Тематичний номер про вплив української кризи на церкву та християнське служіння


Виключення з російської позиції замовчування



бет10/20
Дата19.07.2016
өлшемі443.5 Kb.
#209122
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20

Виключення з російської позиції замовчування


Виключення з позиції замовчування російських євангеліків складають Юрій Сіпко та Сергій Ряховський. Перший, в минулому президент ЄХБ, зараз займає незалежну позицію, не маючи потреби на офіційний дозвіл, 3 березня він писав “Росія ніколи не змиє ганьбу від такої відвертої брехні та агресії проти братського народу України. Насилля неможна виправдати за жодних обставин. Немає виправдання збройній інтервенції в Україну”.4 Єпископ Ряховський, голова харизматичного та п’ятидесятницького Російського об’єднаного союзу християн віри євангельської, єдиний протестантський представник Ради по взаємодії з релігійними об’єднаннями при Президенті Російської Федерації. Відомий своєю неодноразовою підтримкою політики Кремля, він вже відвідав окупований Крим, щоб налагодити зв’язки п’ятидесятницькими церквами півострова та Росії.5 Таким чином, визнавши непрямим чином законності російської анексії Криму, він зробив політичний крок, який не міг собі дозволити навіть Патріарх Кирило.

Націоналістичний, патріотичний запал, що прокотився Росією, - це ще одна причина, чому лише декотрі євангеліки схильні не погоджуватись з діями Кремля щодо України. Наростаюча ксенофобія в Росії змушує урівнювати будь яке відхилення з підтримкою ворога, а сьогодні зручним ворогом є Захід в цілому та США зокрема. Багато російських євангеліків переконані, що було б досить розсудливо наголошувати своє російське коріння, російський патріотизм та обходити мовчанням історичні зв’язки з західними церквами та місіонерами.


Дві українсько-російські зустрічі євангеліків


Російські та українські євангеліки під час двох зустрічей у квітні 2014 намагалися владнати поглиблюючись відмінності. 8 квітня президенти баптистських союзів України та Росії В’ячеслав Нестерук та Алексій Смирнов зустрілися, щоб віднайти спільну позицію. Згадуючи демонстрації на Майдані, їх спільне комюніке змогло виразити “жалобу за загиблими у масовому протистоянні з обох сторін конфлікту…. Ми закликаємо наших братів та сестер в церквах Росії та України молитися за мирне вирішення політичної конфронтації між нашими країнами”.6 На противагу кримському наскоку Ряховського, Віталій Власенко, учасник зустрічі в Києві від російського Союзу ЄХБ, запевнив українських баптистів, що 68 баптистських спільнот Криму можуть залишатися частиною українського союзу Нестерука попри російську анексію.1

Другій, більшій зустрічі 9-11 квітня забракло гармонії з першою, і вона закінчилася без спільних заяв. Навіть погодження списку учасників та місця зустрічі виявилось проблематичним. Українські євангеліки почувалися б дискомфортно, маючи справу з російською делегацією, очолюваною такою прокремлівською постаттю як Сергій Ряховський, тоді як російські християни не погодилися б затвердити в якості модератора подібної зустрічі активіста Майдану Михайла Черенкова.2 Цю другу зустріч українські учасники за жодних обставин не погоджувалися проводити в Росії, Білорусі чи Туреччині, а росіяни не захотіли знову приїздити до України. Для перемовин обидві сторони нарешті обрали Єрусалим, місто, що й саме глибоко пов’язане з релігійною незгодою. Єпископ Костянтин Бендас з Російського союзу християн віри євангельської (п’ятидесятників) намагався відвести дискусії вбік від українсько-російського конфлікту і натомість сфокусуватись на “нашій спільній духовній відповідальності за єдність церкви, тобто, на тому, що вище за політику”. Зі свого боку українці в Єрусалимі не змогли переконати російських братів засудити захоплення Криму. Єпископ Михайло Паночко з Українського союзу християн віри євангельської (п’ятидесятників) пригадує: “Складалося враження, що вони просто бояться слова агресія і не визнають, що Росія пограбувала Україну, захопивши територію”.3 Єпископ Едуард Грабовенко з Сибіру, з того ж самого п’ятидесятницького союзу, що й Паночко, пізніше писав, що зустріч в Єрусалимі принесла йому “біль, печаль та образу. Я повернувся додому за важким серцем”.4


Вплив української кризи на місіонерів


Вплив української кризи на місіонерську діяльність в колишньому Радянському Союзі суттєво різниться в залежності від місцевості. Місіонери, що служать у західній та центральній Україні, включно столицю, Київ, не відчули негативного впливу якщо їх робота сконцентрована головним чином в Україні. Тим не менш, місіонери, що розташовані в Україні але суттєво задіяні в інших пострадянських республіках, зокрема в Росії, відчувають великий неспокій. З часів отримання незалежності Україна була місцем чисельних церковних та місіонерських зустрічей, приймаючи учасників з багатьох пострадянських республік, а тепер всі ці зустрічі суттєво зменшились, перенесені, чи скасовані. Таким же чином, українські місіонери, що працюють по всьому колишньому Радянському Союзу, вже не можуть очікувати колишньої свободи пересування.5 Розташовані в Україні західні місіонерські організації, наприклад Асоціація “Духовне відродження” та “Крістіан Бродкастінг Нетворк” (CBN) вже не мають таких добрих відносин, які мали хоча б рік тому. Таким чином, українські євангеліки та розташовані там місіонери стикнуться з більшими складнощами під час виступів чи здійсненні проектів в Росії. Росіяни навіть вважають “християнський сайт для дітей російською мовою... підозрілим, тому що він походить з України”.6

Безпосередньо відчуло вплив служіння в Криму, котрий тепер анексований Росією. Євангелічний журналіст з Києву та освітянин з Одеси повідомляють по намагання допомогти та розселити татар-біженців, полишивших Крим під час захоплення його Росією.7 Місіонер-респондент у відповідь на опитання писав: “У нас в Україні є служіння пересувної медичної клініки, і кожного літа ми їздимо до Криму. Ця поїздка унеможливлюється, а криза перекреслить ще й інші служіння”.1 Розташована у Києві приватна християнська початкова школа, що обслуговує місіонерів, повідомляє, що одна зі шкіл в Севастополі, Крим, запропонувала подарувати одній з українських шкіл свої підручники, оскільки вони планують переходити на російську навчальну програму.2 Між тим, у Криму євангельські християни-баптисти, п’ятидесятники та православні непевні – продовжувати зв’язки з канцеляріями в Києві, чи Москві.3



По мірі нарощування підтримки України США, американських місіонерів будуть продовжувати привітно приймати, особливо у західній та центральній Україні, але не в східній та південній та Криму.4 Місіонери по всій Україні повідомляють про зростання непевності по мірі поглиблення кризи. Один місіонер з Києва пише:
Коли ми увійшли до зоопарку, біля входу якого постійно знаходяться продавці повітряних куль... [нас] обох охопило відчуття майже оторопілості від побаченої сюрреалістичної картини. Невже Україна знаходиться у грані війни з Росією? У значній мірі життя у Києві повернулося до норми після довгих зимних жорстоких демонстрацій.
Тим не менш, все ще залишається весь цей “головний біль, часте безсоння та постійне виснаження”.5 Консультант, що опікується місіонерами, повідомляє про зростання стресу, депресії та занепокоєння.6 Деякі місіонери переїхали зі східної до західної України, а деякі полишили країну. Тим не менш, з відповідей на опитання очевидно, що більшість місіонерів сподіваються, якщо не буде війни, залишитися. Валізи можуть бути спакованими, а плани евакуації під рукою,7 але респонденти з числа місіонерів кажуть, що сподіваються залишитись в Україні. “Місіонери, що адаптувались, і у яких добрі стосунки з місцевими, зможуть перенести будь-яку бурю”.8 “Я знаю, люди з моєї команди будуть залишатися доки це можливо”.9 “Дійсно, рівень тривоги високий”, але ми “залишимося, доки немає війни”.10 Дуже дотепний роздум належить Сью Фуллер, американській місіонерці з Далекого Сходу Росії:
Будь ласка, моліться о ситуації в Україні та Росії. Безперечно, я маю власні думки, але оскільки всі дуже збентежені, я намагаюсь і буду, наскільки це можливо, нейтральною. Ця ситуація настільки пов’язана з культурою, історією, політикою, грішми, націоналізмом, гордістю тощо, що будь-кому важко розібратися з цим. Тому зосередимось на молитві про сім’ї загиблих в подіях на Україні. Моліться про мешканців Криму, які у перехідному періоді. Моліться про мудрість, холодні голови та дипломатію. Які б рішення не були прийняті нашими країнами, росіяни, яких я знаю і з котрими контактую, дуже добре ставляться до мене і здібні розрізняти людей та їх уряди та їхні дії. Будьмо же робити те ж саме і продовжувати любити та молитися о добрі для росіян.11
Не дивно, що головним чином місіонери закликають до молитов. І знову до Києва “Ми навіть не можемо уявити, якими будуть наслідки цього конфлікту. Будь ласка, підтримайте нас у молитві”.1


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет