А аберація – відхилення будови чи функції від норми. А. ока сферична
жүктеу/скачать 0.82 Mb.
|
р. поступальний – статичний вестибулярний p., який забезпечує підтримку положення в просторі всього тіла або окремих його частин, замикається в довгастому мозку; р. рогівковий – змикання повік під час легкого дотику до рогівки ока; р. руховий – р., функціональну основу якого становлять рецептори шкіри і пропріорецептори, нейрони ЦНС на всіх її рівнях, скелетна мускулатура; р. саморегуляції дихання – подразнення рецепторів легенів під час вдиху викликає гальмування вдиху, під час різкого видиху виникає стимуляція вдиху; р. свободи – природжена реакція на обмеження рухової активності; р. синокаротидний – депресорний р. підвищення тиску в каротидному синусі викликає уповільнення та ослаблення діяльності серця і зниження тонусу судин; р. соматичний – р. за участю соматичної нервової системи, що проявляється зміною тонусу скелетних м'язів або їх скороченням; р. спинальні – р. які відбуваються за участю спинного мозку; р. статевий – група p., зв'язаних з фізіологією відтворення, у тому числі і батьківські (вигодовування, виховання тощо); р. статичний – вестибулярний p., що виникає при змінах положення тіла, замикається в довгастому і середньому мозку; р. статокінетичний – вестибулярний p., що виникає при переміщенні тіла в просторі, здійснюється за участю центрів середнього мозку; р. с. прямолінійний – нахил голови та згинання нижніх кінцівок під час прямолінійного прискорення; р. сумаційний – посилення збудження у нервовому центрі після повторного подразнення або подразнення іншого центра, спостерігається на ранніх етапах утворення умовного рефлексу; р. сухожильний – p., обумовлений подразненням пропріорецепторів у пасивно розтягнутому м'язі; р. тонічний – p ., який забезпечує збереження положення тіла у просторі, взаємне розміщення його частин, рівновагу постановки тулуба, кінцівок і очей з положенням голови; р. Тюрка – згинання задньої кінцівки тварини при хімічному або механічному подразненні її шкіри; р. умовний – закономірно набута індивідуальна реакція організму на раніше індиферентний подразник; формується у людини та вищих тварин за обов'язковою участю кори великого мозку на базі безумовного рефлексу; р. у. другого порядку – утворюється на основі сполучення індиферентного подразника з умовним, що викликав до цього стійкий умовний рефлекс першого порядку; р. у. вищого порядку – утворюється на базі іншого умовного рефлексу; р. у. гетеродинамічний – інструментальний умовний рефлекс, при якому рухова реакція спеціально вироблена і відрізняється від реакції на безумовний подразник; р. у. запізнений – варіант наявного умовного рефлексу з тривалим періодом ізольованої дії умовного подразника; р. у. інструментальний – умовний рефлекс у вигляді серії спеціальних рухів; р. у. імітаційний – відтворювання однією твариною окремих дій чи поведінки іншої тварини; р. у. класичний – рефлекс, який утворюється при сполученні двох подразників (індиферентного та безумовного); р. у. коротковідставлений – умовний рефлекс, при утворенні якого підкріплення приєднується через 5-30 с після початку дії сигнального (умовного) подразника; р. у. на період часу – р., для якого умовним подразником є певний проміжок часу; р. у. натуральний – у. р. на подразник, який є природним подразником безумовного рефлексу (напр., виділення слини на вигляд їжі); р. у. наявний – умовний рефлекс, при якому підкріплення використовується під час дії умовного подразника; р. у. негативний – умовний рефлекс на поєднання індиферентного подразника з одним із видів внутрішнього гальмування; р. у. сенсорно-сенсорний – особливий вид класичного р. у., який утворюється при сполученні двох індиферентних екстероцептивних подразників; р. у. ситуаційний – рефлекс на обставини досліду; р. у. слідовий – рефлекс, при якому підкріплення діє через деякий час після припинення умовного подразнення; р. Чермака – уповільнення пульсу на 8-10 ударів за 1 хвилину при настисненні на сонну артерію; р. чотиригорбиковий – відповідь організму на дію несподіваного подразника; р. шкірно-гальванічний – зміна потенціалу та електричного опору шкіри при подразненнях, що викликають емоційне збудження. РЕФЛЕКСОМЕТРІЯ – вимірювання сили та швидкості рефлекторних реакцій. РЕФЛЕКТОРНИЙ – який стосується рефлексу. Р-на віддача – рефлекс, викликаний збудженням рецепторів розслабленого чи розтягнутого м'яза; рефлекторна дуга – сукупність елементів, необхідних для здійснення рефлексу; р-на д. двонейронна – дуга, яка складається з двох нейронів (аферентного та еферентного) і одного центрального синапсу; р-на д. багатонейронна – дуга, яка складається з кількох нейронів (аферентного, одного чи кількох вставних та еферентного) і більше ніж одного центрального синапсу; р-не кільце – шлях, яким проходять первинні імпульси від рецептора через центр до виконавчого органа і від нього в зворотному напрямку вторинні аферентні імпульси – до центру; р-ний акт – поодинока рефлекторна дія; реакція м'яза, органа або всього організму, викликана рефлексом; р-ний а. простий – реакція, яка виникає внаслідок певного рефлексу (напр., відсмикування руки); р-ний а. складний – комбінація, набір дій, які виникають внаслідок кількох рефлексів (напр., погодженості рухів рук та ніг під час ходіння). РЕФЛЮКС – пасивне переміщення вмісту порожнистих органів у зворотному напрямку. РЕФРАКТЕРНІСТЬ – короткочасна повна або часткова втрата збудливості тканини під час збудження і відразу ж після нього. Р. абсолютна – короткочасна втрата збудливості під час збудження, коли повторні подразнення навіть високої інтенсивності не викликають повторного збудження; р. відносна – короткочасне зниження збудливості після збудження, коли, для того щоб викликати нове збудження, подразнення має бути більше від порогового. РЕФРАКЦІЯ – заломлення світлових променів. Р. ока – заломлювальна сила оптичної системи ока, виражена в діоптріях. РЕЦЕПТОРИ – високоспеціалізовані утворення, здатні сприймати і трансформувати енергію подразнення у нервовий імпульс. Р. вторинночутливі – група клітин епітеліальної природи, спеціалізованих для виконання функції рецепторів (напр., рецептори слуху, зору, смаку тощо); р. дистантні – p., що реагують на подразнення, джерело яких віддалене (напр., зорові, слухові тощо) від організму; р. контактні – р., які сприймають подразнення за умов його контакту з рецептором; р. мономодальні – p., адекватним стимулом яких є тільки один будь-який подразник; р. нюхові – рецептори, закладені в слизовій оболонці носа, належать до розряду контактних і збуджуються під час безпосереднього впливу на них різних хімічних подразників; р. опіатні – специфічні структури мембран клітин головного мозку, чутливі до наркотичних речовин; р. первинночутливі – p., які сприймають подразнення безпосередньо закінченням аферентного нерва (напр., нервово-м'язові веретена); р. полімодальні – р., які сприймають кілька різних видів адекватних подразників; р. розтягнення – механорецептори, які сприймають розтягнення м'яза або сухожилка. РЕЦЕПЦІЯ – процес трансформації (перетворення) енергії подразника на енергію нервового імпульсу. РЕЦИПІЄНТ - суб'єкт, якому вливають донорську кров або роблять трансплантацію органа. РЕЦИПРОКНА ІННЕРВАЦІЯ – іннервація взаємозв'язаних груп скелетних м'язів, при якій скорочення однієї групи супроводжується розслабленням іншої. РЕЦИПРОКНІСТЬ – співвідношення між збудливими структурами, при якому збудження одних структур викликає гальмування інших і навпаки. РЕЧОВИНА – вид матерії, сукупність дискретних (переривчастих) утворень (атоми, молекули, все те, що з них побудовано). Р. Р – поліпептид, який розширює судини, посилює моторику кишок, слиновиділення; пригнічує виділення інсуліну і всмоктування натрію, виконує роль медіатора больової чутливості; р. адренолітичні – речовини, які мають здатність блокувати (або послабляти) ефекти, що викликає адреналін. Розрізняють альфа- і бета-адреноблокатори. р. адреноміметичні – речовини, схожі за своєю дією з адреналіном чи норадреналіном. Розрізняють альфа- і бета-адреноміметики; р. безпорогові – речовини, які повністю не реабсорбуються в канальцях нирок і виділяються з сечею навіть при досить невеликих концентраціях їх у крові (інулін, креатин тощо); р. біологічно активні – органічні сполуки (вітаміни, гормони, стимулятори росту тощо), що утворюються клітинами ендокринних залоз та іншими клітинами, потрапляють у малих концентраціях у кров і регулюють фізіологічні функції та обмін речовин в організмі; р. гангліонарні – р., які впливають переважно на синаптичну передачу імпульсів у вегетативних гангліях; р. курареподібні – p., які блокують нервово-м'язову передачу і викликають розслаблення скелетної мускулатури; р. к. деполяризуючі – p., які викликають стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани шляхом взаємодії з Н-холінорецепторами скелетних м'язів; р. к. недеполяризуючі – p., які викликають зниження чутливості до ацетилхоліну Н-холінорецспторів скелетних м'язів; р. порогові - p., які повністю реабсорбуються в канальцях нирок, якщо їхня концентрація в крові нижча від порога виведення (напр., глюкоза); р. радіоактивні – речовини, до складу яких входять один або кілька атомів радіоактивних елементів; р. радіоміметичні – сполуки, які при введенні їх в організм зумовлюють його реакцію, що нагадує радіаційний ефект; р радіозахисні – р., введення яких в організм підвищує радіостійкість організму ; р. симпатолітичні – сполуки, що мають здатність усувати ефекти, які викликаються подразненнями симпатичних нервів; р. симпатоміметичні – речовини, які відтворюють ефекти подразнення симпатичних нервів; р. харчові – органічні та неорганічні речовини, які входять до складу харчових продуктів (напр., білки); р. холіноблокуючі – p., які блокують периферичні та центральні холінорецептори до дії ацетилхоліну без порушення процесу його утворення та виділення; р. холіноміметиці – р., які викликають дію, характерну для збудження холінорецепторів. РИБОФЛАВІН – водорозчинний вітамін, що міститься в зернобобових продуктах, овочах і продуктах тваринного походження; нестача спричинює пошкодження шкіри, порушення зору. РИГІДНІСТЬ – заціпенілість, викликана напруженням м'язів. Р. децеребраційна – підвищення тонусу м'язів розгиначів тулуба та кінцівок, обумовлене повним порушенням зв'язку червоного ядра з вестибулярними ядрами; р. воскоподібна – тривале збереження тулубом і кінцівками людини наданого положення; прояв екстрапірамідної ригідності; р. екстрапірамідна – підвищення м'язового тонусу, однаково вираженого у всіх фазах активних та пасивних рухів, обумовлене пошкодженням екстрапірамідної системи. РИТМ – рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних, рухових тощо). Р. біологічний – циклічні коливання інтенсивності й характеру біологічних процесів і явищ; розрізняють добові (циркадні), місячні та інші ритми; p. електроенцефалографічний (ЕЕГ) – серія однотипних хвиль під час реєстрації електричної активності головного мозку; розрізняють альфа-, бета-, дельта-, тета-, сигма- та інші ритми ЕЕГ; р. ЕЕГ альфа – ритмічні коливання біопотенціалів головного мозку з частотою 8-13 Гц і амплітудою 25-50 мкВ; реєструються у стані психічного та фізичного спокою у потиличній і тім'яній ділянках кори півкуль великого мозку; р. ЕЕГ бета – один з основних ритмів ЕЕГ здорової людини з частотою 14-30 коливань за 1 с та амплітудою 15-20 мкВ; відображає активний стан головного мозку; найбільш виражений в центральних і лобних ділянках півкуль великого мозку; р. ЕЕГ дельта – ритм фонової біоелектричної активності головного мозку з частотою 0,5-3,5 коливань за 1 с, амплітудою 250-500 мкВ і більше; реєструється у дітей до 10 років, у дорослих – у стані сну чи наркозу; р. ЕЕГ дихальний – 1) артефакт, пов'язаний з диханням внаслідок зміщення електродів; 2) ритм, що проявляється при погіршенні функціонального стану мозку; 3) результат впливу дихання на рівень синхронізації ЕЕГ; р. ЕЕГ домінуючий – ритм, індекс якого перебільшує індекси інших ритмів на даній ділянці ЕЕГ; р. ЕЕГ роландичний – специфічний періодичний ритм ЕЕГ з частотою 7-11 коливань за 1 с; реєструється тільки у людини в ділянці роландової борозни; р. ЕЕГ сигма – один з видів фонової ЕЕГ, який реєструється в стані природного сну, має частоту 10-16 коливань за 1 с з наростанням амплітуди окремих потенціалів і зменшенням їх у кінці; р. ЕЕГ стрес – ритмічна електрична активність частотою 4-7 коливань за 1 с, яка виникає в корі великого мозку, в лімбічних структурах і в стовбурі мозку при загальній активізації організму; р. секундний – аперіодичні зрушення потенціалів кори великого мозку і підкіркових структур; р. серця – регулярна діяльність серця, яка проявляється циклічними скороченнями і розслабленнями передсердь та шлуночків; р. с. атріовентрикулярний – ритм, при якому гетерогенний водій ритму розміщений в передсердно-шлуночковому вузлі; р. с. ектопічний – р., що виникає при ектопічній автоматії; р. с. ідеовентрикулярний – гетеротопний р. с., при якому водій ритму розміщений у провідній системі шлуночків (ритм серця III порядку); р. с. номотопний – р. с., коли водієм ритму є синусний вузол (ритм серця І порядку); р. с. штучний – ритм серцевих скорочень, обумовлений електричними імпульсами, що надходять від електростимулятора; р. циркадний – біологічний ритм, що характеризує закономірні зміни інтенсивності фізіологічних процесів з інтервалами близько 24 год. РІВЕНЬ АКТИВНОСТІ – ступінь мобілізації діяльності всіх структур організму, необхідний для виконання тієї чи іншої функції або завдання. Р. деполяризації критичний – величина мембранного потенціалу, при досягненні якого виникає потенціал дії; р. замикання рефлекторної дуги – центральна ланка рефлекторної дуги (місце з'єднання аферентних та еферентних нервових волокон рефлекторної дуги); р. здоров'я – ознаки, які характеризують здоров'я даної особи (чи групи осіб). РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИВОЇ МАТЕРІЇ – відносно однорідні біологічні системи, для яких характерний певний тип взаємодії елементів, просторовий і часовий масштаби процесів; розрізняють молекулярний, клітинний рівні, рівні органів, організмів, біологічних угруповань. РІВНОВАГА АЗОТИСТА – рівновага між кількістю азоту, що поступив з їжею, та виділеного з організму. Р. кислотно-основна (лужна) – відносна сталість активної реакції внутрішнього середовища організму, обумовлена спільною дією буферів. РІДИНА АМНІОТИЧНА – p., яка заповнює порожнину навколо зародка; містить білки, жири, глюкозу, гормони, солі, вітаміни, а також продукти життєдіяльності плода, є проміжною зоною між організмом матері і плодом, має значення для підтримки гомеостазу, обміну речовин тощо. Р. внутрішньоклітинна – рідинна фаза основної речовини цитоплазми і ядра клітин; р. кровозамінна – рідина , яка використовується як замінник чи коректор крові; р. міжклітинна – рідина, що заповнює міжклітинні й навколоклітинні простори тканин і органів, разом з кров'ю і лімфою є внутрішнім середовищем організму. РІСТ – один з проявів індивідуального розвитку організму, пов'язаний із збільшенням живої маси. РОБОТА – процес здійснення клітиною, органом або організмом властивих йому функцій; для людини – форма активності, спрямована на доцільну зміну та перетворення навколишнього середовища. Р. динамічна – вид м'язової роботи, що характеризується періодичними скороченнями та розслабленнями скелетних м'язів, які сприяють переміщенню тіла або окремих його частин у просторі, а також виконанню певних дій; р. статична – вид м'язової роботи, яка характеризується безперервним скороченням скелетних м'язів, які сприяють підтримці положення тіла або окремих його частин у просторі; р. розумова – робота щодо сприймання та перероблення інформації; р. фізична – робота, яка потребує нервово-м'язової активності. РОДОПСИН – світлочутливий пігмент фоторецепторів, до складу якого входять білковий компонент опсин та небілковий забарвлений компонент – ретиналь. РОЗВИТОК ОРГАНІЗМІВ – індивідуальні морфологічні, фізіологічні й біохімічні зміни, що відбуваються в організмі від зародження до кінця життя, та подібні зміни в ряді поколінь. Р. фізичний – сукупність морфологічних та функціональних ознак організму, які дозволяють визначати запас його фізичних сил, витривалість і працездатність. РОЗГАЛЬМОВУВАННЯ – тимчасове усунення внутрішнього гальмування в корі великого мозку за рахунок поширення процесу збудження. Термін ввів І. П. Павлов. РОЗМНОЖЕННЯ – властива всім організмам здатність відтворювати собі подібних осіб, що забезпечує безперервність і спадкоємність життя. Р. статеве – p., яке відбувається шляхом злиття жіночої і чоловічої статевих клітин (гамет) з утворенням зиготи, з якої розвивається нова особина. РОЗЧИН – однорідна фізико-хімічна система, в якій одна речовина рівномірно розподілена в іншій. Р. гіпертонічний – р., осмотичний тиск якого перевищує осмотичний тиск крові і тканин організму; р. гіпотонічний – p., осмотичний тиск якого нижчий від осмотичного тиску крові; р. ізотонічний – p., осмотичний тиск та іонний склад якого тотожний осмотичному тиску та іонному складу крові організму; р. ізотонічний – р., осмотичний тиск якого дорівнює осмотичному тиску крові і тканин організму; р. кровозамінний – р., який вживається як замінник крові або для корекції її складу; р. Рінгера – p., який за осмотичним тиском і хімічним складом подібний до плазми крові; містить іони натрію, калію, кальцію хлорид, натрію гідрокарбонат; р. Рінгера-Локка – р. Рінгера, який додатково містить глюкозу; р. Тироде – розчин Рінгера-Локка, насичений додатково киснем; р. фізіологічний – ізотонічний р. натрію хлориду (для людини та вищих тварин – 0,9 %). РУХ – один з проявів життєдіяльності, що обумовлює взаємодію організму та окремих його частин з навколишнім середовищем. Р. автоматизовані – р., які відбуваються без свідомої регуляції; цілеспрямовані, розмірні за силою, амплітудою та швидкістю; р. активні – р., обумовлені активним скороченням м'язів; р. дихальні – р. грудної клітки та діафрагми, які спричинюють зміну міжплеврального (внутрішньогрудного) тиску; р. д. парадоксальні – синхронні з фазами дихального циклу, але протилежно спрямовані рухи частини грудної клітки або діафрагми; р. довільні (свідомі) – доцільні p., які контролюються свідомістю; р. манежні – рухи по колу в стереотипному режимі, які спостерігаються при однобічному пошкодженні рухових структур ЦНС (мозочка, рухової ділянки кори півкуль тощо) у бік інтактної структури; р. маятникоподібні – ритмічні скорочення та розслаблення ділянок кишок внаслідок скорочення і розслаблення його поздовжнього м'язового шару; р. м'язові – р. в суглобах, а також скорочення, що фіксують положення тіла або його частин у просторі; р. очей асоційовані – р. очей, коли обидва ока одночасно повертаються в один і той самий бік; р. о. вестибулярні – рефлекторні мимовільні р. очей в бік, протилежний нахилу голови, зумовлені подразненням рецепторного апарату внутрішнього вуха; р. о. дивергентні – симетричні р. очей з розведенням зорових осей; р. о. конвергентні – симетричні р. очей зі зведенням зорових осей; р. о. швидкі – симетричні р. очей тривалістю 0,1-1,5 с; реєструються під час швидкого сну; р. пасивні – p., які виникають за рахунок зовнішніх зусиль, без активного скорочення м'язів; р. стереотипні – мимовільні, одноманітні, безцільні, позбавлені виразності рухи; р. фантомні – уявні рухи, які хворий відчуває, наприклад, в ампутованій кінцівці; р. крові – переміщення крові в кровоносних судинах внаслідок поздовжнього градієнта тиску, викликане роботою серця; р. к. залишковий – р. к. після повного припинення роботи серця; р. к. ламінарний – р. к., при якому окремі її елементи переміщуються шарами паралельно повздовжній вісі судини; р. к. осьовий – частина потоку крові у судинах малого діаметра, що характеризується утворенням кільцевого (у поперечному розрізі судини) шару чи кількох таких шарів з підвищеною концентрацією клітин, спостерігається під час пульсового кровотоку; р. к. ретроградний – р. к. у протилежному до природного напрямі; р. к. турбулентний – хаотичний р. к. перпендикулярний повздовжній вісі судини. РУХЛИВІСТЬ НЕРВОВИХ ПРОЦЕСІВ – швидкість зміни збудження на гальмування і навпаки у корі великого мозку, яка визначається методом перероблення позитивних умовних рефлексів на негативні або навпаки. С САЛІВАЦІЯ – рефлекторний процес виділення слини в ротову порожнину. САМОПОДРАЗНЕННЯ – методика, при якій тварина через вживлені в мозок електроди самостійно і цілеспрямовано проводить його електричне подразнення. САМОРЕГУЛЯЦІЯ – процес автоматичного підтримання будь-якого життєво важливого параметра на постійному рівні, що забезпечується наявністю зворотних зв'язків; входить до складу функціональних систем; має циклічний характер. С. серця гомеометрична – посилення скорочення серця внаслідок підвищення опору до вигнання крові в аорті (ефект Анрепа); с. гетерометрична – посилення скорочення серця внаслідок підвищення приливу венозної крові, тобто при збільшенні розтягання м'яза серця (закон Франка-Старлінга). САРКОМЕР – сегмент міофібрили між двома Z-лініями. САТУРАЦІЯ – насичення рідин (плазми, крові та інших біологічних рідин) і тканин організму газами (переважно азотом) в умовах підвищеного атмосферного тиску. жүктеу/скачать 0.82 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|