Жанровые приоритеты газеты

Вербальные публикации «Ведомостей» можно разделить на 7 групп:

1. 
   Военная информация. Это сообщения о сражениях, осадах, армии и флоте, о религиозных возмущениях. Это публикации в виде заметки, реляции, отчета, письма-поздравления. Цель – выгодно показать Россию и ее союзников.
   
2. 
   Сообщения о государственных органах, дипломатические хроники, манифесты, указы. Основные жанры – заметка, отчет, официальное письмо.
   
3. 
   Острополитические материалы. Основные жанры – памфлеты, заметки с элементами сатиры.
   
4. 
   Дворцовая и светская хроника.
   
5. 
   Заметки и отчеты об экономическом положении страны.
   
6. 
   Комплекс мировой информации (новости о школах и обучении, поучительные истории, описание иллюминаций и фейерверков, курьезные случаи, заметки о стихийных бедствиях, эпидемиях, явлениях природы, рекламные материалы).
   
7. 
   Статистические публикации в виде спецификаций, отдельных реестров.
   

Для забезпечення регулярності та оперативності газети він пропонує друкувати її так, щоб була запасною одна новина; видання повинно бути сучасним і загальнокорисним:

Думки Бориса Волкова про стислість викладу сходилися з положенням петровського «Указа труждающимся в переводе экономических книг» (1724):

Періодичність газети була різною: від 46 до 3 номерів за рік, число сторінок – від 2 до 22.

2. 
   «Санкт-Петербургские ведомости»
   

У Петербурзі при Академії наук з 1727 р. почали видаватися «Санкт-Петербургские ведомости».

Першим редактором газети у 1727 – 1730 рр. був Герард Фрідріх Міллер, або в російському варіанті Федір Іванович Міллер (1705 – 1783 рр.) – російський історіограф німецького походженния. У 1725 р. він приїхав з Німеччини до Росії й був зарахований студентом Академії наук. Водночас викладав латинь, історію й географію в академічній гімназії.

У 1727 р. Міллер почав випускати газету німецькою мо-вою, а з 1728 р. друкував тексти одночасно німецькою і росій-ською. Він підбирав матеріали для кожного номера, перекладав зарубіжні новини, робив коректуру і стежив за випуском видань.

«Санкт-Петербургские ведомости» виходили двічі на тиж-день на 4 сторінках. На першій сторінці, зразу під заголовком, розміщувалася віньєтка у вигляді двоголового орла з ланцюгом ордена Андрія Первозванного. Нижче стояла дата видання.

У газеті були відсутні аналітичні матеріали. Її основний зміст складали новини з Гамбурга, Лондона, Відня, Берліна, Рима, Парижа та інших міст. Основні жанри – інформаційні: замітки, листи, елементи замальовки, репортажі, офіційна, придворна хроніка, висвітлення діяльності Академії наук, анонси театральних вистав, оголошення про нові книги тощо.

Головні особи, що займалися газетою, – редактор і пере-кладач. Іншомовні слова і терміни, що траплялися в перекладах, вирішено друкувати у щомісячному виданні «Примечаний», які спочатку задумувалися як своєрідний словник для читачів газети. Але дуже швидко такий «лексикон» перетворився на щомісячний журнал, а пояснення термінів стали давати на сторінках газети.

Таким чином, у 1728 р. з’явився перший досвід видання журнального типу, яке отримало назву «Исторические, генеа-логические и географические примечания». У ньому друку-валися статті з питань літератури та мистецтва, на природничі теми, медичні рекомендації, вірші, різноманітні додаткові мате-ріали, наприклад парламентська промова англійського короля, маніфест шведського короля, різноманітні укази. Протягом року було видано як додатки декілька реляцій – про в’їзд Петра I в Москву, про його коронацію, про похорони царівни Анни Петрівни.

2. 
   Просвітницька діяльність М. В. Ломоносова
   

Перші його кроки як журналіста тісно пов’язані з «Санкт-Петербургскими ведомостями». У 1748 р. Академія наук призна-чила кількох перекладачів для того, щоб відбирати повідом-лення з іноземних видань, а редагування довірила Ломоносову, який фактично до 1751 р. керував газетою, адже більша кіль-кість сторінок відводилася для закордонних новин, основну частину яких перекладав безпосередньо Михайло Васильович.

1. 
   Ломоносов про обов’язки журналістів
   

Ломоносов працював як автор і перекладач у журналі «Примечания», де друкував свої твори і переклади наукових робіт. Співпрацював також у журналі «Комментарии», який видавався Академією наук. Саме тут була надрукована його стаття «Рассуждение об обязанностях журналистов», де вперше було сформульовано моральний кодекс журналіста, що пише на наукові теми, і взагалі людини, яка береться оцінювати наукові та інші явища.

при изложении ими сочинений, предназначенное для поддержания свободы философии

Всем известно, сколь значительны и быстры были успехи наук, достигнутые ими с тех пор, как сброшено ярмо рабства и его сменила свобода философии. Но нельзя не знать и того, что злоупотребление этой свободой причинило очень неприятные беды, количество которых было бы далеко не так велико, если бы большинство пишущих не превращало писание своих сочи-нений в ремесло и орудие для заработка средств к жизни, вместо того чтобы поставить себе целью строгое и правильное разыскивание истины <...>.

Журналы могли бы <...> очень благотворно влиять на приращение человеческих знаний, если бы их сотрудники были в состоянии выполнить целиком взятую ими на себя задачу и согласились не переступать надлежащих граней, определяемых этой задачей. Силы и добрая воля – вот что от них требуется. Силы – чтобы основательно и со знанием дела обсуждать те многочисленные и разнообразные вопросы, которые входят в их план; воля – для того, чтобы иметь в виду одну только истину <...>. Вот правила, которыми, думается, мы должны закончить это «Рассуждение». Лейпцигского журналиста и всех подобных ему просим хорошо запомнить их.

1. 
   Всякий, кто берет на себя труд осведомлять публику о том, что содержится в новых сочинениях, должен прежде всего взвесить свои силы. Ведь он затевает трудную и очень сложную работу, при которой приходится докладывать не об обыкно-венных вещах и не просто об общих местах, но схватывать то новое и существенное, что заключается в произведениях, соз-даваемых часто величайшими людьми. Высказывать при этом неточные и безвкусные суждения – значит сделать себя пред-метом презрения и насмешки; это значит уподобиться карлику, который хотел бы поднять горы.
   
2. 
   Чтобы быть в состоянии произносить искренние и справед-ливые суждения, нужно изгнать из своего ума всякое преду-беждение, всякую предвзятость и не требовать, чтобы авторы, о которых мы беремся судить, рабски подчинялись мыслям, кото-рые властвуют над нами, а в противном случае не смотреть на них, как на настоящих врагов, с которыми мы призваны вести открытую войну.
   
3. 
   Сочинения, о которых дается отчет, должны быть разделены на две группы. Первая включает в себя сочинения одного авто-ра, который написал их в качестве частного лица; вторая – те, которые публикуются целыми учеными обществами с общего согласия и после тщательного рассмотрения. И те и другие, разумеется, заслуживают со стороны рецензентов всякой осмот-рительности и внимательности. Нет сочинений, по отношению к которым не следовало бы соблюдать естественные законы спра-ведливости и благопристойности. Однако надо согласиться с тем, что осторожность следует удвоить, когда дело идет о сочинениях, уже отмеченных печатью одобрения, внушающего почтение, сочинениях, просмотренных и признанных достой-ными опубликования людьми, соединенные познания которых, естественно, должны превосходить познания журналиста. Преж-де чем бранить и осуждать, следует не один раз взвесить то, что скажешь, для того чтобы быть в состоянии, если потребуется, защитить и оправдать свои слова. Так как сочинения этого рода обычно обрабатываются с тщательностью и предмет разби-рается в них в систематическом порядке, то малейшие упущения и невнимательность могут повести к опрометчивым суждениям, которые уже сами по себе постыдны, но становятся еще гораздо более постыдными, если в них скрываются небрежность, неве-жество, поспешность, дух пристрастия и недобросовестность.
   
4. 
   Журналист не должен спешить с осуждением гипотез. Они дозволены в философских предметах и даже представляют собой единственный путь, которым величайшие люди дошли до открытия самых важных истин. Это – нечто вроде порыва, кото-рый делает их способными достигнуть знаний, до каких никогда не доходят умы низменных и пресмыкающихся во прахе.
   
5. 
   Главным образом пусть журналист усвоит, что для него нет ничего более позорного, чем красть у кого-либо из собратьев высказанные последними мысли и суждения и присваивать их себе, как будто он высказывает их от себя, тогда как ему едва известны заглавия тех книг, которые он терзает. Это часто бывает с дерзким писателем, вздумавшим делать извлечения из сочинений по естественным наукам и медицине.
   
6. 
   Журналисту позволительно опровергнуть в новых сочине-ниях то, что, по его мнению, заслуживает этого, хотя не в том заключается его прямая задача и его призвание в собственном смысле; но раз уж он занялся этим, он должен хорошо усвоить учение автора, проанализировать все его доказательства и противопоставить им действительные возражения и основа-тельные рассуждения, прежде чем присвоить себе право осудить его. Простые сомнения или произвольно поставленные вопросы не дают такого права; ибо нет такого невежды, который не мог бы задать больше вопросов, чем может их разрешить самый знающий человек. Особенно не следует журналисту воображать, будто то, чего не понимает и не может объяснить он, является таким же для автора, у которого могли быть свои основания сокращать и опускать некоторые подробности.
   
7. 
   Наконец, он никогда не должен создавать себе слишком высокого представления о своем превосходстве, о своей автори-тетности, о ценностях своих суждений. Ввиду того, что дея-тельность, которой он занимается, уже сама по себе неприятна для самолюбия тех, на кого она распространяется, он оказался бы совершенно не прав, если бы сознательно причинял им неудовольствие и вынуждал их выставлять на свет его несосто-ятельность.
   

2. 
   «Московские ведомости»
   

12 січня 1755 р. підписано указ Єлизавети Петрівни про створення Московського університету, відкриття якого відбуло-ся 7 травня того ж року.

Справжнім засновником університету став Михайло Ломо-носов. При навчальному закладі була відкрита власна типо-графія. Одна з перших книжок, випущених тут, – друге видання творів Ломоносова.

З його ж ініціативи була створена друга російська газета – «Московские ведомости», перший номер якої вийшов 26 квіт-ня 1756 р. Університетське видання виходило двічі на тиждень на 8 сторінках. Структура й рубрики московської газети пов-торювали «Санкт-Петербургские ведомости». Обидві газети мали офіційний характер, були досить стандартизовані в підборі й поданні інформації.

У газеті подавалася цікава наукова інформація. Так, писалося про щеплення проти віспи в Парижі, про причини землетрусу, була надрукована промова відомого адвоката на засіданні паризького парламенту проти книг релігійного змісту, публікувалися книжкові новини та культурна інформація.

Оголошення друкували у спеціальних додатках, а прибу-ток від їхньої публікації надходив до бюджету Академії наук або Московського університету.

Отже, газета «Московские ведомости» являла собою своє-рідний симбіоз вузівської багатотиражки і суспільно-політичної загальнонаціональної газети.

У період 1779 – 1789 рр. типографію Московського універ-ситету й газету арендував відомий видавець і просвітник Михайло Іванович Новіков (1744 – 1818 рр.).

Він зробив газету жвавішою, змістовнішою, а також став видавати ряд цікавих додатків до неї, у тому числі дитячий журнал «Детское чтение для сердца и разума» (1785 – 1789). Новіков обновив типографське обладнання, розширив набір шрифтів, набрав штат нових робітників – тобто діяв так енергійно, що збиткова типографія почала давати прибутки, а наклад газети збільшився з 600 до 4 тис. примірників. Також приділив увагу матеріалам з провінції, тому започаткував у газеті відділ «Провінційне життя». Видавець користувався послугами провінційної інтелігенції та купців, що торгували книгами, як кореспондентів. Тому його видання славилося своїми матеріалами про внутрішнє життя країни. «Московские ведомости» пережили справжній розквіт, відзначалися гостротою постановки питань і цікавою подачею новин.

3. 
   Перший російський журнал
   

З ініціативи Ломоносова у січні 1755 р. почав виходити перший російський журнал «Ежемесячные сочинения, к пользе и увеселению служащие». Редактором його був Міллер.

У назві журналу була визначена і його мета – служіння користі й звеселюванню читачів. Пов’язуючи призначення видання з його змістом, Міллер прямолінійно вирішував це питання за допомогою преси. На його думку, і політика, й економіка, і мануфактури, і поезія можуть існувати поруч у періодичному виданні. Але не всі вони приносять тільки користь. Віршовані твори служать розвагою читачам, а наукові й науково-популярні матеріали – користі й розвагам. Забезпечуючи науково-просвітницькі завдання, російська журналістика зверталася до жанрів наукової та науково-популярної статті, рецензії, нарису тощо.

Науки посідали в журналі головне місце і чітко відокрем-лювалися від літератури. На сторінках «Ежемесячных сочине-ний» друкувалися художні твори відомих письменників: О. Су-марокова, М. Хераскова, І. Єлагіна. Зі статтями на літературні теми виступав у журналі В. Тредіаковський. Цикл публікацій історичного характеру друкував Г. Міллер, викладаючи резуль-тати свого 10-річного перебування з науковою експедицією в Сибіру. Численні статті М. Ломоносова, В. Татищева та інших учених зробили значний внесок у розвиток не лише вітчизняної, а й світової науки та культури.

Завдання просвіти читача виконував жанр рецензії ⁹⁹. Тут розглядалися наукові й літературні праці російських та зару-біжних авторів. Рецензії, як правило, являли собою переказ твору та його загальну оцінку з незначними елементами аналізу. Часом вони поступалися місцем анотаціям на нові книги з уривками з них. Академічні видання знайомили читачів у жанрі нарису з історією, географією, етнографією Росії та інших країн.

«Ежемесячные сочинения» виходили накладом 2 000 при-мірників. Передплата на журнал коштувала недешево, тому наклад почав падати. У 1758 р. було вирішено зменшити його до 1250 прим. і змінити назву на «Сочинения и переводы, к пользе и увеселению служащие», та через п’ять років назву знову було змінено. Проіснувало видання до 1765 р.

У планах Ломоносова був випуск ще кількох видань, але їм не судилося здійснитися.

@ Ломоносов:

• 
  Наука есть ясное познание истины, просвещение разума, непо-рочное увеселение жизни, похвала юности, старости подпора, строительница градов, полков, крепость успеха в несчастии, в счастии – украшение, везде верный и безотлучный спутник.
  
• 
  За общую пользу, а особливо за утверждение наук в отечестве, и против отца своего родного восстать за грех не ставлю…
  
• 
  Те, кто пишут темно, либо невольно выдают свое невежество, либо намеренно скрывают его. Смутно пишут о том, что смутно себе представляют.
  
• 
  Везде исследуйте всечасно, что есть велико и прекрасно.
  
• 
  Ошибки замечать – немногого стоит: дать нечто лучшее – вот что приличествует достойному человеку.
  
• 
  Кто малого не может, тому и большее невозможно.
  
• 
  Ленивый человек в бесчестном покое сходен с неподвижною болотною водою, которая, кроме смраду и презренных гадин, ничего не производит.
  
• 
  Любовь сильна, как молния, но без грому проницает, и самые сильные ее удары приятны.
  
• 
  Ежели ты что хорошее сделаешь с трудом, труд минется, а хорошее останется, а ежели сделаешь что худое с услаждением, услаждение минется, а худое останется.
  
• 
  Журналист не должен торопиться порицать гипотезы. Оные единственный путь, которым величайшие люди успели открыть истины самые важные.
  

Таким чином, газети Росії з самого початку існували як державні суспільно-політичні видання. Важливу роль у станов-ленні російської журналістики відіграв Михайло Ломоносов.

1. 
   Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучин-ский Ю. В., Станько А. И. История мировой журналистики. – Ростов-на-Дону: Изд. центр «Март», 2003. – Режим доступа: http://evartist.narod.ru/text8/49.htm
   
2. 
   Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс: Учебник. – 5-е изд.– СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2006. – 640 с.
   
3. 
   Есин Б. И. История русской журналистики (1703–1917): Хрестоматия. – 2-е изд., испр. – М.: Флинта-Наука, 2001. – 464 с.
   
4. 
   Есин Б. И. Основные этапы 300-летней истории русской журналистики // Вестник Московского университета. Серия 10. Журналистика. – 2003. – № 1.
   
5. 
   История русской журналистики XVIII–XIX веков / Под ред. проф. А. В. Западова. – М.: Высшая школа, 1973.
   
6. 
   Кудаков О. Р. «Ведомости» (1702 – 1727): становление и жанровые при-оритеты газеты: Дис. ... канд. филол. наук: 10.01.10. – Казань, 2004. – 178 с.
   
7. 
   Рохленко Д. Первая русская печатная газета // Наука и жизнь, 2007. – №3.
   
8. 
   Татаринова Л. Е. История русской литературы и журналистики ХVІІІ века. – Изд-во Моск. ун-та, 1975. – 334 с.
   

1. 
   Підготуйте розповідь на тему «Петро І як реформатор у галузі науки, освіти та журналістики».
   
2. 
   Прочитайте уривки з газети «Ведомости». Елементи яких газетних жанрів помітні на її сторінках?
   
3. 
   Як форма подачі матеріалу про повстання Кондрата Булавіна підтверджує політичну тенденційність «Ведомостей»?
   
4. 
   У чому відмінність «Ведомостей» від перших газет європейських держав?
   
5. 
   Прочитайте уривок з газети «Ведомости» про перемогу під Полтавою і з’ясуйте мету першого російського репортажу.
   
6. 
   Підготуйте інформацію про періодичні видання:
   

• 
  «Санкт-Петербургские ведомости»;
  
• 
  «Исторические, генеалогические и географические примечания»;
  
• 
  «Московские ведомости»;
  
• 
  «Ежемесячные сочинения, к пользе и увеселению служащие».
  

7. 
   Розкажіть про журналістську діяльність М. Ломоносова.
   
8. 
   ۞ Прочитайту уривок зі статті Ломоносова «Рассуждение об обязанностях журналистов». Випишіть, переклавши українською, основні положення про обов’язки журналістів.
   
9. 
   ۞ Напишіть коментарі до уривків з віршів Ломоносова:
   

• 
  …может собственных Платонов
  

• 
  Науки юношей питают,
  

• 
  Кто в свете сем родился волком,
  

1. 
   ۩ Підготуйте повідомлення про перші інформаційні джерела Давньої Русі.
   
2. 
   ۞ Напишіть статтю про перших журналістів Росії Бориса Волкова і Якова Синявича.
   

1. 
   Політична публіцистика в епоху Середньовіччя.
   

Політична публіцистика Вольтера.

Перші американські журнали.

2. 
   Проповідь – головний жанр епохи Середньовіччя.
   

Памфлетистика Дж. Свіфта.

Перші американські газети.

3. 
   Політична публіцистика Юлія Цезаря.
   

Перші газети Німеччини.

Діяльність Бенджаміна Франкліна.

4. 
   Виникнення цензури.
   

Англійська концепція свободи преси. Трактат Мільтона «Ареопагітика».

Перші періодичні видання Росії.

5. 
   Сатира епохи Ренесансу. «Похвальне слово Глупоті» Е. Роттердамського.
   

Сатирико-повчальні журнали Дж. Аддісона і Р. Стіля.

1. 
   Поясніть, що входить до поняття «усна журналістика»:
   

• 
  у період античності;
  
• 
  у період Середньовіччя та Відродження?
  

2. 
   Назвіть найпоширеніші письмові жанри журналістики:
   

• 
  епохи античності;
  
• 
  епохи Середньовіччя і Відродження.
  

3. 
   Дайте визначення понять:
   

• 
  логограф;
  
• 
  епітафія;
  
• 
  філіппіки;
  
• 
  інформація;
  
• 
  проповідь;
  
• 
  актуарії;
  
• 
  компіляція;
  
• 
  пенітенціарії;
  
• 
  «еxempla»;
  
• 
  «ходячі хроніки»;
  
• 
  агіографія;
  
• 
  памфлет;
  
• 
  цензура.
  

4. 
   Розкажіть про походження слова «газета».
   
5. 
   Хто започаткував жанр «летючих листків»?
   
6. 
   Кого називали «бичем королів»?
   
7. 
   Назовіть основні ідеологічні інструменти впливу епохи Реформації.
   
8. 
   Що вам відомо про жанр реляції?
   
9. 
   Запишіть імена найвідоміших публіцистів:
   

• 
  раннього Середньовіччя;
  
• 
  епохи Реформації;
  
• 
  епохи Просвітництва.
  

10. 
    Назвіть автора і жанр творів:
    

• 
  «Похвала Єлені»;
  
• 
  «Панегірик»;
  
• 
  «Про оратора»;
  
• 
  «Записки про громадянську війну»;
  
• 
  «Послання до коринфян»;
  
• 
  «Казка бочки»;
  
• 
  «Листи темних людей»;
  
• 
  «Похвала Глупоті»;
  
• 
  «Перські листи»;
  
• 
  «Про работоргівлю».
  

11. 
    Коли і де з’явився вперше «Індекс заборонених книг»?
    
12. 
    Запишіть назви попередників друкованої продукції:
    

• 
  Німеччини;
  
• 
  Англії;
  
• 
  Франції;
  
• 
  Росії.
  

13. 
    Батьківщина перших друкованих газет.
    
14. 
    Видання, яке випускав Теофраст Ренодо.
    
15. 
    Назви перших сатиричних просвітницьких видань.
    
16. 
    Твір, що став біблією свободи преси.
    
17. 
    Імена відомих памфлетистів Англії.
    
18. 
    Імена просвітників-енциклопедистів Франції.
    
19. 
    Місто – колиска американської журналістики.
    
20. 
    Прабатько журналістики США.
    
21. 
    Видавець «Бостонського вісника».
    
22. 
    Назва газети, єдиним власником і редактором якої став Франклін у 1732 р.
    
23. 
    З якими виданнями пов’язано ім’я М. Ломоносова?
    
24. 
    Автор першого російського репортажу.
    
25. 
    Назва першого російського журналу.
    

1. 
   Проаналізуйте «Другу промову проти Філіппа» Демосфена за таким планом:
   

• 
  тип промови;
  
• 
  історичні умови написання промови;
  
• 
  аналіз головних стилістичних та мовленнєвих засобів впливу.
  

2. 
   Напишіть замальовку на тему «Геродот – батько репортажу».
   
3. 
   Напишіть есе на тему «Ісократ – перший памфлетист».
   
4. 
   Випишіть стилістичні особливості памфлету Сенеки «Огарбузення». Складіть невеличку «збірку» приказок, вживаних у творі.
   
5. 
   Напишіть повідомлення про витоки журналістської професії, використовуючи ключові слова: «диурналіст», «актуальний», «інформація», «оперативний», «компіляція», «газета» тощо.
   

1. 
   Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. История мировой журналистики. – Ростов-на-Дону: Издательский центр «Март», 2003. – 432 с.
   
2. 
   Введение в мировую журналистику. От Античности до конца ХVІІІ века: Хрестоматия / Сост. Г. В. Прутцков. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 428 с.
   
3. 
   Виппер Р. Ю. Лекции по истории Греции. Очерки истории Римской империи. Избранное сочинение в ІІ т. – Т. І. – Ростов-на-Дону: Издательство «Феникс», 1995. – 480 с.
   
4. 
   Вороненкова Г. Ф. Путь длиной в пять столетий: от рукописного листка до информационного общества. Национальное своеобразие средств массовой информации Германии (исторические предпосылки, особенности становления и эволюция, типологические характеристики, структура, состояние на рубеже тысячелетий). – М.: Языки русской культуры, 1999. – 640 с.
   
5. 
   Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс: Учебник. –
   

6. 
   Гетьманець М. Ф., Михайлин І. Л. Сучасний словник літератури і журналістики. – Х.: Прапор, 2009. – 384 с.
   
7. 
   Гуревич Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. – М.,1990. – 395 с.
   
8. 
   Давиденко Г. Й., Акуленко В. Л. Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби Відродження. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 248 с.
   
9. 
   Есин Б. И. История русской журналистики (1703 – 1917): Хрестоматия. – 2-е изд., испр. – М.: Флинта-Наука, 2001. – 464 с.
   
10. 
    Жолудь Р. В. Начало православной публицистики: Библия, апологеты, византийцы. – Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 2002. – 191 с.
    
11. 
    Журналистика западноевропейских стран: Учебное пособие / Под ред. В. С. Соколова. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1990.
    
12. 
    История печати: В 2 т. – Т. 1. – М.: Аспект Пресс, 2001. – (Серия «Классика журналистики») // Режим доступа:
    

13. 
    История печати: В 2 т. – Т. 2. – М.: Аспект Пресс, 2001. – (Серия «Классика журналистики») // Режим доступа:
    

14. 
    История печати: Антология: Т. 3: Газета Древнего мира / Очерки по истории мировой почты / Сатирико-нравоучительные журналы Стиля и Аддисона: Учебное пособие для вузов (сост., предисл., комм. Засурского Я. Н., Бакулина О. А.). – М.: Аспект Пресс, 2008г., – 271 с. – (Серия «Классика журналистики»).
    
15. 
    История русской журналистики XVIII–XIX векав / Под ред. проф. А. В. Западова. – М.: Высшая школа, 1973.
    
16. 
    Козлова М. М. История журналистики зарубежных стран: Учебное пособие для бакалавров специальности «Связи с общественностью». – Ульяновск: УлГТУ, 1999. – 100 с.
    
17. 
    Казакова Т. В. Історія зарубіжної журналістики: Методичні матеріали для студентів заочного та дистанційного навчання зі спеціальності «Журналістика». – Харків: ХНУ, 2001. – 19 с.
    
18. 
    Козлова М. М. История журналистики зарубежных стран: Учебное пособие для бакалавров специальности «Связи с общественностью». – Ульяновск: УлГТУ, 1999. – 100 с.
    
19. 
    Корнилова Е. Н. Риторика – искусство убеждать. Своеобразие публицистики античного мира: Учебное пособие. – 3-е изд., доп. – М: Изд-во Моск.ун-та, 2010. – 240 с.
    
20. 
    Куле К. «СМИ в Древней Греции: сочинения, речи, разыскания, путешествия…» / Пер. с франц. – М.: Новое Литературное Обозрение, 2004 г. – 256 с.
    
21. 
    Лучинский Ю. Очерки истории зарубежной журналистики: Учеб. пособие. – Кубан. гос. ун-т. – Краснодар, 1996. – 140 с.
    
22. 
    Мелещенко О. К., Черняков Б. І. Чотири століття британської журналістики // Наукові записки Інституту журналістики. – Том 9 (жовтень-грудень). – К., 2002. – С. 191–228.
    
23. 
    Мелещенко О. К., Черняков Б. І. Журналістика Франції // Наукові записки Інституту журналістики. – Том 10 (січень-березень). – К., 2003. – С. 159–212.
    
24. 
    Мелещенко О. К., Чічановський А. А., Шкляр В. І. Інфор-мація, інформаційний. Словник термінів і понять для журналістів і політологів. – К.: Грамота, 2007. – 72 с. – (Сер. «Словник»).
    
25. 
    Методичні вказівки до вивчення курсу «Історія виникнення преси». – Дніпропетровськ, 2000.
    
26. 
    Михайлин І. Л. Історія української журналістики. – Х.: Прапор, 2004. – 320 с.
    
27. 
    Михайлин І. Л. Журналістика як всесвіт: Вибрані медіа-дослідження – Х.: Прапор, 2008. – 512 с. 
    
28. 
    Михайлов С. А. Журналистика Соединеных Штатов Америки. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2004. – 448 с.
    
29. 
    Михайлов С. А. История зарубежных СМИ: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2006. – 256 с.
    
30. 
    Ораторы Древней Греции. – Сост. М. Л. Гаспаров. – М., 1985.
    
31. 
    Орбитько Б. А. Реклама і рекламна діяльність: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 240 с.
    
32. 
    Пащенко В. І., Пащенко Н. І. Антична література. – К.: Либідь, 2001. – 718 с.
    
33. 
    Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 352 с.
    
34. 
    Прутцков Г. В. Введение в мировую журналистику: Анто-логия: В 2 т. – М.: Омега-Л, ИМПЭ им. А. С. Грибоедова, 2003.
    
35. 
    Різун В. В. Теорія масової комунікації: Підручник для студентів галузі 0303 «Журналістика та інформація». – К.: Видавничий центр «Просвіта», 2008. – 260 с.
    
36. 
    Рыжов К. В., Рыжова Е. В. 100 великих пророков и вероучителей. – М.: Вече, 2006. – 544 с.
    
37. 
    Сидоренко Н. М. Історія зарубіжної журналістики: Навчальна програма. – К., 2001.
    
38. 
    Сидорченко Л. История зарубежной литературы ХVІІІ века. – Режим доступа:
    

39. 
    Соколов В. С., Виноградова С.М. Периодическая печать Великобритании. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2000.
    
40. 
    Скэммел М. Цензура: личная точка зрения. – Режим доступа: http://modernproblems.org.ru/press/cenzore.
    
41. 
    Словник журналіста: Терміни, мас-медіа, постаті / За ред. Ю. М. Бідзілі. – Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2007. – 224 с.
    
42. 
    Спанкерен Кетрін Ван. Література Сполучених Штатів: Нарис. – США: Інформ. агентство, 1994. – 142 с.
    
43. 
    Тимошик М. С. Історія видавничої справи: Підручник. – К.: Наша культура і наука, 2003. – 496 с.
    
44. 
    Трыков В. П. Введение в мировую журналистику: Учеб. пособие. – М.: ИМПЭ им. А. С. Грибоедова, 2007. – 55 с.
    
45. 
    Ученова В. В. Беседы о журналистике. – М.: Молодая гвардия, 1978. – 208 с.
    
46. 
    Ученова В. В. У истоков публицистики. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 211 с.
    
47. 
    Федченко П. М. Преса та її попередники. – К.: Наукова думка, 1969. – 350 с.
    
48. 
    Хоменко Т. М. Проповідництво і сучасна публіцистика: (на основі есеїстики Є. Сверстюка, М. Мариновича – Україна, І. Ортинського – Німеччина). – Львів: ПАІС, 2008. – 135 с.
    
49. 
    Шалагінов Б. Зарубіжна література: Від античності до початку ХІХ ст.: Іст.-естет. нарис. – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004. – 360 с.
    
50. 
    Шаповалова М. С., Рубанова Г. Л., Моторний В. А. Історія зарубіжної літератури. Середні віки та Відродження. – Львів: Вища школа. – 1982.– 440 с.
    

А

Абрамов, Михайло 251

Аввізі, аввізатори 119, 120

Агіографія 105

Агоністика 17

Аддісон, Джозеф 205-207

Азіанізм 30, 33, 40

Айтцинг, Михайло 121-122

«Acta diurna» 50

Актуальний, аctuarii 49

«Автобиография Б.Франклина» 236-239

Аврелій Августин 90-91

Альбом 48

«Альдини» 116

Альманах 125, 189, 227, 228, 234

«Альманах бідного Річарда» 234-235

Амбросій Медіоланський 90

«Американський журнал…» 243-245

«Американський тижневий…» 230

«Англійський вісник» 177

Аннали 47, 48

«Антиква» 116

Апостол Павло 86-88

«Ареопагітика» 164-169

Аретіно, П’єтро 133-134

Арістотель 18-19

Арістофан 12-13

Аттикізм 30

Аттицизм 34

Афіша 48

«Аугсбурзька газета» 174

«Афінський Меркурій» 187

Б

«Балада новин» 124

«Базіка» («The Tatler») 205-206

«Батько репортажу» 15

Беда Вельмишановний 107-109

Бейль, П’єр 176, 188

Берлін П. 50-51

«Беседа в 3-ю неделю …» 99

Беспалова А.Г. 186

Бесіда 63

Беркенхед, Джон 178

Бертольд Регенсбурзький 100

Беттер, Натаніель 177

Бі Шен 113

Блочні книги 114

Боваль, Бонаж де 188

«Бостонська газета» 230

«Бостонський вісник» 230

Боурн, Ніколас 177

Бредфорд, Уїльям 228, 230

Бредфорд, Ендрю 230, 243

«Британський вісник» 178

Брукер, Уїльям 230

Буасьє 48, 49, 52

В

Василь Великий 92-93

Валла, Лоренцо 129-132

«Ведомости» 248-254

Великі літописи 48

«Венеційський шрифт» 116

«Вестовые письма» 126

Відкритий лист 55

«Відомість («Avisa») 174

«Відомості історії» 122

Візі, Жан Донно 188

Віллен Ж. 15

Віппер Р.Ю. 10, 11, 13

Вінстенлі Д. 179-180

Вісник таємний 125

«Вісники» Британії 177-179

«Вісті, або Тижневі новини з…»177

Вітрі, Жак (Яків) 104

Видання

• 
  некомерційне 249
  
• 
  релігійне 125
  

Видіння 105,107

Виноградова С.М. 180

Волков, Борис 253-254

Вольтер, Франсуа-Марі Аруе 218-222

Вороненкова Г.Ф. 122-124, 134-135

«Всеобщая история прессы» 184-186

Вульфстан 100
Г

Газета 119, 120-121

«Газета паризького буржуа» 180

Газети перші друковані

• 
  Америки 227-231
  
• 
  Англії 177-180
  
• 
  Голландії 176
  
• 
  Німеччини 173-176
  
• 
  Росії 248-256
  

«Газетт» («La Gazzette») 183-186

«Галантний Меркурій» 188

Гаспаров М.Л. 40

Гегесій 30

Гермес 12

Геродот 14-15

Гесіод 9

Гетьманець М.Ф. 15

Гільдас 99-100

Гінці 11-12

«Глядач» («The Speсtator»)

205-207

Гомер 7-8, 10

Горацій 63-64,79

Горгій 19-20

Гракх, Тіберій 33, 34

Григорій Богослов 92

Григорій І Великий 99

Грін, Семюель 228-229

Гуревич А.Я. 97

Гуттен, Ульріх 139-142

Гутенберг, Йоган 114-116

Д

«Дамський меркурій» 187

«Двірцевий вісник» 178

Двоєслов 99

«Джентльменський журнал» 191

«95 тезисов» 136-137

«Дейлі курант» 180

Демосфен 27-29

Демохар 30

«Державець» 132-133

Дефо, Даніель 192-201

Діалог 135

Діатриба 69

Дідро 222-225

Диурналіст 51

Дописемні явища 33

«Домашні бесіди» 149-150

«Дослідник» («The Examiner»)

203

«Друга промова проти Філіппа» 28-29

«Друга софістика» 30

Дюбуа, П’єр 110

Дюфрені, Шарль 189
Е

Евріпід 12

«Его отцом был Геродот» 15

«Ежемесячные сочинения» 260-261

Елогія 48

Ельфрік 100

Емпедокл 17

Енкомій 74

«Енциклопедія…» 213, 222-224

Епіграма 63

Епістолярний жанр 47, 53-55

Епітафія 25-27

Еразм Роттердамський 117, 142-

150, 161

Есе

• 
  гумористичне 234
  
• 
  повчальне 232-233
  
• 
  проблемне 206
  

Есхіл 12

Етап доіндустріального періоду

• 
  дописемний 5, 33
  
• 
  писемний 6
  

Етопея 58

«Exempla» 105, 106-107

Є

Євангеліє від св. Матвія 83-85

Єронім Стридонський 89-90
Ж

Житія святих 105

Жолудь Р.В. 83

Журнал 185

«Журнал, або Основні події» 178

«Журнал для джентльменів» 187

«Журнал літераторів» 187

«Журнал учених» 187

Журналізм персональний 191-192

Журналіст, журналістика 5, 51, 213

Журналістика просвітницька

192, 213, 231

«Журналистика США» 231

«Журналістика Франції» 186- 187

Журналістське розслідування 232

«Журналь де Парі» 184

«Журналь де Треву» 213
З

«За і проти» 214-215

Заповіді Божі 81-82

«Загальна історична бібліотека»

187-188

«Загальний журнал» 243-244

«Записки …» 56-61

Зенгер, Иоганн 231

Зоряна палата 159
І

Іван Златоустий 93-95

«Идея смерти в средние века»

107

Інвектива 58

«Індекс заборонених книг»

158-159

Інквізиція 157

Інкунабула 117

Інститут ординарців 126-127

Інформатори 49

Інформаційні листки 119

Інформація 5, 178, 228

Ісократ 23-25

«Исповедь» 90-91

Історична проза 14-15

Історичні записи 47-48

«История античной эстетики» 42

«История запрещенных книг …»

159-161

«История зарубежных СМИ»

6-7, 179, 231

«Історія праць учених» 188

«Історія Риму» 52

«История удивительных…» 208-210
К

«К матери богов» 104-105

«Кабінет філософа» 214

Календар 125

«Кам’яні листівки» 14, 47

Карикатура 125

Каролус, Йоганн 174

Кассіодор 106

Катехізис 89

Катон, Марк Порцій 48, 153

Квінтіліан, Марк 41-43

Кеймер, Семюель 233

Кекстон, Уїльям 117

Кемпбелл, Джон 230

«Книги новин» 124

Книги

– блочні

– перші 114

– покаянні 106

Кольбер, Жан Батист 186

Коментарі (commentarii) 58

«Комментарии» 256

Компіляція (compilatio) 49

Конард (canard) 124-125

«Корисний вісник» 178

Корнилова Е. Н. 17. 50

Красномовство

• 
  епідиктичне 23-27
  
• 
  політичне 27-29, 33-34
  
• 
  судове 20-22
  

«Краткое повестование…»154-157

Ксенофонт 14

Ксилографія 113

Кудаков О.Р. 253-254

«Куранти» («Courant») 176

«Куранты» 126

Л

Лазурский В. 206

Латинські прислів’я 56

Лебедев А.П. 159-161

Леклерк, Жан 188

«Лекції з історії Греції»

7, 10, 11, 13

Лекція університетська 104

«Летючі листки» 121

«Листи-газети» 120, 122-124

«Листи-новини» 120, 122-124

«Листки новин» 124

Лільберн Д. 179

Лісій 21-23

Література клерикальна 105

Літературно-дидактичні жанри 105

Літопис 109

Логографи 21

Ломоносов, Михайло 256-262

«Лондонська газета» 178-179

Лосев А.В. 42-44

Лукіан 74-78

Луцілій, Гай 63

Лютер, Мартін 135-138, 160-162

М

Маддиман, Генрі 178-179

Маккіавеллі, Нікколо 132-133

Мануцій, Альд 116-117

Мариво, П’єр Карле 214

Мелещенко О.К. 5, 187

Меніпп, меніппея 53

Менке, Отто 187

Мень, Олександр 82

Міллер, Герард 255, 261

Мільтон, Джон 163-169, 179

Міракль 106

Михай лин І.Л. 15

Михайлов С. А. 6-7, 179, 231

Моммзен Т. 52

Монтескьє, Шарль Луї 215-218

«Моральні листи до Луцілія» 67-68

Моральний кодекс журналіста 256-259

Мордовцева Т.В. 107

«Московские ведомости» 259-260

Мстиславець, Петро 118

Мюнцер, Томас 137-138

Н

«Найпростіший спосіб…» 194-199

Написи 13-14

Нарис 261

Наццарі, Франциско 187

«Начало христианской публицистики» 83

«Незаможний філософ» 214

Нідхем, Марчмонт 178

«Нове красномовство» 40

«Новий англійський вісник» 231-232

Новий Завіт 83

«Новини» 124

«Новини літературної республіки»

187-188

Новіков, Микола 260

«Нью-Йоркська газета» 230

О

«О пресмыкающихся» 92-93

«О работорговле» 240-243

«О страшном вреде чтения» 220-222

«Об ораторе» 38-39

«Об убийстве Эратосфена» 22

«Огарбузення» 69-74

«Огляд» («The Weekly Review») 200

Оголошення 47

Операрії 49

«Опікун» («The Guardian») 207

«Оксфордська газета» 178

Олденберг, Генрі 187

«Оратор» 38

Ораторство 10-11, 17

«Осада лагеря Цицерона» 59-60

«Осень Средневековья» 101-103

«Основні події..» 177-178

«Отыквление» 69-74

«Очерки современной журналистики»50-51

П

Павло, апостол 86-88

Памфлет 47, 179, 227

«Панегирик» 23-24

Панегірик 143

Пародія 134

Пасквіль 121, 135

Пек, Семюель 177-178

Пенітенціарії 106-107

«Пенсильванська газета» 234

«Первая речь против Катилины»

35-37

«Периодическая печать…» 179

Перікл 25-27

Періодика журнальна 186-189

«Перше послання св. Павла…»

87-88

«Персидские письма» 216-218

Перші

• 
  американські газети 227-231
  
• 
  американські журнали 243-244
  
• 
  друковані газети 172-186
  
• 
  книги 114-118
  

Петроній 53

Петро І 247-250

Письма-газеты 122-123

«Письма темных людей» 140-142

«Письмо к Магну…» 90

Письмові канали комінікації 47

Плакат політичний 103-104

«Племянник Рамо» 224

Пліній Молодший 43

Плутарх 48, 53

«Подання державних справ» 228

Покаяння, покаянні книжки 105, 106

Полікарпов, Федір 251

Політичн(а, ий)

• 
  комедія 12-13
  
• 
  памфлет 179
  
• 
  промова 103-104
  

Політичне красномовство 33

«Політичний вісник» 178

Політичний плакат 103-104

Порчелліо 134

Послання 43, 63, 86-88

«Похвала Елене» 20-21

«Похвала мухе» 75-78

«Похвальне слово Глупоті» 144-148

«Поштовий ангел» 187

Пражурналистські явища

• 
  античності 5
  
• 
  знакові 6-7, 33
  
• 
  письмові 13-15, 47
  
• 
  усні 7-12, 33
  

Прево, Антуан Франсуа 214-215

«Примечания» 256

Притча 86

«Про користь газетного…» 175

«Про работоргівлю» 239-242

«Про священство» 93-94

«Про убивство Ератосфена» 22

Промова 86

«Промова до англійського…»

164-169

Промова Перікла 25-27

Промова політична 103-104

«Проповідництво і сучасна…»

19, 88-89, 98

Проповідь 85, 88-89, 98-101

«Простейший способ …» 194-199

Протогазети 49-53

Публіцистика

• 
  політична 55-61, 109-110,
  

133-134, 138, 179

• 
  церковна 135-137
  

«Путешествие из Петербурга …»

154-157

«Путь длиною в пять …»

122-124, 134-135

Р

Радіщев, Олександр 154-157

«Размышление о палке от метлы»

202-203

«Рассуждение о подложности…»

130-132

«Рассуждение об обязанностях…»

257-259

Рейхлін, Йоганн 138-139

Реклама 178

Реляція 129, 134, 256

Ренодо, Теофраст 181-186

Репортаж 15, 252

«Республіка вчених» 186

«Республіка літераторів» 186

«Речь Критогната» 60-61

Рецензія 261

Рієнці, Кола 103-104

Різун В.В. 5-6

«Річна збірка «Газетт» 184

Рішар, Жан 180

Рішельє 180

Римські протогазети 49-53

Ритор 18

«Риторика – искусство убеждать»

17, 50

«Риторичні настанови» 41-42

Рукописна газета 119-126

Рютбеф 106

«Relation…» 173

С

Саламон Л. 121, 173, 184-186

Салло, Дені 187

«Санкт-Петербургские ведомости» 255-256

Сатира 63-67, 134

Сатира Горація 63-64

Сатира Ювенала 64-67

«Свіжі новини з Італії…» 176

Свіфт, Джонатан 201-205

Сенека 67-74

Сенсація 121, 124

Синкретизм 14

Синявич, Яків 253

«Скандальна хроніка» 180

Скэммел М. 162-163

Соколов В. С. 180

Солон 10-11, 13-14

Софізм, софіст 18

«Сочинения и переводы…» 261-262

«Средневековый мир…» 97

Старий Завіт 81

Стаття редакційна 230

Стіль, Річард 205-210

«Страсбурзька газета» 173-174

«Суспільні події» 229
Т

Таємний вісник 125

Тацит, Корнелій 40-41, 43-44

Театральна вистава 12-13

«Теорія масової комунікації» 5-6

«Темні століття» 105

Торквемада, Томасо 157-158

Трактати полемічні 105

У

«Універсальний наставник» 233-234

Університети 111

«Усна газета» 98

«Учені записки» 187

Ученова В. 14

Ф

Фасти 48

Федоров, Іван 118

Феме 49

Фігура умовчання 29

Філіппіки 28, 37

«Філадельфійська газета» 234

«Філософські праці…» 187

Форми масової комунікації

• 
  знакові 6-7, 33
  
• 
  усні 7-12, 33
  
• 
  письмові 13-15, 47
  

Фортескью, Джон 110

Фортуна 56-57

Франклін, Бенджамін 233-245

Франклін, Джеймс 232-233

Франциск Ассизький 100-101

«Французька газета» 180

«Французький глядач» 214

«Французький Меркурій» 181

Фуггер-газета 121

Фуггери 120

Фукідід 14, 25
Х

Харісій 30

Харріс, Бенджамін 229

Хоменко Т.М. 19, 88-89, 98

Хейзинга Й. 101-103

«Христианство» 82

Християнство 81-94

Христос 85

Хроніка 105, 109
Ц

«Цайтунг» («Zeitung») 173

Цезар, Гай Юлій 49-61

Цензор, цензура, цензурні рогатки

155-154

«Цензура: личная точка зрения»

162-163

«Церковная история…» 108-109

«Цицерон и античная..» 40

Цицерон 34-39, 53-55, 90

Ч

Черняков Б.І. 187

«Четверта влада» 191

Чутка 49
Ш

Шліман Г. 8

Шульте, Лука 174

Щ

«Щоденні куранти» 180

Ю

Ювенал 64-67

Юліан Відступник 104-105
Я

«Ярмаркові відомості» 122

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Розділ І. Зародження журналістики в античності

1. Попередники преси у Стародавній Греції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

1.1. Усні форми масової комунікації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

1.2. Театральна вистава як одна з важливих форм

масової комунікації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12

1.3. Письмові канали передачі інформації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Рекомендована література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Контрольні питання та завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

Завдання для самостійного опрацювання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16
2. Софістика й ораторське мистецтво. Епоха еллінізму . . . . . . . . . . . .17

2.1. Риторичні школи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

2.2. Теоретик і ритор Горгій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19

2.3. Судове красномовство. Лісій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21

2.4. Епідиктичне красномовство. Ісократ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23

2.4.1. Епітафія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

5. 
   Політичне красномовство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
   
6. 
   Епоха еллінізму. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
   

Рекомендована література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Контрольні питання та завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

Завдання для самостійного опрацювання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
3. Ораторство Стародавнього Риму. Цицерон. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

3.1. Ораторство як одне з головних явищ

усної пражурналістики у Стародавньому Римі . . . . . . . . . . . . . . . . . . .33

2. 
   Ораторство Цицерона. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .34
   
3. 
   Цицерон – теоретик красномовства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .37
   
4. 
   «Нове красномовство». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .40
   
5. 
   Риторичні твори Квінтіліана й Тацита. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
   

Рекомендована література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .45

Контрольні питання та завдання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .45

Завдання для самостійного опрацювання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46
4. Письмові канали передачі інформації у Стародавньому Римі.

Створення офіційної газети. Політична публіцистика Юлія Цезаря. .47

4.1. Історичні записи – важливе джерело інформації. . . . . . . . . . . . . . 47

4.2. Виникнення професії інформатора. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49

2. 
   Давньоримська протогазета. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
   
3. 
   Розвиток епістолярного жанру. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .53
   
4. 
   Політична публіцистика Юлія Цезаря. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55
   

Рекомендована література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61

Контрольні питання та завдання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .62

Завдання для самостійного опрацювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
5. Публіцистичні жанри античності І–ІІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .63

5.1. Розвиток віршованої сатири. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63

5.2. Публіцистика Сенеки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .67

5.3. Сатиричні діалоги Лукіана . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .74

Рекомендована література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78

Контрольні питання та завдання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .79

Завдання для самостійного опрацювання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .80

Розділ ІІ. Рання християнська публіцистика. Журналістика Середньовіччя та Відродження

1. Рання християнська публіцистика

як форма ораторського мистецтва. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .81

1.1. Виникнення християнства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .81

1.2. Публіцистика апостола Павла. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .86

1.3. Проповідь – особливий вид усної публіцистики. . . . . . . . . . . . . . .88

1.4. Західна традиція християнства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

1.5. Східна традиція християнства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .92

Рекомендована література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .95

Контрольні питання та завдання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .95

Завдання для самостійного опрацювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
2. Публіцистика західноєвропейського Середньовіччя. . . . . . . . . . . . .97

2.1. Види усної публіцистики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .98

2.2. Проповідники Середньовіччя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99

2.3. Відродження політичної промови . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103

2.4. Розвиток письмової публіцистики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104

2.4.1. Політична публіцистика Франції та Англії. . . . . . . . . . . . . . . . .109

2.5. Перші університети Європи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

Рекомендована література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

Контрольні питання та завдання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .112

Завдання для самостійного опрацювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112
3. Винайдення книгодрукування.

Рукописні та перші друковані видання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .113

3.1. Й. Гутенберг. Книгодрукування у Німеччині . . . . . . . . . . . . . . . .114

2. 
   Книгодрукування в інших країнах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116
   
3. 
   Передвісники періодичних видань. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
   

1. 
   Рукописні газети Італії: «аввізі». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
   

3.3.2. Рукописні газети Німеччини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120

3.3.3. Попередники преси Англії, Франції, Росії. . . . . . . . . . . . . . . . . 124

3.4. Інститут ординарців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126

Рекомендована література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127

Контрольні питання та завдання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .128

Завдання для самостійного опрацювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128
4. Публіцистика Західної Європи ХV–ХVІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129

1. 
   Антицерковна й політична публіцистика. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129
   
2. 
   Публіцистика епохи Реформації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
   

4.2.1. Мартін Лютер. Томас Мюнцер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .135

2. 
   Йоган Рейхлін і Ульріх фон Гуттен. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .138
   

4.2.3. Еразм Роттердамський. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .142

Рекомендована література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .151

Контрольні питання та завдання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .151

Завдання для самостійного опрацювання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152
5. Преса й цензура. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .153

5.1. Інститут цензури у Стародавньому Римі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .153

2. 
   Існування цензури у Середньовіччі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .157
   

5.3. Памфлет Джона Мільтона «Ареопагітика» . . . . . . . . . . . . . . . . . 163

Рекомендована література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .169

Контрольні питання та завдання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .170

Завдання для самостійного опрацювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .170

Розділ ІІІ. Журналістика ХVІІ ст. – І пол. ХVІІІ ст.

1. Перші друковані періодичні видання Європи ХVІІ ст. . . . . . . . . . 171

1. 
   Перші друковані газети . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .172
   

жүктеу/скачать 1.7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: