Після того як ви привели до порядку лід, розставили абзаци по своїх місцях та прибрали словесне сміття, вслухайтеся у свій текст. Як він звучить — просто чи ходульно? Помпезно чи занадто легковажно? Формально чи невимушено?
У кінцевому підсумку саме тональність визначає те, отримає читач задоволення чи ні. Синтаксична будова також відіграє певну роль, однак тональність у першу чергу створюється через вибір слів. Прості, знайомі слова породжують одну цілком виразну тональність, вигадливі й кучеряві — зовсім іншу.
А ще існує «внутрішній світ» слів. Багато слів мають свою особливу внутрішню музику — цілі рої асоціацій та образів, що ховаються під поверхнею.
Дім, будинок, житло, місце проживання — все це означає одне й те саме, однак лише глухий до тональності автор (що має бути суперечністю в термінах) може вільно міняти їх одне на інше, не зважаючи на контекст. Літнє подружжя мешкало у затишному житлі звучить фальшиво, але цілком правильним буде вони часто міняли житло.
Наслідувати, копіювати і мавпувати загалом означає одну й ту ж дію, але ж ви не напишете, що високоповажний послушник мавпував святого. Ви вживете наслідував — через його позитивні конотації, у той час як копіювати вказує на бездумність, а мавпувати має відтінок зневаги.
Слово, яке вжито абсолютно недоречно, руйнує тональність:
Начальник зрештою змирився з його переведенням.
Правильно погодився на.
Однак посадові особи компанії кажуть, що затримки польотів, які довели до божевілля тисячі пасажирів, на свята мають припинитися...
Навіть авіакомпанія не здатна довести до божевілля. Більшість проблем тональності значно складніші. Розгляньте такі уривки:
Але триваліші наслідки революційного процесу переважили початкові негаразди. Американська революція була динамічною, а не статичною, вона взяла на себе виправлення й удосконалення породжених нею негативних явищ.
Коли люди Джорджа Буша наприкінці 1988 року відвели сенатора Сема Нанна вбік і шепнули на вухо, що йому можуть запропонувати посаду міністра оборони, він попрохав їх не турбуватися. Він зважив на те, що як голова сенатського комітету з питань оборони він вже й так має такий самий вплив у справах війни і миру, який мав би у Пентагоні. А крім того, як він сам відзначив, «я ще й демократ».
Перший фрагмент — з газети, другий — з журналу. В обох уривках ідеться про серйозні речі, обидва написані чітко, але за тональністю їх відділяє кілька октав. Один обтяжений громіздкими абстрактними словами з добре відчутним академічним присмаком; можна сказати, що він статичний, а не динамічний. Другий — майже розмовний, в ньому використовуються зрозумілі слова і прості аналогії.
Достарыңызбен бөлісу: |