У сучасних умовах становлення ринкової економіки сфера освіти залучається до системи ринкових відносин. Це супроводжується оновленням змісту освіти, вдосконаленням її методики
жүктеу/скачать 225 Kb.
|
| ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
2.1.Інструкція викладачу що до підготовки та проведенню уроку з використанням ігрових методів навчання. Втілення ігрових методів навчання – це процес складний, тривалий, який потребує від педагога готовності відмовитись від звичних для нього методик проведення занять, від упередженості стосовного нового та від побоювання невдачі. Тому процес введення ігрових методів навчання в практику викладання можна поділити на ряд етапів: 1. Вивчити теорії ігрового навчання, засвоїти методики та принципи ігрових методів навчання, практично оволодіти методами ігрового навчання. Для цього вивчаються загальна теорія та дидактичні принципи ігрового навчання, досвід найбільш кваліфікованих викладачів з використання ігрових методів. Передбачено безпосередню участь учнів у проведенні ігор. 2. Необхідно визначити навчальні теми, які доцільно вивчати за допомогою ігрових методів навчання. Не кожну тему можливо і треба переводити на мову ігрових методів навчання. 3. Скласти перелік ігрових методів навчання, якими вчитель достатньо оволодів. До кожного методу підбираються такі теми з навчальних планів і програм, вивчення яких доцільне з використанням даного методу. 4. Необхідно визначитися з типами завдань які учні вдало, або навпаки не вдало розв’язують. 5. Провести відбір сюжетів для ігрових методів навчання. Сюжет – це основа майбутнього змісту заняття з використанням ігрових методів навчання. Вибір сюжету диктується темою заняття. Від характеру сюжету залежить спрямованість та напруженість заняття. Сюжет має бути правдоподібним, повчальним та доступним для розуміння учнями, включати в себе конфлікт, проблему чи завдання, вирішення якого потребує зусиль. Джерелом сюжетів навчальних ситуацій можуть бути: публікації в газетах, журналах, звіти, оповідання, опис певних випадків, фільми, романи, реальні випадки тощо. 6. На останньому етапі педагогу необхідно засвоїти техніку розробки сценарію технологічних та ділових ігор, КВНів, диспутів, тощо. Та скласти сценарій гри. В теорії ігрового навчання сценарій розглядають у трьох аспектах: 1) як засіб організації самостійної навчальної діяльності учнів; 2) як засіб аналізу ділових проблем та ситуацій; 3) як модель реальних явищ та процесів. Сценарій включає в себе короткий опис методу, обґрунтування теми та мети заняття, інструкції для виконавців, експертів, умови та правила виконання завдань. Основа сценарію – це опис ситуації. Це якась подія, яка відбулась, відбувається чи може відбутись. Він вміщує в себе атрибути твору: проблему, розвиток дії, конфлікт тощо. Важливо, щоб сценарій не перевищував за обсягом 4-5 сторінок машинописного тексту. Багатослівний сценарій з великою кількістю дійових осіб, цифр, фактів швидко стомлює слухачів, знижує ефективність пошуку рішень. Формування сценарію завершується вибором засобу подачі матеріалу учням. Це залежить від змісту та технічного оснащення навчального кабінету. 7. Етап вивчення контингенту, з яким буде проводитися гра. Доволі часто ігри сконструйовані так, що допускається невелика зміна структури, щоб пристосувати її до особливостей складу учасників. 8. Необхідно продумати можливі зміни її структури, зумовлені не тільки специфікою контингенту ігроків, а ще й непредрекаємістю розвитку гри. Гра з суворою структурою, з якої неможна виключити жодного елементу без страху зруйнувати всю структуру, не може бути віднесена до кращих зразків цього методу навчання. Структура гри повинна бути такою, щоб перевод всієї системи у новий, завданий стан можливий був здійсненим кількома шляхами та щоб була забезпечена можливість переходу з одного шляху на інший. Таким чином, активізувати пізнавальну діяльність учнів можливо через вдосконалення методів навчання, яке забезпечується шляхом: широкого використання колективних форм пізнавальної діяльності ( рольові та ділові ігри тощо); вироблення у педагога відповідних навичок організації управління колективною навчальною діяльністю учнів; застосування різних форм та елементів ігрового навчання; вдосконалення навичок педагогічного спілкування, що мобілізує творче мислення учнів; індивідуалізації навчання при роботі в учнівській групі та облік особистих характеристик при розроблені індивідуальних завдань і виборі форм спілкування; прагнення результативності навчання і рівномірного просування всіх, хто навчається, в процесі пізнання незалежно від початкового рівня їх знань та здібностей; визнання і використання новітніх інтерактивних методів та технологій навчання; застосування сучасних ІКТ засобів, ТСО, в разі необхідності – інформаційних засобів навчання. жүктеу/скачать 225 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|