Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Землі кланяйся низько — до хліба будеш близько
| 75
Перший спас час припас, Петро і Павло — два прибавив, Ілля-пророк — три приволок. Як прийде спас, комарам урветься бас, а як прийде пречиста — забере їх нечиста. Спасівка — ласівка, а петрівка — голодівка. Внесе нечиста, не винесе і пречиста. До покрови давали молоко корови, а по покрові пішло молоко в роги корові. До покрови думай про пашу для корови. Покрова всю землю листом покриває. Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем. Покрівонько, покрівонько, покрий мені голівоньку! По покрові — по теплові. Прийшла покрова, сиди, чумак, дома. Хто лежить до покрови, той продасть усі корови. Хто сіє по покрові, то виводить взимку по корові. Пустий господар по Кіндраті — не має ще кожуха в хаті. Скує Кузьма-Дем’ян — до весни не розкувати. На Михайла зима саньми приїхала. Як Михайло закує, то Микола розкує. Як Кузьма з медом, то Михайла з ледом. З Федора-студита стає холодно й сердито. Хто святкує на Пилипа, той буде голий, як липа. На Семена горобці збираються в табунці. До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра ще хитріша. До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі по сім за цибулю. До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі стріне собаку та й питається: «Дядьку, чи ви не з сватами?» На Андрія треба кожуха-добродія. Варвара кусок ночі ввірвала, а дня приточила. Добре говорив святий Тома, що в грудні найліпше сидіти дома. Землі кланяйся низько — до хліба будеш близько. Більше землю удобряй — будеш мати урожай. Земля-мати всіх годує. Дай землі, а вона дасть тобі. Земля потребує доброї погоди, доброго насіння, доброго робітника. Земля трудівниця: аж парує та людям хліб готує.! На добрій землі хліб сіють, а на плоху гній возят На добрій землі що посієш, те і вродить, на добрі зуби що вкинеш, те з’їдять. 76 На пустій землі бур’ян росте. На чорній землі біла пшениця родить. На чорній землі сіють жито, а по білій собаки бігають. Не земля родить, а руки. Про землю піклуйся — золотим зерном милуйся. Хто землі дає, тому земля — утроє. Як землю не помастиш, то зерном ся не ощастиш. Ялова земля не нагодує, бо сама їсти просить. Не лякайся туманів — виїжджай у поле рано. Поле працю любить. Гній у поле одвезеш — більше хліба привезеш. Де гною лопатка, там хліба букатка. Клади гній густо — на току не буде пусто. Як ноги в гнойку, то й губа в лойку. Аби лиха не знати, треба своїм плугом на своїй ниві орати. Виори мілко, посій рідко — уродиться дідько. Як мілко орати — краще випрягати. Глибше орати — більше хліба мати. Гору хвали, а низ ори. З глибокої борозни високий хліб росте. Там добре ся діє, де два орють, а третій сіє. Коли почав орати, то в сопілку кинь грати. Не ори чужої межі, то й не будеш у грісі. Остання річ — вовком орати. Як погано орати, то краще випрягати. Поїхав у поле орать та й забув плуга взять. Поорав: перебіг плугом, як голодний пес через воду. На жито орали, та й гречки не мали. Хто б його рад чуже орать, та от горе: свій плуг не оре. Хто чужим волом оре, той криві борозни тягне. Хто навесні не хоче орати, той взимку буде голодний спати. Хто оре і сіє, той молотить і віє. Хто не оре, той і огріхів не робить. Найкраще ремесло — плуг і чересло. Аби сіяв вчасно, то і вродить рясно. Днем раніше посієш, на тиждень скоріше збереш. Рано посієш, рано й пожнеш. Узявся за плуг — не оглядайся назад. Де оре сошка, там хліба трошка. За сошку тримайся і лиха не лякайся. Соха і борона хоч самі й не багаті, а весь світ годують. Нема над то ремесло, як леміш та чересло. П Хто робить лемеші, той їсть книші. На новосілля берись, а за чепіги держись. Хто оре на один бік, у того хліба на один рік, а хто на два боки, має хліба на два роки. Умирати ладься, а на хліб ори. Де плуг господар, а борона — господиня, там повна бочка і скриня. Зійшов сніжок — берись за плужок. І піч годує, як плуг панує. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ні до плуга, ні до рала — на музики гоца драла. Плуг, коса і небесна роса людей не морили, в біду не вводили. Не штука за плугом ходити, бо за плугом і ворона ходить. Пішов його плуг орати. Птахи з-за моря вертають — плуги з полем розмовляють. Жаба кваче, овес скаче: «Сій мене!» Кукіль посієш — кукіль і пожнеш. Посій впору, будеш мати зерна гору. Коли сієш густо, то не буде пусто, а хто сів рідко, в того вродить дідько. Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а посієш густо, то не буде пусто. Посієш коли треба, вродить аж до неба. Одна стара правда на світі буває: хто не посіє, той не збирає. Не сіявши, не пожнеш. Одною рукою жни, а другою сій. Не щодня можна сіяти й збирати. Роби, роби, то й матимеш, посій жито, то й жатимеш. Сій зерно при зерні, будеш мати на стерні. Скоріше посієш — більше навієш. Сій хліб у годину — будеш їсти кожну днину. Хто перший сіє, той перший збирає. Хто не сіє, у того й не росте. Хто хоче збирати, мусить добре засівати. Хто сіє, той ся надіє. Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти. Чистим зерном сійте поле, то уродить хліб, як море, а нечистим посієте, самі шкоди на дієте. Що посієш, те й зійде. Що посієш, те й пожнеш. Яке посієш, таке і зожнеш. 78 Як не сіяв, то й не берися жати. Як собі постелиш, так і будеш спати, як посієш, так і будеш жати. Від золотого коріння таке й насіння. Добре насіння і на камені зійде. Не насушиш насіння — посушиш голову. Мерзле насіння пізно сходить. Хоч голодувати, та добрим насінням поле засівати. Яке насіння, таке й коріння. Коли пилюка на бороні, то і блин на решеті. Як за бороною куриться, то господар не журиться. На городі всього сади, як прийде зима, не знатимеш біди. Сади густо — не буде пусто. На підлозі пшениця не зійде. Без роси і трава не росте. Усе тее пригодиться, що на полі корениться. Прийде година — достигне і калина. Гора хоч не родить, так і з хліба не зводить. Не вважай на врожай — усю землю засівай. Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі. Один урожай збирай, а про другий дбай. Такий «добрий» урожай, що молотив цілий день, а віяти нічого. У нероби завжди неврожай. Пісок не родить, та з хліба не зводить. Ранній пар родить пшеничку, а пізній — мітличку. Рік поле дармує, а за три вродить. Хто як скородить, так йому і родить. Як хто робить, так йому і родить. Як будуть ріжки, будеш їсти пиріжки, а як уродить мітлиця, то буде хліб сниться. Як уродить лобода — і то не біда. Де волошки, там хліба трошки. Як зерно зродиться, то золото само прикотиться. Приробивши хлібця — їмо, а ні, то очима лупаємо. У хліба ноги коротенькі, а як побіжить, то й довгими не наженеш. Хліб і на ноги поставить, і з ніг звалить. Як хліб буде, то й все буде. Зеренце до зеренця, то й буде мірка. Поки зерно в колоску, не засиджуйсь в холодку. Як прочистиш зерно, так і зійде воно. Біліє колос — давай жатці голос. Від колосу до колосу не чути й голосу. 79 Де повне колосся, там ниві ялося. Добре коло стогу колос збирати. Колос до колоса — і сніп збереться. Колос не спіє, коли сонце не гріє. Спілий колос не жде. На нашій ниві колосся, як у шолудивого волосся. Нивко, нивко, верни мою силку! Хоч мала нива, та не будь лінива. На вулиці рій веде, а на ниві серпом гуде. Скажеш за серп — за серце терп, скажеш за ціп — за серце сіп. Незв’язаний сніп — солома. 
Сніп до снопа — то й буде копа. Все одно: що зелене жати, що нічого не мати. Буде той голоден, хто в жнива холодочку шукає. День в жнива рік годує. Добрий жнець не питає, чи широкий загонець. Доки жнемо, доти і хліб білий жуємо. Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну вернину. Лихий жнець — дзень-дзень, аби минув день. Лихий жнець ніколи не має доброго серпа. Лихі там жнива, де гола нива. Ліпше сире жито жати, як має ним вітер колисати. Не буду я жати в полі, бо жабрій у руки коле. Розпочалися жнива — будь скупішим на слова. Розпочалися жнива — закачуй рукава. Сама себе раба б’є, що не чисто жито жне. 80 У вівторок вижни снопів сорок. Цінуй в жнива хвилину більше, ніж взимку годину. Швидше жніть до обніжка: там стоїть пирогів діжка. Як жнива закінчиш впору, буде що возить в комору. Як з жнивами прозівав, рік даремно працював. Як жнуть укупі, то не болить у пупі. Який жнець — такий снопець. Як на жнивах — горло болить, а як язиком молоть — на припоні не вдержиш. Як прийшла косовиця, то й жінка хворобиться, як прийшли жнива — жінка як нежива, а як прийшла покрова, то й жінка здорова. Як були жнива, то й дівка крива, а прийшла покрова, то дівка здорова. Як хочеш багато жати, то треба мало спати. Стебло стебла кличе. Хоч не рано почали, та багато утяли. Коса косе та й бруса просе. Коса любить брусок і сала кусок. Коса любить ситого, а ціп — голодного. Коса — робота, серп — охота, а ціп — хоч і дурний, аби кріпкий. Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то й ми додому. Чия коса перша, того лука ширша. Яка коса, така й бабка. Який косар, така й коса. Хто годен літом косити, той годен дівкою у танці носити. Хто сіно невчасно косить, той часто у стріхи корму просить. Язиком сіна не накосиш. Як сіно косять, то дощів не просять. Добра трава, але не для нашого коня. Хоч буйна трава, та не для нашого вола. Доки цвіте трава, то ще зими нема. Де люди ходять, там трава не росте. З поганої трави не буде доброго сіна. На битім шляху трава не росте. Прийде пора — виросте трава. Не хвалися травою, а хвалися сіном. Перестояна трава — ні сіно, ні солома. Яка трава, таке й сіно. Не в дощ, а в годину сіно гребуть. Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду. Це таке сіно, що й попадя, посоливши, у середу б Їла. 81 Лука непогребена, як дівка нечесана. Брала дівка льон та й забула пов’язати. Верши у стозі, як один сніп на возі. Один подає, вісім кладе на стозі і кричать: «Не навалюй!» Доки батько копу жита змолотив, то син обувся. Моє немолочене, а твоє і на тік не волочене. Не поклонюся багачу, як своє намолочу. Не твоя копа молотиться. Як на току молотиться, то у хаті не колотиться. Він такий, як литовський ціп: і сюди, і туди. До ціпа — хоч і дурний, аби здоровий. Од ціпа у спині сіпа. Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь. Добрий був би тік, якби не тік. Дурний тік без хазяїна, а хата без хазяйки. Як гопак, то він мастак, а як на тік, він утік. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|