Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Краса дере носа.
Доброго молодця і кров гріє, а ледачого і кожух не нагріб. Молодець молодець — ні кіз, ні овець. Молодець проти овець, а проти молодця і сам як вівця. Молодці, як горобці: всюди їх повно і всюди шкоду роблять. Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти води. На козаку нема знаку, а на дівчині дві причини. Бабина дівка, а економів кінь — усі гладенькі. Бабиній дівці все недогода. Буває, що і в дівки муж помирає. В багатої дівки горба не видно. В затінку стане за дівку. Всі дівчата — голуб’ята, а де ж ті чортові баби беруться? Дівчата гарненькі, тихенькі, миленькі! Звідки погані жінки беруться? 154 Гарна дівка, як засватана. Гарній дівці гарно і в ганчірці. Жене дівка молодця, а сама до нього тулиться. Де дівчина в хаті, там плоти поламані. 
Дівка красива, та прясти лінива. Дівка не без щастя, козак не без долі. Дівка, що з старостів сміється, часто на кутні плаче. Дівка, як верба: де посади, там і виросте. Дівки в хороводі, наче маків цвіт на городі. Як дівує, то повна нею вулиця, а як піде заміж, то повен запічок. Дівку повивай та скриню набивай. 155 Дівоче серце, як уліті сонце: хоч тихеньке, та тещіеньке. Дівочий стид до порога: аби пересягнула, так і забула. Дівочі сльози — як весняний дощ. Дівчатам до любові так далеко, як малій дитині до плачу, Дівчина в красі, що горох на полосі: хто йде, той вщипне. Дівчина — як билина: куди вітер подається, туди вона й гнеться. Дівчина як каже «ні», то розумій «так». Дівчина — як квіточка: з нею рай, а чужої молодиці не займай. Дівчина — як тінь: ти за нею, вона від тебе, ти від неї, вона за тобою. Добра дівка, а собаки її не їдять. До весілля дівка гарна, а там хоч покинь. До дівок — то я не змерз і не змок. Одна дівка — жура гірка, а у кого сім — буде доля всім. Живе дівка за парубком, лиха прикупивши. Замуруй ворота, дівка й через загату проведе тата. З гарної дівки гарна й молодиця. Знайдуть хлопці дівку і в подертій сорочці. Із смутної дівки не буде весела жінка. Казав парубок: дівка нічого, а вийшло казна-що. Казала дівка: «Семене, не притуляйся до мене!», а сама тільки того й хоче. Капуста головистая, чортова дівчина норовистая. Кому що, а дівці парубок. Красить дівку не вінець, а молодець. Ледачу дівку хлопці хвалять. Люлька не куриться, мабуть, дівчина журиться. Малина — не те, що дівчина: чим більше спіє, тим смачніша буде. Найліпша вимівка — всьому винна дівка. На траву дивися вдень, як обсохне роса, а на дівку в будень, як невбрана та боса. Не жаль мені воза, коли б дівка була гожа. Ні дівка, ні Жінка — людська поговірка. Не микуляй очима, як не твоя дівчина. Не скакала б дівка дрібно, якби того не потрібно. Не тримай довго сіль — вода буде, не тримай довго дівку — жінка буде. Не перебирай, дівчино, абись не перебрала, щоб за чоловіка горобця не дістала. Непокрита дівоча голова, як хата без даху. 156 Один дівочий волос потягне більше, як пара волів. Отак мені бог дав: любив дівчину, а чорта взяв. Перестояна трава — ні сіно, ні солома, а стара дівка — ні жінка, ні вдова. Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Сиділа дівка та й висиділа дідька. Стара дівка, дйрявий кожух — то один дух. Тоді дівка пишна, як заміж вийшла. Треба дівці халата, бо ніхто її не свата. У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски. Хвали день увечері, а дівку замужем. Честь дівоче щастя береже. Чорт дівку всилує, як парубок не хоче. Ще оте дівча в пелюшках, що має моєю бути. Що до чого, а каша до борщу, хліб до молока, а дівка до козака. Краса дере носа. Краса лиця — це половина приданого. Краса минеться, а розум пригодиться. Краси на тарілці не крають. Красу за плечима не носити, аби хліба не просити. На красуню дивитись любо, а з розумною жити добре. На красивого дивитись гарно, а з розумним жити легко. Не краса красить, а розум. Не шукай красоти, а шукай доброти. Робила не робила, аби двір закрасила. Три речі скоро минають: луна, веселка і дівоча краса. Хоч не з красою, аби з головою. Гарна дівчина швидше сподобається всім, ніж одному. Нашій Горпині гарно і в хустині. Гарний, як спить, та ще й лицем до стінки лежить. Не кожна Ганна і гарна. Не той гарний, що гарний, а той, що діло робить. Не те красне, що красне, а те, що подобається. Як виглянула у вікно, то три дні собаки брехали, а одна як придивилась, то й зовсім сказилась. Файна трава, але не на мого коня. Хлопці б’ються чорт зна за що: хоч красива, та ледащо. Хоч на підошви глянь, така гарна. Не будь красива, а будь щаслива. Хоч не красивий, аби щасливий. Що не складно, то не ладно. 157 Буде час красно ходити, якби було в чім. Хороший, та без грошей. Нащо нам гроші, коли ми самі хороші? Така хороша, що не варт і гроша. Хороший, хороший, був би ще кращий, та вже нікуди. Хороший чортам на гроші. Хоч довго ждала, та хорошого дістала. Хоч їла не їла, аби хороше ходила. Як хороший, не жаль грошей, а як поганий, копну ногами. Пригожому все гоже. Де стан, там і врода. А в рум’янці така сила, що всі квіти погасила. Дарма що дурна, аби чорноброва. З чорними бровами іди за дровами, а з рудою бородою хоч іди за водою. Не допоможе панні мило, коли чорна, як кадило. Не біда, що чорна, аби проворна. Не в тім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить. Чепурненька, як мазничка. Те, що природа дала, милом не одмиєш. У нього на виду чорт сім кіп гороху змолотив. Хай буде й кривоклуба, аби була серцю люба. Кому що, а лисому гребінь. Два лисі за гребінь б’ються. Лисий, бо йому голова від розуму облізла. Лисий лисого здалека бачить. Лисини не замажеш. Лисого легко голити. Лисому не треба гребеня, грухому — музики, а сліпому — дзеркала. Оправ його хоч і в рами, а він усе такий самий. Крий, ховай погане, а воно таки гляне. Не така погана, як їй догана. Нічого дзеркало винить, коли пика погана. Така погана, що й жаби б не їли. Як зверху погане, то всередині вдвоє. Хто на нього похожий, з тим і схожий. Ще спереду і сяк і так, а ззаду, єй же єй, на чорта походить. З рудих нема святих та й з чорних чортма добрих. Рудий сам, руду взяв, рудий і піп їх вінчав, народилася дитина — і в неї рудая чуприна, її біс із-за рогу вдарив рябим решетом. Хоч ряба і погана, та доля кохана. 158 Краще горбатий, ніж язикатий. Приліпив, як горбатого до стіни. Свого горба ніхто не бачить. Бог до вроди розуму не прив’язав. Враженна Ганна — то в’яне, то гарна. Врода — дівоча шкода. Хоч у воду подивлюся на свою вроду. Гляньте на його вроду, чого він варт: сім гривень — таких сотня. Де врода, там і сила. Не дивися на вроду, але на природу. Не вповала на худобу, а вповала на уроду. Нема кращого на вроду, як ясна зоря в погоду. Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода. Яка врода, такий смак. Поганий на вроду, та гарний на вдачу. Хороша, вродлива, тільки біда, що сварлива. Як була я молода, була в мене врода, а тепер на виду і в дзеркалі не найду. Висушила молодця дівоча краса. З краси воду не п’ють. І воза не возила, а двір украсила. Коли не маєш своєї краси, у чорта не проси. Краса до вінця, а розум до кінця. Є того цвіту по всьому світу. Гарний цвіт не буде довго стояти при доро8І. І бджола летить на червону квітку. Як зірниця зійшла. Весела, як ясочка. Очі чорні, як терен. Як мак у полі. Червона, як рожа. Рожа і межи кропивою гожа. Такий білий, що аж лебеді вхоплять. Стрункий, як хвоїнка. Ясний, як сонечко. Як сонце, гріє. Краснеє личко — серцю неспокій. З личка не пить молочка. А вже тії кучері мені надокучили. Чепурний, як горщик з кашею. Знає сова, що красна сама. Ні мара, ні мана — роздивились — сатана. Не виглядай, не визирай, а дальше ховайся. 159 Не показуй пугачеві дзеркала, бо він сам знав, що красний. Та рожа, та не та кожа. Луб — лице, очі — тріска. Гляну на вид, то й скажу, що Демид. Ряба, як сорочаче яйце. Хоч рябе на виду, так маслаки до ладу. Шия — хоч обіддя гни. Достанеться стиду-бриду цілувати повновиду. Там така, що бублика з’їси, поки кругом обійдеш. Така, як кадуб. Товстий, як бочка. Мішок з половою. Вуси — честь, а борода й у цапа єсть. Борода — честь, а вуси й у кота єсть. Білолиця — як мазниця, чорноброва — як сметана. Чорноброва, як руде теля. Рудий, як собака. Ані з плечей, ані з очей. Ніс, як за сім гривень сокира. Ніс, як кушка. Ніс на сімох ріс, а одному достався. Ніс той ніс, як через Дніпро міст. Ніс для празника ріс, а він і в будень його носить. Це ніс! Чорт двом ніс, та одному почепив. Цибатий, як журавель. Довгий, як жердка. Великий, як пирятинська верства. Прямий, як свинячий хвіст. Вбився в ріст, як заєць у хвіст, Виріс, як кіт навсидячки. Сухий, як скіпка. Ворону хоч пшеницею годуй, а все буде погана. Пусти синицю хоч на пшеницю, то вона зостанеться синицею. Худий, аж ребра світяться. Хоч чуб кучерявий, та сам шепелявий. Коса — дівоча краса. Дівка без коси не має краси. Коса до п’ятки — дівка до грядки. Коса — як праник. Коса заплетена, а хата не метена. Коса коротка, а доля солодка. 160 В кого чорний вусок, тому рибки кусок, в кого сива борода, тому й юшки шкода. Брови на шнурочку. Не так очі, як ті брови: любі, милі до розмови. В неї брови до любові, а устонька до розмови. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. Хто з чорними бровами, іди за дровами, а хто з рудою бородою, іди за водою. Увіп’ються чорні брови, як п’явки, у душу. З красивого лиця води не пити, аби вміла їсти зварити. І до лиця, і до вінця. Лице рум’яне, а серце — кам’яне. Личко дівку віддає. Не дивися на личко, а питай про роботу. Не має лиця, як заєць хвоста. Червонеє лице в серце пече. Одні очі в упряжку, а другі в пристяжку. Одне око на полицю, а друге на помийницю. Чи не той то Микита, що з вильотами свита? Як нікудишній сам Микита, то не поможе йому й гарна свита. Вбери пень, буде подобень. Вбери й пенька, то стане за Панька. Вбери і пень, то буде як білий день. Прибери пня, дай йому ім’я — із нього буде чоловік. Нарядилась, як пава, а кричить, як гава. Хороше нарядив, хоч покинь. Прибери свиню хоч в золото, вона все одно в хлів піде. Носи та в бога милості проси, щоб хто вкрав. Ходи в чорному — люди кажуть: ледащиця, ходи в білому, кажуть: чепуриться. Хоч не пишно, так затишно. Збула чесаннячко, коли б збуть і вмиваннячко. Не буду вмиватись, а то ще ненароком собаки вхоплять. Руки мив ще тоді, як мати в ночвах купала. Чорного пса не відмиєш. Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п’ятий каганець, такий Грицько поганець. Візьми борону та розчеши бороду. Маленькою латкою великої дірки не прикриєш. Нове з старими латками. Оцю річ як полатать, та в руки не хапать, та положить на підтоки, то буде лежать бог зна доки. Прибрався к святу в нову лату. в 3—2300 жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|