Ох-ох!» До Москви на танках, від Москви на санках. Близько лікоть, та не вкусиш, рядом Сталінград, та не візьмеш. Зайшов фашист у Сталінград — ні вперед, ні назад. Пропав, як фашист під Сталінградом. Фашисти люблять воювати, коли тепло, наша армія зробила їм у Сталінграді пекло. Поїхав фашист до Курська по сало, там смерть хапугу і спіткала. Фашисти до Дінця тікають без кінця. Фашист думав Дніпро переплить — і пішов на дно раків ловить. Знає фашист Чорне море: там спіткало його горе. Ішли фашисти на Вкраїну — чоботи блистіли, як тікали з України — ребра торохтіли. Думав фашист наїстись на Вкраїні сала, а ми як нагодували, то й шкура відстала. Фашист з України пішов без підошов. Де партизани живуть, там фашисти мруть. 380 Для фашиста партизан, як сіль для очей. Партизан показався в лугу — фашист ізігнувся в дугу. Партизан іде — фашисту смерть несе. Тємна нічка — день партизанський. Де фашист здох, не росте і мох. Не забув фашист і досі, як купався зимою в Росі. Добігли фашисти до Карпатської гори — побили підбори, поки добіжать до Берліну — скинуть і халявину. На Рейні жив, на Волзі опинився, а під самим Берліном в Одері втопився. Радянський тил дав на фронт усе, що фашистам смерть несе. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу: