Сборник научных докладов y международной научно-практической конференции 02-03 июня 2010 года город Севастополь
Инвестиционные проекты туристической отрасли и гостиничного комплекса Ростовской области [28]
жүктеу/скачать 1.5 Mb.
|
|
Таблица 3 Инвестиционные проекты туристической отрасли и гостиничного комплекса Ростовской области [28]
Продолжение табл. 3
Продолжение табл. 3
Продолжение табл. 4
** Без НДС, акцизов и аналогичных обязательных платежей. За 2009 год в Краснодарском крае наблюдается стабильный экономический подъем туристической индустрии: строятся амбулаторно-поликлинические учреждения на 1,8 тыс. посещений в смену, больничные учреждения на 30 коек, дома-интернаты для престарелых и инвалидов на 62 места, санатории на 551 койку, гостиницы на 312 мест, мотели на 108 мест, спортивные сооружения площадью: плоскостные – 35,2 тыс. кв. метров, с искусственным льдом – 6,4 тыс. кв. метров, спортивные залы – 1,4 тыс. кв. метров, плавательные бассейны – 550 кв. метров, проложено 58 км автомобильных дорог общего пользования. Однако, наблюдается тенденция к сокращению на 13 и более процентов объемов услуг железнодорожного и воздушного транспорта. Объем перевозки грузов уменьшен на 4,8%, в том числе трубопроводным транспортом – на 2,1%, автомобильным – на 7,6%, железнодорожным – на 7,1%, по причине снижения объемов промышленного и сельскохозяйственного производства и оптовой торговли. Сокращение пассажироперевозок и пассажирооборота на 5,8% и 3,9%, соответственно, явилось следствием уменьшения мобильности населения в связи со снижением его покупательной способности. В санаторно-курортном и туристическом комплексе в 2009 году функционировало более 100 детских оздоровительных учреждений, 1290 коллективных средств размещения, из них около 540 предприятий гостиничного типа и 750 специализированных организаций (санатории, пансионаты, турбазы и другие). Единовременная вместимость здравниц и туристских организации края – 215 тыс. мест. В связи с холодной и дождливой погодой весной и осенью 2009 года количество отдыхающих на курортах края не достигло уровня 2008 года, а объем услуг крупных и средних организаций комплекса снизился (в сопоставимых ценах) на 6,3% до 22,9 млрд. рублей. С целью пополнения доходов здравниц в период межсезонья велась работа по увеличению средств, выделяемых Фондом социального страхования России на оздоровление льготной категории граждан в санаториях края – в 2009 году было заключено 59,8 тыс. контрактов против 46 тысяч в 2008 году. В крае проводится классификация гостиниц и других средств размещения, составление реестра квартиросдатчиков, инвентаризация курортно-туристских организаций города Сочи [30]. Особую сложность для учетных, фискальных и правоохранительных органов представляют объемы скрытой деятельности хозяйствующих субъектов на потребительском рынке. Отсутствие достаточной информационной базы, как следствие, может приводить к недоучету значительных объемов потребительских расходов, что в свою очередь негативно влияет не только на бюджетные, но и на статистические показатели среднедушевых доходов населения, уровня бедности. Как показывает опыт, недостающую информацию можно восполнить путем проведения дополнительных выборочных статистических обследований с учетом региональной специфики. Расчет оборота общественного питания производится территориальными органами государственной статистики согласно утвержденной методики на основе данных статистической отчетности крупных и средних организаций, выборочного обследования малых предприятий и индивидуальных предпринимателей, распространенных на генеральную совокупность, с дорасчетом на сокрытие данных по крупным, средним и малым организациям (применяемый процент сокрытия - 24,9%) [31]. Вместе с тем, по экспертной оценке, показатель оборота общественного питания, рассчитанный по методологии статорганов, не отражает реального уровня расходов населения и посетителей региона на услуги предприятий общественного питания. В частности, об этом свидетельствуют результаты ранее проведенных нами региональных выборочных статистических обследований: анкетного опроса населения Краснодарского края о расходах на общественное питание и ежегодных анкетных опросов туристов в курортной зоне края о расходах на отдых, в том числе расходах на рестораны, кафе, закусочные. В целях получения наиболее объективной и достоверной информации о выручке и объемах сокрытия предприятий общественного питания Краснодарстатом было проведено выборочное натурное обследование организаций общественного питания в г. Краснодаре. Обследование организаций общественного питания (далее ООП) проводилось по двум направлениям: I) выборочное статистическое обследование ООП с целью определения средних показателей оборота общественного питания за день, за месяц и в расчете на одно посадочное место, на основе чего производилась оценка оборота общественного питания в целом по муниципальному образованию; 2) выборочное статистическое обследование ООП, представивших статистическую и бухгалтерскую отчетность, в целях определения, в оценке, оборота общественного питания за месяц по обследуемым организациям, проведения сравнительного анализа с данными отчетности и расчета объемов сокрытия. Для проведения выборочного статистического обследования организаций общественного питания с целью определения средних показателей и оценки оборота общественного питания в целом по муниципальному образованию из имеющейся совокупности ООП методом расслоенной выборки были отобраны 16 организаций (кафе, рестораны, закусочные), расположенных в разных районах г. Краснодара, разработан статистический инструментарий обследования [31]. Отобранные ООП посещались регистраторами в рабочие и выходные дни, в разное время в течение суток (всего не менее трех-четырех раз каждое заведение). Полученные в ходе посещении сведения заносились в анкету обследования. В дальнейшем эти сведения обобщались, и производилась оценка среднего числа обслуженных лиц, средней стоимости заказа, оборота общественного питания за день и за месяц по обследуемым ООП, в том числе в расчете на одно посадочное место. Для оценки среднего числа обслуженных за день лиц использовались как данные визуального наблюдения, так и анализ чеков, полученных регистраторами в данной ООП. По разнице между номерами чеков определялось общее число выданных чеков за период между посещениями ООП регистраторами. Далее это число умножалось на поправочный коэффициент, учитывающий среднее число обслуженных лиц в расчете на один чек (определялось экспертно, в среднем два-три человека): Чс= (Нч х Коч) / Д н , где Чс - среднее число обслуженных за день; Нч - число выданных чеков за период между посещениями регистраторов; Коч - поправочный коэффициент, учитывающий среднее число обслуженных в расчете на один чек; Дн - число дней работы ООП за период между посещениями регистраторов. На заключительном этапе все сведения по всем обследованным ООП были обобщены и произведена оценка оборота общественного питания в месяц по каждой ООП по следующем схеме: Ом =Чо х Сз х Дм , где Ом - оборот общественного питання в месяц; Чо - среднее число человек, обслуженных за день; Сз - средняя стоимость заказа в расчете на одного посетителя; Дм - число дней работы ООП в месяц. Затем рассчитывается оборот общественного питания в среднем на одно посадочное место: Оп =Ом : П , где Оп - оборот общественного питания в месяц в среднем на одно посадочное место; П - число посадочных мест в обследуемой ООП. В качестве дополнительного материала использовались собранные сотрудниками Краснодарстата чеки за исполненные заказы ООП за период с начала года. Указанные чеки в количестве более 300 штук были проанализированы, после чего произведена оценка средней стоимости заказа в расчете на одного человека и средней численности обслуженных в расчете на один чек. В целях проведения сравнительного анализа привлекались материалы статистики цен (выборочное обследование потребительских цен на услуги предприятий общественного питания), статистики общественного питания (данные расчетов оборота общественного питания на основе форм статистического наблюдения № П-1, № ПМ, № 1-инд (общепит)). Для оценки оборота общественного питания в целом по ООП г. Краснодара на основе полученных в ходе обследования обобщенных данных была использована информация департамента потребительской сферы и регулирования рынка алкоголя Краснодарского края о дислокации организаций общественного питания: число ООП в разрезе муниципальных образований (рестораны, кафе, закусочные, столовые, сезонные предприятия) и число посадочных мест в них. По итогам натурного обследования и административных данных, была произведена оценка оборота организаций общественного питания (ресторанов, кафе, баров без столовых и стационарной летней сети) по г. Краснодару за год и рассчитан процент сокрытия, который составил 89%, а по полному кругу организаций - 5%. Для проверки достоверности сведений, предоставляемых ООП в формах государственного статистического наблюдения, и оценки объемов сокрытия были обследованы пять предприятий в г. Краснодаре в соответствии с вышеописанной методикой. После обобщения полученных в ходе обследования данных и оценки оборота общественного питания за месяц по каждой обследованной организации был проведен сравнительный анализ с данными статистической и бухгалтерской отчетности. В результате были выявлены расхождения между данными, полученными в ходе натурного обследования, и сведениями, представленными ООП в статистической и бухгалтерской отчетности, составившие 51-55%. Таким образом, по результатам проведенного натурного обследования в г. Краснодаре можно предположить, что процент сокрытия оборота общественного питания в представляемой организациями общественного питания статистической и бухгалтерской отчетности может колебаться от 50 до 100%. Вероятно, что на Азово-Черноморском побережье в период курортного сезона и с учетом притока миллионов отдыхающих объемы сокрытия в разы больше. Следовательно, используемый в досчетах оборота общественного питания процент сокрытия 24,9% явно занижен. Для более объективной оценки и аргументированного досчета на сокрытие оборота общественного питания, подтверждения или уточнения полученных в ходе описанного натурного обследования данных представляется целесообразным проведение аналогичных выборочных обследований организаций общественного питания в разных муниципальных образованиях региона, включая побережье, с учетом фактора сезонности и объемов туристских потоков в регионе. Украино-российское Приазовье в ближайшем будущем будет ориентироваться не только на традиционный лечебно-оздоровительный, но и на культурно - познавательный и спортивный векторы развития. Для этого необходимо организовать и провести большой спектр мероприятий по улучшению своих конкурентоспособных позиций и имиджа как страны, так и еврорегиона «Кольцо Азова» в составе приазовских и причерноморских территорий сопредельных государств, которое будет способствовать притоку туристов и, как следствие, инвестиций в местные и государственные структуры, особенно в свете подготовки и проведения «Евро-2012» и «Сочи – 2014». Организация таких проектов, как Олимпиада или чемпионаты мира и Европы, должна подразумевать пропорциональное распределение затрат на постройку новых спортивных сооружений и объектов инфраструктуры. При этом привлечение частного капитала для инвестиций в спортивные арены считается более целесообразным. Как показывает печальный опыт Греции и Португалии в условиях нынешнего экономического кризиса, проведение одного крупного события не сможет дать однозначно положительных экономических результатов. Для более эффективного использования спортивных сооружений и инфраструктуры необходима организация нескольких крупных соревнований в 5-7-летнем временном промежутке. Литература. 1. О туризме и туристской индустрии в Российской Федерации: Федеральній Закон от 17.10.2003 г. № 377260-3 2. Про туризм: Закон України від 18.11.2003 р. № 1282-IV 3. Про транскордонне співробітництво: Закон України від 24.06.04 р. №1861-IV 4. http://skole.com.ua/ru/papers/13-turizm/37-turizm1.html 5. Давидова О.Ю., Халіна І.В. Дослідження факторів, що впливають на туристський попит в Україні // Науково-технічний збірник «Комунальне господарство міст» – Вип. 71.– Серія: Економічні науки. – Харків: ХНАМГ, 2006. – С. 372-376. 6. Вавилова Е.В. Основы международного туризма: Учебное пособие. — М.: Гардарики, 2005. - 160 с. 7. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва. – К.: ЦУЛ, – 2007. – 300 с. 8. Лужанська Т.Ю., Кампов Н.С. Регіональний туризм: сьогодення та перспективи розвитку // Науковий вісник Мукачівського технологічного інституту. – 2007. - №4. – С. 97-109. 9. Максименко С.В. Туристская деятельность: международно-правовые аспекты. – Одесса: Латстар, 2001. – 168 с. 10. http://www.qwas.ru/ukraine/partyofregions/id_105549/ 11. 119-я сессия МОК в Гватемале: выбор города проведения зимних Олимпийских игр 2014 года: Новости от 06.07.2007 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.olympic.uz/ru/content.scm?contentId=15851 12. Олимпийские игры 2014 года пройдут в городе Сочи: Новости от 16.03.2008 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.olympic.kz/
13. Утверждена архитектурная концепция центрального олимпийского стадиона: опубликовано 12.10.2009 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://arch-sochi.ru/2009/10/arch-centr-stadium/ 14. Официальный сайт свободной библиотеки «Википедии»: Олимпийский стадион (Сочи) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Олимпийский_стадион_Сочи 15. Журналистов познакомили с концепцией Центрального стадиона в Сочи: Новости от 24.12.2009 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.sc-os.ru/ru/press/news/index.php?id_20=1259
Підвищення конкурентоспроможності підприємств трубної та нафтогазової галузей України із залученням кластеного підходу Ю.В.Орловська, В.Є.Проскуркіна Придніпровська Державна Академія Будівництва та Архітектури
В умовах глобалізації і міжнародної конкуренції, стійкість української економіки багато в чому залежить від здатності кожного регіону успішно конкурувати на світовому ринку. Глобальні зміни в світі, які викликані політичними і економічними причинами, а також стрімким науково-технічним прогресом, вимагають нових підходів до соціально-економічного розвитку українських регіонів. Підвищення регіональної конкурентоспроможності стає економічним пріоритетом для регіонів багатьох країн, зокрема для України. Одним із засобів нового бачення економічного розвитку регіонів є кластерний підхід. Сьогодні у світі найбільш динамічний розвиток одержують ті регіони, де сформувалися так звані промислові чи інноваційні кластери — комплекси підприємств (промислових компаній, дослідницьких центрів, наукових установ), органів державного управління, громадських організацій і ін. на базі територіальної концентрації мереж спеціалізованих постачальників, основних виробників і споживачів, пов'язаних технологічним ланцюжком. Ці комплекси виступають альтернативою відомому галузевому підходу. Для істотного підвищення ефективності регіональної економіки, необхідно, щоб кожен регіон використовував свої унікальні переваги перед іншими регіонами і створював нові можливості розвитку власних економічних кластерів. Огляд літературних джерел показав, що у вітчизняній науковій літературі кластер як економічна категорія і об'єкт управління не досліджений, а в зарубіжній існують розбіжності у формальному визначенні кластера, чинників формування і розвитку регіонального кластера. Термін кластер походить від англійського "cluster" - рій, купа, скупчення, група та використовується в багатьох областях науки і техніки. Засновник теорії кластерного розвитку М. Портер, дає наступне визначення кластеру: промислова група, — це група взаємозв'язаних компаній, що географічно є сусідами, і пов'язаних з ними організацій, що діють в певній сфері і характеризуються спільністю діяльності і взаємодоповнюючих один одного». /1/ Особливу увагу М.Портер приділяє саме взаємозв'язку галузей в кластері. Це безпосередньо пов'язано з об'єктом дослідження конкурентоздатністю регіонів і країн. На рівні конкуренції компаній, основні конкурентні переваги часто знаходяться не усередині компанії, а серед її постачальників, партнерів, дочірніх підприємств. С.І. Соколенко під кластером розуміє територіальне об'єднання взаємозв'язаних підприємств і «установ в межах відповідного промислового регіону, що направляють свою діяльність на виробництво продукції світового рівня[2]. Ще один автор, А. Воропов, вивчаючи дане питання, прийшов до висновку, що кластер є «впорядкована сукупність спеціалізованих підприємств, що випускають конкурентоздатну продукцію[3]. Також кластерний підхід до вивчення економічних процесів формування конкурентоспроможності застосовується і у ряді інших теорій. У розвиток ідей регіональної кластеризації відмічений внесок таких авторів як П.Фишер, А.Корнетт, Я. Хансен, Я. Едвард, Дж.Даннинг, Дж.Лиотард, і інших. У українських вчених поки що немає достатньої кількості фундаментальних досліджень з проблем кластерного підходу. Окремі економісти намагаються слідувати теорії М.Портера, стикаючись при цьому з труднощами, обумовленими українською специфікою. У загальноекономічному сенсі кластер сприяє досягненню конкретного господарського ефекту і підсилює конкурентні переваги окремих компаній а, отже, кластера в цілому [4]. Метою даної статті є дослідження питання підвищення конкурентоспроможності регіону на основі кластерного підходу (на прикладі вітчизняних підприємств трубної та нафтогазової галузей). В умовах процесу глобалізації, який в даний час зачіпає економіку не тільки держав, але і регіонів, слід вибирати інтеграційні моделі сумісного ведення бізнесу, засновані на довірі між партнерами. Світовий досвід останнього десятиліття дає достатньо багато прикладів освіти і функціонування кластерів в самих різних сегментах регіональної економіки. Їх об'єднує головне - через синергетичні ефекти зростає продуктивність як в самому кластері, так і в суміжних секторах економіки. Таким чином, регіони з ефективно функціонуючими кластерами мають вищі показники в динаміці розвитку, а кластеризація є одним з найбільш перспективних напрямі їх економічного розвитку. Для істотного підвищення ефективності регіональної економіки необхідно, щоб кожен регіон використовував свої унікальні переваги перед іншими регіонами і створював нові можливості розвитку власних економічних кластерів. Однією з умов формування кластера в регіоні є наявність спеціалізації галузей. Під спеціалізацією ми розумітимемо форму суспільного розподілу праці, яка відображає процес зосередження виробництва окремих видів продукції або її частин в самостійних галузях, виробництвах і на спеціалізованих підприємствах. Будь-якому підприємству для отримання стійкої конкурентної позиції на ринку необхідно виробляти конкурентну продукцію. Тобто, переваги мають ті підприємства, які мають стійку конкурентну позицію, що дозволить розробити заходи (дії) для збільшення конкурентоспроможності. Необхідно виявити національні конкурентні переваги та здійснювати розвиток в тих галузях економіки, які мають пріоритетне значення. В сучасних умовах важливу роль у розвитку економіки України займають трубна та нафтогазова галузі. Останнім часом підприємства нафтогазової галузі постійно підвищують темпи відбору нафти, використовуючи нові процеси нафтодобичі, що призводить до прискореного зносу труб та інших типів нафтового обладнання. Дослідження в сфері виробництва та споживання труб в Україні потребує кардинальних змін в структурній та інноваційній політиці. Це пов’язано з низьким строком служби сталевих труб, нераціональним їх використанням в різних галузях промисловості та недостатнім об’ємом виробництва труб із захисними покриттями. За даними спеціалістів трубної промисловості, випуск труб із захисними покриттями в Україні не перевищує 7-9% від загального об’єму випуску сталевих труб, тоді як в США 85-95%. Одним із напрямів підвищення конкурентоспроможності підприємств (в цій галузі) є впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій виробництва труб нафтогазового сортаменту із захисними покриттями [5]. Виробництво вітчизняних труб нафтогазового сортаменту підвищеної корозійної стійкості та експлуатаційної надійності дасть можливість задовольняти потребу не тільки внутрішнього ринку трубної продукції, але і дасть можливість знизити експорт труб з Росії та Китаю, ввіз яких в Україну тільки за 2003-2006 рр. збільшився більш ніж у 2,2рази [6]. Крім того з’явиться реальна можливість експортувати українську продукцію на ринки країн Близького Сходу, Середньої Азії, Індії та інші [7]. Таким чином, доцільним є розробка кластера металургійної галузі. Пропонується, використовувати наступні основні фактори для формування металургійного кластеру:
Кожен із запропонованих факторів потребує розробки показників та наслідків їх впливів. Таким чином, можна зробити наступні висновки: Підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників повинно стати одним із важливіших пріоритетів промислової політики України. Це потребує постійного моніторингу конкурентного середовища із урахуванням особливостей національної економіки та світового ринку, умов виробництва. Розглядаючи нафтогазову галузь як провідну у розвитку економіки України слід зазначити, що одним з ефективних засобів підвищення її конкурентоспроможності може бути формування металургійного кластеру. Використання основних факторів для формування металургійного кластеру у даній роботі дасть можливість виробляти трубну продукцію нового покоління, використання якої в нафтогазовій галузі буде важливою складовою підвищення конкурентоспроможності цієї галузі і ефективності її виробництва. Крім того, продукція нового покоління вітчизняних підприємств трубної промисловості може реалізуватися як на внутрішніх, так і на міжнародних ринках збуту, що також буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності підприємств трубної галузі. Таким чином, виникнення стратегічних альянсів та кластерів в металургійному комплексі дозволить збільшити ефективність його функціонування. СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ:
В.І. Дубницький д-р екон. наук, професор Донецький економіко- гуманітарний інститут С.О. Маковецький директор «Укрпроектбуд» ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ТРАНСФОРМАЦІЇ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ НА ОСНОВІ ВИРОБНИЧИХ МЕРЕЖЕВИХ СТРУКТУР – КЛАСТЕРІВ Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) держави є складною організаційно-економічною системою, що складається із сукупності взаємодіючих промислово-мережевих структур. Складність досліджуваного комплексу, як системи, полягає в тім, що кожний з виділених структурних елементів є системою нижчого рівня ієрархії, при цьому окремі системи необхідно розглядати як самостійні підсистеми, що діють у рамках мережевої взаємодії. Виділені елементи ПЕК держави не є однорідними, тому що відрізняються один від одного функціями, які виконують, а також типом і ступенем сили взаємозв'язків у рамках мегасистеми (ПЕК) і при цьому мають власну функціональну та організаційну структуру. Як відзначає І.А. Франчук, державне управління є багатогранною проблемою, рішенню якої присвячені наукові праці вітчизняних і закордонних вчених, а також фахівців в області державного управління та енергетики [1, с. 338]. Серед них необхідно виділити дослідження Д.Ю. Дрожжина [2], А.І. Яковлева [3], А.В. Длугопольського [4], К.А. Дудкиной [5], А.І. Амоши, С.В. Янко і Н.С. Сургая [6], Ю.П. Ященко [7]. Паливно-енергетичний комплекс України є органічною системою, що функціонує за принципами мережевої диверсифікованої взаємодії. Видатний фахівець в області управління органічними мережевими системами В.Н. Спицнадель виділяє наступні властивості паливно-енергетичної системи держави:
В.П. Бранський у своїй роботі [9, с. 114] відзначає, що паливно-енергетичний комплекс держави – відкрита мережева система. Підкреслюється, що функціонування і розвиток даної мега мережевої системи залежить від стану її зовнішнього середовища і її впливу в цілому на систему ПЕК. Необхідно відзначити, що ПЕК України характеризується високим рівнем регулювання і контролю з боку державних інститутів (наприклад, НКЕЕ). Вплив державної економічної політики відчуває кожна точка досліджуваної системи. По-перше, законодавчим шляхом - законодавче регулювання, спрямоване на реалізацію стратегії розвитку національної і регіональної економік і ПЕК держави в цілому, а також на безпеку діяльності виробничих елементів підсистем, тому що необхідність техногенної безпеки в системі ПЕК, прямо пов'язана з національною безпекою. Дане регулювання поширюється на кожну точку підсистем, незалежно від форми власності. По-друге, у межах повноважень виконавчої влади керівництво підприємствами комплексу поширюється на підприємства, які повністю або частково належать державі. У період переходу до ринкових відносин сама держава створює середовище діяльності господарюючих суб'єктів, які в межах своїх підсистем і великих мережевих структур, що мають кластерні ініціативи, хочуть оптимізувати свою діяльність у нових умовах. При цьому держава досить жорстко регулює діяльність суб'єктів безпосередньо. Характер функціонування і розвитку ПЕК України визначається сукупною дією його елементів, а також впливом інших систем національного господарства. У наш час трансформації економіки України змінилися стратегічні орієнтири розвитку ПЕК. Замість задачі енергозабезпечення за рахунок простого кількісного розвитку, яким економіка України прямувала останні 50-ти років, енергетика повинна перейти на енергозабезпечення потреб держави за рахунок використання усередині системи та за її межами сучасних технологій енергозбереження і нетрадиційних джерел енергії. Саме таку стратегію розвитку економіки реалізують розвинені країни світу. Як визначено в роботі В.В. Микитенко, паливно-енергетичний комплекс України (енергетика) - галузь (сектор) економіки, у яку входять суб'єкти господарювання, діяльність яких пов'язана з розвідуванням, видобутком, переробкою, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, передачею, розподілом, торгівлею, збутом або продажем енергетичних продуктів (енергоносіїв) - палива, електричною і тепловою енергією, крім суб'єктів, основна діяльність яких спрямована на задоволення потреб населення і господарського комплексу в послугах централізованого опалення і постачання гарячої води [10, с. 17]. Енергетична стратегія України до 2030 року, розроблена на основі Законів України «Про електроенергетику» [11], «Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств ПЕК» [12], а також проекту «Енергетична стратегія України до 2030 року і подальшу перспективу», розробники: Інститут загальної енергетики НАН України і доробки, виконані робочою групою Мінпаливенерго України розроблялася з урахуванням тенденцій геополітичного, макроекономічного, соціального та науково-технічного розвитку країни. При цьому дані тенденції мають певні ризики, щодо визначення вищевказаних факторів. Необхідно погодитися з позицією більшості фахівців ПЕК і вчених НАН України, які вважають за необхідне забезпечити моніторинг енергетичної стратегії і періодичне уточнення (коректування) передбачених стратегією обсягів і строків виконання робіт з урахуванням динаміки цін на паливно-енергетичні ресурси у світі та країні, досягнень науково-технічного прогресу, реалізації державних і регіональних програм розвитку економіки та інших факторів. Реалізація енергетичної стратегії України до 2030 року повинна забезпечити перетворення країни у впливового та активного учасника міжнародних відносин у сфері енергетики, у тому числі за рахунок участі в міжнародних, міждержавних (наприклад, у рамках «Єврорегіонів») утвореннях в енергетичних проектах. Для оцінки ефективності інтегрованих мережевих структур необхідно використовувати систему критеріїв, які дозволяє визначити наступні види ефективності:
Відповідно до цього функціональну ефективність можна обчислити як інтегральний показник, що синтезує всі перераховані вище критерії. ФЕ = f {ТЕ; ЕЕ; СЕ; ІЕ; ЕкЕ} (1) Практичні спостереження за взаємодією та взаєминами учасників ринкової мережі промислового комплексу Донбасу дозволили сформулювати для умов змішаної економіки чотири твердження, що ставлять під сумнів способи дослідження промислового маркетингу, а саме: - у центрі уваги аналітиків повинні більшою мірою бути відносини між продавцем і покупцем, а не просто акт купівлі-продажу; - відносини усередині цільової ринкової мережі повинні розглядатися, в основному, як маркетингові взаємини між двома діючими учасниками, а не як результат змінення змінних маркетинг-міксу однієї зі сторін. Розвиток на промисловому ринку не може бути зрозумілим, поки суб’єкти даного ринку не зрозуміють, що і продавець і покупець можуть бути активними на цільовому ринку; - взаємодія учасників ринкової мережі повинна вивчатися на основі одночасного аналізу, як продавця, так і покупця в їхніх відносинах; - є сумнів у твердженні економістів-маркетологів про велику кількість покупців і продавців, швидкості та легкості їхньої зміни в рамках взаємодії учасників ринкової мережі промислового ринку. Вважаємо, що основний упор повинен бути на сталості структури промислового маркетингу. Можна припустити, що характерною рисою ринкової мережі в рамках змішаної економіки є не загальноприйнята конкуренція, а взаємовигідне співробітництво за допомогою кооперації та інтеграції між постачальниками і споживачами. Логічність даних чотирьох тверджень і необхідність подальших теоретичних розробок для формування нових виробничо-промислових мережевих структур (промислові кластери, технопарки, бізнес-інкубатори, зв'язано-диверсифіковані фінансово-промислові структури: корпорації, фінансово-промислові групи) особливо помітні на прикладі основних постачальників і покупців, наприклад у ланцюгу вугілля - кокс - метал - машинобудування. Практичні спостереження (наприклад, цільові мережі паливно-енергетичного комплексу) показують, що відносини між основними (головними, цільовими) учасниками мережі відбуваються по-іншому, ніж між рештою, для яких теорія маркетинг-мікс виявилася невідповідною. Необхідність більшої інформації про відносини «щирих намірів» з основними постачальниками на енергоринку та споживачами стала особливо важливою, коли усередині мережі виявили, що ці постачальники та споживачі грають важливу стратегічну роль для інших підприємств і фірм. Система взаємодій, по типі маркетингу взаємодій Х. Хоканссона, звертає особливу увагу на процеси взаємодій, які включають процеси обміну і пристосування між діловими партнерами (сторонами). Можна твердити, що ділові відносини на промисловому ринку, внутрішньоринковій мережі, між постачальником і замовником засновані та розвиваються через взаємодію і що ці відносини становлять економічну систему, яка викликає подальшу взаємодію (партнерство). Дослідження дозволили встановити, що, наприклад, у ринковій мережі промислового енергоринку майже в кожного підприємства – постачальника є підприємство (фірма) – замовник, яке вважається більш важливим, чим інші учасники мережі. У більшості випадків на рішення менеджерів впливає обсяг продажів, або очікувані продажі, або підприємство-замовник уважалося важливим за якихось технічних (фінансових) причин. Звичайно менеджери в рамках промислового ринку характеризують свій портфель замовників правилом 20х80, тобто на 20% замовників 80% продажів. Фактично досліджується сутність системи відносин з важливим замовником (VIP-підприємство або фірма), також як і з важливим постачальником. В ході дослідження було виявлено, що в рамках енергоринку відносини із цими важливими замовниками (постачальниками) більш тривалі, чим з іншими. У середньому, у рамках, наприклад, корпорації ДПЕК, сторони мережі мають ділові відносини один з одним від 10 до 15 років. Характерно, що цей результат не означає, що всі відносини між промисловими постачальниками та замовниками тривалі, а тільки ті, які за якихось причин важливі для однієї із сторін відносин. Сучасна теорія міжрегіональних економічних взаємодій (або взаємодії галузевих і регіональних економік) містить у собі та інтегрує приватні теорії розміщення виробництва та виробничих факторів, між- і внутрішньогалузевих економічних зв'язків, розподільчих відносин. Вона використовує результати теорій мережевої взаємодії та економічної інтеграції. В умовах міжнародної конкуренції, що загострюється, і переходу до ринкових відносин перевага підприємств мережевої корпоративної системи - галузі ґрунтується на системних джерелах, що вимагають активної міжорганізаційної координації з іншими учасниками системи створення цінності (виробничо-комерційно-соціального ланцюга). Ця система може мати як територіальний, так і галузевий вимір, тобто включати економічні суб'єкти, які належать до одного регіону, однієї галузі або територіально-виробничого комплексу. Таким чином, на мезорівні економіки при взаємодії з галуззю, визначаються основні характеристики діяльності підприємства в рамках регіонального економічного середовища. Тут задаються специфічні аспекти його функціонування, які впливають на особливості факторного забезпечення по всіх типах ресурсів, ефективні розміри виробництва, принципи оптимальної організації матеріально-технічного постачання та збуту. Територіально-галузева концентрація тих або інших галузей, узагальнена поняттям «кластер», що запропонований М. Портером, також підтверджує наявність деякого проміжного контуру в зовнішнім середовищі промислового підприємства, принципово важливого для конкурентноздатності, мережеві зв'язки в рамках якого - формальні (забезпечені контрактами різного роду) або неформальні - відрізняються більшою інтенсивністю, чим поза ним. Припускаючи, що конкурентна перевага в найбільш загальному випадку реалізується або в лідерстві по витратах, або в диференціації продукції при обслуговуванні якого-небудь ринку або його окремого сегмента, мабуть, що учасники мережевої системи створення вартості якісним або кількісним чином впливають на ефективність підприємства. Підприємство, наприклад електроенергетичного сектору, у даному контурі може відповідно впливати з різним ступенем сили на економічні результати інших агентів: це визначається взаємними розмірами підприємств (наприклад, «Східенерго» і «ПЕС-Енерговугілля» в умовах управління ДПЕК), унікальністю виробленої продукції та наданих послуг, а також кількістю варіантів та особливостями технологій реалізації продукції (електроенергії). Крім цього, суттєве значення в рамках виробничої мережевої взаємодії, має етап життєвого циклу галузі, що також впливає на варіанти конкурентних стратегій. Для досягнення довгострокового позитивного економічного результату в непостійних умовах зовнішнього середовища здобувають вирішального значення регулювання, управління та інші форми мережевої координації специфічних релевантних зв'язків на межорганізаційному рівні. У процесі стратегічного аналізу важливе місце повинне займати дослідження відповідності між галуззю, до якої належить підприємство, і регіоном, де воно розташовується. Це дозволить, по-перше, оцінити оптимальність розміщення, по-друге, розробити можливі стратегії розвитку підприємств, які сприяли досягненню або більшій конкурентноздатності. Підсумок аналізу впливу регіональних особливостей на стратегію розвитку можна представити у вигляді матричної моделі (рис. 1). 
Рис. 1. Матрична модель стратегії розвитку з урахування регіональних можливостей (на прикладі – ДПЕК)
Феномен кластера, як об'єкта економічної агломерації взаємозалежних по мережевому принципу підприємств на деякій території, відомий із часів ремісничого виробництва. Можна виділити, стосовно до електроенергетики, два центральних елементи в промислових і регіональних кластерах. По-перше, підприємства та фірми в кластері, повинні бути зв'язані якимось чином. Зв'язки є як вертикальні (ланцюг покупок і продажу) так і горизонтальні (додаткова продукція і послуги). Крім того, більшість цих зв'язків втягує соціальні відносини або мережі, які створюють вигоди для задіяних фірм. Отже, згідно М. Портеру, «кластер - форма мережі, що відбувається в межах географічної локалізації, у якій близькість фірм та інститутів гарантує деякі форми спільності і збільшує частоту та вплив взаємодій» [13, с. 226]. Друга фундаментальна характеристика: кластери - географічно близькі групи взаємозалежних, за принципом мережевої взаємодії, підприємств і фірм. Спільне місце розташування підприємств і фірм кластера сприяє формуванню та збільшенню переваг, що створюють вартість, які є результатом мережі взаємодій між суб'єктами кластера. Необхідно виділення двох основних категорій промислових кластерів, сформованих по просторових і функціональних осях. Коли проводиться розрізнення між кластерами, то функціонально-зв'язані системи, які менш обмежені чітко визначеними регіонами, зазвичай відносяться до промислових кластерів (наприклад, кластерні об'єднання в сфері електроенергетики). На погляд А.Н. Асаула, просторові мережеві угруповання подібних або зв'язаних підприємств і фірм відносять до регіональних кластерів (наприклад, будівельні кластери) [14, с. 69-70]. Промисловий кластер у секторі електроенергетики фокусується на конкуренції усередині сектора. Він складається із усіляких діючих осіб, ресурсів і видів діяльності, які поєднуються разом для розвитку, виробництва та продажу електроенергії та цільових послуг. Критична маса в ланцюзі нарахування вартості робить учасників даного промислового кластера більш конкурентними, оскільки вони мають вигоди із загального ринку праці та інших факторних умов. Промисловий кластер, як правило, просторово не прив'язаний до якої-небудь урбанізованої області. На противагу регіональному кластеру, він має тенденцію мати більш широкі границі, можливо охоплюючи весь регіон. Алгоритм створення промислового кластера в рамках регіону або галузі – це взаємозалежний комплекс процедур і завдань по формуванню господарюючого суб’єкта, що функціонує на основі відповідної виробничої структури, фінансово-кредитних відносин його учасників і системи управління, які представляють собою послідовність логічно пов’язаних етапів (рис. 2; 3; 4):
Принципова схема побудови промислового кластера в рамках галузі із погляду складу учасників включає три базових блоки: промисловий, фінансово-кредитний, сервісний (обслуговуючий). Промисловий блок створює група підприємств, що здійснюють виробничу діяльність в одній або декількох галузях суспільного виробництва. Розповсюдження інформації про ініціативу. Залучення зацікавлених сторін на рівні галузі. Формування робочої групи. Визначення ресурсів. Аналіз соціально-економічних особливостей галузі. Оцінка потенціалу розвитку існуючих та кластерів, які формуються в галузі. Визначення фокусу спільних зусиль. Визначення спільних проблем основних зацікавлених сторін на рівні галузі або регіону. Розробка плану спільних дій створення робочих груп. Формування структури адаптивного промислового кластера в рамках галузі (регіону) у вигляді промислового, фінансового, сервісного блоків. Підготовка програми з розвитку галузевих (міжгалузевих) кластерів, що формується на основі взаємодії між всіма зацікавленими особами на рівнях галузі або регіону: органами влади, керівництвом галузі, бізнес-асоціаціями, науково-дослідними та освітніми установами, фінансовими організаціями. Створення механізму реалізації плану спільних дій. Початок реалізації плану спільних дій. Визначення ефективності реалізації плану спільних дій.       
Рис.
2. Етапи підготовки програми з розвитку регіональних або галузевих промислових кластерів У фінансово-кредитний блок входять різні фінансово-кредитні організації: комерційні банки, інвестиційні, лізингові, страхові, фінансові, трастові компанії, а також компанії, які виконують функції фінансового обслуговування членів кластера, залучення та акумулювання коштів, оптимізації управління фінансовими ресурсами, розробки і здійснення інвестиційної політики кластера. Схема створення промислового кластера в рамках галузі, наприклад, паливно-енергетичного комплексу, конкретизується залежно від цілей і стратегії учасників, характеру прояву факторів зовнішнього середовища, суб’єктивних умов функціонування кластера. При створенні кластера умова регулюючої ролі держави здобуває виняткову роль. Це обумовлено рядом причин. Насамперед, інтеграція, об’єднання фінансового і промислового капіталу при формуванні конкурентоспроможного промислового кластеру займатиме багато часу. Це пояснюється відсутністю досвіду та нестачею у підприємств, банків і інших фінансових інститутів вільних коштів. Узагальнюючим критерієм фінансово-економічних перспектив участі у кластері є підвищення ефективності їх діяльності за рахунок реструктуризації виробництва і раціональної організації взаємодії учасників, що забезпечують конкурентоспроможність підприємств. Розкриття спонукальних мотивів розвитку економічного положення галузі через створення промислового кластеру 1 Визначення цілей і задач інтеграції та розвитку галузі 2 Визначення ефективної форми інтеграції 3 Розробка організаційного проекту промислового кластеру
4       
Визначення складу учасників кластера 4.1 Формування керуючої фінансової компанії кластера 4.2 Розробка структури управління кластера 4.3 Розподіл функціональних обов’язків між учасниками кластера 4.4 Формування механізму взаємодії кластера із керівництвом галузі або органами влади регіону 4.5 Формування організаційно-правових положень створення промислового кластера 5 Формування системи фінансово-кредитних відносин кластера 6
Техніко-економічне обґрунтування організаційного проекту кластера 7 
Визначення ефективності функціонування кластера для цілей управління розвитком галузі 8 Організаційні заходи 9 Ефективний Неефективний Договір про створення кластера
Підготовка нормативних документів Розробка Уставу керівної компанії   
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
е – 1 – Моспинське УПП
е – 1 – Центроенерго