Лекція Політичне розмежування земель Південно-Західної Русі в кінці ХІІІ-ХIV ст. Монголи І політична трансформація Русі. 4 год
Тому у Х1У-ХУ ст. геополітичні інтереси Південно – Західної Русі та північно – Східної розходилися
жүктеу/скачать 0.84 Mb.
|
| Тому у Х1У-ХУ ст. геополітичні інтереси Південно – Західної Русі та північно – Східної розходилися.
Так , у другій половині ХШ ст. послаблюється інтерес північних земель Русі до київської спадщини , а більше уваги приділяється суперництву з Литвою за Західну Русь. Ці землі з самого початку (з 1259- 1325 рр) займають анти литовські позиції , спираючись на татар. У Х1У ст. Москва активно вступає у боротьбу за київську спадщину з « етнічно строкатою» Литовсько –Руською державою, яка на той час мала територіальні , економічні , військово- політичні переваги , включно з зовнішньополітичною орієнтацією на Західну Європу. Ці обставини вплинули на тодішні геополітичні пріоритети Південно – Західної Русі , яка схилялася на бік союзу із Литвою. (с.9) Основна небезпека для Подніпров»я полягала з Півдня, однак розраховувати на допомогу колишньої Русі вони сподіватися не могли , оскільки Північно – Східна Русь виступала союзницею ординців. Тому для неї єдиним союзником могли стати землі Русі , які не зазнали ординського завоювання. Вважає , що геополітичні аспекти українсько –литовського зближення вимає з»ясування мотивів з обох сторін. Маємо уяснити питання – чи реальну політику обрала Південно – Західна Русь в часи ординського ярма ? Чи Литва могла стати противагою Золотій Орді та її доменам на Півдні , певною мірою захищаючи населення українських земель ? Чи оптимальним для ослаблення ординського ярма стало входження українських земель до складу ВКЛ ? Чи відповідає дійсності його самоназва і характеристика як Литовсько – Руської держави ?(10). Південно – Західна Русь стояла у другій половині Х1У ст. перед відповідальним вибором. Знесилена кочовиками й феодальними війнами , вона зазнала величезних територіальних , людських , політичних і моральних втрат від ординського нашестя. Частина населення знищили ординці , частина врятувалася в галицькій землі, на Волині. Приплив населення з Київщини у Прикарпаття зміцнив західних русичів. Тому , на думку М.Любавського , Галицько –Волинські землі стали лідером на Русі. Він звертав увагу , що це переселення сприяло консолідації руського народу і виокремленню української народності . Спадщина Галицько –Волинського князівства вагомо позначилася не тільки на подальшій долі західноукраїнських земель, на думку О.Преснякова «ця південно –руська держава» залишила по собі живу традицію у суспільно – політичній осібності, якою південно –руські землі користувалися у складі Литовської держави і Польського королівства. Це сприяло збереженню української народності. Пошук шляхів для її виживання доводилося вести за умов бездержавності та кардинальної зміни геополітичної ситуації у Східній Європі. Знесилене виснажливою боротьбою населення Подніпров»я не могли власними силами відродити втрачену державність. Вихід вони вбачали у об»єднанні з анти ординськими силами Литви. Наводить вислів Р. Батури , що успіхи Литви у боротьбі з монголо –татарами були складою частиною боротьби , яку вела Русь , починаючи з ХШ ст. Цитує перефразоване прислів»я , що за таких умов «литовській гість видавася кращим за татарина». Перехід з –під принизливої залежності Орди у залежність від Литовського князівства часто сприймалося як визволення. (14).Він погоджується з О.Пресняковим , що це була не інкорпорація , оскільки литовські князі , так само як і руські , «спиралися на місцеві інтереси й взаємини, тримають себе як самостійні князі, що перебувають у слабкій залежності від великого князя.» Окреме значення у розвитку ВКЛ належало Києву – державному, політичному й релігійному центру давньої Русі. Він і далі уособлював в історичній свідомості східних словян «золотий світанок їх розвитку й культури». Володіння Києвом зміцнювало міжнародні позиції Литви : » Вся Русь має належати Литві»,- заявляв у 1358 році Ольгерд , домовляючись з Тохтамишем проти Сарая. Однак перемога Ольгерда не означала повного звільнення Південно – Західної Русі від Орди , оскільки ще за Володимира Ольгердовича на грошах київського князя карбували тамгу. Однак сплата данини не була рівнозначною ординського панування . В умовах бездержавності українські землі повинні були шукати захисту від ординського ярма . Об’єктивне розходження геополітичних інтересів Південно – Західної Русі і північно – Східної визначило різний стиль відносин їх з Золотою Ордою. Тому тактичні зобовязання підтримати їх антимосковські дії боку Литви ( у випадку виступ Ягайла напередодні Куликовської битви 1380 року на користь Орди) не були занадто несподіваними. Адже і Москві колишнє спільне історичне минуле не заважало організувати похід на непокірний татарам Новгород і Твер, а дещо пізніше разом з татарами воюватиме з Сіверським землями, а потім Іван Ш спонукатиме Менглі- Гірея нападати на Київ (1382 року). Тоді у Х1У ст. ВКЛ воюватиме з Москвою за Смоленські землі. жүктеу/скачать 0.84 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|