ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
354
готівкою, повинна відбуватися тільки в робочі дні і на самому місці
роботи або поблизу нього, якщо національне законодавство, колективний
договір чи рішення арбітражного органу не передбачають протилежного
або коли інші правила, з якими заінтересованих
працівників має бути
ознайомлено, не визнаються за доцільніші. Забороняється провадити
виплату заробітної плати в місцях продажу алкогольних напоїв або інших
таких закладах, а також, якщо треба запобігти зловживанням, у магазинах
роздрібної торгівлі та в місцях розваг, за винятком тих випадків, коли
заробітну плату одержують особи, що працюють у таких закладах.
В Україні виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.
За особистою письмовою згодою працівника заробітна плата може
виплачуватись через банк, поштовими переказами на вказаний ним
рахунок чи адресу з обов’язковою оплатою послуг за рахунок
роботодавця (ч. 4 і 5 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»).
Стаття 14 Конвенції МОП № 95 про захист заробітної плати
(переглянутої) 1949 р. передбачає, що, якщо є потреба, то має бути вжито
ефективних заходів, щоб у зручний і легко зрозумілий спосіб
інформувати працівників:
a) про умови нарахування належної їм заробітної плати до того, як
вони стануть на роботу, і щоразу, коли ці умови змінюватимуться;
b) під час кожної виплати – про складові елементи заробітної плати
за кожен період, такою мірою, якою ці елементи можуть змінюватися.
Законодавство України зобов’язує роботодавця при кожній виплаті
заробітної плати
повідомити працівника про такі дані, що належать до
періоду, за який провадиться оплата праці:
- загальна сума заробітної плати з розшифровкою за
видами виплат;
- розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;
- сума заробітної плати, що належить до виплати (ст. 30 указаного
вище Закону).
Роботодавець
зобов’язаний
забезпечити
достовірний
облік
виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату
праці у встановленому порядку. Інструкція зі статистики заробітної плати
затверджена наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5.
Статті 5 і 6 Конвенції МОП № 173 про захист вимог працівників у
випадку неплатоспроможності роботодавця 1992 р. передбачають
розкриття поняття «
захищені вимоги». У випадку неплатоспроможності
роботодавця вимоги працівників, які випливають із трудових відносин,
захищаються за
допомогою привілею так, що їх задовольняють за
рахунок активів неплатоспроможного роботодавця до того, як
непривілейованим кредиторам може бути виплачена їхня частка.
Привілей охоплює принаймні:
Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН
355
a) вимоги працівників щодо виплати їм заробітної плати за
встановлений період, який не може бути меншим, ніж три місяці, і який
передує неплатоспроможності чи припиненню трудових відносин;
b) вимоги працівників щодо виплати їм заробітної плати за роботу у
вихідні дні та заробітної плати за час відпустки, яка є належною до
виплати у зв’язку з роботою, що
виконувалась упродовж року, в якому
мали місце неплатоспроможність або припинення трудових відносин, а
також упродовж попереднього року;
c) вимоги працівників щодо виплати їм грошових сум, належних до
виплати у зв’язку з іншими видами оплачуваної відсутності на роботі за
встановлений період, який не може бути меншим, ніж три місяці, і який
передує неплатоспроможності чи припиненню трудових відносин;
d) вимоги працівників щодо виплати їм вихідної допомоги, належної
до виплати у зв’язку з припиненням трудових відносин.
З урахуванням вимог цієї Конвенції законодавство України
передбачає, що
оплата праці працівників підприємства здійснюється в
першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством
після виконання зобов’язань щодо оплати праці (ч. 5 ст. 97 КЗпП
України).
Достарыңызбен бөлісу: