А аберація – відхилення будови чи функції від норми. А. ока сферична
жүктеу/скачать 0.82 Mb.
|
п. ретроградне – п. в міокарді у напрямку, що протилежний звичайному (тобто від міокарда шлуночків до передсердь); п. сальтаторне – переривчасте, стрибкоподібне п. в мієлінових нервових волокнах від одного перехвату вузла до іншого. ПРОВІДНІСТЬ – властивість нервової та м'язової тканини проводити хвилю збудження; відбувається за допомогою потенціалу дії. П. іонна – п. іонів через клітинні мембрани, відіграє важливу роль у розподілі іонів між клітиною і зовнішнім середовищем, створенні різниці потенціалів, генерації їх і проведенні нервового імпульсу. ПРОВІТАМІНИ – речовини, які надходять з їжею і є джерелом утворення в організмі будь-якого вітаміну. ПРОГЕСТЕРОН – статевий гормон стероїдної природи, синтезується жовтим тілом, разом з естрадіолом регулює менструальний цикл. ПРОДУКТИ ХАРЧОВІ – поживні продукти тваринного, рослинного або синтетичного походження, які використовуються для харчування. ПРОНИКНІСТЬ – здатність клітин і тканин поглинати, виділяти, транспортувати хімічні речовини, пропускаючи їх через клітинні мембрани, стінки судин і епітелій. ПРОНОС – розлад функції травневого каналу, який характеризується частою дефекацією і калом рідкої консистенції. ПРОПЕРДИН – білок сироватки крові, один з компонентів пропердинової системи. ПРОПРІОРЕЦЕПТОРИ – рецептори опорно-рухового аппарату (м'язів, сухожилків, фасцій, суглобів тощо), які беруть участь у всіх актах, що пов'язані з роботою м'язів, суглобів та сухожилків. ПРОСЕКРЕТИН – неактивний попередник секретину, що виробляється залозами дванадцятипалої кишки, перетворюється на секретин під впливом хлористоводневої кислоти шлункового соку. ПРОСТАГЛАНДИНИ – біологічно активні речовини, які виробляються клітинами різних тканин і органів, впливають на тонус непосмугованої мускулатури, виділення шлункового соку, є медіаторами запалення, регулюють діяльність нирок, впливають на залози внутрішньої секреції тощо. ПРОСТІР МЕРТВИЙ – частина повітроносних шляхів, повітря яких не бере участі в газообміні. ПРОТАНОПІЯ – форма дихромазії, при якій відсутнє сприйняття червоного кольору. ПРОТЕЇНАЗА – фермент, який розщеплює пептидні зв'язки в білках та пептидах. ПРОТЕЇНЕМІЯ – вміст у крові протеїнів (альбумінів та глобулінів). ПРОТЕЇНУРІЯ – виділення білка сечею; у здорових людей відбувається після тяжкої м'язової роботи або при споживанні їжі, збагаченої білками. ПРУЖНІСТЬ М'ЯЗА – здатність протидіяти розтягненню м'яза. ПСИХІКА – форма активного відображення суб'єктом об'єктивної реальності, яка виникає в процесі взаємодії із зовнішнім світом. ПУЛЬМОКАРДІОГРАФІЯ – метод дослідження серцевої діяльності шляхом реєстрації пульсації повітря в дихальних шляхах. ПУЛЬМОФОНОГРАФІЯ – акустичний метод локального дослідження легенів. ПУЛЬС – поштовхоподібні коливання стінок кровоносних судин, серця і тканин, що до них прилягають, які викликаються скороченнями серця. П. альтернуючий – п., який характеризується правильним чергуванням слабких та сильних ударів; п. артеріальний – коливання стінки артерії, синхронне з систолою шлуночків; п. венозний – коливання стінок великих вен, розміщених близько від серця, обумовлене відтоком крові до серця; п. дикротичний – наявність двох пульсових хвиль при кожному скороченні серця; п. м'який – п., для повного усунення якого потрібне незначне зусилля; п. напружений – п., для повного усунення якого потрібне значне зусилля; п. нерегулярний – п. з неоднаковими проміжками часу між окремими ударами; п. ниткоподібний – малий пульс, який важко визначається пальпаторно; п. повільний – п., який характеризується повільним підвищенням та повільним зниженням пульсової хвилі; п. рідкий – п., який має частоту нижче 60 за 1 хв; п. частий – пульс з частотою понад 100 за 1 хв. ПУЛЬСОЕЛЕКТРОПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – електроплетизмографія, при якій основну увагу приділяють пульсовим коливанням електропровідності обстежуваної ділянки тіла. ПУЛЬСОТАХОМЕТР – прилад для вимірювання частоти пульсу. ПУНКТ КОРИ "СТОРОЖОВИЙ" – група нейронів кори, які перебувають у стані стійкого збудження, характерного для перехідного стану між неспанням та сном, забезпечують зв'язок з навколишнім середовищем, є основою для навіювання. Термін ввів І. П. Павлов. ПУЧОК – сукупність волокон (нервових, м'язових тощо), об'єднаних анатомічно чи фізіологічно. П. Бурдаха (п. клиноподібний) – п. нервових волокон від чутливих клітин спинномозкових вузлів до клиноподібного ядра довгастого мозку; п. Гісса – частина провідної системи серця, яка бере початок від атріовентрикулярного вузла, проходить у міжшлуночковій перетинці і ділиться на праву та ліву ніжки; п. Голля (п. тонкий) – п. нервових волокон, що йде в складі дорсального канатика спинного мозку і закінчується в релейних ядрах Голля довгастого мозку; п. Джеймса – п. провідної тканини, який з'єднує праве передсердя серця з міжшлуночковою перетинкою; п. Кента – п. провідної системи серця, який з’єднує праве передсердя з правим шлуночком серця; п. кірково-таламічний пучок – п. нервових волокон від різних ділянок кори великого мозку до ядер таламуса; п. Макхейма – п. провідної системи серця, який з’єднує праве передсердя з лівим шлуночком, обминаючи вузол Ашоф-Тавара; п. таламокірковий (пучок горбково-кірковий) – п. коротких нервових волокон, які йдуть від ядер таламуса до різних відділів нової кори півкулі великого мозку. П'ЄЗОДИНАМОМЕТРІЯ – метод вимірювання сили ізометричного скорочення окремого м'яза. Р РАДІОПІЛЮЛЯ – мініатюрний радіопередавач, який використовується для дослідження функції травного каналу (визначає концентрацію водневих іонів, тиск, температуру). РАДІОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ – стійкість організму до дії іонізуючого випромінювання. РАДІОСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ – підвищення радіочутливості біологічних об'єктів. РАДІОТЕЛЕМЕТРІЯ – реєстрація на відстані різних параметрів діяльності фізіологічних систем організму. РАДІОЧУТЛИВІСТЬ – чутливість біологічних об'єктів до дії іонізуючого випромінювання. РАЦІОН – норма харчових продуктів для людини на певний відрізок часу. РЕАБІЛІТАЦІЯ – комплекс заходів щодо відновлення втрачених чи ослаблених функцій організму. РЕАБСОРБЦІЯ – процес зворотного всмоктування води і деяких речовин через біологічні мембрани. Р. канальцева – зворотне всмоктування води і деяких речовин з первинної сечі в кров; р. облігатна – зворотне обов’язкове всмоктування води, натрію хлориду, амінокислот, глюкози тощо, яке відбувається в проксимальному відділі нефрону і не підлягає фізіологічній регуляції; р. факультативна – зворотне всмоктування води і деяких іонів у дистальному відділі нефрону, яке фізіологічно регулюється. РЕАДАПТАЦІЯ – процес повторного пристосування організму до умов навколишнього середовища. РЕАКТИВНІСТЬ – основна властивість живого організму реагувати на вплив зовнішніх або внутрішніх факторів. РЕАКЦІЯ відповідь організму або окремих його структур на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища. Р. активації – зміна повільного, високоамплітудного ритму ЕЕГ (характерного для сну) на швидкий, низькоамплітудний ритм (характерний для неспання) при подразненні ретикулярного утворення стовбура мозку; р. алергічна – прояв підвищеної чутливості до впливів чужорідних речовин; р. анафілактична – алергічна р. на повторне введення чужорідних речовин; р. антиген-антитіло – специфічне зв'язування антигену з відповідним антитілом, внаслідок чого утворюється імунний комплекс; р. вестибуловегетативна – зміна артеріального тиску, частоти пульсу, дихання, потовиділення, температури тіла, секреції слини, що виникає при подразненні рецепторів лабіринту; р. вестибулярна – р. організму у відповідь на адекватні (інерційно-гравітаційні сили) і неадекватні (температуру, електричний струм тощо) подразнення вестибулярного апарату; р. депресорна – p. організму, спрямована на зниження артеріального тиску; р. ідеомоторна – підвищення тонусу або слабке скорочення м'язів, яке виникає у людини при уявленні про рух; р. ізогемаглютинації – р. визначення груп крові за стандартними сироватками; р. клиностатична – зменшення частоти скорочень серця і зниження артеріального тиску після переходу з вертикального в горизонтальне положення; р. крові активна – p., що визначається концентрацією в крові водневих (Н+) та гідроксильних (ОН-) іонів. Характеризується водневим показником (рН); р. напруження – комплекс пристосувальних р. організму, спрямованих на мобілізацію його ресурсів; р. підсвідома – р., яка відбувається внаслідок активації невеликої кількості нейронів ЦНС; р. подвійної ізогемоаглютинації – р. визначення груп крові за стандартними еритроцитами; р. порогова – р. збудливої тканини на дію порогового подразника; р. пресорна – p., яка виявляється підвищенням артеріального тиску; р. пристосувальна – р. організму на подразнення, що забезпечує урівноваження його з навколишнім середовищем і спрямована на збереження оптимального рівня життєвих процесів; p. свідома – реакція, що відбувається внаслідок активації всіх нейронів ЦНС; р. смакова – p., спрямована на аналіз харчових речовин; р. субсенсорна – р. на подразник, інтенсивність якого лежить нижче від порога відчуття. Термін ввів Г. В. Гершуні; р. фотохімічна – хімічна p., яка відбувається в сітківці ока під впливом світла. РЕАНІМАЦІЯ – відновлення життєдіяльності вмираючого організму шляхом відповідних дій, спрямованих у першу чергу на відновлення кровообігу, дихання та діяльності вищих відділів ЦНС. РЕВЕРБЕРАЦІЯ ЗБУДЖЕННЯ – тривала циркуляція імпульсів збудження між різними структурами ЦНС. РЕВЕРСІЯ МЕМБРАННОГО ПОТЕНЦІАЛУ – виникнення під час збудження потенціалу протилежного знака відносно стану спокою: внутрішня поверхня клітини стає позитивною стосовно зовнішньої негативної. РЕГУЛЯЦІЯ – сукупність процесів, спрямованих на забезпечення необхідних режимів функціонування біологічної системи і на досягнення певної мети. Р. за відхиленням – автоматична зміна функціонування біологічного об'єкта, у якого сигналом для діяльності апаратів регуляції є відхилення; р. за збуренням – автоматична зміна функціонування біологічного об'єкта, у якого діяльність регуляції викликається сигналом регульованого параметра. р. вестибулярна – р. організму у відповідь на адекватні (інерційно-гравітаційні сили) і неадекватні (температуру, електричний струм тощо) подразнення вестибулярного апарата; р. гормональна – p., що здійснюється гормонами; р. гуморальна – p., що здійснюється через рідинні середовища організму, в яких містяться біологічно активині речовини; р. нейрогуморальна – p., що здійснюється за участю нервової системи і гуморальних факторів (метаболітів, гормонів, медіаторів тощо), які передаються кров'ю, лімфою, тканинною рідиною; р. нервова – сукупність реакцій ЦНС, спрямованих на забезпечення оптимального рівня життєдіяльності, підтримання гомеостазу й адекватної взаємодії організму з навколишнім середовищем; р. умовнорефлекторна – p., що забезпечується умовними рефлексами. РЕГУРГІТАЦІЯ – переміщення вмісту будь-якого порожнинного органа в напрямку, протилежному до фізіологічного. РЕЗЕРВ ДИХАННЯ – різниця між максимальною вентиляцією легенів та хвилинним об'ємом дихання. РЕЗЕРВ КРОВІ ОСНОВНИЙ (ЛУЖНИЙ) – показник буферної системи крові – об'єм вуглекислого газу в 1000 мл крові за умови, що парціальний тиск вуглекислого газу над кров'ю становить 5,2 кПа (40мм рт. ст.); у нормі дорівнює 520-570 мл. РЕЗИСТЕНТНІСТЬ – стійкість до дії різних пошкоджуючих факторів. Р. еритроцитів осмотична – здатність еритроцитів витримувати без пошкодження зниження осмотичного тиску; р. осмотична еритроцитів максимальна – осмотичний тиск, при якому виникає повний гемоліз всіх еритроцитів, що визначається за концентрацією NaCl; в нормі 0,34 %; р. о. еритроцитів мінімальна – осмотичний тиск, при якому починається гемоліз еритроцитів, що визначається за концентрацією NaCl; в нормі 0,52 %; р. організму – стійкість організму до дії різних пошкоджуючих факторів, що реалізується на основі загальнобіологічного принципу гомеостазу; р. капілярів – здатність стінок капілярів, що зазнають механічного впливу, зберігати цілісність. РЕЗУС-АНТИТІЛА – антитіла, спрямовані проти одного з ізоантигенів резус-фактора або їх комбінації. РЕЗУС-НЕСУМІСНІСТЬ – наявність у донора і реципієнта або у вагітної жінки і плода антигенних відмінностей за резус-фактором. РЕЗУС-ФАКТОР – аглютиноген, який міститься в еритроцитах більшості людей (85%). РЕКАЛЬЦИФІКАЦІЯ ПЛАЗМИ – метод дослідження здатності крові згортатися визначенням часу згортання цитратної плазми після додавання розчину кальцію хлориду. РЕЛАКСАЦІЯ – 1) розслаблення скелетної мускулатури; 2) зняття психічного напруження. Р. рецептивна – активне рефлекторне розслаблення шлунка під час ковтання і подразнення стравоходу їжею. РЕЛАКСИН-ГОРМОН – гормон жовтого тіла та плаценти, який розширює симфіз лобкових кісток, сприяє нормальному перебігу пологів. РЕНІН – фермент юкстагломерулярного комплексу нирок, що перетворює ангіотензиноген плазми крові на ангіотензин, який підвищує артеріальний тиск. РЕНТГЕНОКІМОГРАФІЯ – метод реєстрації переміщень обмежених ділянок контура того чи іншого органа за допомогою рентгенівських променів. РЕНТГЕНОФАЗОКАРДІОГРАФІЯ – рентгенографія серця в різні фази серцевого циклу. РЕОБАЗА – мінімальна сила постійного електричного струму, здатна при необмеженій тривалій дії викликати збудження нерва або м'яза. РЕОГРАФІЯ – метод дослідження пульсових коливань кровонаповнення судин, органів і тканин шляхом графічної реєстрації змін повного опору тканин до проходження струму високої частоти, слабкого за силою та напругою. Р. інтегральна – сумарна оцінка кровонаповнення судин органів і тканин за допомогою реографічного методу; р. поперечна – р. кінцівки, при якій електроди розміщені на одному рівні відносно її поздовжньої осі; використовується для оцінки функцій кровоносних судин певної частини кінцівки; р. поздовжня – р. кінцівки, при якій електроди розміщені по її поздовжній осі; використовується для оцінки функцій кровоносних судин всієї кінцівки. РЕОКАРДІОГРАФІЯ – метод оцінки серцевої діяльності та хвилинного об'єму серця реографічним методом. РЕОКОРТИКОГРАФІЯ – різновидність реоенцефалографії, коли електроди накладають на поверхню кори півкуль великого мозку. РЕОПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – різновид плетизмографії, коли реєстрацію змін електричного імпедансу здійснюють за допомогою струмів високої частоти. РЕОПУЛЬМОНОГРАФІЯ – метод кількісної оцінки величини крово- та повітронаповнення певних ділянок легенів та змін цих показників у процесі дихання. РЕОСУБКОРТИКОГРАФІЯ – різновидність енцефалографії, коли електроди вводять у підкіркові структури головного мозку. РЕОЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ – дослідження мозкового кровообігу реографічним методом. РЕПОЛЯРИЗАЦІЯ – відновлення вихідної різниці потенціалів між зовнішньою поверхнею мембрани і протоплазмою клітини, виникає після деполяризації. РЕСПІРАЦІЯ – періодичність зовнішнього дихання; термін вживається також для позначення тканинного дихання. РЕТЕНЦІЯ – компонент пам'яті: збереження набутої інформації. Р. азоту – затримка азоту білка в організмі за умови позитивного азотистого балансу. РЕТИКУЛОЦИТ – еритроцит , який має базофільну сітку. РЕТИКУЛУМ САРКОПЛАЗМАТИЧНИЙ – система трубочок і цистерн волокна посмугованого м'яза, де зберігаються іони кальцію. РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ – сітчасте утворення, розміщене вздовж мозку, яке здійснює активацію кори великих півкуль, має низхідний вплив на спинний мозок РЕТИНАЛЬ – форма ретинолу, яка відрізняється наявністю альдегідної форми. РЕТИНАЛЬДЕГІД – форма ретинолу, що в сполученні з білком опсином утворює родопсин (зоровий пурпур). РЕТИНОЛ (вітамін А) – жиророзчинний вітамін, який утворюється в організмі людини з каротину, що надходить з їжею. РЕТРАКЦІЯ – зменшення об'ємів клітин, тканин або іншого морфологічного утворення (напр., кров'яного згустка) за рахунок скорочення деяких елементів його структури. Р. згустка – скорочення (стягування) згустка крові або плазми, яке супроводжується виділенням сироватки (завершальний етап формування тромбу). РЕФЛЕКС – реакція організму на подразнення, яка відбувається за участю ЦНС; за допомогою рефлексу організм швидко й цілеспрямовано реагує на зміни внутрішнього і зовнішнього середовища. р. анальний – рефлекс на подразнення шкіри поблизу заднього проходу, викликає скорочення зовнішнього сфінктера прямої кишки; р. антагоністичні – р., один з яких гальмує інший; р. ахіллів – сухожильний р., при якому підошовне згинання стопи викликається ударом молоточка в ділянці ахіллового сухожилка; р. Бабінського – повільне тонічне розгинання великого пальця стопи, що виникає при інтенсивному штриховому подразненні шкіри підошви; рефлекс фізіологічний у дітей до 2-2,5 року; р. безумовний – відносно сталі стереотипні природжені реакції організму на вплив зовнішнього або внутрішнього середовища; відбуваються за участю ЦНС і не потребують для свого виникнення спеціальних умов; р. вазовазальний – р . з інтерорецепторів одних судин на тонус інших; р. вегетативний – р., який регулює діяльність внутрішніх органів та здійснює адаптаційно-трофічний вплив на різні функції соматичної нервової системи; р. в. вісцеровісцеральний – в. р., при якому подразнення рецепторів одного внутрішнього органа впливає на діяльність іншого; р. в. вісцеродермальний – в. р., при якому подразнення рецепторів внутрішнього органа викликають зміни на обмежених ділянках шкіри (напр., зміна чутливості); р. в. дермовісцеральний – в. р., при якому подразнення певної ділянки шкіри викликає зміну діяльності відповідного внутрішнього органа; р. вестибулярний – p., який виникає при зміні положення тіла в просторі; р. випрямний – вестибулярний p., який забезпечує повернення тіла з неприродного стану в нормальний; здійснюється центрами середнього мозку; р. внутрішньосерцеві – р., що виникають за участю внутрішньосерцевої нервової системи (напр., при розтягуванні правого передсердя ізольованого серця змінюється функція гемодинамічпо роз'єднаного з ним лівого шлуночка); р. гастроентеральний – виникнення або посилення скорочень тонкої кишки у відповідь на подразнення шлунка; р. Герінга – уповільнення пульсу під час затримки дихання на стадії глибокого вдиху; р. Герінга-Брейера – група рефлекторних реакцій, які сприяють зміні фаз дихального циклу, регулюють глибину і частоту дихання залежно від ступеня повітронаповнення легенів; р. Гольца – зменшення кількості серцевих скорочень (іноді припинення роботи серця) при подразненні інтерорецепторів черевної порожнини (напр., при постукуванні по стінці живота); р. глотковий – скорочення м'язів глотки і гортані при подразненні рецепторів глотки і кореня язика; р. депресорний – р. серцево-судинної системи, спрямований на зниження артеріального тиску; р. дихальні – реакція організму на зміни зовнішнього або внутрішнього середовища, яка впливає на характер зовнішнього дихання; р. д. захисні – рефлекторні зміни зовнішнього дихання, які запобігають або зменшують потрапляння в дихальні шляхи подразливих та пошкоджуючих речовин; р. д. оборонні – рефлекторні зміни дихальних рухів, спрямованих на виведення з дихальних шляхів екзогенних або ендогенних подразників; р. дихально-серцевий – зниження частоти серцевих скорочень у кінці видиху; р. замикальний пілоричний – закриття пілоричного сфінктера шлунка під впливом кислого вмісту, який надходить у дванадцятипалу кишку; р. захисний – загальна назва рефлексів, які виникають у відповідь на дію надмірного подразника і спрямовані на його усунення; р. дуги аорти – депресорний р. підвищення тиску в ділянці дуги аорти, що спричиняє розширення судин, уповільнення та ослаблення серцевої діяльності; виникає зниження артеріального тиску крові; р. зіничний – зміна діаметра зіниць (або однієї зіниці) залежно від освітлення; р. інтероцептивний – p., що виникає при подразненні інтерорецепторів; р. ковтальний – p., що виникає при подразненні рецепторів слизової оболонки глотки та кореня язика; р. колінний – подразнення сухожилка чотириголового м'яза нижче надколінка, яке викликає розгинання нижньої кінцівки в колінному суглобі; р. кремастерний – підтягнення яєчка при подразненні верхньо-внутрішньої поверхні стегна; р. лабіринтний – виникнення ністагму при уповільненні чи прискоренні обертання тіла людини; р. ланцюговий – безумовний р. який складається з великої кількості простих рефлексів, закінчення кожного з яких є сигналом для появи наступного; р. ліктьовий згинальний – згинання передпліччя під час постукування в ділянці сухожилка двоголового м'яза плеча; р. ноцицептивний – комплекс соматичних і вегетативних рефлексів, які виникають при больових подразненнях; р. окосерцевий (р.Даніні-Ашнера) – короткочасне уповільнення пульсу та зниження артеріального тиску при натисканні на очні яблука; р. орієнтувальний – р. на новизну, до якого входять рухові та вегетативні компоненти, а також активізація ЦНС; р. підошовний – слабке подразнення підошви викликає згинання пальців і стопи; р. порожнистих вен – пресорний pефлекс: підвищення тиску в отворах порожнистих вен та правому передсерді, що викликає посилення та почастішання серцевих скорочень; жүктеу/скачать 0.82 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|