Лікування методом перитонеального діалізу хворих на хронічну хворобу нирок V стадії адаптована клінічна настанова, заснована на доказах


ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПЕРИТОНІТУ



бет10/15
Дата27.05.2016
өлшемі4.85 Mb.
#97731
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПЕРИТОНІТУ



Рекомендація VІІ.19.

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Клінічними проявами ПД обумовленого перитоніту є помутніння перитонеальної рідини зі збільшенням цитозу (понад 100 лейкоцитів у 1 мкл),

серед яких понад 50% нейтрофілів та наявність у ексфузаті бактерій.



(Рівень доказовості А)
Обгрунтування до рекомендацій VІІ.19: У разі виникнення клінічних ознак перитоніту черевна порожнина повинна бути дренована, діалізат відправлено до лабораторії для визначення кількісного та якісного складу клітин, культуральної ідентифікації мікроорганізмів. Наявність у діалізаті лейкоцитів більше 100 у 1 мкл, серед яких 50% та більше складають нейтрофіли вказує на запалення, найбільш вірогідною причиною якого є перитоніт. Наявність мутного діалізату вимагає термінового початку антибіотикотерапії, не чекаючи на відповідь з лабораторії. Для запобігання блокування катетера фібрином до кожного мішку доцільно додавати 500 Од/л гепарину. Гепарин часто використовують і у випадку гемоперитонеуму. Досвідчений спеціаліст без вагань відрізнить каламутність при гемоперитонеумі від перитоніту.

Кількість клітин у діалізаті залежить віт тривалості перебування діалізату у черевній порожнині. При АПД час перебування діалізату у черевній порожнині значно коротший, тому орієнтуватися слід не на абсолютне число клітин, яких може бути менше 100, а на відсоток поліморфоядерних нейтрофілів; їх частка близько 50% є вагомим доказом на користь перитоніту, навіть якщо абсолютне число лейкоцитів не досягає 100/мкл.

Якщо пацієнти на АПД мають денний обмін, то проблем з діагностикою не існує – підходи такі самі, як і на ПАПД. У випадку “сухого дня” у черевну порожнину заливають 1 літр діалізату на 1 – 2 години, після чого визначають цитоз.

Визначення лейкоцитарної формули (при скороченому часу експозиції) може бути корисніше, ніж підрахунок абсолютного числа лейкоцитів. У сумнівних випадках або у пацієнтів з системними і абдомінальними симптомами, у яких діалізат залишається прозорим, виконується другий обмін з експозицією, як мінімум на 2 години.

Доцільним, також, є ретельний анамнез: інфекційні ускладнення місця виходу катетеру в минулому, закрепи та діарея свідчать на користь перитоніту.

Рентгенологічне дослідження органів черевної порожнини не є обов’язковим, але повинно бути виконане при підозрі на перфорацію кишківника.


Коментар робочої групи до рекомендації VІІ.19: Окрім каламутного ексфузату основними симптомами перитоніту є: біль у животі,симптоми подразнення очеревини, нудота та блювота, підвищення температури тіла або лихоманка, лейкоцитоз. У всіх ПД пацієнтів зі скаргами на біль у животі слід завжди виключати перитоніт, навіть якщо перитонеальна рідина прозора. Іншими причинами болю, за умов прозорого ексфузату, можуть бути закреп, ниркова або жовчна кольки, виразкова хвороба, панкреатит і гостра перфорація кишківника.

Ступінь інтенсивності болю у хворих з ПД-асоційованим перитонітом залежить від виду патогену та його кількості. Так у пацієнтів, інфікованих коагулазонегативними стафілококами біль, як правило, менш виражений, ніж у пацієнтів з наявністю Streptococcus та S. aureus.

Пацієнти з мінімальною симптоматикою перитоніту можуть лікуватися амбулаторно, тоді як за необхідності інтравенозного введення антибіотиків показана госпіталізація до стаціонару.
Рекомендація VІІ.20

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Частота культурально-негативного перитоніту не повинна перевищувати 20% епізодів. Саме тому, для поліпшення культуральної ідентифікації мікроорганізмів, необхідне попереднє центрифугування 50 мл ексфузату.

(Рівень доказовості А)
Обгрунтування до рекомендацій VІІ.20: Правильне виконання посіву діалізату є вкрай важливим для ідентифікації мікроорганізму з наступним встановленням антибактеріальної чутливості. Центрифугування 50 мл діалізату при 3000 обертах на хвилину протягом 15 хвилин, з подальшою ресуспензією осаду в 3-5 мл стерильного фізіологічного розчину дозволяє визначити збудник. За використання цього методу кількість негативних результатів зменшується на 50%. Тверде середовище повинне витримуватися в аеробних, мікроаерофільних і анаеробних умовах. Комітет розглядає цю техніку посіву як оптимальну.
Рекомендація VІІ.21.

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Емпірична антибактеріальна терапія перитоніту має бути розпочата якомога швидше, що пов’язано з серйозними наслідками, такими як розвиток рецидивуючого перитоніту, необхідністю видалення катетеру та переводу хворого на лікування ГД і, навіть, смертю.

(Рівень доказовості D)
Коментар робочої групи до рекомендацій VІІ.21: Антибактеріальну терапію слід починати відразу після виявлення помутніння діалізату, не чекаючи підтвердження цитозу з лабораторії.
Рекомендація VІІ.22

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Емпіричне призначення антибіотиків має охоплювати як грампозитивні, так і грамнегативні мікроорганізми. Крім того, під час вибору антибактеріальних лікарських засобів слід враховувати регіональну чутливість мікроорганізмів до основних антибактеріальних лікарських засобів.

(Рівень доказовості D)
Рекомендація VІІІ.23

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Препаратами вибору за визначення грампозитивних мікроорганізмів є цефалоспорини І генерації, грамнегативних – ІІІ генерація цефалоспоринів або аміноглікозиди.

(Рівень доказовості А)
Обгрунтування до рекомендацій VІІ.23: Емпірична антибіотикотерапія повинна перикривати грам-позитивний та грам-негативний спектри мікроорганізмів. Комітет рекомендує вибір антибіотиків згідно даних поширеності та чутливості збудників у окремих діалізних центрах.

Лікування розпочинається до визначення збудника. Багато протоколів поєднують цефалоспорини І генерації, цефазолін або цефалотин з антибіотиком, до якого чутливі на грам-негативні фактори. Спектр грам-негативних мікроорганізмів перикривається аміноглікозидами, цефтазидимом, цефепімом або карбопенемом. Хінолони повинні використовуватися в емпіричному лікуванні лише за наявності даних локальної чутливості до них. Для пацієнтів з алергією до цефалоспоринів альтернативою може бути азтреонем, особливо у разі неможливості застосування аміноглікозидів.

У той час як тривале використання аміноглікозидів може збільшувати ризик вестибулярних та ототоксичних ускладнень, короткотривалі курси є більш дешевими і безпечними, забезпечуючи позитивний клінічний ефект. Одноразове інтраперитонеальне застосування антибіотиків у високих дозаї є однаково ефективними як і за застосування під час кожного обміну. Відсутні дані щодо негативного впливу короткого курсу аміноглікозидів на залишкову функцію нирок. Проте тривале або повторне застосування аміноглікозидів небажане, особливо за наявності альтернативи.

Цефтазидім або цефепім також можуть використовуватись у випадку діагностики Грам-негативного перитоніту. Цефепім стійкий до більшості бета-лактамаз та більш активний in vitro, ніж цефтазидим.

У рандомізованому дослідженні іміпенем/целастин (500 мг інтраперитонеально протягом 6 годин, потім 100 мг/2 л діалізату) був так само ефективний, як і цефазолін у комбінації з цефтазидімом у пацієнтів на ПАПД. Цефепім (інтраперитонеально 2 гр. / 6 годин, далі 1 гр / день протягом 9 діб) був так само ефективний, як комбінація ванкоміцину та нетилміцину у пацієнтів на ПАПД.

Застосування хінолонів (перорально левофлоксацин 300 мг щодня або пефлоксацин 400 мг щодня) є адекватною альтернативою аміноглікозидам, навіть у пацієнтів на АПД. У іншому дослідженні пероральний офлоксацин (400 мг, потім 300 мг щодня) був еквівалентний цефалотину 250 мг/л під час кожного обміну у комбінації з тобраміцином 8 мг/л.

Використання ципрофлоксацину за визначення S.aureus супроводжується повільною реакцією та не є оптимальним препаратом.
Рекомендація VІІ.24

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Після отримання результатів культурального дослідження діалізату антибіотикотерапія має бути відповідно скоригована. Для пацієнтів з діурезом > 100 мл/д дози антибіотиків слід збільшити на 25%.

(Рівень доказовості D)
Рекомендація VІІ.25

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Антибактеріальні засоби, що використовуються для інтраперитонеального лікування перитоніту у хворих на ПАПД*




Антибіотики

Інтермітуюча схема*

(один раз на день)



Постійна схема

(мг/л, усі обміни)



Аміноглікозиди

Амікацин

2 мг/кг

ДН 25, ПД 12

Гентаміцин

0,6 мг/кг

ДН 8, ПД 4

Нетилміцин

0,6 мг/кг

ДН 8, ПД 4

Тобраміцин

0,6 мг/кг

ДН 8, ПД 4

Цефалоспорини

Цефазолін

15 мг/кг

ДН 500, ПД 125

Цефалотин

15 мг/кг

ДН 500, ПД 125

Цефрадин

15 мг/кг

ДН 500, ПД 125

Цефепім

1000 мг

ДН 500, ПД 125

Цефтазидім

1000-1500 мг

ДН 500, ПД 125

Цефтріаксон

1000 мг

ДН 250, ПД 125

Пеніциліни

Амоксицилін

НД

ДН 250-500, ПД 50

Ампіцилін

НД

ПД 125

Азлоцилін

НД

ДН 500, ПД 250

Оксацилін

НД

ПД 125

Пеніцилін

НД

ДН 50000 Од,

ПД 25000 Од



Хінолони

Ципрофлоксацин

НД

ДН 50, ПД 25

Інші







Ванкоміцин

15-30 мг/кг

кожні 5-7 діб



ДН 1000, ПД 25

Даптоміцин

НД

ДН 100, ПД 20

Азтреонам

НД

ДН 1000, ПД 250

Протигрибкові







Амфотеріцин

НВ

1,5

Флуконазол

200 мг кожні 24-48 годин




Комбінації

Ампіцилін/сульбактам

2 г кожні 12 годин

ДН 1000, ПД 100

Іміпенем/циластатин

1 г 2 рази на добу

ДН 500, ПД 200

Квінупристин/дальфопристин

25 мг/л через обмін**




Триметоприм/сульфадемоксазол

рer os 960 мг 2 р/д

* Адаптовано з ISPD Guidelines: Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, 2010

Примітки: НД – немає даних;

ДН – доза навантаження;

ПД – підтримуюча доза;

НВ – не використовується

** - застосовується разом з внутрішньовенним введенням у дозі

500 мг двічі на добу



Коментар робочої групи: станом на 01.12.2015р. лікарські засоби Цефалотин, Цефрадин, Азлоцилін, Оксацилін (як монопрепарат), Азтреонам, Квінупристин/дальфопристин в Україні не зареєстровано.
Інтраперитонеальне введення антибіотиків є більш ефективним за довенневнутрішньовенне, тоді як інтермітуюча схема лікування має однакову ефективність з постійною.

(Рівень доказовості D)
Тривалість лікування перитоніту не має бути меншою 2 тижнів. За умов визначення S. еpidermidis – 2 тижні; S. аureus або грам-негативної флори, у тому числі й Pseudomonas, до 3 тижнів. Виключенням є застосування аміноглікозидів, які не використовуються більш ніж 2 тижні.

(Рівень доказовості D)
Коментар робочої групи до рекомендації VІІ.25: У клінічній практиці тривалість лікування визначається клінічною відповіддю. Клінічне поліпшення повинно виникнути протягом перших 72 год. після початку антибактеріальної терапії. У пацієнтів з мутним діалізатом через 4-5днів, від початку адекватної антибіотикотерапії, слід констатувати рефрактерний перитоніт та розглянути питання щодо зміни антибактеріальної терапії.

У пацієнтів з перитонітом, викликаним CoNS (коагулазо-негативним стафілококом) та при негативних результатах посіву, антибактеріальна терапія повинна продовжуватися як мінімум 1 тиждень після очищення діалізату, і не менше 14 днів сумарно. Зазвичай 14 днів достатньо для лікування неускладнених перитонітів, викликаних CoNS.
Рекомендація VІІ.26

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)


Антибактеріальні засоби, що використовуються для інтраперитонеального лікування перитоніту у хворих на АПД*


Антибіотик

Інтраперитонеальна доза

Цефазолін

20 мг/кг щодня додають до тривалого денного dwell

Цефепім

1г 1 обмін/добу

Флуконазол

200 мг 1 обмін/добу кожні 24-48 годин

Тобраміцин

ДН 1,5 мг/кг додають до найтривалішого dwell,

ПД 0,5 мг/кг щодня до тривалого dwell



Ванкоміцин

ДН 30 мг/кг до тривалого денного dwell,

ПД 15 мг/кг до тривалого денного dwell кожні 3-5 діб



* Адаптовано з ISPD Guidelines: Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, 2010

Примітки: ДН – доза навантаження;

ПД – підтримуюча доза;

(Рівень доказовості D)

Рекомендація VІІІ.27

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Перитоніти, викликані коагулазо-негативними стафілококами, у тому числі й S. еpidermidis, як правило, обумовлені дотиковою контамінацією та проявляються невираженою клінічною симптоматикою. Проте, іноді, можуть призводити до розвитку рецидивуючого перитоніту через продукцію β-лактамаз. За таких обставин рекомендовано заміну катетера.

(Рівень доказовості А)

Обгрунтування до рекомендацій VІІ.27: Перитоніти, викликані коагулазо-негативними стафілококами, зокрема S.epidermidis, як правило є наслідком порушення техніки проведення ПД та мають помірні клінічні прояви, добре відповідають на антибіотикотерапію, але іноді можуть викликати рецидив перитоніту. У таких випадках рекомендоване видалення катетера.

Більшість пацієнтів мають помірний біль у животі та можуть лікуватися в амбулаторних умовах. Зазвичай двотижневий курс цефалоспоринів І генерації є успішним. Обов’язково необхідно перевірити техніку проведення обмінів пацієнтами.

Рецидив S.epidermidis як правило пов’язаний з колонізацією інтраабдомінальної частини катетера потребує видалення катетера після курсу антибіотиків та очищення діалізату.

Рекомендація VІІ.28

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Загалом, стрептококовий перитоніт легко піддається лікуванню. У разі визначення ентерококів лікування рекомендовано інтраперитонеальне введення ампіциліну.



(Рівень доказовості D)
Обгрунтування до рекомендацій VІІ.28: Стрептококові та ентерококові перитоніти супроводжуються помірним болем та добре лікуються інтраперитонеальним введенням ампіциліну. Зважаючи на те, що ентерококи частіше потрапляють з кишкового тракту, потрібно приділити увагу інтраабдомінальній патології, але контамінація через брудні руки теж можлива. Тому необхідно також перевірити техніку проведення обмінів.
Рекомендація VІІ.29

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Препаратом вибору для лікування перитоніту, обумовленого ванкоміцин-резистентним ентерококом є ампіцилін, але тільки за умов наявності чутливості мікроорганізмів. В інших випадках рекомендовано застосування лінезоліду або квінупристин/дальфопристину.

(Рівень доказовості D)
Рекомендація VІІ.30

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Staphylococcus aureus викликає перитоніти з важким перебігом, які, як правило, обумовлені дотиковою контамінацією. Такий перитоніт часто виникає на фоні інфекції місця виходу катетера або тунелю, у зв’язку з чим ефективність антибактеріального лікування без видалення катетеру є сумнівною.

(Рівень доказовості А)
Обгрунтування до рекомендацій VІІ.30: S.aureus викликає, як правило, помірно виражені перитоніти. У таких випадках пильну увагу слід приділити місцю виходу катетера та підшкірному тунелю, як можливим джерелам інфекції. У разі виділення одного збудника з діалізату та з зовнішнього отвору, катетер слід видалити. ПД може бути продовжений не раніше, ніж через 2 тижні. Якщо виділена культура S.aureus є метицилінрезистентною, хворі повинні лікуватись ванкоміцином. Рифампіцин 600 мг/день перорально можна додати до ІП введення антибіотиків, але на період не більше 1 тижня, оскільки його тривалий прийом викликає резистентність. У регіонах, ендемічних за туберкульозом потрібно уникати використання рифампіцину.

Типовий протокол лікування для пацієнта 50-60 кг становить 1,0 ванкоміцину кожні 5 діб. Ідеальним є повторне введення ванкоміцину згідно моніторування його концентрації у крові, наступне введення повинне здійснюватись після зниження вмісту препарату нижче 15 мкг/мл. Тейкоплацин використовується у дозі 15 мг/кг ваги кожні 5-7 діб, тривалість лікування становить не менше 3 тижнів. У випадку виникнення ванкоміцин-резистентного перитоніту слід використовувати лінезолід, даптоміцин або квінупристін/далфопристін.


Рекомендація VІІ.31

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)



Corynebacterium є рідкісним, але серйозним, збудником ПД обумовленого

перитоніту. Проте, повне клініко-лабораторне одужання на фоні антибактеріального лікування є можливим у багатьох пацієнтів.



(Рівень доказовості D)
Рекомендація VІІ.32

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)



Pseudomonas aeruginosa обумовлений перитоніт, клінічно схожий на перитоніт, викликаний S.aureus, але у цьому випадку видалення катетера не потрібно. Два антибіотики повинні бути використані для лікування P. аeruginosa-асоційованого перитоніту.

(Рівень доказовості А)
Обгрунтування до рекомендацій VІІ.32: Перитоніти, викликані P. aeruginosa, подібно до стафілококових перитонітів, часто поєднані з катетерною інфекцією. У таких випадках необхідне видалення катетера. Лікувати P. аeruginosa-асоційовані перитоніти завжди необхідно із застосуванням двох антибактеріальних лікарських засобів. Під час двотижневого періоду антибактеріальної терапії пацієнта необхідно перевести на лікування гемодіалізом.

У разі ізольованого перитоніту (за відсутності катетерної інфекції) призначають 2 антибіотка з різним механізмом дії. Пероральні хінолони можуть бути використані у поєднані з цефтазидимом, цефепімом, тобраміцином або піперациліном. Перевагу слід надавати піперациліну 4,0 гр. кожні 12 годин довенно. Піперацилін неможна додавати у діалізат разом з аміноглікозидами.


Рекомендація VІІ.33

(Clinical Practice Guidelines for Peritoneal Dialysis-Related Infections Recommendations, ISPD 2010)

Грам-негативні монобактеріальні перитоніти можуть розвинутися як за рахунок сенсорної контамінації, так і за наявності інфекції місця виходу катетера або трансмуральної міграції бактерій з кішківника (закреп, дивертикуліт, коліт).

(Рівень доказовості А)



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет