Тематичний номер про вплив української кризи на церкву та християнське служіння
жүктеу/скачать 443.5 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Деякі особисті думки про вир проблем в Україні
- Ескалація загроз
- Україна – центр християнського служіння
- Духовні надбання попри несхожість
- Гарні дні й погані
Майдан та ЦеркваПісля Майдану змінюється роль Церкви та ставлення суспільства до неї. До цього, в оточенні корумпованих установ Церква мала найбільший рівень довіри, але не користувалася своїм впливом. Замість того, щоб служити суспільству, Церква служила інтересам держави. Майдан, звершуючи суд на державою, також звершив суд і над Церквою. Ті церкви, що підтримали Майдан, мають майбутнє. І навпаки, ті церковні лідери, що пропагували нейтралітет, чи запевняли режим Януковича у своїй повній відданості, довели своє духовне банкротство. Майдан вбив цвях у залишки радянського стилю життя. Майдан також дав паростки нового життя, не лише пострадянського життя, але життя абсолютно нового. У найближчому майбутньому ми побачимо ще більше змін на хвилі Майдану, але було б набагато краще, якби ми стали активними учасниками в розбудові нації, що вірна релігійній свободі, чесному уряду та економічній модернізації. Михайло Черенков – віце-президент Асоціації “Духовне відродження”, Ірпінь, Україна. Деякі особисті думки про вир проблем в УкраїніАнонім З різних боків політичного спектру лунають голоси як в Україні, так і в інших країнах, продовжуючи голосно сперечатись, хто ж повинен у нинішній українській кризі і яким чином її краще вирішити. З кожним днем все складніше розібратися в отупляючій какофонії і дійсно віднайти істину у кожному випадку, оскільки домінують протиріччя, дезінформація та відверта брехня. Тільки найгірші прояви інформаційної війни були оприлюднені у західних медіа. Поки віруючі тут намагаються продратися через плутанину, багато хто вважає, що ця боротьба включає не лише звичайні мотиви жаги влади, грошей та контролю. Ескалація загрозВочевидь, серед звичайних росіян та українців, народів, котрі довгий час були дуже близькі у культурному плані, цілеспрямовано сіється ненависть. Відверті провокації, тактика війни у місті, насилля над невинними громадянами виявляються добре спланованими та системними. Зрежисована кампанія почалася задля дестабілізації України та поширення усіма можливими способами паралізуючого страху. У деяких місцях відбуваються відкриті бойові дії, де місцеві бойовики та іноземні найманці здійснюють залпи по українським військовим з жилих кварталів, де до цих пір знаходяться люди. Також дуже непокоїть знищення нерухомості, грабунок, викрадення людей, фізичне насилля, включаючи тортури та вбивство тих, хто проти стає бунтівникам. Також тривожно, що українські політики, бізнесмени, військові та міліція часто зраджують власну країну та переходять на інший бік в обмін на гроші, чи торгові або політичні дивіденди. Всі шоковані, однак для віруючих всі ці негаразди вказують, що Україна переживає не лише політичну та соціально-економічну кризу, але диявольські нападки, мета яких – підрив та контроль не лише державних, комерційних та соціальних структур. Враховуючи неминучі наслідки широкомасштабного розпаду суспільства, ворог, здається, також намагається зробити Україну недієздатною як майбутній центр морального та духовного впливу у регіоні. Політичне та соціально-економічний стан нації завжди впливає на церкву, хоча б у короткостроковій перспективі, хоча Бог врешті-решт здійснить те що необхідно попри усі обставини. Україна – центр християнського служінняБагато років, не дивлячись на непевне, подекуди криміналізоване політичне та комерційне життя, Україна користувалась благословенням особливого клімату, в якому релігійна толерантність та свобода змогли вирости скоріш, чим в будь-якій країні колишнього Радянського Союзу. Тут знаходяться деякі з найбільших церков у Європі. Тут представлена майже кожна християнська деномінація, і існує тенденція не лише поважати право кожного на існування, а й співпрацювати задля блага суспільства. Більш як двадцять років Україна була центром християнської євангелізаційної, гуманітарної та соціальної діяльності у колишньому Радянському Союзі, і довгий час відправляла місцевих місіонерів в Росію та інші країни, деякі з котрих мають домінуюче мусульманське населення. Різноманітні християнські місії та НДО –як місцеві, так і іноземні – довгий час працювали задля духовних, соціальних і навіть політичних змін на національному та муніципальному рівні, надаючи практичну допомогу сиротам, дітям вулиці, жертвам залежності та хвороб, та бідним. Також в Україні розташовані сотні теологічних навчальних установ різного розміру, і вона має найбільшу кількість християнських шкіл у регіоні попри відсутність адекватного законодавства на їх користь. Духовні надбання попри несхожістьВсі ці надбання здобувалися нелегко. Кожний клаптик “духовної території” завойовувався завдяки присвяті, рішучості, молитвам та стійкості попри надзвичайний фінансовий дефіцит, нестачу персоналу, погану інфраструктуру, неадекватні технології і, подекуди, конфліктні уявлення та пріоритети в Церкві. Тим не менш, стрибок, що зробила християнська спільнота в Україні, котра ще двадцять п’ять років тому була під впливом атеїстичного комунізму та дискримінації проти християн, є майже чудом. Те, що такі зміни відбулися протягом настільки короткого періоду часу вказує на надзвичайну благодать та дію Божого Духа. Хоча ми не можемо представити цю ситуацію як головне, історичне духовне пробудження із супроводжуючими його масштабними соціальними змінами, регіон цілком ймовірно знаходиться напередодні саме цього. Жодних сумнівів, що Дух діє, готуючи ґрунт та сіючи зерна. Однак, оскільки ще багато хто не чув звістки Божу любов та прощення через Ісуса Христа, або були адекватно навчені, ми невпевнені, що сучасні події маркують початок останніх часів, як дехто вважає. Майбутні місіологи можуть вважати цей момент дійсно поворотним в історії регіону та дивитися на Україну як на країну, обрану Господом задля здійснення певних місій у цій частині не досягнутого світу. Внаслідок усіх цих причин, та інших, не має дивувати те, що сили темряви повстали проти України. Але все це дивувало і продовжує дивувати нас щодня. Гарні дні й поганіМи дійсно можемо казати лише від себе, але ми відчуваємо, що не поодинокі в непослідовній реакції на оточуючі події. В гарні дні ми бачимо руку Божу, яка перетворює на добро злі наміри людей. Ми бачимо, як Він скеровує людей та події таким чином, щоби здійснити Свої вищі цілі. В інші дні ми визнаємо, що піддаємося відчуттю песимізму та розчарування. Чуючи тріумфальні кліше, навіть біблійні, подекуди вважаються поверхневими та непереконливими тому що загрози та потенційні небезпеки є реальними. Інколи ми відчуваємося паралізованими і лише бажаємо покинути це місце. Це страх? Маловір’я? Чи все відразу? Можливо. Прости нас, Господи. Просто, хоча ми й знаємо, яким буде кінець, та все ж ми просто невпевнені, яка Твоя воля зараз, в цьому місці, для України, Росії та Церкви. жүктеу/скачать 443.5 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|