Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс
жүктеу/скачать 0.74 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Виправляйте незначні помилки
Надмірні посиланняНезважаючи на те що непряме цитування дає авторові більшу свободу дії, пастки тут ті самі. Перевірте, чи не приписуються джерелу слова і тональність, які, очевидно, не можуть йому належати: ВАШИНГТОН — У квітні безробіття по країні підскочило з 6,2 до 7 % — найвищий рівень за останні два з половиною роки та потужний сигнал, що вражена інфляцією економіка скорочується в результаті рецесії. Про це сьогодні повідомили в уряді. Все це, поза сумнівом, чиста правда, але ж в урядовому звіті про це сказано не так. У наступному прикладі маємо просто надмірно розтягнуте посилання: «Воно вражає все твоє життя», — каже гарненька дружина Вілсона, Ненсі, яка працює секретаркою в суді, і ця робота допомагає їм прожити. «Ти на краю. Це як хвороба, яка ось-ось тебе вразить». Ця хвороба набула розмаху епідемії в негритянській громаді, що потерпає від тридцятивідсоткового рівня безробіття, як розповів преподобний отець Томас Робінсон, керівник організації, яка допомагає працевлаштуванню безробітних. Однак преподобний отець Робінсон нічого не казав про хвороби й епідемії. Крапка після громаді і нове речення мали внести в це ясність. Виправляйте незначні помилкиМи підкреслювали, що прямі цитати мають точно відтворювати те, що сказав мовець. Проте є випадки, коли у прямій мові незначні граматичні помилки можна виправляти; навряд чи хтось не робить таких помилок у повсякденному мовленні. Мета тут не в тому, щоб хтось виглядав краще, а в тому, щоб полегшити читання матеріалу. Наприклад, у новинах цитується міністр фінансів Ріган: «Джім Бейкер знає про політику набагато більше, ніж я колись міг би дізнатися. Але я думаю, що я знаю про фінанси більше нього». Автор міг би спокійно написати від нього чи зо нього, а ще краще поставити крапку після більше. Зауважте, що тут ідеться про мінімальні виправлення. Героїчне втручання з метою залагодження кричущих невідповідностей — річ інша. Коли, скажімо, політик відповідає на запитання так, що потім незрозуміло, з якого кінця за все це братися, не підтягуйте і не згладжуйте цитат, не перетворюйте їх штучно на зразки стислості й чіткості. Провідниками на цих мілинах вам будуть здоровий глузд, точність і неупередженість. А що, коли люди просто говорять нелітературною, вуличною мовою, вживають просторіччя? Широта вживання незвичних виразів залежить від мети матеріалу. Якщо він змальовує життя у передгір’ях Аппалачів, фрагменти нестандартної мови, особливі місцеві вирази і поодинокі порушення граматичних правил будуть додавати глибини та колориту і не викликатимуть роздратування. Проте в більшості новинних матеріалів такий стиль є просто недоречним. Можна звертати увагу на кульгавість людини, яка виходить на бігову доріжку, але не можна, коли ця людина спускається в метро. Для ілюстрації — уривок зі статті про перестрілку в барі в Орегоні: Причину стрілянини не встановлено. «Він геть нічого не сказав, — розповів Брент Єгл, управляючий нічного бару, популярного серед місцевої молоді, — Він просто відчинив двері і почав стріляти. Я й не думав, що все це насправді, поки не побачив, що люди падають». Власник бару Джон Гелтон сказав: «Я таки сподіваюся, що він мав хоч якусь причину, а не зробив цього просто тому, що настрій був поганий». Геть тут не дає нічого, крім відчуття, що автор ставиться до описуваного зі зверхністю. Це просторіччя слід зняти — вища правда від цього не постраждає. Матеріал Ассошіейтед Пресс, який розповідає про передвиборні настрої в Ешвіллі, Північна Кароліна, показує, як по-іншому можна і слід використовувати просторіччя. «Половина в нас скаче, а половина плаче», — каже сумна жінка у черзі до каси. Перед нею чоловік купує м’ясо — більше, ніж вона може собі дозволити. Платить він пільговими продуктовими талонами. «Ми нічого не можемо вдіяти з цими дикими іранцями, які тримають в заручниках наших людей, — ідеться в редакційній статті однієї сільської газети, — але ми можемо щось зробити з податками. Ми можемо їх обмежити». «Я порівняно забезпечений, але чи буде в мене можливість вчити дітей у коледжі?» — запитує виконавчий директор того, що колись було підвалиною американського оптимізму, місцевої Торгової палати. «Вибори? — міркує старий горянин, — я не чув, щоб про це балакали. Лишень у телевізорі». Останній мовець виступає як пересічний горянин, сказати б, типовий представник, і балакали та лишень тут так само природні, як кусень жувального тютюну за щокою базарного торговця. Тут нічого змінювати. жүктеу/скачать 0.74 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|