Продовжуємо публікацію матеріалів проекту журналіста І письменника володимира кулеби про історію чемпіонатів європи євро-1980: "малий чемпіонат світу" запропонували італійці. А виграли німці

Збірна Італії стала першою командою, яка отримала без гри путівку до фінальної стадії чемпіонату Європи на правах господаря турніру. Проте, це стало не єдиною зміною регламенту. Відомий своєю невгамовною енергією та ентузіазмом керівник італійської федерації Артеміо Франкі, який очолив УЄФА напередодні її 25-річного ювілею, взявся за справу, засукавши рукава.

Значного прогресу УЄФА добилася завдяки своєму новому президенту Артеміо Франкі.

Саме Франкі наполіг, щоб жеребкування проводилося, виходячи з результатів ЧЄ-76, а не чемпіонату світу-78. Фактично всі пропозиції були спрямовані на те, щоб провести "міні-чемпіонат світу". Новий проект так, до речі, й називався: "Progetto di Franchi - Un piccolo mondiale" (Проект Франкі - малий чемпіонат світу). Цей турнір по праву ввійде до історії світового футболу як чудово організований, після якого були зняті всі питання щодо доцільності й самостійності європейських чемпіонатів. Артеміо Франкі раз і назавжди вирішив покінчити з забобоном щодо того, ніби євротурніри є лише "безкоштовними" додатками до чемпіонатів світу і рано чи пізно перетворяться у відбіркові змагання до них.

20 вересня 1977 р. у Варшаві виконком УЄФА остаточно затвердив новий регламент європейської першості. Спочатку, як і раніше, були зіграні відбірні матчі в групах, а потім вісім кращих команд зустрілися в Італії, де й поборолися за чемпіонське звання. Чвертьфіналів, як і півфіналів, не було. Зміни торкнулися не лише формули розіграшу. Уперше у чемпіонату Європи з'явилися й власні спонсори: "Соса", "Canon", "JVC" і "Seiko". Проти новацій виступили лише західні німці.

Під керівництвом Франкі УЄФА стала не тільки однією з найшанованіших спортивних організацій, а й перетворилася в могутню фінансову структуру. Її річний обіг становив 8,5 мільйона швейцарських франків. У престижному кварталі Берна корпорація збудувала власний 16-поверховий особняк "UEFA House", який розмістився майже на 8 тисячах квадратних метрів.

Крім того, вперше оргкомітет турніру провів конкурс на талісман чемпіонату Європи. Починаючи саме з 1980 року, у кожної першості континенту - свій талісман турніру. Ідея не оригінальна, запозичена все з тих же чемпіонатів світу. Талісмани, як правило, пов'язані з історією і культурою країни, в якій проводиться першість. Проте, символіка чемпіонату має й цілком практичне значення. Мільйони туристів відвідують країну, в якій проходять матчі провідних збірних. Нехай на стадіон потрапляє лише мала їх частина, але кожний прагне відвезти додому частинку свята. Частіше за все це - різноманітні речі з символікою турніру, від футбольної атрибутики, до цілком буденних предметів - кухлів, брелоків та інших витребеньок. Гроші від їх продажу становлять левову частку доходів організаторів турніру.

Відразу ж після того, як на виконкомі УЄФА 1977 року було прийнято рішення про те, що це змагання відбудеться на Апенінах, оголосили конкурс на кращий символ майбутньої першості. З безлічі варіантів журі вибрало проект міланського графіка П’єтро Граттона. Він запропонував як талісман чемпіонату Європи одного з найвідоміших у всьому світі італійців - персонаж казки Карло Коллоді Піноккіо.

1980 (Італія). Піноккіо, популярний казковий герой, спритний і жвавий, як годиться хорошому футболістові. Мабуть, це досі найоригінальніший талісман - італійський прапор зображений у нього... на носі.

До речі, перший логотип турніру з'явився вперше також у Італії. Господарі запропонували зображення футбольного м'яча у вигляді квітки. Після цього до 1996 року логотипи всіх чемпіонатів моделювалися за одним принципом: прапор країни-господаря, що майорить, із написом EURO і зазначенням року. У 1996 році вирішено було відійти від цієї традиції. Емблема турніру, що проходив у Англії, являла собою різнокольоровий футбольний м'яч, на якому проглядалося схематичне зображення людини.

І все ж реформи А.Франкі з суто спортивного боку не були сприйняті однозначно: адже досить було один раз програти у фінальному турнірі, як про золоті, так і срібні медалі, можна не мріяти. Через чотири роки запропонована Франкі схема була змінена, повернулися до чвертьфіналів і півфіналів. Не булй готовими організатори і до такого несподіваного явища, яке, по суті, тоді вперше виявилося, як насильство на трибунах і за межами стадіону. На італійській першості "відзначилися" англійські вболівальники.

Ще один недолік організаторів - їм не вдалося "підігріти" інтерес до ігор, особливо там, де не виступали господарі турніру. Ця проблема рельєфно виявилася під час фінального поєдинку. Вирішальний матч проводився в столиці Римі, на стадіоні "Стадіо Олімпіко", місткість якого 86 500 осіб. Однак арена виявилася заповненою лише на половину. А під час групового турніру на тому ж стадіоні матч між збірними Греції й Чехословаччини відвідало трохи більше чотирьох тисяч глядачів.

Але найбільшим розчаруванням А.Франкі стало те, що його команда не виграла чемпіонат і не зіграла навіть у фіналі. Тому для невдоволення були й об'єктивні, й суб'єктивні причини.
ВІДБІРНИЙ ТУРНІР: ФРАНЦІЯ ТА СРСР - ЗА БОРТОМ…
Група 1. Англія, Північна Ірландія, Ірландія, Болгарія, Данія.

Тут доля звела збірні країн, які конфліктують між собою, причому команди Ірландії та Північної Ірландії до цього між собою практично не зустрічалися. Така обставина викликала чимало розмов, і не лише в футбольних колах.

У присутності 55 тисяч уболівальників у Дубліні відбулася прем'єра ірландського дербі. Однак нічого цікавого присутні не побачили. Гості з перших же хвилин пішли в глуху оборону, пробити яку не було ніякої можливості. Більше того, вони самі могли, якби їм більше поталанило, здобути перемогу. В результаті - забитих голів так і не було.

Зовсім по-іншому розгорталися події в Копенгагені, де датчани приймали безперечного фаворита - збірну Англії. За стрімкий злет британці мали б дякувати новому тренеру - 54-річному Рону Грінвуду, колишньому наставнику "Вест Хема", який виховав таких зірок як чемпіони світу 1966 року Боббі Мур, Джефф Херст, Мартін Пітерс. У відбірковому турнірі на світовому футбольному небосхилі яскраво сяяла зірка Кевіна Кігана - кращого гравця Європи 1978 і 1979 рр. У збірній Англії Кіган став першим легіонером, кому було довірено капітанську пов'язку: з 1977 р. нападаючий грав за "Гамбург". Команди порадували глядачів відкритим атакуючим футболом. Кращий форвард гостей Кевін Кіган зробив дубль іще до середини першого тайму. Під нечуване захоплення публіки датчани до початку перерви відігралися. Летчфорд і Ніл знову вивели англійців уперед. Датчанин Рентвед за 4 хвилини до кінця скоротив рахунок до мінімуму, однак на більше не вистачило часу - англійці "вирвали" перемогу.

До речі, футболісти збірної Данії й інші свої матчі проводили з відкритим забралом. Наприклад, вони звели до нічиєї два інші домашні матчі - з Ірландією (3:3) та Болгарією (2:2).
Північноірландці після нічиєї в Дубліні перемогли вдома Данію (2:1) і зуміли подолати болгар у Софії (2:0). 7 лютого 1979 року вони їхали на "Уемблі" в ранзі лідерів групи. Екзаменатори виявилися більш ніж суворими - 0:4. Знову блискуче зіграв Кіган, показавши одну з кращих ігор за збірну.

Північна Ірландія не мала наміру складати зброю і виграла повторний матч у болгар (2:0), знову посівши перше місце.

Ключовим став виїзд англійців у Софію. Спочатку гра проходила в обопільно гострій боротьбі. Але потім позначився високий клас родоначальників футболу, які забили у ворота господарів три м'ячі без відповіді.

У цьому ж турі датчани жорстоко розгромили північноірландців (4:0). Хет-трік зробив тоді нікому не відомий Пребен Елк‘яр.

Шанси англійців на перемогу в групі, таким чином, переважали. Але матч зі збірною Данії в Лондоні ледь не поховав їхні надії. Гол Кігана на 17-й хвилині став єдиним у матчі, більшу частину якого домінували гості.

Зустріч у Белфасті, навпаки, не принесла Англії ніяких клопотів: північноірландці втретє програли з різницею в чотири м'ячі (1:5). Англійці практично забезпечили собі перемогу в групі, але й два останні матчі, що лишалися, провели на високому рівні, перемігши Болгарію та Ірландію (по 2:0). В результаті вони втратили у 8 матчах усього лише 1 очко і випередили конкурентів на 6 очок.

Серед чотирьох приблизно рівних збірних дещо вище котирувалися австрійці, які доволі сильно провели перед цим чемпіонат світу в Аргентині. Зі старту турніру вони очолили гонку, здобувши перемогу 2:0 в Осло і 3:2 у Відні над шотландцями.

Але їхній оптимізм вичерпався після домашньої зустрічі з Португалією. Напередодні преса згадувала попередній приїзд португальців до Відня (це був відбірковий матч ЧС-54), який завершився для них повною катастрофою - 1:9. Поступилися австрійці й цього разу - 1:2, причому переможний м'яч Алберту забив одночасно з фінальним свистком. І той таки Алберту приніс невдовзі своїй команді перемогу над Шотландією (1:0), в результаті чого в лідери групи вийшла Португалія.

Бельгія розпочала турнір абияк - із чотирьох нічиїх поспіль. Причому, бельгійці вхитрилися віддати очко вдома норвежцям (1:1) - воно виявилося єдиним, яке скандинавам вдалося набрати за весь цикл. Потім "червоні дияволи" розійшлися миром у гостях із Португалією (1:1) і обидва рази - з Австрією (1:1, 0:0).

Далі, одначе, вони несподівано різко з місця прискорилися. Хоч і не без значних зусиль, але все ж перемогли в гостях Норвегію (1:0), домоглися важливої перемоги над Португалією (2:0) і позбавили останніх шансів шотландців (1:0). Того ж дня Австрія взяла реванш, помстившись португальцям за поразку на своєму полі (2:1), і цей результат знову ж зіграв на руку бельгійцям.

Лишалося провести два матчі, Шотландія - Бельгія і Шотландія - Португалія, а ситуація в таблиці була такою: у австрійців - 11 очок, у бельгійців - 10, у португальців - 9, у шотландців - 5.

Таким чином, бельгійці могли в Глазго достроково вирішити результат боротьби на свою користь. Все склалося для них якнайкраще - 3:0 на їхню користь після першого тайму, 3:1 - у підсумку. Португальці грюкнули дверима, розгромивши шотландців - 4:1.

1.	БЕЛЬГІЯ	8	4	4	0	12-5	12
2.	Австрія	8	4	3	1	14-7	11
3.	Португалія	8	4	1	3	10-11	9
4.	Шотландія	8	3	1	4	15-13	7
5.	Норвегія	8	0	1	7	5-20	1

Група 3. Іспанія, Югославія, Румунія, Кіпр.

Турнір відкривався матчем Югославія - Іспанія. Іспанці були попереду на два м'ячі до 32-ї хвилини і в час, що лишився, дали змогу суперникові лише скоротити розрив - 2:1.

Таким ми знаємо Вінсенто дель Боске зараз. А в 1980-му він вів гру іспанської збірної.

Через три тижні "півдняки" поїхали до Бухареста, де до перерви вели в рахунку 1:0. Але у другому таймі провалилися, пропустивши в проміжку між 62-ою й 75-ою хвилинами три м'ячі. Дамир Десниця зробив на передостанній хвилині рахунок 3:2, але югославів поспішили викреслити зі списку кандидатів на поїздку до Італії.

Іспанці вслід за цим виграли 1:0 у румун, завдяки красивому голу Асенси, і стали явними фаворитами.

Їхній матч на виїзді з румунами став ключовим. Гру несподівано з Бухареста перенесли до провінційної Крайови, у сподіванні на те, що гірші порівняно зі столичними умови негативно позначаться на суперникові.

Всі події в цьому матчі, найгрубішому (дві червоних картки і п'ять жовтих) в усьому циклі, розгорнулися у другому таймі. На 55-й хвилині іспанський захисник Сан-Хосе збив Крішана, і Джорджеску відкрив рахунок з пенальті. Тим часом учасники епізоду, що призвів до призначення 11-метрового, продовжували з'ясовувати стосунки, і голландський суддя Ван Лангенхове вилучив із поля обох.

Іспанці тут же випускають іще одного форварда і добиваються успіху (Дані). На 65-й хвилині Джорджеску знову виводить господарів вперед, але Дані повторно і вже остаточно зрівнює рахунок - 2:2.

Засмучені румуни втрачають відразу зовсім уже незаплановане очко з Кіпром (1:1) і, як здавалося на той момент, позбуваються будь-яких перспектив.

Однак іспанці поступаються вдома Югославії. Гол Шуряка, забитий на 5-й хвилині, лишився єдиним.

Югославія "прокинулася", взявши реванш і в іншого конкурента - Румунії (2:1). Але було вже пізно. Хоча формально вони були на той момент лідерами групи, у іспанців, які відставали на одне очко, був у запасі виїзний матч з Кіпром. Слабкі сподівання "півдняків" на подарунок з боку аутсайдера вичерпалися після голів Вільяра на 5-ій і Сантільяни на 41-ій хвилинах. Після перерви іспанці спокійно довели справу до перемоги - 3:1.

1.	ІСПАНІЯ	6	4	1	1	13-5	9
2.	Югославія	6	4	0	2	14-6	8
3.	Румунія	6	2	2	2	9-8	6
4.	Кіпр	6	0	1	5	2-19	1

Група 4. Голландія, Польща, НДР, Швейцарія, Ісландія

Тут розгорнулася драматична і напружена боротьба. Серед головних конкурентів на вихід із групи відразу визначилися три команди - Голландія, НДР і Польща. Швейцарці та ісландці виступили у ролі постачальників очок.

Чинний володар кубка Європи у відбірковій групі мав дуже солідний вигляд. І хай від справ відійшов колишній наставник ЧССР Вацлав Єжек, його почин із успіхом продовжив асистент Йозеф Венглош. Він зберіг "кістяк" команди, не було лише знаменитого воротаря Іво Віктора, котрому виповнилося 36 років. Досвідчених ветеранів Венглош "розбавив" талановитою молоддю. У шести іграх чехословаки здобули п'ять перемог і програли лише одного разу - французам у Парижі.

Явним фаворитам у цьому циклі не поталанило. Ледве повернувшись із аргентинського чемпіонату світу, Мішель Платіні - лідер атак збірної Франції - отримав потрійний перелом ноги. За його відсутності "трикольорові" втратили очки вже в першому ж матчі, коли на стадіоні "Парк де Пренс" не змогли обіграти шведів. Платіні повернувся в квітні 1979 р., але було вже пізно: фатальний матч зі шведами відгукнувся другим місцем.



Без свого лідера Мішеля Платіні збірна Франції не змогла пробитися до числа фіналістів.

1.	ЧССР	6	5	0	1	17-4	10
2.	Франція	6	4	1	1	13-7	9
3.	Швеція	6	1	2	3	9-13	4
4.	Люксембург	6	0	1	5	2-17	1