Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Карел Войтило (Папа Іоан Павло II), що написав книгу 
«Діюча особа». На відміну від усіх інших філософій Заходу 
неотомізму 
властиві 
традиціоналізм, 
догматична 
стабільність ідей і теоретичних постулатів; він свідомо 
чинить опір тенденціям оновлення і не без гордості 
проголошує себе «філософією», «яка зберігається в 
століттях».
Філософії неотомізму притаманні такі характерні риси (схема 3-5).
1. Ідейними джерелами неотомізму є вчення філософа-схолас- 
тика XIII століття Фоми Аквінського. Латиною ім'я «Фома» вимов 
ляється, як «Томас». Звідси його вчення — християнізований арісто- 
телізм — дістало назву «томізм». Сучасний томізм — це неотомізм. 
Він був відроджений Енциклікою Папи Льва XIII в 1879 році. У наш 
час розробляють і пропагують неотомізм Академія св. Фоми у Вати- 
кані, католицький інститут у Парижі, Пуллахський інститут побли 
зу Мюнхена, інститут Нотр-Дам у США та ін. Видаються журнали 
«Іоміст» та «Божественний Фома». 
2. Предмет філософії неотомізму — буття Бога. Це відкрита ре 
лігійна філософія. Вона протиставляє абсолютне, надприродне бут 
тя — буттю конкретних речей. Буття саме по собі — це чисте буття 
(Бог). Неотомізм проголошує існування аналогії між Богом і його 
творінням: Творець протилежний світові, але його творіння дозво 
ляє судити про нього. 
Буття Бога неотомісти доводять на підставі створених ним речей. 
В основі теорії буття лежить ідея креаціонізму (від лат. сгеаііо — ство-
Схема 3-5- Філософія неотомізму 

рення). За цією ідеєю органічний і неорганічний світ виникає вна-
слідок акту Божественного творіння. Звідси випливає, що матерія не 
вічна, вона другорядна. Питання про те, що таке буття, вирішується 
таким чином: «бути — значить бути створеним Богом, бути — 
значить бути в Богові».
З- Центральним принципом неотомізму є принцип гармонії 
віри та розуму. Він спрямований на те, щоб примирити догматичні 
основи християнської віри з вимогами мислячого розуму, узгоди-
ти недоказові положення релігії з раціонально-логічною силою 
знання і таким чином виправдати християнство перед наукою і 
освітою, авторитет яких дедалі зростає. Неотомісти запевняють, що 
віра без розуму перетворюється на сліпе поклоніння, марновірство 
(фідеїзм), а розум без віри впадає в гординю зарозумілості (атеїзм, 
скептицизм, науковий раціоналізм). Однак замість обіцяної «гар-
монії» віри і розуму неотомісти пропонують варіант підпорядкуван-
ня розуму вірі, бо пропорція, в якій вони об'єднуються, продикто-
вана міркуваннями католицького віровчення.
4. Мета філософії неотомізму — раціональне обґрунтування буття 
Бога. Все це було зроблене ще Фомою Аквінським у працях «Сума 
теології» та «Сума проти поганців». Там міститься п'ять «обґрунту-
вань» буття Бога:
а) коли брати рух у всій його повноті, а не тільки як механічний 
рух, неможливо не прийти до визнання першодвигуна, тобто Бога;
б) коли все у світі має свою причину, то повинна бути «першо 
причина» — Бог;
в) безкінечна безліч можливостей і випадковостей у світі повин 
на керуватись цілком необхідною причиною, тобто Богом;
г) для вимірювання ступенів досконалості (красоти, блага, істин 
ності) усього, що є у світі, повинно існувати мірило усіх досконало 
стей, тобто Бог;
ґ) все, що існує у світі, має певну міру доцільності, а отже, повин-
на існувати первісна і головна ціль — Бог.
З метою переконати в істинності релігійних догматів неотомі-
сти «опановують» найсучаснішу наукову термінологію, активно 
оперують нею. Говорячи про створення світла в перший день тво-
ріння, Бог, запевняють вони, мав на увазі взаємоперетворення по-
зитронів-електронів на потоки фотонів. Не заперечують неотомі-
сти еволюційну теорію Ч. Дарвіна.
У сучасній релігійній філософії значне місце посідає тейяр-
дизм. Заснував теорію тейярдизму П'єр Тейяр деШарден (1881-
1955) — видатний французький палеонтолог і антрополог. За ре-
лігійне інакомислення, вільне поводження з канонічним текстом

Святого письма він був висланий з Франції і 
позбавлений 
права 
читати 
лекції, 
публікувати 
філософсько-теологічні твори. Але після смерті Тейяра, в 
60-х роках, його погляди широко використовуються у 
модерністських 
концепціях 
найрізноманітнішої 
орієнтації.
У своїх працях «Гімн Всесвіту», «Феномен людини» Тейяр 
де Шар-ден намагається узгодити релігійний світогляд з 
досягненнями сучасної науки. Він вважав, що сучасна 
наука істотно скорегувала середньовічну конструкцію 
світобудови, довела, що світ перебуває в постійному русі 
та розвитку. Тому необхідно докорінно переосмислити 
християнське 
світорозуміння. 
Центральним 
методологічним 
принципом 
сучасного 
мислення 
французький 
теолог 
проголосив 
еволюціонізм. 
Відмовившись від старозавітного міфу про одноразовий акт 
творіння Богом світу, Тейяр де Шарден висуває свою теорію 
космогенезу, де основними точками процесу розвитку 
Всесвіту виступають такі три етапи (схема 3.6): 
«переджиття» (фізична оболонка), «життя» (органічна 
оболонка) і «мислення». На етапі мислення з'являється 
людина, яка концентрує в собі психічну енергію, творить 
ноосферу, персоналізує світ. Така діяльність врешті-решт 
веде до формування «наджиття». На цьому рівні виникає 
вища форма в розвитку світу — духовна оболонка. 
Керують космічним процесом не природні закони, які 
вивчає наука, а надкосмічний Бог, якого Тейяр де Шарден 
Схема 5.6. Теорія космогенезу Тейяра де Шардена 

називає «точкою Омега». У «точці Омега» підсумовується
і збирається у своїй довершеності та цілісності велика кількість 
свідомості, яка поступово перетворюється на Землі на ноогенез. 
«Наджиття», таким чином, знаменує стан єднання душ людей після 
завершення історії в космічному Христі. «Точка Омега» є центром 
Всесвіту і символізує собою Христа, співпричетного до Всесвіту і 
одночасно трансцендентного до нього.
Тейярде Шарден називає два види енергії як руйнівної сили, що не 
тільки дала імпульс еволюції, а й залишається її постійним джерелом. 
Це «тангенціальна» енергія—фізична сила, яка пов'язує однорідні еле-
менти без їх ускладнення, забезпечує їх єдність без змін, тобто діє закон 
збереження енергії і принцип ентропії, — і «радіальна» енергія — 
духовна сила, яка поширюється на всі елементи світу і спрямовує їх рух 
«уперед і вверх», тобто забезпечує поступальний розвиток Закон збе-
реження енергії і принцип ентропії, за цією теорією, не тільки не 
діють, а й переходять у свою протилежність — духовна енергія не 
тільки не спадає і не розсіюється в процесі еволюції, а, навпаки, зрос-
тає, нагромаджується — аж до концентрації в «точці Омега».
Історіософські погляди Тейяра де Шардена позначені гумані- 
стично-християнсько-ліберальною спрямованістю. Людство, згід 
но з його поглядами, рухається в ході історії шляхом універсалізації 
зв'язків між країнами і народами до стану великої «монади». Він 
вірив у силу союзу християнства і гуманізму, покликаних згуртува 
ти всіх людей планети, висунув ідею поєднання науки і містики як 
панацеї від усіх бід сучасності. 
У цілому концепція П'єра Тейяра де Шардена глибоко супереч-
лива — це складна суміш наукових прогнозів, утопізму, абстрактного 
гуманізму, містицизму й традиційного теїзму. Тейярдизм досить 
впливовий серед «лівих» католиків, які видають це вчення за «новий 
світогляд», що нібито вказує шляхи поєднання науки і релігії.
До сучасної релігійної філософії належить і такий напрям, як 

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: