Тематичний номер про вплив української кризи на церкву та християнське служіння
жүктеу/скачать 443.5 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Нападки на п’ятидесятників та харизматів
- Власність, оренда та інші обмеження
- Александр Дворкін – антисектантський активіст
Поступове згортання інакодумстваПрийняті протягом останніх сімнадцяти років, ці все більш обмежуючі закони та постанови надають масу причин турбувати та забороняти діяльність “нетрадиційних” чи “іноземних” релігій, а також традиційних груп, і нав’язувати вбивчі регуляторні складнощі зареєстрованим організаціям. Запропонований закон про видалення існуючих прав вільно виражати релігійні ідеї і організовувати релігійну діяльність без реєстрації, а також обмежити місце релігійної діяльності, є потенційно спустошуючим. Поступове викорінення публічних форумів для вираження інакодумства гарантує, що Росія буде рухатись в націоналістичному, антизахідному напрямку. В існуючому кліматі лише деякі держслужбовці будуть стримувати тенденцію зростання порушень свободи релігії релігійних меншин. Нападки на п’ятидесятників та харизматівЛавина обмежувальних законів супроводжувалася численними випадками, що суттєво порушували релігійні свободи російських громадян і часто закінчувалися судовими справами. Ми можемо лише надати огляд деяких з цих подій, головним чином фокусуючись на християнських меншинах. Прокурори часто нападали на п’ятидесятницькі та харизматичні групи, особливо в Сибіру та на російському Далекому Сході, де до недавнього часу вони були представлені чисельно та соціально, називаючи їх “екстремістськими” та шкідливими для здоров’я громадян. Нападкам піддавалася релігійна діяльність, яка за межами Росії вважається нормальною: молитви зцілення, духовні ретріти на вихідних, відеопрезентації християнської віри та молитва на мовах. Вважається, що деякі аудіо та відеоматеріали використовуються для маніпуляції віруючими через приховані відео та аудіо повідомлення. Одного пастора переслідували у судовому порядку за те, що його молитва призвела до психічного розладу в одного з прихожан. Церковні реабілітаційні центри для наркоманів та алкоголіків, сиротинці та притулки для дітей-безхатченків, літні табори та інші проекти для сиріт, літніх людей, хворих та студентів були заборонені. З метою закриття церков та їх служінь використовувалися багато інших причин. Влада вимагала від “шкідливих” церков надати детальну інформацію про їх лідерів, священнослужителів, членів, віддзеркалюючи класичні радянські порушення. У вересні 2012 року релігійні групи були шоковані нічним зруйнуванням п’ятидесятницької Церкви Святої Трійці у Москві, котре розпочалось, коли всередині ще знаходилися віряни. Чиновники стверджували, що церковна оренда землі закінчилась. Нещодавно Російський Верховний Суд відхилив апеляцію Санкт-Петербурзької Церкви “Жатва”, яка була зачинена після звинувачень у незаконній освітній діяльності – дозволяла використовувати своє приміщення для занять з дітьми. Навіть Армія спасіння була заборонена за “екстремістську” діяльність та утворення, нібито, мілітарних угруповань. Вона не могла повернути юридичний статус визнаної релігійної організації до тих пір, поки не поскаржилась в Європейський Суд по правам людини. Власність, оренда та інші обмеженняВинаймання публічних та приватних будівель для релігійних подій стає все більш ускладненим для церков, що не є частиною Російської Православної Церкви Московського Патріархату. Вони часто стикаються сильною ворожістю урядовців і, подекуди, опозицією з боку місцевих православних священнослужителів, коли хочуть побудувати нові церкви чи придбати нерухомість. На противагу православним приходам, протестанти практично ніколи не отримують державну землю чи субсидії для нових церковних будівель. Запропонований закон, що забороняє їм винаймати та використовувати громадські чи приватні будівлі або проводити богослужіння по домах ускладнює чи унеможливлює спільне поклоніння. Обмеження на релігійну діяльність та візи для іноземців має безпосередній вплив на католицькі приходи та інші церкви, що залежать від іноземних священнослужителів. Страждають і православні церкви, що не приймають юрисдикції Московського Патріархату. В деяких випадках, держслужбовці довільно “повертали” будівлі Католицької Церкви, Російської Православної Церкви Закордоном та старообрядців Російській Православній Церкві, тому що місцеві спільноти втратили права реєстрації внаслідок відсутності священників. Новітні релігійні групи були головними мішенями переслідувань за екстремізм, включно Свідків Ієгови, Сайєнтологів, послідовників руху Харе Крішна та мормонів. Мусульманські групи, що не підпорядковуються централізованим мусульманським релігійним організаціям, утвореним у радянський період, регулярно звинувачують у зв’язках з терористами та в екстремізмі. Юдейські групи, не підпорядковані одній привілейованій централізованій юдейській організації також втратили права та власність. Хоча уряд виступає проти антисемітизму, юдеї знов стали жертвами расової ненависті, а їх храми – мішенню вандалізму.
Члени федеральних та регіональних експертних рад та інші бюрократи призвичаїлись приймати далекосяжне визначення “сект” Дворкіна, яке він також успішно пропагував у Європі, відповідно до рекомендацій Російського Верховного Суду. Голова Думського комітету з громадських та релігійних організацій є членом Ліберальної демократичної партії, одної з найбільш крайніх націоналістичних партій. Якщо в Росії переможе ксенофобія, релігійні меншини будуть, вірогідно, страждати відповідно до уявлення про їх західне походження, навіть якщо вони існують в Росії вже сотні років. жүктеу/скачать 443.5 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|