1. Загальні положення:
Положення та вимоги цієї інструкції дійсних правил обов'язкові для всіх викладачів фізичного виховання під час проведення навчальних, поза навчальних та поза університетських занять з фізичної культури та спорту. Відповідальність за загальний стан приміщень кафедри, обладнання, устаткування, електробезпеку та пожежну безпеку покладається на завідуючого кафедрою. У кожному приміщенні кафедри завідуючий кафедрою призначає відповідального викладацького та лаборантського персоналу, до самостійно роботи працівник допускається після проходження вступного, первинного інструктажів, навчання і перевірки знань з охорони праці. Перераховані вимоги відносяться і до студентів, з якими проводяться практичні роботи в учбових приміщеннях.
Завідувач кафедри, викладач фізичного виховання, тренер безпосередньо відповідають за охорону життя і здоров'я студентів.
Вони зобов'язані:
Перед початком занять провести ретельний огляд місця проведення занять, переконатися у придатності спортінвентарю, надійності встановлення та закріплення обладнання, відповідності санітарно-гігієнічних умов. Навчати студентів безпечних прийомів виконання фізичних вправ та слідкувати за дотриманням ними правил безпеки. За результатами медичних оглядів виявляти фізичну підготовку і функціональні можливості кожного студента; забезпечити страхування під час виконання вправ.
Якщо в студентів спостерігатимуться ознаки втоми, або ними висловлюватимуться скарги на погане самопочуття, - негайно направити його до медпункту.
При проведенні спортивних занять з студентами в приміщеннях, наданих на умові арени, відповідальність за справність спортивного інвентарю та обладнання, їх відповідність санітарно-гігісничним нормам обумовлюється відповідними угодами між навчальним закладом і орендодавцем.
Порядок допуску студентів до занять та участі в спортивно-масових заходах проводиться відповідно до порядку, затвердженому управліннями з фізичної культури та спорту і охорони здоров'я обласної державної адміністрації. Проведення занять із застосуванням несправного обладнання або інвентарю, без спортивного одягу, а також у відсутності осіб, зазначених у п 1.4 цих Правил -ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.
Готовність приміщень та обладнання для проведення занять з фізичного виховання повинна бути зафіксована в документі прийому навчального закладу до нового навчального року.
2.Вимоги до спортивних залів:
-
Приміщення спортивних залів, розміщення в них обладнання мають відповідати вимогам будівельних норм, а також правил електробезпеки і пожежної безпеки.
-
Кількість місць у спортивному залі під час занять встановлюється з розрахунку 0,7 м2 на одного студента. Наповнення залу понад встановлену норму ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.
-
Підлога спортивного залу повинна бути без щілин та заструбів, мати рівну, горизонтальну та неслизьку поверхню, пофарбовану емульсією або силікатною фарбою, до початку занять вона повинна бути сухою і чистою.
-
Дозволяється обладнати у підлозі спортивного залу місця приземлення після стрибків та зіскоків, а також робити потаємні пристрої для встановлення гімнастичних снарядів з допомогою розтяжок.
-
Стіни спортивного залу повинні бути рівними, пофарбованими світлими фарбами на визначену висоту, аби можна зручно прибирати приміщення. Фарба мас бути стійкою до ударів м'ячем і не забруднювати одяг.
-
Стіни спортивного залу не повинні мати виступів на висоту 1,8 м, а ті, що передбачені конструкцією залу, потрібно закривати на ту ж висоту. Прилади опалення мають бути закритими сітками або щитами і не виступати з площини стін.
-
Вікна спортивного залу повинні мати захисну огорожу від ударів м'яча, а також мати фрамуги, що відчиняються з підлоги.
-
Стеля залу фарбується стійкою до ударів м'яча фарбою.
-
У навчальному корпусі перекриття над спортивним залом повинно бути вогнетривким. ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ створювати утеплення стелі торфом, тирсою та іншими легкозаймистими матеріалами.
2.10 Горище над спортивним залом повинне бути чистим і зачинятися на замок.
Ключі від нього треба зберігати у встановленому місці, доступному для отримання х в будь-який час. На горищах також ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ влаштовувати склади.
-
Для освітлення залу використовуються або люмінесцентні світильники, обладнані безшумними пускорегулюючими апаратами, або світильники з лампами розжарювання повного чи переважно відбитого світлорозподілу.
-
Вентиляція критих спортивних споруд повинна здійснюватися через вікна та фрамуги, а також з допомогою спеціальних вентиляційних приточно-витяжних пристроїв. Зазначені пристрої повинні бути постійно справними, підлягати планово-упереджувальному ремонтові, періодичному технічному та санітарно-гігієнічному випробуванню.
-
Вентиляція та опалювання повинні забезпечувати обмін повітря під час занять фізкультурою 80 м3/год, на одну людину і температуру повітря не менше 14° С.
-
Роздягальні повинні мати не менше 0,18 м2 площі на одне місце.
-
Температура в роздягальнях повинна бути не меншою 20° С у душових -25°С. Кратність обміну повітря у роздягальнях - 1,5; у душових - 5,0.
-
У спортивному залі повинно бути не менше двох дверей, одні з них мають виходити на вулицю.
-
Двері аварійних виходів закриваються з середини з допомогою пристосувань, що легко відкриваються. Категорично ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ забивати наглухо або захаращувати двері спортивних залів.
3. Вимоги до відкритих спортивних майданчиків.
-
Відкриті спортивні майданчики слід розташовувати в спортивній зоні на відстані не менше 10м від навчальних корпусів.
-
Відкриті спортивні майданчики повинні бути огороджені по периметру. Дозволяється для огорожі використовувати неколючий чагарник з неотруйними плодами.
-
Майданчики для рухливих ігор повинні бути рівними, очищеними від каміння та інших сторонніх предметів. їх не можна огороджувати канавками, влаштовувати дерев'яні або цегляні бровки. На відстані не менше 2 метрів навколо майданчиків не повинно бути столів, парканів та інших предметів, що можуть привести до травми.
-
Поверхня майданчиків та бігових доріжок повинна бути без горбків, ям, слизького ґрунту і бути продовженими не менш ніж 15 метрів за лінію фінішу.
-
Ями для стрибків заповнюються на глибину 30-40 см розрихленим, чистим піском.
-
Місця для метань слід розміщувати на значній відстані від доріг, тротуарів та ігрових майданчиків.
-
Тренажерні майданчики (містечка) з нестандартним обладнанням повинні бути на ділянці кожного навчального закладу і споруджуватися, виходячи з умов і можливостей і повинні відповідати таким вимогам:
3.7.1 Усі прилади і пристосування тренажерного містечка повинні мати достатній запас міцності і надійне кріплення.
-
Поверхня кожного приладу має бути рівною, без тріщин, виступів або задирок, що можуть причинити травму.
-
Пристосування по вертикалі повинні бути добре закріпленими в нижній частині, або не використовувалися як гойдалки.
-
Встановлювати стаціонарні драбини, які дозволяють підніматися на висоту понад 2,5 метрів - ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.
-
Дозвіл на право користування тренажерним містечком дає комісія, створена наказом ректора. Висновки комісії оформляються окремим актом.
Додаткові вимоги безпечного проведення занять за окремими розділами навчальної програми з фізичного виховання.
4. Розділ «Гімнастика»
-
Усі гімнастичні снаряди та обладнання повинні бути справними та надійно закріпленими. Надійність встановлення та наслідки опробувань інвентарю й обладнання повинні бути зафіксовані у спеціальному журналі.
-
Гімнастичні снаряди не повинні мати у вузлах та з'єднаннях люфтів, коливань, прогинів, деталі кріплення (гайки, гвинти) повинні бути надійно загвинчені.
-
Жердини брусів щоразу перед початком навчального року треба оглянути по всій довжині й в разі - відремонтувати. Якщо з'явиться тріщина - таку жердину треба замінити.
-
Гриф перекладини перед виконанням вправи та після закінчення необхідно протирати сухою ганчіркою і зачищати шкуркою. Пластини для кріплення крюків, розтяжок повинні бути щільно пригвинчені до підлоги і вставлені в одній площині з нею.
-
Опори гімнастичного козла міцно закріплюються в коробках корпусу.
-
Гімнастичні мати необхідно щільно укладати навколо гімнастичного снаряда, забезпечувати площу зіскоку, або передбаченого зриву і падіння.
-
Гімнастичний місток повинен бути підбитий гумою, або запобігати ковзанню під час відштовхування.
-
М'ячі набивні повинні використовуватися за номерами згідно віковій категорії та фізичній підготовці студентів.
-
Розміщення обладнання повинно передбачити безпечну зону навколо кожного гімнастичного снаряда.
4.10. Канати для підйому в кожній частини не повинні мати вузлів. Слід пояснити студентам, що ковзання долонями по канату може призвести до тяжких опіків.
5. Розділ "Легка атлетика"
-
Під час сильного вітру, низький температурі та підвищенні вологості повітря необхідно збільшити час, відведений на розминку перед виконанням легкоатлетичних вправ (розминку робити інтенсивнішою).
-
Взуття студентів повинно бути на підошві, що знімає ковзання.
-
Під час проведення занять з метань не можна перебувати в зоні кидків та повертатись спиною у напрямку польоту метального снаряду.
-
Забороняється виконувати довільні вправи, залишати без нагляду спортивний інвентар для поштовхів та метань.
-
Зберігати та переносити спортивний інвентар для метань слід у спеціальних пристроях.
6. Розділ "Спортивні ігри"
-
Обладнання для спортивних ігор: баскетбольні щити, гандбольні та футбольні ворота, волейбольні стійки мають бути надійно закріпленими. Жоден з цих предметів не повинен зміщуватися з місця або падати від необережного зіткнення з ним спортсмена.
-
Користуватись для встановлення волейбольної сітки тросом, що має обриви окремих жилок, не дозволяється.
-
Допоміжний інвентар, що використовувався під час навчання (стійки для об ведення, додаткові кошики, ворота та ін.) слід прибирати перед початком двосторонніх ігор до сховища.
7. Розділ "Плавання"
-
Допуск студентів до басейну здійснюється у присутності лише викладача, прізвище якого зазначене у розкладі. Заміна одного викладача іншим може бути проведена не інакше, як з дозволу ректора навчального закладу чи його заступника.
-
Проведення занять на природних водоймах дозволяється лише в спеціально відведених місцях, погоджених з місцевими рятувальними службами та санепідемстанціями. Огороджене місце, відведене для купання та навчанню, повинно відповідати таким вимогам:
-
Глибина води не більше 1,2м;
-
Швидкість течі не більше 0,3 м/сек;
-
Дно купальні на відкритому водоймищі повинно бути рівним, піщаним і очищеним від предметів, що можуть загрожувати безпеці;
-
Під час проведения занять повинні бути в готовності рятувальні засоби (рятувальні кола, мотузки, жердини, а в необхідних випадках і човни);
-
Якщо умови проведення занять не відповідають зазначеним вимогам, викладач повинен відмінити заняття;
-
Перед початком занять викладач повинен провести з студентами інструктаж з правил поведінки на воді з обов'язковим їх розписом у спец журналі проходження інструктажу.
8. Розділ «Заходи безпеки в стрілецькому тирі»
8.1. В тирі ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
8.1.1. Проводити стрільбу з несправної зброї;
8.1.2. Брати на вогневому рубежі чужу зброю, торкатися чи підходити до неї без дозволу;
8.1.3. Направляти зброю в сторону чи тил, а також у людей чи тварин, в якому би стані зброя не находилась (незаряджена, не справлена, розібрана, макет чи ін.);
8.1.4. Цілитися в мішені навіть з незаряджена зброї, якщо в містах х розташуванні находяться люди чи тварини;
8.1.5. Виносити з вогневого рубежу заряджену зброю;
8.1.6. Переносити зброю тільки в незарядженому стані:
а) гвинтівки з відкритим затвором дулом вверх:
б) пістолети Марголіна зі спущеним курком, а цільові пістолети з відкритимзатвором і дулом вниз;
8.1.7. Находитися на лінії вогню стрілкам, які не задіяні в стріляючий зміні;
8.1.8. Під час стрільби опускати чи піднімати руки з пістолетом під кутом не менше 60 градусів вниз чи вверх;
8.1.9. Зберігати чи залишати пістолети зі зведеним ударно-спусковим механізмом;
8.1.10. Проводити стрільбу не паралельно директрисі (напрямку) тиру;
8.1.11. Зберігати чи залишати на будь-який час заряджену зброю.
8.1.12. Зброю необхідно заряджати тільки на лінії вогню, після необхідно команди.
8.1.13. Не залишати зброю без нагляду.
8.1.14. Стрілки повинні розташовуватися на лінії вогню по одній лінії.
8.1.15. Чистка зброї, перевірка та ремонт проводиться тільки у спеціально відведених місцях.
8.1.16. Стрілок, який порушив правила безпеки, повинен негайно покинути тир.
Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці
Працівник зобов'язаний:
-
дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
-
знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
-
проводити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди;
-
працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Правила
по безопасности занятий по физической культуре и спорту в общеобразовательной школе
1. Учитель физической культуры или лицо, проводящее занятие по физическому воспитанию при внешкольной работе, несут прямую ответственность за охрану жизни и здоровья учащихся и обязаны:
-
перед началом занятий провести тщательный осмотр места проведения занятий, убедиться в исправности спортинвентаря, надежности установки и закрепления оборудования, соответствии санитарно-гигиенических условий требованиям, предъявляемым к месту проведения занятий настоящими правилами, инструктировать школьников о порядке, последовательности и мерах безопасности при выполнении физических упражнений;
-
обучать школьников безопасным приемам выполнения физических упражнений и следить за соблюдением учащимися мер безопасности, при этом строго придерживаться принципов доступности и последовательности обучения; по результатам медицинских осмотров знать физическую подготовленность и функциональные возможности каждого учащегося, в необходимых случаях обеспечить страховку; при проявлении у учащегося признаков утомления или при жалобе на недомогание и плохое самочувствие немедленно направлять его к врачу;
-
после окончания занятий тщательно осмотреть место проведения занятий, убедиться в отсутствии напряжения в энергосети и устранить обнаруженные недостатки.
-
На администрацию школ возлагается ответственность за исправность спортивного инвентаря и оборудования, соответствие санитарно-гигиенических условий требованиям, предъявляемым к месту проведения занятий настоящими правилами.
-
На медицинский персонал возлагается ответственность за проведение в установленном порядке лечебно-профилактических мероприятий, содействующих сохранению здоровья учащихся, а также осуществление санитарного надзора за местами и условиями проведения учебно-воспитательного процесса по физической культуре.
-
Проведение занятий с применением неисправного оборудования или спортинвентаря без специальной спортивной одежды не допускается.
-
Решение о невозможности проведения спортивных мероприятий на открытом воздухе в связи с неблагоприятными метеорологическими условиями выносится местными органами.
-
Разрешение на проведение занятий по физкультуре в школе выдается комиссией Управления образования при приеме школ к новому учебному году. Решение оформляется актом установленной формы (приложение).
-
Помещения спортивных залов, размещение в них оборудования должны удовлетворять требованиям строительных норм и правил (СНиП 11-65-73, СНиП П-М-З-б 8 и СНиП П-Л - П-70), а также Правил по технике электробезпеки и пожежобезпеки для общеобразовательных школ.
-
Количество мест в спортивном зале во время проведения занятий должно устанавливаться из расчета 0,7 м2 на одного учащегося.
-
Полы спортивных залов должны быть упругими, без щелей и застругов, иметь ровную, горизонтальную и нескользкую поверхность, окрашенную эмульсионной или силикатной краской.
10. Полы не должны деформироваться от мытья и к началу занятий должны быть сухими и чистыми.
Состояние охраны труда в спортивном зале
1. Наличие инструкций по охране труда.
(В спортивном зале должны быть инструкции по охране труда при занятиях гимнастикой, при занятиях легкой атлетикой, при проведении занятий по лыжам, при проведении занятия по спортивным и подвижным играм, при проведении соревнований, которые утверждаются руководителем образовательного учреждения, профсоюзным комитетом и пересматриваются не реже одного раза в 3 года.)
-
Наличие акта-разрешения на проведение занятий в спортивном зале.
-
Наличие и заполнение журнала регистрации инструктажа учащихся по - охране труда.
(Журнал оформляется при занятиях учащихся в спортивных секциях и кружках.)
4. Наличие и укомплектованность медицинской аптечки.
(Медаптечка должна быть укомплектована в соответствии с разделом 1У Правил безопасности занятий по физической культуре и спорту, в ней должна быть опись медикаментов. На упаковках медикаментов проставляется порядковый номер согласно описи. На дверце медаптечки или рядом с ней вывешивается краткая инструкция по оказанию первой помощи при травмах, а также адрес и номер телефона ближайшего лечебного учреждения.)
-
Наличие записей в специальном журнале о результатах испытаний спортивного инвентаря, оборудования и вентиляционных устройств. (Испытание спортивного инвентаря, оборудования и вентиляционных устройств и запись их результатов в специальном журнале производится перед началом нового учебного года.)
-
Соблюдение нормы освещенности в спортивном зале.
(Наименьшая освещенность должна быть: при люминесцентных лампах - 200 лк (13 Вт/кв. м), при лампах накаливания - 100 лк (32 Вт/кв. м.)
-
Наличие защитного ограждения окон и светильников от ударов мячом.
-
Наличие ограждения батарей и трубопроводов отопительной системы сеткой или деревянными щитами, а также ограждения выступающих частей конструкций по периметру зала панелями на высоту не менее 1 ,8 м.
-
Наличие плана эвакуации из спортивного зала в случае возникновения пожара, двух огнетушителей и оборудование запасного выхода из зала легко открывающимся запором.
10. Состояние спортивных снарядов и оборудования.
(В узлах и сочленениях спортивных снарядов не должно быть люфтов, качаний, прогибов. Жерди брусьев не должны иметь трещин и сколов. Гриф перекладины должен быть зачищен и не иметь ржавчины. Обшивка коня, козла и гимнастических матов не должна быть порвана. Наполнительный материал матов должен быть равномерно распределен по всей поверхности.)
11. Состояние полов в спортивном зале.
(Пол спортивного зала должен быть упругим, без щелей и застругов, иметь ровную, горизонтальную и нескользкую поверхность, окрашенную эмульсионной или силикатной краской.)
12. Соблюдение санитарно-гигиенических норм.
(Температура воздуха в спортивном зале должна быть 15-17°С, в раздевальных -19-23°С, в душевых - 25°С. Влажная уборка спортивного зала должна проводиться не менее двух раз в день, выколачивание матов на открытом воздухе не реже одного раза в неделю. Спортивный зал перед началом занятий, после каждого урока и в конце рабочего дня должен тщательно проветриваться.)
13. Санитарное состояние раздевальных, туалетных и душевых помещений. Оборудование раздевальных крючками (шкафами) и скамейками для раздевания, душевых - индивидуальными смесителями холодной и горячей воды, решетками для мытья.
Техника безопасности на занятиях по гимнастике
1. Общие требования безопасности:
-
К занятиям гимнастикой допускаются дети дошкольного возраста и учащиеся с 1 -го класса, прошедшие инструктаж по охране труда, медицинский осмотр и не имеющие противопоказаний по состоянию здоровья.
-
При проведении занятий по гимнастике соблюдать правила поведения, расписание учебных занятий, установленные режимы занятий и отдыха.
-
При проведении занятий по гимнастике возможно воздействие на обучающихся следующих опасных факторов:
-
травмы при выполнении упражнений на неисправных спортивных снарядах, а также при выполнении упражнений без страховки;
-
травмы при выполнении гимнастических упражнений без использования гимнастических матов;
-
травмы при выполнении упражнений на спортивных снарядах с влажными ладонями, а также на загрязненных снарядах.
-
В спортивном зале должна быть медаптечка с набором необходимых медикаментов и перевязочных средств для оказания первой помощи при травмах.
-
При проведении занятий по гимнастике в спортивном зале соблюдать правила пожарной безопасности, знать места расположения первичных средств пожаротушения. Спортивный зал должен быть обеспечен двумя огнетушителями.
-
О несчастном случае пострадавший или очевидец несчастного случая обязан немедленно сообщить учителю (преподавателю, воспитателю), который информирует об этом администрацию учреждения. При неисправности спортивного оборудования прекратить занятия и сообщить об этом учителю (преподавателю, воспитателю).
-
В процессе занятий обучающиеся должны соблюдать порядок выполнения упражнений и правила личной гигиены.
-
Обучающиеся, допустившие невыполнение или нарушение инструкции по охране труда, привлекаются к ответственности, со всеми обучающимися проводится внеплановый инструктаж по охране труда.
2. Требования безопасности перед началом занятий:
-
Надеть спортивный костюм и спортивную обувь с нескользкой подошвой.
-
Протереть гриф перекладины сухой ветошью и зачистить мелкой наждачной бумагой, проветрить спортивный зал.
-
Проверить надежность крепления перекладины, крепления опор гимнастического коня и козла, крепление стопорных винтов брусьев.
-
В местах соскоков со снарядов положить гимнастические маты так, чтобы их поверхность была ровной.
3. Требования безопасности во время занятий:
-
Не выполнять упражнения на спортивных снарядах без учителя (преподавателя, воспитателя) или его помощника, а также без страховки.
-
Не выполнять упражнения на спортивных снарядах с влажными ладонями.
-
Не стоять близко к спортивному снаряду при выполнении упражнений другим обучающимся.
-
При выполнении прыжков и соскоков со спортивных снарядов приземляться мягко на носки ступней, пружинисто приседая.
-
При выполнении упражнений потоком (один за другим) соблюдать достаточные интервалы, чтобы не было столкновений.
4. Требования безопасности в аварийных ситуациях:
-
При появлении во время занятий боли в руках, покраснения кожи или потертостей на ладонях, а также при плохом самочувствии прекратить занятия и сообщить об этом учителю (преподавателю, воспитателю).
-
При возникновении пожара в спортивном зале немедленно прекратить занятия, эвакуировать обучающихся из спортивного зала, сообщить о пожаре администрации учреждения и в ближайшую пожарную часть и приступить к тушению очага возгорания с помощью первичных средств пожаротушения.
-
При получении травмы немедленно оказать первую помощь пострадавшему, сообщить об этом администрации учреждения, при необходимости отправить пострадавшего в ближайшее лечебное учреждение.
5. Требования безопасности по окончании занятий:
-
Убрать в отведенное место для хранения спортивный инвентарь.
-
Протереть гриф перекладины сухой ветошью и зачистить мелкой наждачной бумагой, проветрить спортивный зал.
-
Снять спортивный костюм и спортивную обувь.
-
Принять душ или тщательно вымыть лицо и руки с мылом.
Заключна частина
Запропонована до уваги фахівців концепція правил ТБ призначена для забезпечення безпеки учасників процесу підготовки спортивного спрямування національного виду БМ “Спас”. Але, на наш погляд, вона має універсальний характер, тому може успішно використовуватись всіма іншими видами БМ, що представлені в спортивній класифікації України. Напевне, що для досягнення високого рівня безпеки суб’єкта підготовки самих правил ТБ БМ «Спас» явно недостатньо, адже вони мають досить обмежений характер. Тому нами вперше була сформовано загальну класифікацію правил ТБ, що повинна діяти у сфері фізвиховання та яка значно доповнює правила ТБ спортивного спрямування БМ «Спас». Проект науково-теоретичної моделі загальної класифікації правил ТБ сформовано з урахуванням досягнень передового науково-теоретичного, науково-методичного і практичного досвіду сфери правил ТБ.
Зокрема, науково-теоретичний вплив на формування загальної класифікації правил ТБ пов’язаний з кількома важливими факторами.
По-перше, визначенням джерел виникнення, причинно-наслідкового ланцюга і механізму дії правил ТБ. По-друге, визначенням закономірного характеру процесу формування, впровадження і використання правил ТБ. По-третє, обґрунтуванням існуючої різниці між поняттям правил ТБ і поняттям інструкцій з охорони праці, а також розшифровкою ключових понять і слів тематики правил ТБ в педагогічному процесі фізвиховання. По-четверте, аналізом відомих на сьогоднішній день інструкції з охорони праці сфери фізвиховання, їх попереднім відбором, розбивкою на групи і розмежуванням між собою.
У підсумковому вигляді нами було визначено чотири головних групи правил ТБ, зокрема; 1). Загальні правила ТБ. 2). Правила ТБ на спортивних спорудах. 3). Правила ТБ спортивного спрямування БМ «Спас».
4). Індивідуальні правила ТБ. В свою чергу чотири головних групи правил ТБ ними було розбито на підгрупи в загальній кількості 14 підгруп. Таким чином, було сформовано гіпотезу науково-теоретичної моделі класифікації правил ТБ сфери фізвиховання.
Науково-методична складова знайшли своє місце в методах використання сформованої моделі класифікації правил ТБ, які полягають в процесах накладання 14 підгруп правил ТБ на діючі інструкції охорони праці, їх порівнянні, аналізі результатів цього порівняння і подальшою корекцією діючих правил ТБ. Як приклад, використання певної методики, нами було представлено в порівнянні діючих інструкцій з охорони праці і сформованої моделі класифікації правил ТБ. Результати цього порівняння підтвердили ефективність дії сформованої нами науково-теоретичної моделі класифікацій правил ТБ, а також підтвердили ефективність запропонованої методики з використання класифікації правил ТБ.
Практичні результати такої методичної схеми використання класифікацій правил ТБ підтвердили значне підвищення рівня безпеки учасників підготовки спортивного спрямування національного виду БМ «Спас», що знайшло своє втілення в значно меншому рівні тілесних пошкоджень і травм під час проведення спортивних змагань з БМ «Спас», навчально-тренувальних занять, показових виступів та інших заходів. Наприклад, згідно результатів проведення різного роду спортивних змагань за 2008-2009 рік, що відбувались в рамках Всеукраїнської Федерації Національного Бойового Мистецтва «Спас», при кількості учасників різних вікових груп від 800 до 850 осіб, медиками зафіксовано 40-45 незначних тілесних ушкоджень (подряпин, синців, кровотечі, розтягнень) і за відсутності травм. Це свідчить про високий рівень безпеки для учасників змагань і налагоджену систему з використання правил ТБ під час цих заходів.
Підсумовуючи, можливо запропонувати практичне використання сформованої нами моделі класифікації правил ТБ не тільки у сфері спортивного спрямування національного виду БМ «Спас», але в інших видах БМ, представлених у спортивній класифікації України, а також навчально-тренувальному процесі всіх без винятку видів спорту і педагогічному процесі фізвиховання системи освіти України.
Пропонується віднести процеси формування, впровадження і систематичного дотримання правил ТБ до однієї з важливих закономірностей педагогічного процесу фізвиховання.
Також пропонується замінити поняття інструкцій з охорони праці, що діє в сучасному педагогічному процесі фізвиховання, на поняття правил ТБ.
Важливо відзначити, що запропонована нами закономірність правил ТБ, діюча в педагогічному процесі фізвиховання, вимагає більш детального наукового-теоретичного обґрунтування. Відчувається брак науково-статистичних даних відносно тематики правил ТБ взагалі, а також щодо позитивного або негативного впливу дії запропонованої нами моделі класифікацій правил ТБ. Хоча перші практичні дані результатів її використання подають надію на те, що класифікація правил ТБ здатна підняти рівень безпеки учасників підготовки спортивного спрямування БМ «Спас». Можна сподіватись, що ця концепція може лягти в основу теоретичного розділу педагогічного процесу фізвиховання системи освіти, навчально-тренувального процесу всіх видів спорту діючої спортивної класифікації України. Одночасно дає можливість практичним спеціалістам сфери фізвиховання використовувати правила ТБ більш свідомо, систематизовано, точно і результативно і цим самим на рівні закономірності сприяти більш високому рівню безпеки учасників педагогічного процесу національної системи фізвиховання.
Література
-
Матвеев Л.П., Новиков А.Д., - Теория и методика физического воспитания Том 1 «Общин основы теории и методики физического воспитания» М., «Фізкультура и спорт», 1976, 304с.
-
Матвеев Л.П., Новиков А.Д., - Теорія и методика физического воспитания, Том 1 «Специализированное направление и особенности основных возростных звеньев системы физического воспитания», М., «Физкультура и спорт», 1976, 304с.
-
Правила по технике безопасности занятий по физической культуре и спорта в общеобразовательной школе.
-
Состояние охраны труда в спортивном зале.
-
Инструкция по охране труда в спортивном зале.
-
Инструкция по охране труда при проведении занятий по лёгкой атлетике 018-98.
-
Инструкция по охране труда при проведении занятий по спортивным играм (футбол, баскетбол, волейбол и т.д.) 021-98.
-
Техника безопасности на занятиях по лёгкой атлетике.
-
Техника безопасности на занятиях по гимнастике.
-
Фізичне виховання та здоров’я. Програма начальної дисципліни (курс за вибором) для студентів вищих навчальних закладів III-IУ рівнів акредитації України. Київ . 2005 рік. 35с.
-
Інструкція з охорони праці для співробітників і студентів кафедри фізичної реабілітації та спортивної медицини з курсом фізичного виховання і здоров`я.
В. Адамов Л. Короленок
Основные истоки и преемственность в развитии славянских боевых искусств на современном этапе
Гродненский государственный университет им. Я. Купалы
Гродненский государственный медицинский университет
История славян насчитывает тысячелетия. Славяне – наиболее крупная группа народов, арийской, или, как было принято называть, индоевропейской семьи. Как и каждый народ, претендующий на свое место под солнцем, славяне просто были обязаны уметь защищать себя и свою землю.
У славян культивировалось бесстрашие, против них было трудно воевать не только из-за высокой физической подготовки, но и из-за особенностей их веры.
Уже в VI в.н.э. славянские воины считались одними из лучших в мире. Так, секретарь одного из готских князей Иордан, отмечал, что славяне превосходят германцев как телом, так и духом, сражаясь со звериной лютостью. О высоких боевых качествах славянских воинов свидетельствует и тот факт, что их часто приглашали к себе на службу византийские императоры, сирийские халифы и правители других стран. Славян обычно включали в состав отборных войск, брали телохранителями или принимали на руководящие воинские должности. Славянские боевые искусства формировались под влиянием климатических, экономических и геополитических условий. У славянских народов всегда существовало стремление к физической силе и духовному совершенству. Существовавший уклад жизни, мировоззрение славянских народов создали систему физического воспитания, оптимальную для людей с точки зрения антропометрии и существующих климатических условий. Антропометрические особенности славян отличаются от антропометрических особенностей восточных народов, что соответственно влияло на формирование славянских боевых традиций, манеру ведения боя.
Военно-физическая подготовка славян осуществлялась в основном в процессе различных бытовых игр, религиозных обрядов, развлечений и физических упражнений. В них большое место занимали самобытные средства физической и боевой закалки – кулачные и палочные бои, различные виды борьбы. У славян, в отличие от других народов, отдававших предпочтение индивидуальным поединкам, особое распространение в боевой подготовке получили массовые действия – «стенка на стенку», «свалка-сцеплялка» и другие, которые имели в то время более выраженный прикладной характер. Рукопашная схватка была главным способом ведения боя, и подготовка к ней составляла основу боевых искусств.
Искусство поединка в Древней Руси обожествлялось. Так называемые ритуальные поединки проводились перед великими, судьбоносными битвами, предваряя их, где каждый соперник представлял свой народ. Об идейном влиянии исхода подобного поединка говорит тот факт, что он иногда решал исход самой битвы, не доводя дело до всеобщего кровопролития. Так было в 1022 г., когда князь Мстислав, убив в рукопашной схватке касожского князя Редедю, обратил в смятение и бегство вражеское войско касогов. Эти победы достигались путём тренировок не только физических и психологических, но и обязательно присутствовала подготовка по технике ведения боя, применения приёмов, ударов, бросков.
Ритуальный поединок, свойственный чисто воинской культуре, прочно соединился с погребальным обрядом – тризной, переняв и само название обряда. Шумное похоронное действо пронизывает всю историю человечества, углубляясь в древний каменный век – палеолит. В данном случае, поединок призван не выявлять сильнейшего, а выразить общее мнение об умершем. Чем ярче и масштабнее действие, тем больший статус придаётся покойному. И тем достойнее его место в загробной стране героев. Конечно же, состязательность в рукопашном поединке не могло ограничиваться только ритуальным поединком. Вполне логично, что любой боец, чтобы проверить свои навыки и степень подготовленности, всегда будет стремиться к сравнению собственного уровня с тем критерием мастерства, который существует в системе рукопашного боя. Этот критерий мог выявить только состязательный или, если выразиться по-современному, спортивный поединок с определёнными правилами и укладом.
Необходимый для бойца комплекс навыков в мужчине воспитывался с самого раннего детства. Это происходило в специальных упражнениях, в труде и в таких играх, как «Царь горы», салки, прятки, лапта, снежки, жмурки и другие. И уже итогом проверки подготовленности и освоения бойцовских навыков становились кулачные и палочные бои.
В настоящее время на территории бывшего СССР успешно развивается много боевых систем, имеющих славянские корни, но не объеденные юридически и духовно в одну славянскую боевую систему. Конечно много знаний, навыков, исторических традиций было утеряно за время тех потрясений и войн, которые происходили на славянской земле. Сейчас большое количество специалистов и энтузиастов работает по восстановлению и развитию славянских направлений боевых искусств, конечно много в этой работе недостатков, неудач и недоработок, но восстанавливать что-то всегда тяжело. И если очевидно, что у народа, населяющего нашу территорию, есть потребность в восстановлении и развитии своих боевых традиций, то руководство славянских стран должно обратить внимание и оказать помощь в развитии, объединении и упорядочивании славянских боевых искусств. Данный опыт можно перенять и у наших восточных соседей, развивающих и пропагандирующих своё боевое искусство, несмотря на то, что у них культивируется большое количество стилей, направлений и авторских систем.
Одним из примеров деятельности по воссозданию и реконструкции славянских боевых искусств является работа клуба славянских единоборств в г. Гродно, Республика Беларусь.
На первоначальном этапе, когда возникла идея создания клуба, было много единомышленников, философствовавших и рассуждавших об идее развития славянских боевых искусств. Когда пришла пора действительно трудиться: готовить спортсменов; заниматься изготовлением доспехов, амуниции, снаряжения; проводить систематизированные лекционные и практические выступления с целью пропаганды; пыл многих поугас, что в принципе не удивительно, но зато рядом стали трудиться действительно увлечённые, способные добиться больших успехов люди.
Клуб ведёт свою деятельность уже девять лет, основными целями и задачами которого являются: возрождение славянских боевых искусств, рукопашного боя, национальных традиций и традиций славянских народов и популяризация их гуманистической сущности; изучение, восстановление и широкое распространение знаний о национальном культурно-историческом и экологическом наследии; изучение, развитие, популяризация славянских ратоборств, повышение их роли во всестороннем и гармоничном развитии личности, укреплении здоровья и формировании здорового образа жизни занимающихся; развитие и осуществление спортивных связей, обмен опытом по вопросам славянских боевых искусств и рукопашного боя; подготовка и повышение квалификации членов клуба; пропаганда здорового образа жизни.
Основными направлениями деятельности клуба являются: 1) историческое, которое включает в себя изучение истории, фольклора, изготовление и реконструкцию костюмов, доспехов, оружия, работу с различными видами оружия эпохи средневековья; 2) спортивный и прикладной рукопашный бой.
Молодые люди в процессе знакомства с деятельностью клуба выбирали для себя приоритетное направление для тренировок и занятий. Общее, что объединяет членов клуба – это интерес к славянской истории, к своим истокам, к тем традициям, которые на протяжении многих веков воспитывали воинов.
Очень показательна в этом плане работа и проведение тренировок с детьми от 6 до 12 лет. Используя опыт многих других клубов, школ и систем, развивающих славянские направления боевых искусств, занятия проводились в игровом формате, что в будущем позволяло значительно облегчить отработку и изучение боевых движений и приемов, которые именно в славянских единоборствах отличались свободой и раскованностью, что значительно повышало их боевой потенциал. И именно славянские народные игры, которые складывались на основе национальных традиций, с учётом культурных, социальных и духовных ценностей народа, в которых совмещались развлечение, тренировка, и сама уникальная культура выявления и поощрения сильных духом и телом, воспитание готовности принять брошенный вызов, заступиться за слабого, преодолеть слабость в самом себе, - использовались раньше и продолжают использоваться сейчас в славянской системе подготовки бойцов, воинов, единоборцев. И, исходя из опыта тренировочной работы, современные старшие школьники, студенты, да и уже взрослые мужчины, всегда не прочь поиграть в различные игры, которые помогают не только размяться перед серьёзной тренировкой, но и приносят определённый заряд бодрости и энергии.
В настоящее время ширится интерес молодёжи к изучению работы различными видами средневекового оружия, или, как его сейчас называют, «историческому фехтованию», изучению обрядов, традиций наших предков. Поэтому историческому направлению в клубе уделяется большое внимание, этому способствует и то, что клуб осуществляет свою деятельность на базе Гродненского государственного университета имени Янки Купалы, что позволяет получать и использовать в своей деятельности наиболее передовые научные, исторические, медицинские и спортивные разработки.
Члены клуба своими руками плетут кольчуги, мастерят доспехи, шьют средневековую одежду. Кузнецы, которым также интересна такая деятельность, помогают выковать мечи, шлемы и прочие виды оружия и доспехов. Параллельно с этим, молодые люди, укрепляя дух и тело, учатся приёмам и особенностям работы с историческим оружием. И, конечно же, молодецкая удаль требует выхода и реализации своих навыков, для этого служат различные турниры, фестивали, показательные выступления.
Клуб являлся лауреатом и принимал участие в различных местных, республиканских и международных фестивалях, турнирах, праздничных мероприятиях, где демонстрировал высокую трюковую и артистическую подготовку, знание обрядов, традиций и обычаев славян.
В 2004 г. приказом коллегии Министерства культуры Республики Беларусь за успехи в развитии исторического направления клубу было присвоено звание «народный».
Именно деятельность в историческом направлении с демонстрацией славянских аспектов ведения рукопашного боя, обрядов, театрализованных представлений с оружием способствует более массовой пропаганде и популяризации славянских боевых искусств, их гуманистической сущности, возрождению национальных традиций и традиций славянских народов. После таких выступлений в клубе появляется много заинтересованных и увлечённых людей, растёт популярность клуба и интерес к его деятельности. Такая реакция вполне закономерна, ведь людей, живущих одной общностью, объединяет не только общая территория и языковое сходство, а вера, общая культура и исторически сложившиеся обычаи, в которых значительную роль играют боевые национальные традиции.
До недавнего времени на страницах газет, на экранах телевидения мелькали сообщения о «тевтонских» и «крестоностских» клубах в Беларуси, выражалось восхищение энтузиастами, реконструирующими несвойственный славянам образ жизни, обычаи, нравы. Конечно, лишних знаний не бывает, но при этом нельзя забывать свои истоки, свои исторические корни, ведь только сохраняя и оберегая свою историю, народ не потеряет свою самобытность, а каждый человек останется личностью. И, клубы, восстанавливающие и развивающие свои национальные традиции на территории Беларуси, всё-таки сыграли решающую роль в том, что у населения, в настоящее время, повысился интерес к изучению своих обычаев, традиций и знанию своей истории.
И, как отмечалось уже выше, любой боец, чтобы проверить свои навыки и степень подготовленности, всегда будет стремиться к сравнению собственного уровня в состязательном или, если выразиться по-современному, спортивном поединке с определёнными правилами и укладом.
Эта состязательность свойственна всем видам единоборств, и чтобы славянские единоборства смогли достойно представлять себя на мировом уровне, у них должна быть выработана единая система правил состязательных поединков, при всём при этом, оставляя за собой право иметь свои правила внутри системы или школы. Хотя, если внимательно посмотреть, такие универсальные правила есть – это правила рукопашного боя, по которым сейчас работают многие федерации, развивающие полноконтактные системы боя. На международном уровне похожие правила существуют в ушу (раздел саньда), миксфайт (так называемые «бои без правил») и др.
Гродненский клуб славянских единоборств в самом начале своей деятельности уделил наибольшее внимание именно спортивной деятельности, потому что было множество скептических ухмылок по поводу названия клуба, мол, пришли «лапотники», причём скептицизм звучал не только со стороны представителей различных видов единоборств, но и со стороны некоторых чиновников, которые недоумевали, откуда взялись славянские боевые искусства, и зачем они нужны, если есть восточные и даже западные (савват и пр.). Приходилось на простейших примерах истории вспоминать дружину Александра Невского, «чудо-богатырей» Суворова и объяснять, что их подготовкой не могли заниматься монахи Шаолиня или самураи, а они побеждали, причём побеждали в рукопашных, в штыковых схватках. Не зря мы сейчас до сих пор вспоминаем один из принципов Суворова: «Пуля – дура, штык –молодец!», если бы не было у его бойцов соответствующей подготовки, вряд ли бы он использовал это в сражениях.
В клубе для «прорыва на международный уровень» и «демонстрации своих преимуществ» было выбрано направление ушу – саньда, и рукопашный бой. На протяжении года, пока клуб не знали, его члены ездили на соревнования и там, где разрешали, выступали в славянских рубахах. Вначале были усмешки, но они прекращались, когда на награждении, ребята в славянских рубахах становились на пьедестал и получали медали и грамоты. Буквально через год занятий команда из четырёх человек приняла участие в Чемпионате Республики Беларусь по ушу (саньда), и все четыре человека стали призёрами в различных весовых категориях.
Потом было много побед, поражений, участий в различных республиканских, международных турнирах. В клубе воспитано несколько мастеров спорта по ушу, по рукопашному бою. Наибольшую гордость вызывают достижения Кебиковой Алеси, кстати, в клубе занимается много девушек, которая пока является единственной из женщин в Республике Беларусь, выполнившей норматив мастера спорта по ушу (саньда), ставшей Чемпионкой Мира среди женщин в весе до 60 кг по ушу (саньда), представлявшей Республику Беларусь на мировых первенствах в Италии и Китае.
Арсенал приёмов, ударов, изучаемый учениками очень разнообразен и постоянно обновляется и усовершенствуется, что на наш взгляд также является одной из особенностей славянских боевых искусств, ведь по утверждению многих известных людей, одной из особенностей славян является их способность быстро учиться.
Ранее одному из авторов данной работы, руководителю клуба Адамову В.А. пришлось заниматься многими видами единоборств: самбо, рукопашный бой, карате, ушу и т.д., благодаря этому был приобретён какой-то опыт, появилась возможность перебирать арсенал приёмов, и выбирать что-то лучшее из имеющегося. Правда, уже тогда он не мог работать в низких стойках, столь характерных для восточных стилей, так как это не позволяло свободно передвигаться, и ещё было много условностей, которые не позволяли свободно чувствовать себя в бою.
Однако приобретенный ранее опыт помогает при подготовке бойцов, т.к. есть возможность учитывать особенности ведения рукопашного боя в различных условиях, с учётом особенностей анатомического строения бойца, на что также обращается большое внимание в славянских единоборствах.
Жизнь не стоит на месте, темп жизни увеличивается, а боевые искусств являются неотъемлемой частью нашей жизни, следовательно, и они постоянно развиваются и усовершенствуются. Это можно даже проследить на простейшем примере развития классического английского бокса. Каким он был раньше, и каким стал сейчас. Единственное, что должно оставаться неизменным, это дух, вера и та тонкая, но прочная нить, которая связывает нас с нашим прошлым, нашей историей.
Изучать опыт боевых искусств всего мира просто необходимо для того, чтобы не топтаться на месте, чтобы идти вперёд в своём развитии, чтобы знать и свои, и чужие слабые стороны. Ведь любой нормальный человек имеет две руки, две ноги, одну голову и одно туловище. Поэтому набор приёмов, ударов, боевых связок не может постоянно кардинально меняться, а лишь только усовершенствоваться с помощью применения психофизических и научных разработок, которые в большинстве своём и базируются на тех традициях, навыках, на том духовном наследии, которое нам оставили наши предки.
Чтобы показать и доказать состоятельность славянских единоборств, как системы, необходимо, в первую очередь – объединиться под общими целями, задачами и традициями, затем создать общую состязательную систему, которая будет соответствовать критериям, принятым на международном уровне, и всё это должно проводиться на государственном, законодательном уровне.
Особое внимание необходимо обратить на работу с детьми, подростками и молодёжью, ведь они, проявляя интерес к своей истории, своим боевым традициям, станут действительно патриотами своей земли и смогут принести много пользы, сохраняя свою самобытность, свою веру и укрепляя свой дух.
Работа по объединению славянских направлений боевых искусств ведётся. Большую роль, на наш взгляд, в этом играют федерации «Казачий спас» (Украина), «РОСС» (Россия), «ШТУРМ» (Россия) и другие федерации и школы, развивающие и пропагандирующие славянские боевые системы. Они проводят большое количество семинаров, конференций, фестивалей, турниров, способствующих сохранению и развитию славянских боевых традиций.
В городе Гродно Республики Беларусь городским клубом славянских единоборств, при поддержке местных властей, в мае 2009 г. был проведён уже девятый традиционный фестиваль славянских боевых искусств, число участников которого растёт с каждым годом. В нём принимают участие клубы, развивающие и изучающие славянские направления боевых искусств, различные подразделения Вооружённых Сил и МВД Республики Беларусь и представители восточных боевых искусств, они ведь тоже славяне и живут на славянской земле.
Стоит вспомнить выражение «Боевое искусство – душа народа», и поэтому, лишь занимаясь и развивая свои исконные славянские боевые искусства, мы сохраним свою душу, а ведь её целостность и является самой главной в человеке. И только благодаря этому человек может жить, творить и оставаться Человеком.
Литература
-
Белов, А.К. Славяно-горицкая борьба / А.К.Белов. – М.:ОЛМА-ПРЕСС, 2002. – 320 с.
-
Логачев, В. Каждый отец вырасти воина-сына / В. Логачев //Русский стиль. – 1992. – № 1. – С. 11-16.
-
Логачев, В. Русская сила / В. Логачев // Русский стиль.- 1993.- № 1.-С. 10-11.
-
Туманов, А.А. Русский рукопашный бой // А.А.Туманов, А.В. Еганов, Л.А. Неретина. – Челябинск: «Урал-книга», 2000. – 365 с.
-
Потрепалов, А. Борьба и кулачные бои в Сибири / А. Потрепалов //Русский стиль. – 1998. - № 1. – С. 40-41.
В. Стефанюк
КОЗАЦЬКА ЗВИЧАЄВА РЕАЛЬНІСТЬ У ФОРМУВАННЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ
Харківський національний педагогічний університет ім.Г.С. Сковороди
Звичаєве право – це певний критеріальний механізм щодо правової регуляції суспільного життя людини, норм поведінки, реалізації етично-естетичних цінностей, що в сумі становить зміст правосвідомої поведінки українця. Звичаєве право виступає засобом висвітлення поведінки людини конкретного віку у конкретний відтинок часу, а також програмування її поведінки з орієнтацією на дотримання правових норм. Звичаєве право орієнтує не лише на вибудову моделей нормативно-правових взаємин, а й пояснює їх, інтерпретуючи сенс цих взаємин, згідно до можливостей індивіда і, навіть, обов‘язків та прав.
Якщо проаналізувати традиції Святого Вечора, Великодня, Трійці, Покрови, Різдва то можна сказати, що звичаєве право має можливості для переконання індивіда чи групи в доцільності дотримання правової реальності. Для прикладу можна розглянути деякі козацькі свята.
Звичаєве право традицій Великодня демонструє застереженням людині щодо відхилень у гуманних орієнтирах, вказуючи на можливі негативні наслідки. Звичаєве право традицій Трійці виступає як виховно-освітня функція щодо розкриття соціально-правових нормативів, а також запобігання ненависті, злості. Діалоги у традиціях Покрови, Різдва є тим засобом обміну моральними цінностями, що допомагає здобувати навички користування системою аргументів для розв‘язання розбіжностей, протилежностей у світоглядних позиціях.
Кожен учасник обрядових дійств виступає призбирувачем знань про основні норми співжиття (ігри: “Водити Калину”, “Водити Кізоньку”, “Водити Весну”) від нуля до вершин правової культури, що так необхідно для громадянського самовизначення (при цьому тут діє принцип довготривалих перспектив); глибинне осмислення правостосунків між людьми, а також прогнозування загальної культури поведінки визначає показники як правової свідомості особистості так і показники правової свідомості соціуму. Дана теза осмислюється в реальному житті у якості фіксації правосвідомості, що відбиває культуру правової діяльності.
Правова культура як складова частина засад демократії в суспільстві, а також різновид загальної культури суспільства, особистості, групи, відображає зрізи реальної правосвідомості кожної людини, що вихована на звичаєвому праві. Правосвідомість українця має своє відображення у життєвій дійсності індивіда, групи, суспільства. Становлення індивідуальної правосвідомості відбувається через власні установки, мотиви, настрої. Їх поява в певній мірі залежить від оцінки формальних і неформальних груп.
Прикладом цьому є ряд релігійно-козацьких свят, що вимагали відповідальності та гідності від парубка (Андрія), чоловіка-трудівника (Сави, Олекси, Спаса, Петра й Павла), чоловіка-захисника (Великдень, Петра й Павла, Михайла, Покрова). Подані приклади відігравали у соціальній дійсності роль морального зразка, площини для врахування своїх та чужих помилок. Є зазначали, є свята, які формують почуття обов’язку й пошани до матері, бабусі, сестри, жінки (Пилипівка, Святий Вечір, Різдво, Меланки, Василя, Трійця), гідної поведінки у запобіганні зла (Пилипівка, Введення, Катерини, Варвари, Святий Вечір, Різдво, Стрітення) . Усі названі свята орієнтували на морально-естетичну норму поведінки, а також на право бути активним будівничим свого життя та держави, попереджували відчуження від свободи вибору.
Обрядові козацькі свята презентували в козацькій державі різновиди загальної індивідуальної культури, фіксували увагу до звичаєвого права ( завдяки традиціям козацьких свят). У даному випадку ми маємо певну систему звичаєвого права, яка мала механізми формування особистісної правової культури і, зокрема, правосвідомості( у вигляді накопичення знань про нормативи поведінки).
Достарыңызбен бөлісу: |