Тематичний номер про вплив української кризи на церкву та християнське служіння
Контраст українського та російського православ’я
жүктеу/скачать 443.5 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Вплив української кризи на релігію
- Українська Православна Церква Московського Патріархату
Контраст українського та російського православ’яЯкими б не були головні витоки конфлікту, відправна точка для розуміння його релігійного виміру включає визнання фундаментального контрасту між православ’ям в Україні та Росії. В Росії Православна Церква Московського Патріархату настільки шанована в якості культурної опори та об’єднуючої сили, що в публічних опитуваннях навіть російські невіруючі визнають себе православними. Путін визнає цей факт, вбачаючи позитив в політичній підтримці православних ієрархів та, в свою чергу, гарантує православній церкві привілеї за рахунок інших християнських конфесій та вір. Навпаки, в Україні три різних православних церкви змагаються за послідовників, а сильну греко-католицьку та протестантські церкви неможливо не враховувати. В результаті, релігійна толерантність та свобода совісті більш очевидна в Україні, ніж в Росії. На додаток, якими б не були причини, динамізм українського церковного життя в православ’ї, греко-католицизмі чи протестантизмі, порівняльно зі Росією, просто вражає. Сила християнських проявів в Україні порівняно з Росією може бути проілюстрована кількістю церков на душу населення. Нараховуючи близько 46 млн. населення, Україна має, наприклад, 16811 православних приходів, тоді як Росія з населенням 142 млн. – 14616 приходів.1 В Радянський період Україну небезпідставно називали біблійним поясом СРСР. Сьогодні, в пострадянську еру, ця характеристика не втратила своєї актуальності. Нажаль, противагою потужності українського церковного життя є занепокійлива реальність, що вона страждає від морального розладу настільки ж, наскільки і Росія: поширена корупція та хабарництво в бізнесі, державних інститутах, освіті та медицині; торгівля людьми; багаті олігархи задовольняють лише свої власні інтереси; високий рівень наркотичної та алкогольної залежності, насилля в родинах, розлучення, бідність та безхатченки.2 Вплив української кризи на релігіюЯк стане очевидним, нинішній українсько-російський конфлікт підриває конфесіональну єдність поза політичними кордонами, сіє зерна ворожнечі в спільнотах віри та піддає небезпеці присутність та служіння іноземних релігійних працівників, зокрема католицьких священників та протестантських місіонерів в регіонах України та Росії. Розуміння впливу української кризи на церкви та їх місію потребує уваги до шести тем: 1) статус трьох українських православних юрисдикцій; 2) відносини між православ’ям в Україні та Росії; 3) роль Греко-Католицької Церкви; 4) відносини між українськими та російськими протестантами; 5) дотичне питання впливу кризи на неправославні церкви в Росії; та 6) вплив кризи на місіонерів та іноземних священників, котрі служать в Україні та Росії. Українська Православна Церква Московського ПатріархатуМожливо найбільш складним з цих шести питань є проблема множинних православних юрисдикцій в Україні. Розуміння розділення потребує стислого опису трьох українських православних церков. На цей момент найбільша – це Українська Православна Церква Московського Патріархату (УПЦ МП), яка стверджує, що нараховує дві третини всіх православних в Україні, близько 35 млн. вірних у 12895 приходах.1 Отримавши певну ступінь автономності від православного патріарха Алексія ІІ в 1990, вона, тим не менш, підзвітна Московському Патріархату. Ця приналежність задовольняє багатьох її вірних зі східної та південної України та розчаровує багатьох вірних в центральній та західній Україні. Це означає, що УПЦ МП не є монолітною: багато її вірян та ієрархів підтримують продовження тісних зв’язків з Москвою, тоді як інші схиляються до автокефального статусу під омофором Східно-православного патріарха Варфоломея.2 На низовому рівні такі різні прояви прихильності виявляють себе в святкуванні Божественної літургії в приходах УПЦ МП, під час яких виголошується, чи не виголошується благословення Московському Патріарху Кирилу, і це залежить від місця розташування приходу.3 24 лютого 2014 року митрополит Онуфрій (Березовський) з південно-західної України змінив хворого митрополита Володимира (Сабодана) в якості містоблюстителя УПЦ МП. Аутсайдер серед кандидатів на заміщення посту Патріарха Московського після смерті Алексія ІІ в 1009, митрополит Онуфрій, ще в 1990-х виступав проти тих українських ієрархів, котрі підтримували розірвання зв’язків з Російською Православною Церквою.4 Тим не менш, на хвилі перемоги Майданом проросійського Януковича та після захоплення Криму, митрополит Онуфрій 2 березня 2014 безпосередньо апелював до Президента Путіна та Патріарха Кирила, закликаючи “запобігти розділенню української держави та не допустити озброєної конфронтації між нашими народами”.5 У відеозверненні УПЦ МП від 19 березня митрополит Черкаський Софроній був ще більш відвертим, назвавши Путіна “розбійником, котрий послав сюди вояків проти наших співвітчизників” і який, разом з патріархом Кирилом, “зрадив православний народ України”.6 Але, як ми наголошували, церква Онуфрія не одностайна. Незгоду в УПЦ МП з приводу певного відношення до Москви можна проілюструвати текстом, який було видалено з її офіційного веб-сайту. Безпосередньо перед усуненням та втечею Януковича, веб-сайт УПЦ МП заявив: “Ми одностайно засуджуємо кримінальні дії діючої влади [прибічників Януковича], що призвели до кровопролиття на вулицях та площах золотоверхого Києва”. Тим не менш, к 24 лютого ця різка заява зникла, та була замінена більш загальною декларацією: “Ми одностайно засуджуємо гріх вбивства, особливо, коли вмирають неповинні”. Та все ж початковий текст, з його різкою опозицією до підтриманого Москвою Януковича, вцілів на деяких єпархіальних веб-сайтах УПЦ МП, включно сайт Херсонської єпархії, близькій до Криму.1 З одного боку, 29 березня веб-сайт УПЦ МП опублікував звіт, який “згідно з благословенням митрополита Онуфрія, Київська, Бориспільська та Херсонська єпархії діяли разом задля надання духовної підтримки прикордонників України”.2 Вікарій УПЦ МП митрополит Антоній, підтримуючи збори коштів для української армії, заявив, “Це не лише наш громадянський обов’язок, але й християнський обов’язок”.3 З іншого боку, були оприлюднені заяви священників УПЦ МП, які нібито підтримували та благословляли російських сепаратистів на сході, в Донецькій та Луганській області.4
жүктеу/скачать 443.5 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|