ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ РЕКОНСТРУКЦІЇ СПОРУД У СКЛАДІ МЕЛІОРАТИВНОЇ СИСТЕМИ

7.1 Виконання будівельно-монтажних робіт в умовах реконструкції меліоративної системи (її частини) повинно узгоджуватись з виробничою діяльністю об'єкта, що рекон­струюється.

Замовник і підрядник повинні визначити порядок узгоджених дій і особу, що бу­де відповідати за оперативне керівництво роботами.

7.2 Рішення стосовно організації будівельного виробництва повинні забезпечува­ти виконання максимально можливого обсягу будівельно-монтажних робіт у міжпо-ливний період (для зрошувальних систем) і після збирання врожаю - для осушувально-зволожувальних систем.

Необхідність і терміни виведення меліоративних земель з сільськогосподарського обороту визначаються проектом (робочим проектом) на реконструкцію і проектом вико­нання робіт.

7.3 При реконструкції меліоративних систем слід враховувати дані обстеження технічного стану мережних споруд, водопровідних трактів, підземних трубопроводів та інших споруд.

7.4 Замовник і підрядник спільно з генеральною проектною організацією повинні:

• узгодити обсяги, технологічну послідовність, терміни виконання будівельно-монтажних робіт;

• скласти перелік послуг замовника і його технічних засобів, які можуть бути ви­користані будівельниками в період виконання робіт;

ДБН В.2.4 -1-99 С. 127
• визначити умови організації комплектної та першочергової поставки устатку­вання, і матеріалів, організації перевезення і складування вантажів та переміщення будівельної техніки на території меліоративної системи.

8 ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ РОБІТ ПРИ БУДІВНИЦТВІ ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

8.1 Під час виконання робіт, пов'язаних з будівництвом гідротехнічних споруд (ГТС) меліоративного призначення, крім вимог цих норм, слід виконувати вимоги СНіП 3.02.01, СНіП 3.07.01.

8.2 У проекті виконання робіт, пов'язаних з будівництвом гідротехнічних споруд, слід передбачати комплексну механізацію виконання всіх будівельних операцій набором машин, підібраних за продуктивністю, робочими параметрами і розміщених так, щоб во­ни забезпечили найбільшу загальну продуктивність, найменшу вартість і найкоротші терміни виконання робіт за даних конкретних умов.

8.3 Правильний вибір землерийної техніки та її ефективне використання при будівництві зрошувальних і осушувальних систем повинні обумовлюватись конструк­тивними особливостями каналів, якісних насипів та інших аналогічних споруд і водно-фізичними й механічними характеристиками грунтів.

Водно-фізичні та механічні характеристики грунтів повинні визначатись у процесі інженерно-геологічних вишукувань і досліджень.

8.4 Технологія виконання робіт, пов'язаних з будівництвом великих каналів, ви­бирається на основі даних проектно-вишукувальних робіт: плану системи каналів, їх по­здовжніх і поперечних профілів, обсягів робіт на різних ділянках, геологічних і гідрогеологічних характеристик (механічний склад, включаючи вологість, група грунту за трудністю розробки, рівень стояння і режим ґрунтових вод).

8.5 Під час проведення водознижувальних робіт слід передбачати заходи щодо за­побігання розущільненню грунтів, а також порушенню стійкості укосів котловану та підвалин споруд, розміщених поруч.

8.6 При застосуванні водовідливу з котлованів і траншей фільтруючі укоси і дно, у разі потреби, слід привантажувати шаром піщано-гравійного матеріалу.

8.7 При відкачуванні води з котловану, який розроблявся підводним способом, швидкість зниження води в ньому повинна бути такою, щоб запобігти порушенню стійкості дна і укосів та відповідати швидкості зниження рівня підземних вод за його межами.

8.8 При відведенні підземних та поверхневих вод слід виключати підтоплення споруд, утворення зсувів, розмивання грунту, заболочування місцевості.

8.10 При виконанні земляних робіт у ґрунтових умовах другого типу просідання водоприймачі та водовідвідні споруди повинні бути розраховані на приплив води від та­нення снігу та дощів забезпеченістю:

а) для споруд 1 і 2 класу - 5%;

б) " 3 і 4 " -10%.

8.11 При зворотній засипці котлованів у набухаючих грунтах слід застосовувати ненабухаючі грунти по всій ширині пазух.

8.12 В проекті організації будівництва на схилах, що сповзають, мають бути вста­новлені: межі зон сповзання, режим розробки грунту, інтенсивність розробки або відсипки у часі, узгодження послідовності влаштування виїмок (насипів) та їх частин з інженерними заходами, які забезпечують загальну стійкість схилу, засоби та режим кон­тролю положення і настання небезпечного стану схилу.

8.13 В проекті виконання робіт мають бути визначені способи і засоби ущільнення грунтів природного залягання та влаштування ґрунтових подушок у відповідності з ви­могами проекту.

8.14 Котловани водозабірних споруд, насосних станцій, а також котловани за­глиблених насосних станцій мають бути огороджені перемичками. Ширину гребеня пе­ремичок слід визначати залежно від габаритів будівельних машин, що використовуються під час їх зведення та експлуатації, але не менше 3,5 м.

8.15 Водозниження в котлованах гідротехнічних споруд і насосних станцій слід припиняти після виконання зворотної засипки до відміток природного рівня грунтових вод.

8.16 Щільність грунту зворотної засипки котловану повинна бути не менше 1,65 т/м³ для крупних і середньозернистих пісків і 1,6 т/м³ - для дрібних пісків, супісків та суглинків, якщо інше не передбачене проектом.

8.17 Бетонні та залізобетонні роботи при зведенні гідротехнічних споруд і насос­них станцій слід виконувати, керуючись СНіП 3.07.01.

8.18 Монтаж гідромеханічного обладнання на насосних станціях, як правило, слід виконувати за допомогою експлуатаційних вантажопідйомних механізмів.

8.19 Для будівництва магістральних і розподільних каналів слід застосовувати комбіновані та скреперні схеми розробки.

При комбінованій схемі верхня частина каналу розробляється бульдозерами або скреперами; нижня частина - одноковшовими екскаваторами з ковшами місткістю від 0,65 до 4 м³.

ДБН В.2.4-1-99 С. 129
При скреперній схемі повний переріз каналу розробляється скреперами (причіпними і самохідними). При цьому може бути рекомендовано такі способи розроб­ки грунту: пошарова розробка грунту за човниково-поперечною схемою; по похилому вибою.

Вибір тієї чи іншої схеми розробки грунту визначається типом застосованого скрепера.

8.20 У технологічних картах виконання земляних робіт слід передбачати:

• скреперні дороги для вивезення грунту і зворотного ходу паралельно одна одній з однаковими уклонами 0,12 і 0,25, відповідно, для одномоторних і двомоторних скре­перів;

• місця складання грунту із зазначенням розмірів їх поперечного перерізу, вихо­дячи з умов максимального збереження родючості земель; захист грунту в кавальєрах від вітрової ерозії;

• контроль щільності грунту, укладеного в якісні насипи (греблі з грунтових ма­теріалів, канали в напівнасипі і насипі, огороджувальні та захисні дамби тощо).

8.21 При будівництві каналів у зимовий період слід передбачати заходи для захис­ту грунту від промерзання шляхом оранки з боронуванням або глибокого розпушування. Земляні роботи доцільно провадити, як мінімум, у дві зміни, безперервним циклом.

8.22 Відхилення від проектних параметрів каналів не повинно перевищувати ве­личин, наведених у таблиці 8.1.

8.23 Будівництво осушувальних каналів при заляганні рівня грунтових вод вище дна необхідно починати з розробки по всій довжині каналу піонерної траншеї. Розробку каналу до проектного перерізу слід провадити після зниження рівня ґрунтових вод на 75 см нижче від проектної відмітки дна каналу.

на пропускання витрати води в період будівництва.

8.24 При несучій здатності болотних і заболочених грунтів від 0,02 до 0,03 МПа (від 0,2 до 0,3 кгс/см²) будівництво каналів, як правило, слід здійснювати технікою з розширено-подовженим гусеничним ходом. При виконанні робіт звичайною технікою необхідно передбачити застосування щитів, настилу або підстилок з місцевих грунтів.

8.25 Відхилення параметрів осушувальних каналів від проектних не повинно пе­ревищувати допустимих величин, зазначених у таблиці 8.2.

8.26 Перевірку параметрів каналів під час їх приймання слід провадити вибірково на різних ділянках загальною довжиною не менше 5% довжини каналу.

Поздовжній уклон каналів слід перевіряти у місцях повороту і через 500 м на пря­мих ділянках.

8.27 Перевищення відміток дна каналів, установлених проектом, не допускається.

8.28 При будівництві захисних дамб (в подальшому "дамб") насухо і способом відсипки грунту у воду, намиванням на болотах слід дотримуватись вимог СНіП 3.07.01, СНіП 2.02.01, СНіП 2.02.02 і цього розділу.

8.29 Дамби слід зводити, в першу чергу, на ділянках із слабкою основою (на болотах і заболочених грунтах). Зведення дамб на заплавних польдерах слід починати з верхових ділянок річки, на озерних польдерах - на найвіддаленіших від озера ділянках.

8.30. Дамби слід відсипати з грунтів резервів, якщо інше не зазначене у проекті. Резерви слід закладати з боку джерела затоплення.

Сухі грунти у резервах слід розробляти бульдозерами і скреперами, а мокрі - ек­скаваторами з переміщенням і відсипанням грунтів в тіло дамб.

ДБН В.2.4 -1-99 С. 131
Торф, що укладається у насип, повинен бути ущільнений до передбаченого проектом ступеню ущільнення кулачковими або пневмоколісними катками масою не більше 5 т.

8.31 Контроль щільності та вологості торфу необхідно провадити шляхом відбирання однієї проби на кожні 200 м³ ущільненого грунту.

8.32 Відхилення параметрів дамб від проектних не повинно перевищувати допус­тимих величин, зазначених у таблиці 8.3.
Таблиця 8.3 - Допустимі величини відхилень параметрів дамб від проектних

Найменування	Допустима величина відхилень
Відмітка гребеня по осі бровки	±5 см
Ширина по гребеню	±5%
Крутість укосів	+15%
Рівність поверхні укосу	± 10 см

8.33 Перевірку параметрів дамб під час їх приймання слід провадити вибірково на різних ділянках загальною довжиною не менше 15 % довжини дамби.

8.35 Технологія виконання робіт і комплекс машин при будівництві про­тифільтраційних екранів і облицювання повинні визначатись у проекті виконання робіт ви­ходячи з конструкцій екранів і облицювання.

8.36 При влаштуванні монолітних і збірних залізобетонних екранів повинна забезпе­чуватись герметичність будівельних і конструктивних швів.

8.37 При влаштуванні бетоноплівкових і збірних бетонних та залізобетонних екранів із застосуванням полімерної плівки повинна забезпечуватись непошкоджуваність плівки, що досягається ретельним плануванням дна і укосів каналу та двостороннім захистом плівки від можливих механічних пошкоджень під час укладання бетонної суміші або монтажу збірних залізобетонних плит, наприклад, крафт-папером.

8.38 Зварювання поліетиленової плівки у полотнища методом нагрівання слід вико­нувати в закритих приміщеннях, обладнаних вентиляцією.

Режим зварювання слід визначати дослідним шляхом залежно від типу плівки, її фізико-механічних характеристик, термінів і умов зберігання. Міцність зварювального шва повинна становити не менше 80% міцності основного матеріалу.

8.39 Грунтоплівкові протифільтраційні екрани слід влаштовувати на каналах, що про­ходять у слабо- і середньопросідаючих грунтах 2 типу, виходячи з умов експлуатації каналу, що не допускає заморожування грунту захисного шару.

ДБН В.2.4 -1-99 С. 132
3 метою запобігання розриву плівкового екрану при можливих деформаціях русла ка­налу внаслідок осідання грунту полотнища укладаються з влаштуванням складок завширшки 40 см через кожні 10 метрів по довжині каналу.

8.40 Способи укладання бетонної суміші та монтаж збірних залізобетонних плит по полотнищу плівки, раніше укладеному по периметру каналу, і машини та механізми, що при цьому застосовуються, визначаються в технологічних картах виконання робіт, пов'язаних із влаштуванням протифільтраційних екранів і облицювання.

8.41 Грунтовий захисний шар наноситься на плівкове полотнище шляхом насування грунту бульдозером товщиною, що не перевищує 50 см. Щільність грунту в захисному шарі повинна бути не менше 1,65 г/см³, якщо інша величина не обумовлена в проекті (робочому проекті). Грунт захисного шару повинен бути однорідним, без грудок, будівельного сміття та інших включень, що можуть розірвати плівку.

8.42 При операційному контролі якості робіт, що виконуються, слід перевіряти, чи відповідають проекту і нормативним документам:

• щільність грунту основи під екран і облицювання, вимоги щодо відсутності ям, каверн, сторонніх включень, скупчень льоду, снігу й води;

• розміри скруток, цілість плівки, товщина і щільність захисного шару грунту в грун-товоплівковому екрані та конструктивні розміри бетоноплівкового облицювання.

8.43 Роботи, пов'язані з влаштуванням бетоноплівкових і грунтоплівкових екранів і облицювань, повинні виконуватись тільки при плюсовій температурі повітря.

8.44 Контроль водонепроникності бетону в монолітному бетонному і залізобетонному облицюванні необхідно здійснювати відповідно до ГОСТ 12730.0 і ГОСТ 12730.5 з розрахунку одна проба на кожні 500 м³ укладеного бетону, а також при зміні якості вихідних матеріалів.

9.1 При будівництві нових і реконструкції діючих трубопроводів необхідно дотриму­ватися вимог ДБН А.3.1-5, СНіП 3.01.03, СНіП 3.05.04, а також вимог проекту (робочого проекту) на будівництво зрошувальної системи.

9.2 Проект виконання робіт на будівництво підземних зрошувальних трубопро­водів повинен містити такі розділи:

а) підготовчі роботи;

б) виконання земляних робіт;

в) монтаж трубопроводів;

г) випробування трубопроводів.

Підготовчі роботи

9.3 До складу підготовчих робіт мають входити:

• визначення ширини смуги відведення землі під будівництво трубопроводу та її розчистка від деревно-чагарникової рослинності;

• улаштування тимчасових і постійних доріг. Тимчасові дороги будуються одно-смугові з шириною проїжджої частини 3,5 м, з роз'їздами завширшки 6 м через кожні 500-600 м;

• заходи щодо відведення вод поверхневого стоку за межі траси трубопроводу.

9.4 При виконанні земляних робіт необхідно:

• розробляти технологічні карти і нормокомплекти необхідних машин і ме­ханізмів, інвентаря та інструментів;

• передбачати заходи для збереження рослинного шару грунту;

• розробку протяжних траншей слід виконувати екскаваторами безперервної дії (роторними, багатоковшовими);

• одноковшові екскаватори слід застосовувати для відривання траншей на гори­зонтальних і вертикальних кутах повороту траси, на переходах через усі види штучних і природних перешкод;

• остаточну засипку траншей слід здійснювати після випробування трубопроводу на щільність при мінімальних добових температурах, щоб уникнути його деформації;

• на просідаючих грунтах 2 типу трубопроводи слід укладати на ущільнену основу;

• у грунтах, що здимаються та набухають, трубопроводи слід укладати на піщану по­душку завтовшки не менше 20 см. Зворотна засипка траншеї та підбивка пазух повинна про­вадитись грунтами, що не набухають, на 25-30 см вище верхньої твірної труби;

• при укладанні трубопроводів у заболочених місцях і на ділянках з несучою здатністю грунту менше ніж 0,025 МПа слід влаштовувати штучну основу, щоб запобігти осіданню укладеного на неї трубопроводу після засипання грунту.

9.5 Монтаж підземних зрошувальних трубопроводів слід здійснювати на основі тех­нологічних карт і нормокомплектів на зварювальне устаткування, підйомно-транспортні ма­шини і механізми, інструменти і матеріали, що забезпечують максимальну механізацію мон­тажних робіт.

9.6 У траншеї труби слід укладати, як правило, на профільну грунтову основу з ку­том обхвату від 90° до 120°.

ДБН В.2.4 -1-99 С. 134
9.7 Щільність грунту засипки затрубного простору і зворотної засипки траншеї трубопроводу повинна бути не меншою за щільність грунту основи непорушеної струк­тури, але не менше 1,65 г/см³ , якщо інше не обумовлено проектом.

9.8 Протикорозійний захист сталевих трубопроводів повинен бути двостороннім незалежно від агресивності ґрунтового середовища і товщини стінки труби та виконува­тися, як правило, на стаціонарних базах і полігонах; після цього ізольовані труби достав­ляються на трасу до місця монтажу трубопроводу в спеціально обладнаному транспорті.

9.9 При виборі матеріалів для ізоляції внутрішньої поверхні сталевих труб перевагу слід віддавати цементно-піщаній суміші за ТУ У 33.01035495-268 у співвідношенні 1:1.

9.10 Цементно-піщане покриття сталевих трубопроводів діаметром від 200 до 1000 мм слід виконувати у відповідності з вимогами ТУ У 33.01035495-268 в стаціонар­них умовах. При великих діаметрах сталевих труб - у польових умовах після укладання їх у траншею за спеціальною технологією, наведеною в ТУ.

9.11 Зварювання і прихватку стикових з'єднань сталевих труб допускається про­вадити при температурі навколишнього повітря до мінус 50°С. При цьому зварювальні роботи без підігрівання зварюваних стиків допускається виконувати;

а) при температурі навколишнього повітря до мінус 20°С - при застосуванні труб з вуглецевої сталі з вмістом вуглецю не більше ніж 0,24% (незалежно від товщини стінок труб), а також труб з низьколегованої сталі, товщина стінки яких не перевищує 10 мм;

б) при температурі повітря до мінус 10°С - при застосуванні труб з вуглецевої сталі з вмістом вуглецю понад 0,24%, а також труб з низьколегованої сталі з товщиною стінки понад 10 мм.

При температурі навколишнього повітря нижче вказаних меж зварювальні роботи слід виконувати з підігріванням у спеціальних кабінах, температуру повітря в яких слід підтримувати не нижче вищевказаної, або провадити підігрівання на відкритому повітрі кінців зварюваних труб на довжину не менше 200 мм до температури не нижче 200°С.

9.12 Операційний контроль у процесі зварювання трубопроводів виконується відповідно до вимог ДБН А.3.1-5.

Перевірку суцільності зварних стиків з виявленням внутрішніх дефектів слід про­вадити одним з неруйнуючих (фізичних) методів контролю - радіографічним (рентгене- або гаммаграфічним) за ГОСТ 7512 або ультразвуковим, керуючись ГОСТ 14782.

9.13 Клас міцності азбестоцементних труб повинен відповідати ГОСТ 539. Під час транспортування та монтажу азбестоцементних труб необхідно вживати заходів щодо захисту їх від ушкодження.

9.14. Труби залізобетонні напірні віброгідропресовані, що застосовуються для будівництва підземних трубопроводів, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12586.0 і ГОСТ 12586.1.

9.16 На трубопроводах, що будуються, підлягають прийманню із складенням актів огляду прихованих робіт такі етапи і елементи прихованих робіт: підготовка основи під трубопроводи, улаштування упорів, величина зазорів і виконання ущільнених стиків з'єднань, улаштування колодязів і камер, протикорозійний захист трубопроводів, герме­тизація місць проходження трубопроводів через стінки колодязів і камер, засипання тру­бопроводів з ущільненням тощо.

9.17 Будівництво переходів трубопроводів зрошувальних систем через водні пе­решкоди, яри, дороги (автомобільні, залізниці) повинно здійснюватись у відповідності з вимогами СНіП 3.02.01, СНіП 3.05.04, СНіП ІІІ-42.

18. 
    Монтаж трубопроводів з пластмасових труб слід виконувати, керуючись
    

9.19 Для зменшення напруги у трубопроводі з пластмасових труб, викликаної зміною температури (у разі укладання при температурі понад +10°С), засипання трубопроводу слід провадити влітку у найхолодніший період доби при температурі, що не перевищує +25°С, попередньо заповнивши трубопровід водою; в зимовий час - у найтеплішу пору дня; для поліетилену - не нижче мінус 10°С, для ПВХ - не нижче мінус 5°С.

9.20 Під час будівництва трубопроводів у структурно нестійких грунтах проектом виконання робіт повинні бути передбачені способи і засоби їх зміцнення.

9.21 Будівництво трубопроводів і споруд в сейсмічних районах слід здійснювати такими способами і методами, як і в звичайних умовах будівництва, але з виконанням передбачених проектом заходів щодо забезпечення їх сейсмостійкості.

9.22 Стики сталевих трубопроводів і фасонних частин слід зварювати тільки елек­тродуговими методами і перевіряти якість їх зварювання фізичними методами контролю в повному обсязі.

9.23 Всі роботи щодо забезпечення сейсмостійкості трубопроводів, виконані в процесі будівництва, слід відображати у журналі робіт та актах огляду прихованих робіт.