Таблиця 2.2 - Коефіцієнти водообігу поля

Таблиця 2.2 - Коефіцієнти водообігу поля

Тривалість періоду первинного затоплення рисових чеків, карт і полів повинна стано­вити відповідно від 0,5 до 1,5 доби, від 1 до 3 діб і від 2 до 6 діб.

Максимальну витрату каналів водозбірно-скидної мережі всіх порядків необхідно ви­значати з урахуванням вмісту рису в сівозміні та коефіцієнта запасу.

Вміст рису в сівозміні для картових дрен-скидів, а також для колекторів, які обслуго­вують частину полів сівозміни, слід приймати рівним 1,0; для колекторів вищого порядку -0,75. Коефіцієнт запасу при визначенні максимальної витрати води у водозбірно-скидній ме­режі, як правило, слід приймати 1,5.

Пропускну здатність каналів водозбірно-скидної мережі необхідно перевіряти на про­пуск зливових витрат 10%-ї забезпеченості.

Мінімальну витрату каналів водозбірно-скидної мережі всіх порядків слід визначати з урахуванням вмісту рису в сівозміні.

2.48 Дренажні та скидні води рисових систем, як правило, слід використовувати для зрошення повторно. Недоцільність їх використання повинна бути обгрунтована.

2.49 За конструкцією рисові карти залежно від способу подачі, відводу води та кількості чеків необхідно проектувати:

а) з роздільною подачею і скиданням води, коли вздовж однієї з довгих сторін рисо­вої карти розміщено картовий зрошувач, виконаний в насипі, як правило, двостороннього командування, а по іншій - картовий скидний канал. Довжину рисової карти необхідно приймати від 400 до 1200 м, ширину - від 150 до 250 м, залежно від фільтраційних власти­востей грунту. Рисова карта повинна поділятися поперечними валиками на чеки. Площа чека повинна бути від 2 до 6 га, кількість чеків на карті - 4 - 5.

б) з роздільною подачею і скиданням води та двома чеками площею 6 га кожний. Довжина рисових карт повинна бути від 400 до 600 м, ширина - від 200 до 300 м;

ДБН В.2.4-1-99 С. 14

в) із суміщеною функцією подачі та скидання води - карта широкого фронту подачі та скидання води (КШФ), коли подача води здійснюється за рахунок переповнення заглибле­ного каналу (скиду-зрошувача). Довжину поливних карт широкого фронту слід приймати не більше 1200 м. Площа чека або карти-чека в цьому випадку може прийматися від 6 до 12 га. При розбивці карт широкого фронту на окремі чеки необхідно в місцях примикання попе­речних валиків до скиду-зрошувача передбачати на останньому водопідпірні споруди.

Карти широкого фронту подачі та скидання води, як правило, слід застосовувати при уклонах місцевості до 0,001 і розміщувати довгою стороною вздовж горизонталі місцевості, з плануванням кожної карти під одну відмітку (карти-чеки).

Вибір конструкції рисових карт слід здійснювати на основі порівняння техніко-економічних показників варіантів.

2.50 Канали і дрени рисових систем повинні забезпечувати:

а) первинне затоплення окремої рисової карти не більше ніж на 3 доби, а сівбу рису в цілому по господарству - за 12 - 16 діб;

б) підтримування розрахункового шару води в чеках у необхідні агрономічні строки;

в) низхідний відтік вологи на затопленому полі. Інтенсивність відтоку слід визначати за даними дослідів в аналогічних природних умовах;

г) скидання води та зниження рівня підземних вод для просушування чеків перед збиранням врожаю;

д) зниження рівня грунтових вод у неполивний період на глибину, яка забезпечує ае­рацію родючого шару грунту;

е) умови нормального сільськогосподарського виробництва на прилеглих до системи землях та незайнятих рисом полях рисової сівозміни (підтримування підземних вод на не­обхідній глибині, усунення заболочування та засолення).

2.51 Картові зрошувачі слід проектувати з відмітками рівнів води, які забезпечують затоплення найвищого чека розрахунковим шаром води.

При проектуванні планувальних робіт різниця відміток поверхні сусідніх чеків не по­винна перевищувати 0,4 м.

2.52 По периметру чеків необхідно улаштовувати канавки трапецеїдального або пря­мокутного перерізу завглибшки від 0,5 до 0,8 м.

На рисових системах необхідно передбачати перепади рівнів води не менші:

а) 15 - 20 см на водовипусках з витратою до 1 м³/с;

б) 20 - 25 см на регулювальних спорудах з витратою понад 1 м³/с.

2.53 Кожне поле сівозміни, як правило, повинне мати самостійний підвід води та ок­ремий водовідвід. При цьому слід забезпечити одночасну подачу води в усі підрозділи (відділення, бригади) господарства та рисівницькі ланки.

2.54 Системи лиманного зрошення слід проектувати в районах нестійкого зволожен­ня, коли використання місцевого поверхневого стоку для регулярного зрошення за природ­ними умовами є технічно неможливим або економічно недоцільним.

Лиманне зрошення необхідно передбачати в малонаселених районах при викори­станні степових ділянок, річкових долин, заплав річок, закритих улоговин, схилів під при­родні сіножаті, кормові (багаторічні та однорічні трави, кукурудза і соняшник на силос, кор­мовий буряк), зернові та зернобобові культури з уклонами місцевості до 0,005, з добре об­дернованою поверхнею на незасолених і малозаселених грунтах.

2.55 Залежно від водного джерела, способу регулювання та глибини затоплення лима­ни слід поділяти на види (таблиця 2.4).

2.56 За глибиною наповнення лимани поділяються на:

а) мілководні глибиною затоплення від 15 до 40 см;

б) середнього затоплення завглибшки " 40 " 70 см;

в) глибоководні глибиною затоплення понад 70 см.

2.57 При проектуванні лиманів розрахункову забезпеченість визначають на основі техніко-економічних розрахунків.

2.58 Площа лиману нетто А _{nt ,} га, визначається за формулою

(12)

де V - об'єм стоку розрахункової забезпеченості з 1 км², тис. м³;

А - водозбірна площа, км²;
I _nbr - середньовиважена норма лиманного зрошення брутто, яка визначається за дани­ми спеціальних досліджень, тис. м³ /га.

2.59 Заплавні системи лиманного зрошення слід застосовувати в долинах річок або на широких вирівняних ділянках заплави. Заплавні лимани слід заповнювати водами річкових па-водків. Технічні схеми лиманів необхідно вибирати, як правило, залежно від умов пропускання максимальних паводкових витрат річки через територію зрошуваного масиву, по окремих трак­тах або в обхід лиманів. Вибір оптимального варіанта повинен бути обгрунтований техніко-економічним розрахунком.

2.60 Глибоководні лимани необхідно проектувати, як правило, на заплавах і надзаплав­них ділянках першої тераси. Лимани середнього і мілкого затоплення слід розміщувати на зни­женнях заплавних терас. Мілководні лимани на схилах слід улаштовувати на вирівняних ділянках, придатних для лиманного зрошення за ґрунтовими умовами з уклоном місцевості, що не перевищує 0,002.

2.61 При уклонах поверхні землі менше ніж 0,001 необхідно передбачати одноярусні ли­мани, при уклонах понад 0,001 слід улаштовувати багатоярусні лимани. Кількість ярусів, їх розміри та конфігурація повинні встановлюватися на основі раціонального використання весня­ного стоку, найменшого об'єму робіт. При цьому повинні бути забезпечені рівномірне зволожен­ня лиманів та нормальні умови проведення сільськогосподарських робіт.

2.62 Відстань між дамбами (ширина ярусу лиману) L, м, необхідно визначати за формулою

(13)

де h_inf - шар води біля нижньої дамби, м;

Шар води біля нижньої дамби призначається за умови забезпечення рівномірного зволо­ження грунту. При цьому середня глибина затоплення лиману повинна дорівнювати нормі ли­манного зрошення, вираженій шаром води в метрах.

2.63 При проектуванні багатоярусних лиманів верхній ярус допускається передбачати глибоководним розподільним для забезпечення подачі води в усі яруси, що лежать нижче.

2.64 Пропускання води з ярусу в ярус повинно провадитися через водовипуски, розміщені у найбільш низьких місцях лиманів або по водовідводах, створюваних шляхом улаштування сис­теми земляних розподільних та напрямних дамб. Кінці дамб необхідно доводити до відмітки землі, що відповідає розрахунковому рівню води в лимані.

2.65 Дамби лиманів мають бути постійними і не повинні перешкоджати механізованим сільськогосподарським роботам.

Коефіцієнт закладання укосів дамб повинен становити 5 - 6 , будівельна висота дамб - не більше ніж 1 м, перевищення гребеня дамб над максимальним рівнем води в лимані - не менше ніж 0,3 м. Ширину дамби зверху слід приймати, як правило, від 0,5 до 1,5 м.

2.66 При проектуванні лиманів з підживленням із зрошувальних та обводнювальних ка­налів слід розраховувати величину витрати води, яка подається в лиман.

ДБН В.2.4-1-99 С. 17

Питома витрата q, л/с на 1 га, визначається за формулою

де п - коефіцієнт, що дорівнює 0,68;

2.67 Необхідно передбачати регулювання глибини і тривалості затоплення, у тому числі в окремих зниженнях, за допомогою мережі водозбірно-скидних каналів. Водозбірно-скидна ме­режа каналів у плані повинна проходити через знижені місця і мати мінімальну протяжність.

2.68 Розрахункові витрати водозбірно-скидних каналів слід установлювати залежно від об'єму води, яка підлягає скиду після вологозарядки, та допустимої тривалості стояння води в лимані.

2.69 Розміри поперечних перерізів водоскидних каналів всередині лиманів, призначе­них для відведення води зі знижених ділянок, допускається приймати без розрахунку: шири­ну по дну - 1 м, коефіцієнт закладання укосів - 4, глибину - 0,5 м. Перевищення бровки ка­налів над розрахунковим рівнем води в каналі повинно бути не менше ніж 0,2 м.

2.70 Системи краплинного зрошення слід застосовувати при вирощуванні високорен­табельних багаторічних насаджень (сади, виноградники, ягідники) та в умовах обмежених водних ресурсів.

2.71 Системи краплинного зрошення слід розміщувати:

а) на незасолених грунтах при рівні прісних підземних вод на глибині не менше ніж 2 м, мінералізованих - не менше 4 м;

б) на передгірних ділянках із складним рельєфом і уклонами понад 0,05;

в) на рівнинних ділянках, як правило, з легкими грунтами (піщані, кам'янисті).

2.72 Системи краплинного зрошення слід проектувати стаціонарними з наземним або підземним розміщенням поливних трубопроводів.

2.73 Основні елементи систем краплинного зрошення - насосна станція, вузол очищення води, трубопровідна мережа з регулювальною і запірною арматурою та поливні трубопроводи з мікроводовипусками-крапельницями.

Насосна станція обладнується низьконапірними насосами і повинна бути забезпечена фільтрами для грубого попереднього очищення води та сміттєзатримувальними пристроями.

Магістральні та розподільні трубопроводи слід улаштовувати з азбестоцементних труб (ВТ-6, ВТ-9, ВТ-12) або з поліетилену. Глибина закладання мережі - від 0,7 до 1,0 м.

При підземному розміщенні поливних трубопроводів вода підводиться до крапель­ниць за допомогою відвідних живильників. Глибина закладання поливного трубопроводу

ДБН В.2.4-1-99 С. 18

повинна бути не менше 0,5 м. При наземному розміщенні поливні трубопроводи укладають уздовж рядів саду або виноградника.

Мікроводовипуски-крапельниці, від яких залежить якість і надійність технологічного процесу, встановлюють на поливному трубопроводі. Вони обладнані пристроями для стабілізації витрати води при змінному тиску в мережі та самоочищення водопровідних мікроканалів від завислих наносів.

2.74 Якість підземних та поверхневих вод, які використовуються для краплинного зрошення, повинна відповідати загальним вимогам до зрошувальної води та технічним ха­рактеристикам обладнання, що застосовується.

2.75 Подачу води на системи краплинного зрошення необхідно передбачати з ураху­ванням її автоматизації, планового розміщення розподільної мережі та модульних ділянок.

2.76 Системи краплинного зрошення поділяються на модульні ділянки площею від 9 до 12 га, які складаються з кліток, що є площами одночасного поливу, від одного до трьох гектарів.

Керування подачею води до ділянки здійснюється дистанційно за допомогою запірної арматури, яка встановлюється в голові ділянкового трубопроводу.

2.77 Розміщення трубопровідної мережі в плані визначається загальною конфігу­рацією ділянки, рельєфом місцевості та видом культур.

Зрошувальну мережу проектують тупиковою. Відстані між поливними трубопровода­ми встановлюють згідно з шириною міжрядь: від 2,5 до 4 м - для винограду, від 3 до 8 м -для плодових та ягідних насаджень.

2.78 Крапельниці повинні застосовуватися безперервної та порціонної дії з величиною промивної витрати від 20 до 40 л/год.

Відстані між крапельницями на поливному трубопроводі слід визначати розрахунка­ми згідно з вбирною здатністю кореневмісного шару грунту та водоспоживанням рослин.

2.79 Діаметр поливних трубопроводів визначають за допомогою гідравлічного розра­хунку залежно від уклону і питомої роздачі.

2.80 Режим краплинного зрошення слід розраховувати за роком 95 %-го перевищення дефіциту водоспоживання.

2.81 Розрахункову добову витрату води Q, м^з/дoбy, яка подається на краплинне зро­шення, слід визначати за формулою

де t - тривалість поливу, год;

де k - коефіцієнт, який враховує витрату води на власні потреби вузла очисних спо­руд, що приймається 0,01 - 0,03.

2.82 Синхронно-імпульсне дощування слід застосовувати для поливу багаторічних на­саджень, кормових та інших культур при уклонах поверхні від 0,05 до 0,30 і розчленованому рельєфі; на малопотужних грунтах - без утворення поверхневого стоку; на незасолених грун­тах будь-якої водопроникності, у тому числі на малопотужних.

2.83 Зрошувальна мережа систем імпульсного дощування повинна, як правило, вико­нуватися стаціонарно з підземним укладанням трубопроводів.

2.84 Системи імпульсного дощування слід проектувати з модульних ділянок площею 10 га з розподілом ділянок зрошення на окремі зони (яруси) з перепадами висот (відміток місцевості) між ними не більше як 25 м.

У випадку, коли перепад висот на зрошуваній ділянці перевищує 25 м, слід установ­лювати підсилювачі командних сигналів на кожному ярусі.

У випадку використання системи імпульсного дощування на діючій закритій напірній зрошувальній мережі необхідно застосовувати генератори командних сигналів з дощувачами.

2.85 Трубопроводи зрошувальної мережі систем синхронно-імпульсного дощування слід розміщувати таким чином, щоб подача води по трубопроводах за допомогою генератора командних сигналів здійснювалась, як правило, по горизонталі або знизу вверх по рельєфу. Допускається подача води зверху вниз по рельєфу не більше ніж на 10 м.

Поливні трубопроводи слід розміщувати переважно паралельно горизонталям місцевості. Довжина поливних трубопроводів не повинна перевищувати 250 м, кількість до-щувачів на поливному трубопроводі - не більше як 6.

2.86 Розрахунок елементів зрошувальної мережі і технологічних параметрів синхрон­но-імпульсного дощування зводиться до встановлення потрібної кількості дощувальних апа­ратів вибраної конструкції на 1 га зрошуваної площі і тривалості паузи накопичення, які за­безпечують необхідну питому водоподачу.

Витрату поливного трубопроводу Q_r,, л/с, слід визначати за формулою

де r - кількість імпульсних дощувачів, які обслуговуються трубопроводом;

Розрахункову витрату заповнення імпульсного дощувача Q_з , л/с, слід визначати за формулою

де V' - об'єм виплеску імпульсного дощувача за цикл, л;

2.87 Час заповнення гідропневмоакумуляторів всіх імпульсних дощувачів на системі, який забезпечує розрахунковий режим зрошення сільськогосподарських культур, визна­чається за формулою

де п_q - кількість імпульсних дощувачів системи;