~
91~
Посвя та, або
Присвя та – заувага, зроблена автором
художнього твору, що вказує на особу (рідні, друзі, колеги) чи
подію, яким присвячено цей твір. Як
правило, П. лаконічна,
проте подекуди має розгорнутий характер. Так, у П. до казки
французького письменника А. де Сент-Екзюпері «Маленький
принц» зазначено:
«Леонові Верту. Даруйте мені, дітки, що я
присвятив цю книжку дорослому. У мене дуже поважне
виправдання: той дорослий – мій найкращий приятель. Є й друге
виправдання: той дорослий може зрозуміти все на світі, навіть
дитячі книжки. І нарешті третє: дорослий живе у Франції, зазнає
там голоду й холоду. Йому так треба, щоб його хтось потішив. Та
коли все це не може виправдати, то я згоден присвятити отсю
книжечку тому хлопцеві, яким був колись мій дорослий приятель.
Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє
пам’ятає. Отож я виправлю присвяту: Леонові Верту, коли він був
маленьким».
У романі англійського письменника Р. Стівенсона
«Острів скарбів» П. представлено у віршованій формі й
адресовано узагальненому
образу юного шанувальника
пригодницької літератури:
Н е з в а ж л и в о м у ч и т а ч е в і
Як повісті про моряків,
Про острови, пригоди, шквали,
Про тайни схованих скарбів
І мандрівців, що їх шукали,
Про лиходіїв, що зливали
Людською кров’ю чардаки, –
Як до смаку тобі припали,
Юначе, давні ті книжки,
Як Купер, Белентайн старий
Для тебе автори бажані, –
До рук ти сміливо бери
Просте моє оповідання.
Коли ж вітрила в океані
Тебе не надять, – то покинь:
Хай зникне в тьмі пірат останній,
А з ним і я, як марна тінь.
(Переклад М. Рильського).