Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Весна красна квітками, а осінь — плодами.
| 68
Неділя — день вимушеного безділля. Прийде така неділя, що і в нас буде весілля. Сховай слабість на неділю, бо тепер робота є. У неділю: «Гоя, гоя!», в понеділок: «Голівонько моя!» Через день — то й неділя, через хату — то й весілля. Як неділя, то й сорочка біла. У неділю по шавлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок — снопів сорок, а в середу — по череду, а в четвер — по щавель, у п’ятницю — по дяглицю, у суботу — на роботу. Весна красна квітками, а осінь — плодами. А весняночка на весну каже: «Кидай сани, бери віз, та поїдем на рогіз!» Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає. Весна всім красна. Весна днем красна, а на хліб пісна. Весна ледачого не любить. Весна не за горами, вона приходить, не давши телеграми. Весна — наші батько й мати, хто не посіє, не буде збирати. Весняний день рік годує. Весною і в горобця пиво. Зелена 'весна чорне сіно з’їдає. Навесні джміль, а восени бджола жениться. Журавлі прилетіли і полудень принесли (довгі дні). Пізня весна не обдурить. Прийшла весна дуже тісна. Бджоли раді цвіту, люди — літу. Влітку один тиждень рік годує. Влітку і качка — прачка, а взимку і Тереся не береться. Влітку і качка — прачка, а взимку і невістка не хоче. Готуй сани влітку, а воза взимку. Де літував, там було й зимувати. Два рази в році літо не буває. Діти, діти, добре з вами вліті, а зимувати — то горювати. Дріта-дріта — серед літа, прийшла зима — хліба нема. Коли влітку не ходив по малину, взимку вже пізно. Кому влітку холод, тому взимку голод. Літо запасає, а зима з’їдає. Літо дає коріння, а осінь — насіння. Літо зиму годує. Літом і баба сердита на піч. Літом і старець каже: «На ката хата, нам і надворі тепло!» Літом пролежиш, а зимою з сумою побіжиш. Літом сякий-такий бур’янець — як хліба буханець. Хто літом гайнує, той взимку голодує. Одно літо ліпше, як сто зим. 
Буде літо, то й буде розмаїто, а прийде зима, то й хліба нема, і чоботи ледащо, і робити нема що. Прийшло літо — не ходи в луг по калину. Раз літо родить. Садок влітку — як кожух взимку. Трудно влітку без корови, а взимку без кожуха. Хто вліті буде співати, той узимі буде танцювати. 70 Хто влітку ледарює, той взимку біду чує. Хто літом жари боїться, той взимку не має чим погріться. Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту. Що влітку вродиться, то взимку згодиться. Що літом одкидаєш ногою, то взимку підбереш рукою. Що вліті одложиш, то зимою як-бись найшов. Що літом родить, то зимою не шкодить. «Я дав би дві зими за одне літо»,— казав циган. Як діждемо літа, тоді нажнем жита, поставимо в копи та вдаримо в гопки. Восени багач, а навесні прохач. Восени і курчата курми будуть. Восени і заєць спасений. Курчат восени лічать. Красна осінь снопами, а зима намолотом. Не чекай сонця до осені. Восени і буряк — м’ясо. Осінь каже: «Гнило!», а весна: «Мило, лиш би було!» Осінь каже: «Я урожу!», весна каже: «А я погляжу!» Осінь збирає, а весна з’їдає. Осінь на рябому коні їздить. Осінь одного заморозить, а весна — двох. Осінь — наша мати, і жебрака нагодує. Осінь усьому рахунок веде. Хлібороби з осені — купці, в повесні — старці. Бути зимі, як пташка, передвісник зими, проспіва: «Кидай віз, бери сани, та поїдем до Оксани!» Взимку літа не доженеш. Вовк зими не з’їсть. Держися, Хома, іде зима! Зима багата снігами, а осінь — снопами. Зима без снігу, як літо без хліба. Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікав. Зима невелика, та в неї рот великий; хто це забував, то й його вона з’їдає. Зима спитає, де літував. Зимою бійся вовка, а літом — мухи. Іде зима, а кожуха нема. Іди, зимо, до Бучина, бо вже ти нам надокучила. І собака зимою про хату думає. Кагла взимку служить, а тінь — влітку. Коли б не зима, то й літо довше було б. Страшна зима, як дров нема, чоботи ледащо і їсти нема що. 71 Нехай гуляє, зима спитає, що робив. То ще не дивно, що взимку зимно. Як зазиміє, то й жаба оніміє. В січні настав ніс надвір та й назад на піч. В січні січе сніг з вітрами, а пияк трясе зубами. В січні росте трава — влітку болить газду голова. Коли січень найгостріший, тоді рочок найплідніший. Січень не так січе, як у вуха пече. Січень січе, ще й морозить, газда з лісу дрова возить. Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть вози. Вже лютий сніг підгриз, кидай сани, бери віз. В лютім сонце іде на літо, а зима на мороз. «Якби мені та сила, що в січні,— каже лютий,— то я б бику-третяку роги вломив». Лютий воду відпускає, а березень підбирає. Лютий виганяє ковалів з гути. Місяць лютий гостро кутий. Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи. Питає лютий, чи добре взутий, а марець хватає за палець. Настав лютий — тверезий взутий, а пияк — босий всяк. Часом лютий змилується, що людина роздягнеться, але часом такий гострий, що замерзнеш аж до костей. Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур. Березень з водою, квітень з травою, а травень з квітами. Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай. Буває март за всі місяці варт. В марті курка з калюжі нап’ється. Прийде марець, то умре не один старець. Коли марець пережив старець — буде здоров, коли баба в маю слаба — молитву замов. Як марець ясний, то май щасний. Коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красний, теплий і зелений. Марець кусає-за палець. Мартове тепло — як мачушине добро. Март невірен: то сміється, то плаче. Март спочатку хмарний, в середині болотний — сніп буде намолотний. Ні в березні води, ні в квітні трави.' Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай. 72 Сухий марець, мокрий май — буде жито, як Дунай. Що марець випече, то квітень висіче. Квітень з водою — жовтень з пивом. Квітень з водою — травень з травою. Квітневий сніг такий, як жіночий плач. Мокрий квітень, сухий май — для картоплі буде рай. Теплий квітень, мокрий май — буде у стодолі рай. Квітень-переплітень, бо переплітав трохи зими, трохи літа. Якщо квітень робить галас, буде зерна і сіна повний запас. Два дощики в маю, певно бути врожаю. Коли в маю дощ не випаде, то й золотий плуг нічого не виоре. Коли прийде май, то за себе кожен дбай. Май — усяк собі дбай, а іюнь — хоч сій, хоч плюнь. Мокрий май — жито, як гай. Май — волам дай, а сам на піч тікай. Майська роса — краще вівса. Травень холодний — рік хлібородний. Холодний май — буде добрий урожай. «Почекай, маю, я іще тобі заграю»,— каже мороз. Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі. Коли' й червні біб зацвіте, то найбільший голод буває, а коли мак, то не так. У червні на полі густо, а надворі пусто. Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться. Яка погода в липні, така буде в січні. В першій половині серпня погода стала — буде зима довготривала. У серпні серпи гріють, а вода студить. Як вереснів, то дощик сів. Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю. Плаче жовтень холодними сльозами. В падолисті багато води — для лук великі шкоди. У листопаді зима з осінню бореться. Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить. Листопад вересню онук, жовтню син, зимі рідний брат. Грудень рік кінчає, а зиму починає. Грудень землю грудить, а хатинки студить. Готуйтеся, люди, бо йде грудень! Смутний грудень, як прийде студінь. Смутно, як в грудні пополудні. Сумний грудень і в свято і в будень. 73 У грудні тепло, як за лихим паном. Грудень холодний та сніжний — хліб буде буйний та пишний. Як у грудні сніг заляже, то в серпні жито виляже. Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго потриває. Старий рік в ноги, а новий — у пороги. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Тріщи не тріщи, а вже минули водохрещі. В лютім Дорота заповідає сніги і болота. Громниця, скидай рукавиці, близько весна. На громницю маєш зими половицю. Коли на стрітення нап’ється гуска з сліду води, набереться господар біди. Як на стрітення півень води нап’ється, то на Юрія віл напасеться. Стрічаються на стрітення зима з літом, щоб поборотися, кому йти наперед, кому вертатися назад. На стрітення повертається птиця до гнізда, хлібороб — до плуга. Прийшли Євдокії, дядькові затії: плуги чинити, борону точити. З сорока святих сорок морозів буде. На сорок святих сорока сорок паличок у гніздо положить. На Теплого Олекси риба хвостом лід розбиває. Дме вербич — кожуха тербич. Прийде тиждень вербовий — бери віз у дорогу дубовий. Шити-білити: завтра Великдень. До благовіщення зими не лай, а саней не ховай. До благовіщення і птиця гнізда не в’є. На благовіщення весна зиму поборола. До святого духа не скидай кожуха, а по святім дусі ще ходи в кожусі. У нас сьогодні Луки: ані хліба, ані муки. У нас два Єгорія: один голодний, другий холодний. З Юрія хороводи, з Дмитрія — вечорниці. Коли на Юрія дощ і грім, буде радість людям всім. На Юрія сіна коню кинь та й вила закинь. На Юрія роса — не треба коням вівса. На Юрка сховається в житі курка. Сіно — до Юрка, а хліб — до Ілька. Треба добре дбати, аби не купувати: сіна — до Юрка, хліба — до Ілька. 74 Юрій з теплом, а Никола з кормом. Юрій з водою, а Никола з травою. Юрій з хати всіх на поле вижене. В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи. До Миколи не буде літа ніколи: не сій гречки і не стрижи овечки. Не хвались на Юрія посівом, а хвались на Миколи травою. Бджола каже: «Годуй мене до Івана, я зроблю з тебе пана». Хто не посіяв на богослова, той не варт і доброго слова. На Івана Купала баба муки не мала, на святого Петра пирогів напекла. Після Івана Купала не треба жупана. До Петра молочка відерце, а по Петрові — глек, та й то неповний. Зозуля кує тільки до Петра, а потім мандрикою вдавиться. Коли на Петра проса з ложку, то буде і в ложці. Як по Петру, то й по теплу. Прийшов Петро — вирвав листок, прийшов Ілля — вирвав і два, а прийшов спас — бери рукавиці про запас, прийшла пречиста — на дереві чисто, прийшла покрова — на дереві голо. Раз у рік — Петра. У петрівку бджоли роблять на панів, а в спасівку — на себе. Тепер не петрівка, щоб повторяти разів кілька, а зима — сказав та й нема. Хто в петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить. На Бориса і Гліба берися до хліба. Зле на Прокопа, коли змокне копа. Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі повісь роя на гіллі. До Іллі зробити сіно — наче пуд меду в нього вкласти. До Іллі сіно і під кущем сушать, а після Іллі й на кущі не сохне. Ілля на полі копи лічить. До Іллі хмари ходять за вітром, а з Іллі — проти вітру. На Іллі до обіду літо, а після обіду осінь. На Іллі новий хліб на столі. Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля. Минув спас — держи кожух про запас. Од спаса та й рукавиці до паса. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|