Київ Видавництво художньої літератури
Гречка каже: «А мене хоч в золу, аби впору»
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
| Гречка каже: «А мене хоч в золу, аби впору».
З гречки та з проса і каша, і паша. Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти! Не зважай на урожай, а гречку сій. Сіяв гречку, а уродив мак. Де постарались, там жито і пшениця, де полінувались, там кукіль і мітлиця. Шито годує всіх, а пшениця — на вибір. Жито говорить: «Сій мене в золу, аби впору » Овес говорить: «Топчи мене в грязь, то будеш князь!» На жито орали, та й гречки не мали. Нема жита без куколю. Як є у житі ріжки, то будуть і пиріжки, а як мітлиця, то буде і хліб сниться. Як у житі кукіль, то хлібові покій, а як звонець, то йому кінець. Як уродить житець, так і хлібу кінець. Жито два тижні зеленіє, два тижні колоситься, два тижні відцвітає, два тижні наливає та два тижні поклони б’є, жати себе просить: «Поспішай,— каже,— бо зерно спливе!» Казав мак: «Що ти за жито, що рік не вродило та й голоду наробило?! А я не родив сім літ, а голоду ніт!» Сім літ мак не родив, а голоду не зробив. Не вродив мак — перебудемо й так. 82 Споминайте мак, та їжте так. Чорний мак, та смачний, а редька біла, та гірка. Кукурудза хороша і мила, якби сама уродила. Кукурудзу посієш до дощу — матимеш сало до борщу Посієш кукурудзу впору — матимеш зерна гору. Щоб кукурудзи було доволі, зустрічай сонце в полі. Овес і крізь личак проростає. Овес у трьох кожухах, та вітру боїться. Сій овес у кожусі, а жито — в брилі. Пшениця колоситься — життя веселиться. Пшениця — то хлопська мука, мельникова біда, а панська їда. Боїшся горобців — не сій проса. Просо вітру не боїться, а дощеві кланяється. Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається. То ще не біда, коли в просі лобода, а тоді біда, як ні проса, ні лободи. Як багато хрущів навесні, то будуть проса рясні. Діду, діду, сій ячмінь, бо вже тій зимі амінь! Кинь ячмінь у болото — вбере тебе в золото. Казав ячмінь: — «Кинь мене в грязь, то будеш князь». Біб — то напиханий хліб. Як цвіте біб, тоді тяжко на хліб, а коли мак, то вже не так. У кожному бобі є своя чорна пляма. Такий баштан, що, прикупивши, і продать можна. Буряк — не дурак, на дорозі не росте. Чий корінь, того й плід. Горох, капуста — хата не пуста. Горох у полі те, що дівка в коморі: хто прийде і рипне, той дівку і щипне. Змішав, як горох з капустою. Почув лопатки в горосі. Торох горох, а змолотили — квасоля. І між доброю капустою є багато гнилих качанів. Кожна капуста має свою голову. Пусти осот в город — огірків не буде. Редьці до хріну нічого рівнятися. Тепер ти вередуєш, та будеш ще їсти печену редьку. Хмелина з кілочка та на дубочок. Не радий хрін тертушці, а проте на кожній танцює. Хрін каже: «Я добрий з м’ясом!», 83 а м’ясо каже: «Я й без хрону добре!» Цибуля ся дивувала, що петрушка танцювала. Приготувався: має мішок цибулі, добре визимує. Цибулю, часник, буряки і пастернак у великім притиску погризе неборак. Цибуля — то панна з гір, що має на собі сто шкір. Ще про цибулю голоду не було. Не кожне зілля пахне. На кожній троянді є колючки. Аби цвіт, а ягідки будуть. То були тільки квіточки, підожди — побачиш і ягідки. 
Не з кожного цвіточка ягідочка. З одної ягоди нема вигоди. Буде і на кропиву мороз. Барвінок на вінок, а полин на віник. Там такі городи, що й свині не нароблять шкоди. Був би сад, а солов’ї прилетять. Не гляди межі, а сад сади. Не всі сади родять, що цвітуть. Хто купує сад, то гроші вернуться назад, а хто купує млин, то і гроші з ним. Був колись горіх, та звівся на сміх. Горіхи — то така річ, що коли б хтось товк, то я б їв. Не розкусивши горіх, зерна не їсти. Де піде, то все золоті грушки за ним ростуть. Грушка — минушка. Тернина груш не родить. Яка грушка, така й юшка. 84 І квасницю хробак гризе. Достигле яблуко само з дерева падає. Без господаря двір плаче, а без господині хата. Без газди які жінці гаразди? Без господаря і товар плаче. Без хазяїна і хата сиротина. Без Кіндрата пуста хата. Був колись хазяїн, а тепер бовкуном ходить. У доброго хазяїна і соломинка не пропаде. Всякий двір хазяйським оком держиться. Газду можна пізнати по дворові, а газдиню — по коморі. Господар аж тоді стайню замикає, як коней вже немає. Господар без жінки, як без очей. Господарі — за гріш по парі. Господар з тебе, як з собачого хвоста сито. Господар перший встає, останній лягає. Господаря видно по господарству. Де господар добре ходить, там і нивка добре родить Де два господарі, там ладу немає. Де хазяїн походить, там сто кіп уродить. Добрий хазяїн ізбере, а поганий розгребе. Дурний хазяїн каже: «На наш вік буде, а після нас хоч трава не рости!» Кепський господар, як десять робіт починає, а жодної не кінчає. Кепський то господар, як в своїй хаті змокне. Коли господар лежить на печі, то пусто в хліві. Той не господар, у котрого вітер у повітці гуляє, Не дім господаря красить, а господар — дім. Не той господар, що по землі бродить, а той, хто по ній за плугом ходить. Од господаря повинно пахнути вітром, а од господині — димом. Сивий сокіл, сиві в нього очі, не буде з того газди, хто ходить поночі. У поганого хазяїна й колесо з воза украдуть. У гарного господаря свиня господиня, а в чорт батька зна якого і віл звалиться. Хазяїна й собака знає. Хоч господар рано мене збудив, а я собі на обуванні надолужив. Хоче газдувати, а не вміє коневі хвіст підв’язати. Хто валяється під столом, тому повік не бути хазяїном. 85 Хто набакир шапку носить, той господарем не буде. Що то за господар, що свого добра не глядить. Який віз, такий і господар. Без хазяйки хата не метена. За господинею всі кутки в хаті плачуть. Буду господиня хоч над одним горшком. Велика газдиня: три городи — одна диня. Господиня: сорок грядок — одна диня. Господиня три вугли в хаті тримає, а господар лиш один Господиня, коли повна скриня. Два дими, два когути і дві господині ніколи не погодяться Два півні і дві господині не згодяться ні завтра, ні нині. Дві господині в хаті не дадуть ради кошеняті. Де багато господинь, там хата не метена. Де багато господинь, то ту хату хоч покинь. Де дві газдині, там голодні й свині. І курка на своїм смітнику господиня. Лучче буть гарною наймичкою, ніж ледачою хазяйкою. У доброї господині і півень несеться. У доброї господині нема ніколи по обіді. Химка — хазяйка, тільки лопати нема. Як повна скриня, то і миша газдиня. Він би собі газдував, якби віко жита мав. Дохазяйнувалась Гапка до чортового батька. Нагаздував, як пес, за плугом ходячи. Почав газдувати, а не стало йому хліба. Як будеш газдувати, так будеш і мати. Всякий двір хазяйським оком держиться. Господарський хліб не білий, але ситий. Від хазяйського ока і кінь добріє. Хазяйське око худобу тучить. В дорозі, в гостині пам’ятай о худобині. Роби надворі — буде і в коморі Господарство вести — не лапті плести. Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду. Гультяйство губить хазяйство. Моє господарство — в міх та й на плечі. На моїм господарстві ніщо не проросте. Вбивсь у хазяйство: тільки бриль та паличка. Оставайся газдувати — мишам волі не давати. Підеш дідовим шляхом — піде хазяйство прахом. Без догляду земля — кругла сирота. Без догляду немає ладу. Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. Хто на чім сидить, той того й глядить. Бити того, хто не пильнує свого. Коло двора чортма й кола. На своїм подвір’ї і собака пан. Свій двір мете, а на чужий сміття мече. У всякім подвір’ї своє повір’я. І тварина розумна, дарма що не говорить. Не той товар, що лежить, а той, що біжить. Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує. Перше заведи хлівину, а потім скотину. У чужому хліві овець не розплодиш. У свого батька хлів зачиняв, а в нашого не хоче й хати. Куди баран, туди й вівці. Старий баран має твердий ріг. Більше дасть вовни дурна овечка, як мудрий цап. Блудна вівця — вовча вечеря. Коли вівці скубуть, козі на розум дають. Вівця, як бджола, дає один прибуток. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита. Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді. Був колись бик, та звівся на смик. Бути бичку на личку, а коровці на вірьовці. Допався бик до браги та й п’є, хоч не чує спраги. До чого бик навик, того й волом схоче. На що бик звик, за тим усе рикає. Запрягай молодого бика до плуга, бо старого не запряжеш. Хай той бик здохне, що його корова б’є. Від чого віл брикає, від того кінь здихає. Вола кличуть у гості не мед пити, а воду возити. Воли пасти — не ведмедя водити. Волові дай полови, та жени поволі, а коню — вівса, та жени, як пса. Волові роги не тяжкі. Доброго вола у ярмі пізнають. І віл над силу не потягне. Коли віл пропав, то пропадай і ярмо. Коли не мож по волах, бодай по голоблях. Кому що, а волові брага. Не ходять ясла за волами, а воли за яслами. Пізнаєш вола, як на ногу наступить. Як віл у ярмі, коли не випряжеш, то не випряжеться. Солом’яним волом не орати, сінним конем не їздити. 87 Старий віл борозни не скривить, але й глибоко не оре. Хто чужим волом оре, той криві борозни тягне. Як віл пристане, так віз масти, а як кінь пристане, так ніж гостри. 
Аби коровка, буде і вірьовка. Взяв чорт коровку, нехай бере і вірьовку. Взяв чорт корову, нехай же і теля візьме. І чорна корова біле молоко дає. Думала, чого корова не реве, а то її дома нема. Корова в дворі — харч на столі. Корова в дійницю сама молока не наллє. Корова тим рогом чухається, який має. 88 Корова так напаслася, що аж роги тверді. У корови молоко на язиці. Не голодна корова, коли під ногами солома. Пропала корова, пропало й здоров’я. У корові молоко не скисне. Чия корова, того й теля. Через бабині телята не мож вовкові в город подивитись. Гладь коня вівсом, а не батогом. Даси коневі полови — буде робити поволі. Не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса. Добрий коняка: повезе, куди хоч, тільки недалеко; поклади, що хоч, тільки небагато. Добде йде, лиш голову набік несе. Доброго коня і в стайні куплять. У доброго коня недовгі верстви. Завтраками циган коня годував, поки він здох. З кишені коня не нагодуєш. І сліпа коняка везе, як видющий на возі сидить. Кінь не видасть — і ворог не знайде. Кінь не хлібороб, не коваль, не плотник, а перший на селі робітник. Коли кінь, то вези, а коли корова, то давай молока. Коневі овес не тяжкий. Кульбака кожному коневі до лиця. Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе. Молодого коня не впряжеш у гнилі голоблі. На доброго коня не бери батога. Найманий кінь ніколи не змучений. На рівній дорозі і коняка розумна. Не вдалося по коню, поганяй по голоблях. Не жалій коневі вівса, як хочеш дома ночувати. Не давши оброку, не бий коня по боку. Не той кінь, що в болото увезе, а той, що з болота витягне. Не тоді коня сідлати, коли на нього сідати. Норовистому коневі і майдан тісний. Вівса шкапа з’їла, так і віз побила. Силуваним конем не доробишся. Та ж уздечка, що на коня, що на кобилу. Хто коня годує, той дома ночує. Циган цигана на клячі не проведе. Шануй коня дома, то пошанує він тебе в дорозі. Язик має і коняка, та не балака. Який кінь, такий і їздець. Добра кобила: з гори біжить, а впаде — лежить. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|