А аберація – відхилення будови чи функції від норми. А. ока сферична
ПІСЛЯДІЯ – зміни функціонального стану організму, органа чи тканини, які тривають після припинення дії фактору, що викликав ці зміни. ПІТ –
жүктеу/скачать 0.82 Mb.
|
ПІСЛЯДІЯ – зміни функціонального стану організму, органа чи тканини, які тривають після припинення дії фактору, що викликав ці зміни. ПІТ – секрет потових залоз, безколірна, солона на смак рідина, містить натрію хлорид, сечовину, холін тощо. ПЛАЗМА КРОВІ – рідка частина крові, яка залишається після виділення із крові її клітин. ПЛАЗМОФОРЕЗ – отримання плазми крові з поверненням клітин крові в кровоносне русло. ПЛАЗМОЛІЗ – 1) ущільнення живої клітини , яке відбувається в результаті надмірної втрати води клітиною при зануренні її в гіпертонічний розчин; 2) розрідження плазми під впливом протеолітичних ферментів. ПЛАСТИЧНІСТЬ – властивість клітин, тканин або органів змінювати певною мірою власні життєві процеси. П. нейронів – зміни в нейронах, тривалість яких значно перевершує час передачі інформації; п. нервових центрів – здатність нервових центрів під впливом тривалих зовнішніх подразнень змінювати свою функціональну діяльність і функцію інших центрів. ПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – реєстрація змін об'єму тіла або його частин, пов'язаних із змінами кровонаповнення судин. П. венозно-оклюзійна – п. після припинення венозного відтоку крові; п. ємнісна – п., що ґрунтується на реєстрації змін ємності конденсатора, між пластинами якого вміщена досліджувана частина тіла; п. імпедансна – п., що ґрунтується на реєстрації змін імпедансу (сумарного ємнісного опору) частини тіла; п. механічна – п., яка здійснюється за допомогою гідравлічної або пневматичної системи передачі змін об'єму органа на реєструвальний прилад. ПЛЕТОРА – збільшення об'єму циркулюючої крові в організмі. ПЛІД – зародок людини від 8 тижнів внутрішньоутробного періоду розвитку до початку пологів. ПЛЯМА СЛІПА – місце виходу зорового нерва з сітківки ока, в якому немає світлочутливих елементів. ПНЕВМОГРАФІЯ – метод реєстрації дихання за зміною об'єму грудної клітки або живота. ПНЕВМОКАРДІОГРАФІЯ – реєстрація змін тиску повітря в повітроносних шляхах, які виникають внаслідок дії серця. ПНЕВМОТАХОГРАФІЯ – реєстрація об'ємної швидкості потоку вдихнутого та видихнутого повітря протягом дихального циклу. ПОВЕДІНКА – сукупність дій, які виконуються людиною або твариною в процесі взаємодії з навколишнім середовищем. ПОВІТРЯ (атмосферне) – суміш газів, що утворюють атмосферу Землі, містить кисню – 20,93%; вуглекислого газу – 0,03; азоту – 79,04 %. П. вдихуване – п., яке надходить до легенів під час вдиху, має склад атмосферного повітря; п. видихуване – сумішгазів, утворена в легенях внаслідок газообміну між альвеолярним повітрям та кров'ю малого кола кровообігу; в умовах основного обміну містить кисню близько 16%, вуглекислого газу – 4-5%. ПОДРАЗЛИВІСТЬ – властивість живої тканини змінювати свою життєдіяльність під впливом змін зовнішнього або внутрішнього середовища. ПОДРАЗНЕННЯ – дія факторів зовнішнього або внутрішнього середовища (подразників) на клітину, тканину чи організм у цілому. П. адекватне – п., до якого жива тканина найбільш чутлива і спеціалізована; п. дискретне – п., яке повторюється з певною частотою; п. індискретне – п., яке здійснюється безперервно протягом якогось періоду часу; п. зумовлювальне – п., яке призводить до змін функціонального стану тканин, що визначається наступними тестуючими подразненнями; п. непряме – п. збудливих тканин через нерв, що їх іннервує; п. пряме – п., яке безпосередньо діє на живу тканину; п. тестувальне – п., яке сприяє визначенню змін функціонального стану, що викликані попереднім (кондиціювальним) подразненням; п. тригерне – п. в ритмі потенціалів мозку. ПОДРАЗНИК – фактор зовнішнього або внутрішнього середовища, що змінює стан збудливих структур. П. адекватний – п., який діє на збудливі системи в природних умовах, до дії якого вони найбільш чутливі та спеціалізовані; п. безумовний – п., який викликає безумовний рефлекс; п. больовий – п., який викликає відчуття болю; п. індиферентний – п., до якого жива тканина або організм байдужі; п. максимальний – п., який викликає максимальну відповідну реакцію збудливої тканини; п. надпороговий – п., величина якого перевищує порогову величину подразника; п. неадекватний – п., який діє на збудливу тканину, спеціально не пристосовану для його сприйняття, і не трапляється в природних умовах; п. оптимальний – п., величина якого достатня для виникнення максимальної відповідної реакції збудливої тканини; п. патогенний – п., який викликає пошкодження збудливих структур або порушення функції органів чи систем організму; п. підпороговий – п., величина якого нижча за порогову і тому не викликає відповідної реакції; п. пороговий – мінімальна сила подразника, яка здатна викликати специфічну відповідну реакцію збудливої структури в межах даного методу та умов; п. умовний – п., який викликає умовний рефлекс; п. у. негативний – умовний п., який не підкріплюється безумовним рефлексом; п. у. позитивний – умовний п., який підкріплюється безумовним рефлексом; п. надзвичайний – п., дія якого викликає мобілізацію захисно-пристосувальних реакцій організму, але, як правило, не спричинює виникнення хвороби. ПОЗА – фіксоване положення тіла і його окремих частин у просторі в умовах гравітаційного поля Землі. ПОЗАСЕРЦЕВІ НАСОСИ – механізми, які забезпечують рух крові за винятком серця; до них належать грудний, черепний, діафрагмальний насоси, венозні помпи, внутрішньом'язові периферичні "серця", активні скорочення стінок кровоносних судин. ПОЗІХАННЯ – мимовільний дихальний рух, який складається з глибокого повільного вдиху широко відкритим ротом і швидкого енергічного видиху; є ознакою гіпоксії. ПОКАЗНИК БАЗЕТТА – відношення тривалості електричної систоли серця до тривалості серцевого циклу; для чоловіків та дітей – 37 %, для жінок – 39 %. П. Блюмбергера – п. скорочення міокарда, який дорівнює співвідношенню інтервалу між зубцем Q ЕКГ і II тоном записаної синхронно фонокардіограми (до тривалості періоду вигнання, визначеного за сфігмограмою); п. водневий – кількісна характеристика активної реакції середовища, яка дорівнює негативному десятковому логарифму концентрації водневих іонів; рН артеріальної крові дорівнює 7,4; венозної – 7,36; шлункового соку – 1,49-1,8; кишкового соку – 6,0-6,8; тканинної рідини – 7,1-7,2; п. крові кольоровий – відношення рівня гемоглобіну до кількості еритроцитів у 1 мл крові; п. систолічний – п. механічної активності серця, відношення тривалості періоду електромеханічної систоли до тривалості серцевого циклу; п. функціонального стану – система кількісних та якісних ознак, які дають можливість оцінювати функціональний стан організму. ПОКРИТТЯ – процедура поєднання (сполучення), при якій початок дії безумовного подразника випереджає початок дії індиферентного. ПОЛЕГШЕННЯ – збільшення ефективності одного синаптичного збуджувального входу внаслідок активації іншого. ПОЛЕ ЗОРУ – простір, який одночасно сприймається оком при фіксованому погляді і положенні голови. П. нейрона синаптичне – кількість функціонуючих синапсів певного нейрона, яка постійно змінюється; п. потенціалу дії – розподіл величин потенціалу дії по поверхні кори мозку на даний момент часу. ПОЛІГРАФІЯ – метод одночасної реєстрації різних фізіологічних процесів при комплексному обстеженні організму. ПОЛІДИПСІЯ – посилена спрага і зв'язане з нею споживання надмірно великої кількості води. ПОЛІКАРДІОГРАФІЯ – синхронна графічна реєстрація кількох проявів серцевої діяльності. ПОЛІПЕПТИД – високомолекулярна сполука, що являє собою ланцюжок амінокислотних залишків, з'єднаних пептидним зв'язком; відрізняється від білків меншою молекулярною масою. П. панкреатичний – гормон, який виробляється підшлунковою залозою і звільняється під час їди; гальмує функції ендокринної частини підшлункової залози. ПОЛІУРІЯ – збільшене виділення сечі (у дорослої людини понад 1800 мл за 1 добу). ПОЛІФАГІЯ – надмірне споживання їжі. ПОЛІХРОМАТИЧНІ ТАБЛИЦІ РАБКІНА – таблиці для дослідження колірного зору із зображеннями цифр та фігур, які складаються з кіл різного кольору, але однакової колірної насиченості. ПОЛОГИ – фізіологічний процес, який завершує вагітність: вихід з тіла матері зрілого плода й посліду (плаценти та зародкових оболонок). ПОЛЮЦІЯ – мимовільне сім'явипорскування (еякуляція), яке настає у чоловіків без статевого або онаністичного акту. ПОЛЯРНІСТЬ – властива організмам специфічна орієнтація процесів і структур у просторі. ПОМПА ІОННА – транспортна система поверхневої мембрани, що забезпечує нерівномірний розподіл іонів між клітиною і позаклітинним середовищем. П. калієво-натрієва – система перекачування іонів натрію з клітини і іонів калію в клітину проти їхнього електрохімічного градієнта; п. кальцієва – активне "викачування" кальцію після закінчення процесу збудження з міофібрил у саркоплазматичний ретикулум; п. м'язова – комплекс явищ, які сприяють гемодинаміці під час м'язової діяльності. ПОНЯТТЯ – одна з форм мислення, в якій відображаються загальні істотні властивості предметів і явищ об'єктивної дійсності, загальні взаємозв'язки між ними у вигляді цілісної структури ознак. ПОРІГ – найменша (мінімальна) сила подразника, що здатна викликати збудження нервових, м'язових і залозистих тканин; характеризує подразливість збудливих структур. П. абсолютний – мінімальна величина енергії адекватного подразнення, достатня для виникнення збудження; п. виділення – максимальна концентрація у крові фільтрованої в клубочках нирок речовини, коли вона ще не виділяється сечею і забезпечується повна її реабсорбція в канальцях; п. відчуття – мінімальна величина основних параметрів подразника, яка викликає певне відчуття; п. гострої дії – найменша доза або концентрація речовини, яка при одноразовій дії викликає зміни біологічних ознак на рівні цілого організму; п. деполяризації – мінімальне зрушення мембранного потенціалу, необхідне для того, щоб вихідна його величина досягла критичної величини деполяризації; п. диференціальний – мінімальна різниця між двома подразниками, коли вони сприймаються як різні; п. хронічної дії – найменша доза або концентрація речовини, що викликає під час тривалої дії зміни біологічних ознак на рівні цілого організму; п. чутливості до звуку – найменша сила звуку, яка сприймається вухом людини. ПОСИЛЮЮЧИЙ НЕРВ ЗА ПАВЛОВИМ – волокно симпатичного нерва, яке викликає посилення скорочення серця без зміни його частоти. ПОСЛІДОВНИЙ ОБРАЗ – зорове відчуття, яке зберігається протягом деякого, як правило, нетривалого періоду після припинення дії оптичного подразника. ПОТЕНЦІАЛ – різниця зарядів між двома точками живої тканини. П. викликаний – біоелектрична реакція кори великого мозку або підкіркового утворення у відповідь на аферентні короткочасні уривчасті подразнення; п. в. вторинний – п. в., що реєструється переважно в зонах перекриття кіркових закінчень аналізаторів; характеризується подовженим латентним періодом (40-60 мс) та типовим негативно-позитивним або негативно-позитивно-негативним комплексом; п. в. затриманий – п. в., який виникає внаслідок формування тимчасового зв'язку в ситуації, коли підкріплювальний стимул відставлений від сигнального на деякий фіксований інтервал часу; п. в. первинний – п. в., що реєструється в кіркових зонах аналізаторів; характеризується коротким латентним періодом (20 мс) і типовим позитивно-негативно-позитивним комплексом; п. генераторний – локальна градуювальна деполяризація аферентного нейрона, яка виникає під впливом медіатора рецептора; п. дії – 1) швидке зменшення мембранного п. (п. спокою) під час збудження збудливої тканини; 2) різниця потенціалів між збудженою та незбудженою ділянками збудливої тканини; п. дії повільний – п. дії міокардіоцитів, передній фронт та плато яких обумовлені повільним вхідним струмом; п. кінцевої пластинки – збуджувальний постсинаптичний п., що виникає у нервово-м'язовому синапсі під час передачі збудження з нерва на м'яз; п. корнеоретинальний – п. ока під час дії спалаху світла; п. кохлеарний – електричний п. завитка внутрішнього вуха; п. к. мікрофонний – п., що реєструється під час акустичної стимуляції від однієї з драбин завитка або від круглого вікна; п. к. сумаційний – п. к., що має різний знак і латентність залежно від місця реєстрації, пов'язаний з активацією аферентних закінчень; п. мембранний – п. між зовнішньою та внутрішньою поверхнями мембрани або між інтактною і пошкодженою ділянками будь-якої живої тканини у стані її функціонального спокою; п. мініатюрний – п. кінцевої пластинки або постсинаптичної мембрани, який виникає у стані спокою під час спонтанного виділення невеликої кількості медіатора; п. місцевий – місцева деполяризація мембрани, яка не поширюється на сусідні ділянки; п. постійний – п. головного мозку, тривалість якого перевищує 1с, реєструється між поверхнею кори та білою речовиною півкуль великого мозку; п. постсинаптичний – п., який виникає на постсинаптичній мембрані під впливом медіаторів; п. гальмівний – п., що виникає внаслідок гіперполяризації постсинаптичної мембрани; п. збуджуючий – п., що виникає внаслідок деполяризації постсинаптичної мембрани; п. слідів – повільна зміна мембранного потенціалу, що виникає після піка потенціалу дії і обумовлена відновленням процесів у збудливій тканині; п. негативний – тимчасове зниження мембранного потенціалу; п. позитивний – тимчасове підвищення мембранного потенціалу. ПОТЕНЦІАЦІЯ – посилення рефлекторної реакції внаслідок просторової або часової сумації збуджень у ЦНС. П. постекстрасистолічна – збільшення першого постекстрасистолічного скорочення серця порівняно з нормальними скороченнями; п. постсинаптична – посилення рефлекторної реакції під впливом попередніх частих ритмічних подразнень; п. посттетанічна – п., обумовлена часовою сумацією частих ритмічних (тетанізуючих) подразнень. ПОТЕНЦІЮВАННЯ – посилення дії одного біологічного фактору іншим, яке є вагомішим, ніж сумарний роздільний вплив цих факторів. ПОТІК АКСОПЛАЗМАТИЧНИЙ – здатність нервових волокон транспортувати амінокислоти, глюкозу, жирні кислоти, білки тощо як у бік нервового закінчення, так і в протилежний бік. ПОШТОВХ СЕРЦЕВИЙ – поштовх передньої стінки грудної клітки, пов'язаний зі зміною положення, форми та щільності серця на початку кожної систоли. ПРАВИЛО ЕЙНТХОВЕНА – амплітуда зубця ЕКГ у кожному стандартному відведенні дорівнює алгебраїчній сумі відповідних зубців у двох інших стандартних відведеннях. П. середніх навантажень – п., згідно з яким величина роботи за одиницю часу є максимальною при середніх навантаженнях. ПРАВОГРАМА – поєднання високого зубця R на ЕКГ та глибокого зубця S, що перевершує його за амплітудою в 3-му стандартному відведенні ЕКГ. ПРАВОРУКІСТЬ – генетично обумовлене переважне використання при виконанні цілеспрямованих дій правої руки. ПРАКСИС – здатність виконувати ряд завчених рухів у певній послідовності, яка приводить до досягнення поставленої мети. ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ – потенціальна здатність людини протягом певного часу і з певною метою виконувати максимально можливу роботу. ПРЕАДАПТАЦІЯ – виникнення в організмі потенціальних пристосувальних ознак, які можуть мати адаптаційне значення в змінених умовах існування. ПРЕПАРАТ СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВИЙ – п., що складається з серця і легенів, які підлягають штучній перфузії. ПРЕПОТЕНЦІАЛ – повільний локальний процес деполяризації клітинної мембрани, який за певних умов спричинює генерацію потенціалу дії. ПРЕСБІОПІЯ – ослаблення акомодації, характеризується поступовим віддаленням найближчої точки ясного зору, обумовлене віковим зменшенням еластичності кришталика. ПРЕСИНАПТИЧНІ ПУХИРЦІ – вакуолі в пресинаптичному закінченні, які містять медіатор. ПРИНЦИП ДЕЙЛА – принцип медіаторної специфічності, коли всі закінчення одного нейрона виділяють один медіатор. П. загального кінцевого шляху – п., згідно з яким один і той самий рефлекс може бути викликаний різними подразниками, що діють на різні рецептори; п. задоволення Фрейда – одне з положень вчення Фрейда, згідно з яким в основі поведінки людини з раннього дитинства закладено прагнення до досягнення задоволення та уникнення незадоволення; п. реальності Фрейда- положення вчення Фрейда, згідно з яким поведінка людини, спрямована на задоволення її потягів та бажань, коригується потребами навколишнього реального світу. ПРОБА – спеціальне дослідження реакції організму або окремих його систем та органів на певні зміни внутрішнього чи зовнішнього середовища. П. Бабкіна – метод вивчення шлункової секреції за допомогою подвійного зонда; в перший день виділення соку стимулюється інсуліном, на другий – гістаміном; п. Барані вказівна – метод дослідження функції вестибулярного аналізатора; п. Барані калорична – метод визначення функціонального стану рецепторного апарату півколових каналів, що грунтується на виникненні у піддослідного горизонтально-ротарного ністагму після вливання у вухо холодної або гарячої води; п. Барані обертальна – метод визначення функціонального стану вестибулярного аналізатора, що грунтується на оцінці тривалості ністагму, який з'являється у піддослідного після обертання його в спеціальному кріслі протягом 20 с; п. біологічна – триразове переливання невеликих порцій крові з інтервалом 5 хв; за відсутності реакції переливається решта крові; використовується при переливанні навіть одногрупової крові; п. вказівна – один із методів вивчення координації рухів верхніх кінцівок; вказівним пальцем однієї руки треба попасти у вказівний палець другої витягнутої руки піддослідного спочатку з відкритими, а потім із закритими очима; п. водна – п. на визначення кількості та густини виведеної сечі після приймання натщесерце 1500 мл води протягом 30 хв; п. Гесса – метод визначення проникності судинної стінки, основою якого є геморагія в місці підшкірної ін'єкції ізотонічного розчину натрію хлориду; п. гіпервентиляційна – метод вивчення зовнішнього дихання, який базується на довільному посиленні і прискоренні дихальних рухів з визначенням показника максимальної вентиляції легенів; п. гістамінова – метод вивчення секреторної функції шлунка, який базується на властивості гістаміну збуджувати шлункову секрецію; п. депресорна – вивчення динаміки зниження артеріального тиску під впливом будь-яких зовнішніх факторів; п. дихальні – загальна назва діагностичних проб, які грунтуються на штучній зміні зовнішнього дихання, наприклад, гіпервентиляційна проба; п. дихально-навантажувальна Беркіта – п., яка складається з проби Штанге, хвилинного відпочинку, 20 присідань за 30 с, знову хвилинного відпочинку і повторної проби Штанге; п. жувальна – функціональна п. для оцінки ефективності жувального апарату, при якій обстежуваний розжовує 5 г мигдалю протягом 30 с. В нормі увесь пережований мигдаль проходить через сито з діаметром отворів 2,4 мм; п. із затримкою дихання – метод дослідження функції зовнішнього дихання шляхом визначення максимальної тривалості довільної затримки дихання; п. із затримкою дихання Сабразе-Генчі – визначення максимальної довільної затримки дихання на видиху; в нормі у чоловіків – 30-40 с, у жінок – 20-30с; п. із затримкою дихання Штанге – визначення максимальної довільної затримки дихання на-вдиху; в нормі у чоловіків – 45-60 с, у жінок – 30-45 с; п. Зимницького – визначення кількості та густини сечі за кожні 3 год протягом 1 доби у обстежуваного, який перебуває в умовах звичайного питного режиму; п. клиностатична – вивчення серцевої діяльності та артеріального тиску після зміни положення з вертикального на горизонтальне; п. концентраційна – визначення кількості та густини виведеної сечі протягом 24 год за умови відсутності споживання води; п. Лендіса – метод визначення проникності капілярів, який грунтується на порівнянні показників гематокриту при початковому тиску в капілярах і після його штучного підвищення на 5,32 кПа (40 мм рт. ст.) протягом 30 хв за допомогою повітряної манжети. п. Мюллера – п., яка полягає у спробі після глибокого видиху зробити вдих із закритими ніздрями та голосовою щілиною; спричинює зниження внутрішньогрудного тиску; п. обертальна – один з методів дослідження вестибулярного апарату; п. ортоклиностатична – модифікація ортостатичної проби, при якій обстежуваний з вертикального положення знову переходить у горизонтальне; п. цитостатична – дослідження серцевої діяльності і артеріального тиску після переходу з горизонтального положення у вертикальне; п. Тиффно – відношення форсованої життєвої ємності легенів до життєвої ємності або відношення кількості видиху; п. функціональна – спеціальний вид дослідження реакцій організму людини в цілому або окремих його систем та органів на певне навантаження. ПРОБНИЙ СНІДАНОК – харчова або хімічна речовина, яка збуджує виділення шлункового соку; використовується для дослідження секреторної функції шлунка. ПРОВЕДЕННЯ ЗБУДЖЕННЯ – процес поширення збудження в нервовій та м'язовій тканині. П. антидромне – п. через аксон в напрямку до тіла нейрона, тобто в протиприродному напрямку; п. бездекрементне – п. без істотних змін амплітуди потенціалу дії; п. декрементне – п., яке супроводжується зменшенням збудження; п. ортоградне – п., через міокард у напрямку від синусного вузла до міокарда шлуночків; п. ортодромне – п. через аксон в напрямку від тіла нейрона, тобто в природному напрямку; жүктеу/скачать 0.82 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|