Науково-практичної конференції

Правосвідомість українця формувалась завдяки його громадянським почуттям, що можна проаналізувати через колядки, щедрівки, заклички тощо; ставлення до соціально-рольового обов’язку, зокрема виховання дітей, що можна прослідкувати через традиції свят Пилипівка, Введення, Миколая; відношенням до соціокультурної діяльності та до прав молоді (традиції Катерини, Андрія, Святого Вечора); усвідомлення кожним як своїх обовязків так і прав (традиції щодо підтримання освіти, здорового способу життя, уваги до самореалізації), товаришування (Пилипівна), загального блага (Покрова) тощо.

Правосвідомість індивіда у традиційно-обрядовій козацькій культурі відбивалась через свідоме, дбайливе ставлення до природи, готовності до доброчинства, постійної турботи про дітей та старших, послідовної шаноби до мови традицій роду, а також уміння передбачати завтрашній день та відстоювання власної свободи.

Зразком цьому є багатостолітня реалізація релігійних обрядовим середовищем, обрядовим колективом традицій козацьких свят: Різдво, Великдень, Трійця, Покрова, Спаса, Стрітення, Миколая, Михайла, Водохреща, Сорок Святих, Олекси тощо. Кожне із названих свят привертає увагу, на рівні правової психології до низки нормативної культури, як науки, що вчить прогнозувати поведінку людини у природному оточенні, моделювати ситуації громадянської гідності, а також постійно й активно реалізовувати нормативні правові навики у сімейній та соціально-середовищній культурі.Сказане є умовою формування системи правових ідей, де реалізується життєвість правопорядку, поваги до нормативів; ажде правосвідомість є фундаментом правової культури. Перші кроки присвоєння ідей правосвідомості відбувається у сім’ї.

Сім’я, громада готувала підростаюче покоління до майбутньої неординарно-творчої діяльності в конкретних соціально-історичних умовах, що передбачала прояв зусиль різного характеру: розумового, фізичного, емоційного, почуттєвого, гуманного тощо. Тут мова йде про свідоме ставлення до громадянського та сімейного обов’язку. В одному випадку правосвідомість визначалася, як обов’язок індивіда чоловічої статі захищати надбання сім’ї, роду; в іншому – індивіди жіночої статі мали за обов’язок з гордістю та честю бути готовими віддавати своїх дітей, коханих на Січ. Система козацького виховання була спрямована на формування громадянина-захисника, захисника християнської культури, починаючи з джури і закінчуючи козаком-лицарем. В основі громадянсько-правової поведінки була правова установка: мати знання про норми поведінки, керуватися оцінково-нормативними судженнями (закони козацької честі), дотримуватися сімейної взаємодії, орієнтуватися на взаємодопомогу та доброчинство. Громадянська правова поведінка була умовою виховання майбутніх захисників Вітчизни – джур.

Слово "джура" походить від турецького слова із значенням "тимчасово залежний"; "джура" ще означає "товариш по зброї". Адже на Січі існував порядок: кожному козакові впродовж року слід було передати кращі лицарські якості щонайменше чотирьом хлопчикам. Тому при кожному козакові був хлопчик або декілька, які переймали твердість духу, вміння долати життєві труднощі, незламність, мужній характер, витривалість, орієнтацію на здоровий спосіб життя, кращі гуманні якості поведінки козака-лицаря. Поки хлопчик-джура перебував під наглядом та нехитрими випробуваннями козака, він був від нього тимчасово залежним. Але ця залежність реалізовувалась на рівні безкорисливості у різних зрізах людської взаємодії та товаришування (виконання різних спортивних, військових, господарських, ремеслознавчих обов'язків) тривала всього від трьох місяців до трьох років. Раціональний підхід до життя визначався через національну ідею, внутрішню громадянську мотивацію (вірність дружбі , вірність ідеям Вітчизни, любов до рідного краю), був в основі виховання захисників народу.

Соціальні норми, упорядковуючи суспільні стосунки, реалізуючи їх норматив, формували певні установки, ідеї, погляди, настрої, у яких відбивалось ставлення людей до ідеалу моралі та правової дійсності. Сукупність названих елементів становила базис правосвідомої культури нації (в армію йшли не примусово: спадкоємність поколінь стимулювала загальне й почесне бажання бути Вітчизни). Так формувались морально-правові принципи, нормативні поняття, які визначали громадянські настрої, що корегивулись звичаєвою культурою та звичаєвим правом. Носіями правосвідомості були як індивіди, так і група та громада, що перспективно, в соціально-рольовій культурі забезпечували свідому готовність до творчої активності.

На Андрія Первозванного, Варвари існувала традиція – згадати який-небудь переказ з життя джури, серед яких найчастіше повторювався такий: якщо тебе не прийняли в парубки, ти не маєш права вирушити на Січ. Тому перш ніж потрапити до Січі, хлопці мали проявити себе як особистість. На Андрія або на Великодень ще вимагалось, що б хлопець зумів зварити смачну кашу та борщ і не розгубитися, якщо раптом буде кинутий у спеціально-створене напризволяще. Випробовувались хлопці через 7-12 інших змагань, що відбувалися на Великдень, коли молодих людей приймали у джури. Вимагалося також цікаво розповісти про себе. Перше, що повинен був хлопець розповісти , так це те, чи вміє він Богу молитися, на коні реп'яхом сидіти, списом добре володіти і влучно метати в ціль, а також бути гідним представником свого роду-народу (тобто успадковувати усе найкраще). Зв’язок слова, дій, емоцій, поглядів у звичаєво-обрядовій культурі фіксував, визначав, формував дієвість свободи вибору та основи як для самовиховання, так і спеціально організованого навчання у козаків; прикладів тому є багато як у звичаєвому праві так і у соціальній нормі, до якої приверталося багато уваги у козацьких школах.

В основі козацької спадкоємності була виховна орієнтація на ідеал вільної, незалежної і творчої індивідуальності, прагнення до свободи, повага до вітчизняних та громадських звичаїв, бажання жити на незалежній землі, презирливе ставлення до зрадників, шахраїв, носіїв зла, відповідальне ставлення до порядку . Орієнтовний щоденний режим був такий: щоранку козаки йшли на заутреню до січової церкви, тому що їм була притаманна християнська мораль (не вбий, не вкради, не позаздри). Крім того, до козацької педагогіки входила обов'язкова заповідь: пам'ятай про сім справ милосердя (Катерини). Після церкви козаки чистили зброю, вдосконалювали свою військову стратегію, залучалися до козацьких забав та змагань. Так, зокрема, відбувалися різні змагання щодо майстерності у творчості, гумору та ремеслі, засібно в будівництві фортець та опанування козацько-військових прикладних видів спорту, серед яких можна назвати стрільбу з лука, володіння списом, шаблею, іншими видами козацької зброї, вершництво, різні види боротьби, плавання, керування човном, подолання різних перешкод. А ще до бойової підготовки джур входили фехтування, герці на конях, стрільба з луків та рушниць, бій на шаблях, долання рівчаків, загорож на конях. Для джур існував так званий конкурс “неписьмової грамоти” – мистецтво перемагати: 1) нехай у ворога буде сто тисяч воїнів, а в мене – сто, але мої сто нехай думкою та винахідливістю його десять оточать та роззброять; 2) кожен козак може здолати ворога не тільки зброєю, але і словом; 3) з хоробрістю воїна, високим рівнем самоорганізації орієнтуватися на закони козацької честі; 4) з громадянською гідністю визнавати принцип – будівничого своєї долі та лицаря для ближніх.

Після трирічного перебування на Січі, коли джура доводив, що він, ні за яких обставин, і навіть тимчасово кинутий напризволяще, не розгублюється, – він отримував нове ім'я (обов'язково з жартівливим присмаком), і його записували в число повноправних козаків. Повноправність означає отримати право бути обраним за вільним голосуванням до складу козацької старшини, самостійно визначати свою життєву позицію, бути щирим у критиці, справедливим у винесенні покарання для іншого, вільним у своєму виборі, гідним щодо реалізації поняття “загальне благо”.

Логіка аналізу процесу формування правової культури і нормативної дисципліни серед козаків потребувала розгляду поняття “норма”, „правосвідомість”, „правова культура” через різноманітну звичаєву соціокультурну діяльність. Козацька звичаєва реальність презентувала високий рівень соціокультурної діяльності, всередині якої функціонували системи: релігії, моралі, прикладного мистецтва, фольклорної культури, обрядово-традиційної діяльності, на які спирався правовий норматив. Система правових нормативів активізувала мотиваційну правову поведінку, визначала її рівневі показники (ідеальне, зразкове, ціннісне). Названа особливість як систематизувала, так і трансформувала правосвідомість настроїв, моральних установок у ціннісну сферу правотворчої культури.

Звичаєве право, завдяки акумулятивному контакту людини із загальнолюдськими цінностями, родовим досвідом представляло можливості для формування правосвідомості через почуття, емоції, системи етично-правових ідей та нормативно-правових установок. Завдяки акумулятивному контакту (що не лише стимулює ступінь правосвідомості, а й залучає людину до панорами історичного досвіду, вдосконалює її на рівні правової поведінки), фіксуються результати правового мислення, створюються повсякчасні можливості для правової соціалізації кожного члена суспільства. Там, де є правова соціалізація, можна ствердно сказати, що реалізується, накопичується сума знань про реальну правову дійсність, яка стимулювала до правової культури як системи цінностей (правосвідомість, правомірна поведінка, конкретні результати правосвідомого розмірковування та передбачення), що обіймає собою духовно-психологічний світ людини, її поведінкову установку і, звичайно, у такому сенсі несе більш широке навантаження, ніж правосвідомість. Поведінкова установка регламентувала як поведінку кожного громадянина ( через “Закони козацької честі”), так і - козака-лицаря (“Закони лицарської честі”). Серед “Законів козацької честі” виділяли такі: турбота про збереження національних традицій сімейних звичаїв; відповідальне ставлення до навколишньої природи; шляхетне ставлення до ближнього; готовність до самоосвіти, боротьби за честь України, ретельний розвиток своїх індивідуальних можливостей; увага до постійного самовдосконалення. Уважний розгляд “Законів козацької честі “ показує, що кожна людина у козацтві мала нормативно-стверджуючу звичку, завдяки активному призбируванню знань про основні норми співжиття. Козацькі закони спрямовували увагу на життєву позицію (Трійця, Покрова тощо), так і на свободу вибору (Різдво, Михайла, Миколая).

Правосвідомість, у свою чергу, теж система уявлень, пеконань, емоцій та почуттів, що відбиває громадянське ставлення та гідну позицію людини-творця до реальної дійсності; у козацтві - визначає рівень нормативної самокорекції та соціальної самосвідомої активності. Правосвідома людина готова удосконалювати свій правовий досвід через практичну діяльність і бути готовою креативно діяти у межах освітньо-просвітньої правової реальності; козак завдяки свободі вибору створював навколо себе стабільну культуру правдивих та гуманних узаємин.

Можна твердити, що козацьке звичаєве право виступало умовою як пошуку, так і фіксації тих смислів, що роблять право саме правом, саме тому до наших днів дійшли живучі моделі громадянської козацької честі; прикладом того може слугувати багато особистостей, що з гордістю називають себе козаками.

Висновки та узагальнення:

До осмислення звичаєвого досвіду як фактора формування правових знань, установок, що переростають у правову культуру зверталося багато учених усіх століть та усіх народів. Про звичаєву етику можемо знайти дані у філософів Візантійської античності. До звичаєвої етики зверталися мудреці, літописці, монахи, державники періоду Київської Русі. Звичаєва етика описується Нестором Літописцем, Мономахом, Іларіоном Київським. До звичаєвої етики привертали свої погляди українські педагоги-філософи як Словенської Острозької Академії так і Київської Академії. Багато уваги звичаєвій етиці приділяли дослідники національної культури й творці етно-педагогічної науки: Олександр Духнович, Тарас Шевченко, Стефан Зизаній тощо. Усі учені,хто звертався до звичаєвого досвіду: народознавці, етнографи, культурологи зазначали, що звичаєва культура насичена соціально-духовними нормативами, увагою до засобів реалізації, свободи вибору та життєвої позиції.

В українській народно-звичаєвій культурі, що сьогодні описана у науці як звичаєве право досить багато уваги приділя­єть­ся таким категоріям моральної досконалості, як безкорисливість, справедливість, чуйність, співчуття, повага, добродушність, добро, щастя, любов, гідність, обов’язок, нормативна поведінка, право та свобода вибору, право на щастя тощо, що дуже важливо для виховання гуманної людини, формування її соціально-правової активності та спрямування суспільних відносин на демократично-прогресивну колію.

Аналізуючи зміст “Законів козацької честі”, їх дієвість у звичаєвій реальності, можна чітко прослідкувати наявність показників правової самосвідомості особистості, які активно реалізовують навички та вміння користування соціальними нормами співжиття, утворюючи при цьому взаємозв’язок думки, слова, емоцій, поглядів, дій, що реалізуються на рівні спадкоємності поколінь. Дана стаття є невеличким коментарем до книги Стефанюк С.Правові основи козацької педагогіки. –Х., 2007.

1. 
   Скакун О.Ф., Подберезський М.К. Теорія держави та права. – Харків, 1996. – 325 с.
   
2. 
   Стефанюк С. На допомогу вчителю народознавства– К., 1994 р. – 140 с.
   
3. 
   Стефанюк С.Правові основи козацької педагогіки. –Х., 2007. – С.40 .
   
4. 
   Стефанюк С. Формування творчої особистості засобами етнопедагогіки. – К., 1995 р. – 170 с.
   
5. 
   Лисенко І. Іван Богун. – Журнал "Україна". – 1991, № 10. – С. 47.
   
6. 
   Семен Палій та Фастівщина в історії України /Мат. наук. – практ. краєзнавчої конференції – Київ – Фастів, 1997. – 80 с.
   
7. 
   Сергійчук В.І. Морські походи запорожців. – К., 1992. – 60 с.
   
8. 
   Україна – є. Україна – буде! – Доповідь Президента України Леоніда Кучми на урочистих зборах з нагоди 5-ї річниці незалежності України. 23 серпня 1996 р. – Урядовий кур'єр. – 29 серпня 1996 р.
   

г. Запорожье

1. 
   СВД с преобладанием нарушений супрасегментарного характера(при локалзации дисфункции на уровне ствола мозга и выше).
   
2. 
   СВД с преобладанием нарушений сегментарного характера (дисфункция на уровне симпатических и парасимпатических ганглионарных структур).
   
3. 
   СВД с преобладанием нарушения ф-ции внутренних органов – дисфункция на уровне сплетений.
   

Но несмотря на разнообразие клинических проявлений, наболее распространенным последние 10 лет появлением СВД является синдром хронической усталости(СХУ). Зачастую проблема СХУ создает препятствия в адекватной терапии СВД, тогда как остальные клинические проявления эффективны в терапии современными фармакологическими средствами.

Этиология СХУ до сих пор не ясна. Ученые США склоняются к вирусной теории, в настоящее время активно ищут вирус СХУ. Медики стран СНГ и Европы склонны к полиэтиологической теории.

При обследовании с помощью аппаратно-диагностического комплекса АТМ фирмы Алтимед выявлено - зоны патологических изменений ткани мозга, соответствующих уровню ведущего синдрома: зона ствола мозга (9 человек) - тестировались препараты Conium D30, нозоды патологических возбудителей – Adenoviren D5,30,200 Meningitis D200, - ганглионарные структуры симпатии­ческого отдела НС - (7 человек) - CytomegaleD30/D200, Chlamydia trach., Clonorchis D30. препараты Toxoplasmose D15,D60.

В процессе получаемой терапии отмечалась объективная положительная динамика регресс патологических проявлений соответственно данным ВРТ (вегето-резонансный тест), однако сохранялись проявления (субъективные) СХУ, также динамика геопатогенной нагрузки была недостаточна по сравнению с общей картиной теста, также по данным ВРТ снижалась выраженность токсичеких и инфекционных нагрузок, однако настораживал стабильно высокий уровень геопатогенной нагрузки, сохраняющиеся жалобы на общую слабость, усталость, выраженность астенического синдрома, что безусловно влияло на общую динамику процесса лечения, скорее было причиной отсутствия желаемых результатов.

Биолокационная коррекция помещения и применение вспомогательных средств (фольга, пластмасса, структуризаторы пространства) также имело временный эффект (не более 3-х дней). Удивляла стабильность выраженности влияния сетки Карри, полей Хартмана на данную группу пациентов (в случае с другими нозологическими формами этот фактор не имел столь решающего значения). Особая чувствительность этой группы пациентов к влиянию силовых полей планеты вероятно обусловлена определенными изменениями в метаболизме клеток мозга, снижением порога чувствительности нейронов. Возможно подобный фактор актуален и при других нозологических формах, эта тема нуждается в дальнейшем исследовании. Но в нашем случае вопрос стоял достаточно кардинально, необходимо было все-таки найти выход. И ответ был найден в сфере этносуггестологии - отрасли исследований новой науки, предметом которой является комплекс явлений, методов, форм, приемов воздействия на психику, организм человека, наработанных и применяемых в традиционной культуре различных народов.

В большинстве случаев геопатогенная нагрузка вызывается воздействием геомагнитных полей левого вращения, который постепенно истощает собственную энергию пациента. Истощенный организм уже не имеет возможности компенсировать это воздействие и справляться одновременно с болезнью. Очень серьезные нарушения могут вызывать поля левого вращения с радиоактивным компонентом. Кроме того, взаимодействие право - и левовра­щающихся полей приводит к эффекту «биения», разрушающему генетическую матрицу ДНК и РНК

Геоэнергетические сети, образованные силовым каркасом планеты, существовали всегда и, следовательно, человек приспосабливался к подобным условиям жизни. Одним из путей приспособления было повсеместное применение симметричных геометрических структур - традиционных символов, созданных этносоциумом в результате многовековой селекции, направленной на стабилизацию психического состояния человека при их созерцании. Отсюда и использование символов в быту, в виде вышивки на одежде, защищающей от злых сил и несчастий, орнаментов на домах, охраняющих от негативных проявлений стихии. Символ – это эмблема пространства и времени, их также можно воспринимать как своеобразное изображение энергетических структур различных сторон бытия. Символ являлся не простой картинкой, а зашифрованной голограммой бытия, одна из ролей которой – согласование естественных колебаний как электромагнитного поля человека в целом, так и отдельных внутренних органов, с электромагнитным полем Земли, а через него, возможно, с электромагнитными полями Вселенной в целом. Это свойство подтверждается при региональном сопоставлении типов узоров с местными геоклиматическими условиями. Так, например, народная одежда из зон с аномальной геодинамикой буквально покрыта символами, например, употребление ярги (коника) - символа, обладающего оригинальным ритмическим рядом с шестигранной решеткой, приобретает массовый характер в местах, изобилующих озерами, болотами, подземными водяными жилами, так же обладающих повышенным естественным радиационным фоном Характерными примерами являются районы Рязанской области, где всевозможные виды ярг буквально покрывают одежду с головы до пят, на территории Украины – зоны Закарпатья, некоторые районы Приднепровья.

В отличие от них на территории «благоприятных» районов проживания, где предположительно активность геопатогенной нагрузки относительно низкая, народная одежда с малым количеством узоров.

Ритмический ряд для узора «коники»

В нашем случае для коррекции влияния сетки Карри и Хартмана мы использовали методику рушника ЛЕС.

Биолокационная коррекция помещения и применение рушника, включающего в себя астрологические символы гороскопа БЕРЕГИНЬ (данные символы хорошо известны народным целителям, сохранившим традицию, как на территории современной Беларуси (Г.Э. Адамович, Славянское цели­тельство, 2005год), так и на территории Украины (Г.И. Лозко, 2007 год). Образ Берегини – один из наиболее древних в славянском пантеоне, народные поверья приписывают ей возможность обеспечить счастье и здоровье семьи, здоровье матери и ребенка, отводить от них несчастья и болезни, оберегать от неприятностей. Видимо отсюда и появилось слово «оберег». «И берегеням, их же называют тридевять сестриц» (Сл. Св. Иоанна Златоустого). «Трижды девять» - количество берегинь согласно традиции. По мнению Г.Э.Адамовича, это название отражает структуру славянского мироздания, где число три – три мира – Мир Прави (Мир Богов), Мир Яви (Мир Людей), Мир Нави (Мир Предков), а число девять – количесво царств, находящихся в них. Всего гороскоп включает 27 основных ключевых символов (женская и мужская форма).

Согласно мировоззрению наших пращуров, славянин в своем сознании активно держит связь с 3-мя основными Мирами Мироздания – Миром Яви – сознание, Миром Прави - надсознание, Миром Нави – подсознание и бессоз­нательное по Юнгу. Всего в индивидуальном гороскопе определяется 7 связей – 3 из них корни - источники информации, 3 - пути развития информации, определяют также возможные варианты последующего воплощения души, и один – ключевой аспект личности, живущей в данное время. Каждый из семи аспектов имеет отражение в определенном графическом символе - моделе бытия и колебательном контуре, являющемся проекцией одной из связей.

На льняной ткани методом вышивки крестом в определенном порядке наносятся символы гороскопа, создается своеобразный колебательный контур, который пациент носит на себе. Режим ношения определяется индивидуально.

При ВРТ – с рушником ЛЕС отмечался постепенный регресс накопленной геопатогенной нагрузки, с последующим отрицательным тестом (в течение 2-х недель).

Субъективно пациенты ощущали себя бодрее, возвращался интерес к жизни, возрастала социальная активность.

По данным теста FLEET происходило восстановление резервов адаптации, электропроводимость сегментов из исходного уровня 10-20 единиц восстанавливалась до 40-60 единиц (при отсутствии реакции на эндогенную БРТ).

Таким образом, удалось добиться положительной динамики у всех пациентов.

Данный опыт еще раз в нашей практике подтвердил необходимость детального изучении этнического наследия наших предков, проживавших именно на территории, где живем мы сейчас внедрение этнических методов коррекции здоровья человека в лечебно-оздоровительную работу. С этой целью на базе нашего кабинета создана и функционирует «Школа здоровья славян», в рамках которой проводятся семинарские занятия по изучению влияния славянских обрядов и символов на организм и психику человека, изготовление лечебных рушников и оберегов, обучающие семинары по славянским психофизическим техникам

Таким образом, можно сделать вывод о необходимости дальнейшего изучения динамики геопатогенных влияний на организм человека, применительно в аспекте реабилитологии, возможности расширения спектра реабилитационных мероприятий за счет внедрения вибрационных технологий, также дальнейшего изучения этнического наследия с целью использования этно-технологий в лечебно-оздоровительной практике.