К. І. Мізін__________________________________________________________________ 46

.Нові напрями в українському мовознавстві...
4) 
системи понять, що існують у свідомості людини, а відтак і існуючі особли­
вості її мислення визначаються тією конкретною мовою, носієм якої є ця людина.
При цьому зазначимо, що ми не беззастережно приймаємо всі положення 
про мову Е. Сепіра та Б.Л. Уорфа, як, власне, і В. фон Гумбольдта та неогум- 
больдтіанців. На наше переконання, слова, як кванти енергії, пов’язують люди­
ну з навколишнім світом, залишаючи в кожному слові (антропосемантичну) час­
тинку енергії як індивіда, так і етносу. В цьому сенсі мова є потужним джерелом 
когнітивної енергії людини, спрямованої на категоризацію та концептуалізацію 
останньою об’єктивного світу, але не єдиним. Є ще мислення. Мова формує ли­
ше мовну свідомість, але не свідомість у цілому. Потрібно при цьому врахувати 
також те, що деякі універсальні когнітивні стратегії, наприклад перцептивні, 
іманентно властиві людині від народження, від її природи. Тому часто людина 
може бачити більше, ніж це їй могла б дозволити її мова 40.
Згідно з гіпотезою лінгвальної відносності, представник певної лінгвокуль- 
тури членує світ такими категоріями, якими дозволяє йому це робити його мова, 
де не лише нівелюється роль мислення при пізнанні людиною навколишнього 
світу, але й не визначено місце (етно)свідомості41. Тому ця гіпотеза піддається 
нищівній критиці 42. Слід визнати, що жодна з лінгвістичних концепцій так за­
пекло не критикувалася, як гіпотеза лінгвального релятивізму. Водночас мово­
знавці визнають, що з цією гіпотезою «не покінчити простим наклеюванням на 
неї ярлика, що вона “хибна” або “ідеалістична”» 43, оскільки «самі помилки Уор­
фа набагато цікавіші від заяложених банальностей» 44. Імовірно, саме через це 
гіпотеза Сепіра-Уорфа отримала в кінці XX ст. новий імпульс свого розвитку 45.
На наш погляд, серйозних аргументів для повного заперечення будь-якого 
сенсу гіпотези Сепіра-Уорфа, що спостерігаємо, наприклад, у праці 
С. Пінкера46, не існує. Причина нехтування положеннями цієї гіпотези деякими 
дослідниками лежить у площині її широких інтерпретаційних меж. Вагомим ар­
гументом, що слугує не на користь гіпотези лінгвальної відносності, є універ­
сальність когнітивних процесів людини, тому не можна без заперечень сприйня­
ти крайній вияв інтерпретаційної межі згаданої гіпотези, згідно з яким різним 
мовам відповідають різні типи пізнавальних процесів. М. Ф. Алефіренко пропо­
40 У зв’язку з цим слушно згадати обережний підхід до положень лінгвального детер­
мінізму в строгому їх формулюванні з боку когнітивних психологів. Так, Р. Солсо дослідив, 
що в мові дані номіновано два кольори — мола (яскравий, теплий колір) та мілі (темний, 
холодний колір). Однак носії цієї мови здатні розпізнати і фокальні кольори 
(Солсо Р. Л. 
Когнитивная психология.— М., 2002.— С. 360).
41 Показово, що між європейською й американською релятивістськими теоріями також 
убачаються розбіжності: європейській лінгвофілософській традиції властиве «м’якше» ро­
зуміння мовного релятивізму, оскільки тут простежується менше суперечливих висновків і 
положень (див. про це: 
Остапович О. Я.
Олександр Потебня і «новий мовний релятивізм» // 
Вісн. Харків, нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна : Сер. «Філологія».— X., 2010.— № 910. Вил. 60.—
Ч. 1,— С. 51).
42 Див., напр.: 
Кривоносое А. Т.
Мышление, язык и крушение мифов о «лингвистической 
относительности», «языковой картине мира» и «марксистско-ленинском языкознании»: Под­
ступы к сущности языка.— М .; Нью-Йорк, 2006.— 822 с.
43 
Звегинцев В. А.
Теоретическая и прикладная лингвистика.— М., 1968.— С. 20-21.
44 
БлэкМ.
Лингвистическая относительность : Теоретические воззрения Бенджа­
мена Л. Уорфа // Новое в лингвистике.— М., 1960.— Выл. 1.— С. 212.
45 Див. праці, напр.: 
Hymes D.
Ethnography, linguistics, narrative inequality : Toward an un­
derstanding o f voice.— London, 1996.— 270 p.; 
Lee P.
The W horf Theory Com plex: A Critical Re­
construction.— Amsterdam, 1996.— XIX, 323 p.; 
Lucy J. A.
Language Diversity and T hought: A 
Reformulation o f the Linguistic Relativity Hypothesis.— Cambridge ; New York, 1996.— 328 p.; 
Salzman Z.
Language, Culture, & Society : An Introduction to Linguistic Anthropology.— Third 
Edition.— Boulder, 2003.— 368 p.
46 
Pinker S.
The Language Instinct.— New York, 1994.— 494 p.
ISSN 0027-2833. Мовознавство, 2012, № 6
47

нує «пом’якшити» це положення даними експериментальних досліджень, які 
свідчать про те, що відмінності в мисленні зумовлені відмінностями в пошире­
них у тій чи іншій культурі видами діяльності, тому слід говорити не про лінг- 
вальну, а про «діяльнісну відносність» 47. Хоча, власне, якщо відкинути інтер- 
претаційні варіанти й звернутися до першоджерел, то Л. Вайсгербер —
найпалкіший і найпослідовніший учень В. фон Гумбольдта — зазначав: «Ми за­
питували себе про місце мови в креативному поступі суспільства, яке нею пос­
луговується, і відшукали тут основне: мова передає всім носіям спільне 
бачення 
світу (курсив наш. — К. М.) відповідно до своєї внутрішньої форми, бачення 
світу, яке багато в чому відрізняється від інших мов» 48. Німецький іменник 
Weltauffassung у Л. Вайсгербера, крім відповідника «бачення світу (світобачен­
ня)», може мати мінімум ще два варіанти перекладу українською мовою —
«світосприйняття» та «світорозуміння». Отже, всі три терміни ґрунтуються на 
одному понятті — «пізнання», але Л. Вайсгербер говорить не про те, що різним 
мовам відповідають різні типи пізнавальних процесів, заперечуючи універ­
сальність когнітивних механізмів людини, а про те, що інформація, яка надхо­
дить до представників різних лінгвокультур спільними каналами світосприй­
няття, опрацьовується в їхній свідомості, зазнаючи впливу внутрішньої форми 
мови, під якою учений розумів усю сукупність смислів мови, що акумульовані в 
поняттєвому каркасі її лексики та в синтаксичних формах. Це дозволяє сучас­
ним лінгвофілософам стверджувати, що саме структура мови визначає межі на­
ціональної картини світу49.

жүктеу/скачать 0.66 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: