Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Пізно берегти вино, коли бочка порожня.
- Без їжі і віл не потягне.
| 123
І ти тут, і я тут, а хто ж у нас дома, хто в нас порубав солому на дрова? Лучче дома, ніж на празнику. Не пізно до свого дому й опівночі. Добра річ, як є в хаті піч. Добре там ся пестити, де піч велика і е кому варити. На печі — то й баба хоробра. Не дивна річ, що в хаті піч, дивно б було, коли б її не було. Піч нам рідна мати. Пічник додому, а піч додолу. Кочерга в печі газдиня, майстер в своїм ділі. Кочерга до печі хазяйка: вона своє діло знає, жар загрібає Макогін — хазяїн у хаті. У макогонову юшку убрела. Як хто собі постелить, так і вигріється. Дзигар їсти не просить, а свою роботу робить. Дзигар усе йде і все на місці стоїть. На дзигарки треба мати свої фільварки. Часи для краси, а врем’я по сонцю. Віник задля сміття виник. У нас так ведеться, що хата віником мететься, Мету разком, то й вивезу візком. Прийшло помело, що у віхтя у гостях було. Своя рогіжка красніша від чужого килима, В порожню комору вовк не лізе. На пусту комору замка не вішають. Хотів піти у комору, та не втрапив у котору, В пустій стодолі горобці не тримаються. 3 пустої стодоли не вилетить хіба сова. Пліт без стовпів не стоїть. Як є пліт, то нема воріт, а як є ворота, то немає плота. Яке кілля, такий пліт. На однім кілку всього не повісиш, Широка вулиця, а пройти ніде. Де ворота скрипливі, там собаки сварливі. На чорта ворота, як нема ні хати, ні плота. Дарма з сухої криниці воду брати. До доброї криниці стежка утоптана. З глибокої криниці холодна вода. Коло річок колодязів не копають. Криниця і та висихає. Не брудни криниці, бо схочеш водиці. Не плюй у криницю, бо з неї ще будеш пити водицю Не знаємо ціну водиці, доки не висохла криниця. 124 Покинути криницю та йти в колибу по водицю. Силою колодязь копати — води з нього не пити. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися. Як напився, то до криниці спиною обернувся. На добрім місці й камінь проростає. На однім місці й камінь мохом обростає. Пізно берегти вино, коли бочка порожня. Тим бочка смердить, чим налита. Казали люди: квач притикою не буде. Всі кинулись туди: і міх, і трава. Довелось мішкові кошелем стати. Кому міх тяжить, того й торба страшить. Купіть собі міх, та не робіть з мене сміх. Поки було в мішку жито, то гуляла знаменито. Порожній мішок плечі муляв. Старого мішка не залатаєш. Сьогодні з мішком, а завтра з торбинкою. Як пішла пішком, так і прийшла з порожнім мішком, Хоч поганий ківш, та без нього гірш. Хоч у ступу всадіть та пирогами годуйте — все буду однака. Хто з ступою, а я з товкачем. Диво не решето: дірок багато, а вилізти нікуди. До сусіда — решета, до сусіда — сита. Унадилось решето гречку переводити. Диво — як сито, а чудо — як решето. Не здавайтесь на крупу, бо в решеті дірка. Чужу крупу віючи, очі завжди запорошиш. Без їжі і віл не потягне. Аби душа сита та тіло не наго. Водою ситий не будеш. Гарбузом ситий не будеш. Літом сякий-такий бур’янець, а хліба буханець — то й ситий чоловік. На ситім тулубі голова стоїть прямо. Повар від запаху ситий. По саме горло ситий. Риба не хліб, ситий не будеш. Сита кішка, коли сала не їсть. Сите порося і каші не їсть. Ситий, як бочка, а ще їсти просить. Ситий від крупи, п’яний від води. 125 Собака сита казиться, а худа скавулить. Хто сит, той гадає, що вже ніколи не зголодніє. І ріски в роті не було. Ні росинки, ні порошинки в роті не було. Бублик не хліб. Там публіка — сім душ на півбублика. Чудний бублик: кругом об’їси, а всередині нема нічого, Звабиш калачем, не відженеш і бичем. З’ївши калач, берися знов до хліба. Калач за калач, а дармо нічого. Калач приїсться, а хліб ніколи. Нагодують калачем та й у спину рогачем. Плети йому калачі, а він тобі лапті. Тринди-ринди — коржі з маком. Без приправи і паляниці не зробиш. Діждався раз пшеничних паляниць. Із-за смичка — тонка паляничка Їв би паляниці, та зубів нема. Не для Гриця паляниця. Або моя душа ворог цілого книша? Нехай книш, аби не паляниця. Паляниця — хлібові сестриця. Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя. Яка пшениця, така й паляниця. Байдуже паски, аби порося. Обійдеться великдень без гречаної паски. Годі з болота паску спекти. Добра цаска, як е ковбаска. Не тобі пеклася паска, та тобі досталось з’їсти. Паска ще в колосі. Аби хліб, а зуби знайдуться. Аби риба, а хліб буде. А де ж той хліб, що вчора з’їли? Без зубів лихо, а без хліба ще гірше. Без хліба і без води погано жити. Без хліба і любов гине. Без солі, без хліба немає обіда. І рибка без хліба бридка. Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти Будем постити, як хліба не стане. Легкого хліба захотів. Грушка — минушка, а хліб — кожен обід. Дав бог хліб, як зубів не стало. Тоді нажив хліба, коли зубів не стало. 126 Де хліб-сіль-каша, там домівка наша. Де хліб і вода, там нема голода. Добрий хліб, коли нема калача. Доки мав я семирічний хліб, не боявся і сто бід, а як ми не стало хліба, упала на ня всяка біда. Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо, Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема. Житній хліб пшеничному калачеві дід. Жуй, тату, воду, коли хліба нічим. Завжди є їдець на готовий хлібець. З полови хліба не спечеш. Зварили нічо та й з’їли без хліба, З неба хліб не падає. З чого хліб, з того й пироги. З печі сирого хліба не виймають. І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий. Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить, Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі. Кожному хліб не гіркий. Коли б хліб та вода, то не буде голода. Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска, так і в горниці тоска. Коли не стане хліба, так грінки грій. Коли стало на хліб, то стане й на обід. Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка. Коли хліб, тоді й розум. Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою. Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною. Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений. Люди — не татари, дадуть хліба і сметани. Мова мовиться, а хліб їсться. Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався. Навик на білий хліб, то вже його чорний в 8уби коле. Найсмачніший хліб од свого мозоля. На пшеничний хліб — масло, а на вівсяний — голод. Небожата-діти, добре було вліті: хоч хліба не мали, та тепло знали. Не будеш брикати, як прийдеться хлібець з торби смикати Не вмієш пекти хліба, будеш пекти раків. Не вчи вченого їсти хліба печеного, я й сам з’їм. 127 Не до сорома, як хліба нема. Не жалій нашого ножа для свого хліба. Не йдуть од хліба, а йдуть од кия. Не кожний хліб заробляє, а кожний його їсть. Не кожний той голоден, хто хліба просить. Нема хліба — їж пироги. Не сіють вони і не жнуть, а хліб чужий жують. На стало хліба — мусив калачі їсти. Не я хліб їм, а він мене їсть. Ні хліба куска, ні солі дрібка, ні страви ложки, ні води корця. Од хліба недопеченого і од фельдшера недовченого своє здоров’я бережи. Перший кусок хліба кращий і смачніший, як другий. Погорілець: хліб з’їв, а солому спалив. Про смерть гадай, а хліба шукай. Риба — вода, ягода — трава, а хліб усьому голова. Сливка — слинка, грушка — минушка, риба — вода, хліб — голова. Свій хліб ліпший від чужого калача. Спиться, а хліб сниться. Стіл хліба не поїсть. Такий хліб удався, що кіт би за шкуру сховався, закалець — на палець. Такі наші дорібки: нема хліба ні дрібки. Товченики доведуть, що й хліба не дадуть, Тому й світ веселий, кому хліб даремний. Треба хліба й на після обіда. Уморився, поки хліба наївся. У нас сьогодні — Луки: ані хліба, ані муки, Усього хліба не поїси. Хліба лежачого ніде нема. Хліб — батько, вода — мати. Сіль, хліб та вода — то козацька їда. Хліб за шлунком не ганяється, а шлунок — за хлібом. Хліб і на ноги поставить, і з ніг звалить. Хліб має роги, а нужда — ноги. Хліб — не зять, як спечуть, так з’їдять. Хліб та каша — то їда наша. Хліб та квас — буде з нас. Хліб такий удався, що лиш коники з нього ліпити Хліб чорний, та моторний. Хоч іду в гостину, та беру хліб в торбину. Хто з собою хліб носить, той їсти не просить. 128 Хто має хліб в торбі, той сяде й на горбі. Хто хліба не має, той собаки не тримає. Чи хліб, чи пиріг, аби повен живіт. Чи хліб, чи вовна, аби була кишка повна. Що до чого, а хліб до борщу. Як у людей буде, то і в нас буде хліб. Як є картопля і капуста, то вже половина хліба. Як проголодаєшся, то хліба дістати догадаєшся. На готовий шматок знайдеться роток. Кусочок — з воловий носочок, а м’якушка — з шапку. На чужий кусок не роззявляй роток. 
На чужий кусок не п’яли роток, а свій принеси і в рот понеси. Сей кусок як умережиш, так і піч перележиш. Як окраєць на столі, так і душка веселіш. Беззубий: хамелю, хамелю, а вареники з сиром умелю. Були на масницю вареники, та в піст на вербу повтікали. Вареники ті ж самі, та інша макітра. Догадавсь — та й вареники в шапку. Дурниці — вареники й варениці, інша справа — борщ: хоч погано, та до біса. Почекайте, вареники, прийде на вас масниця. Ріж мою душу вареником до подушки. Рятуйте хоч вареником! Сметаною вареників не зіпсуєш. Сякі-такі вареники, а все ж кращі галушок. Як молодим бував, то сорок вареників їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п’ятдесят умелю. 5 3—2300 129 Як молода була, то сорок вареників їла, а тепер і сімдесят мало. Аби були пиріжки, то найдуться і дружки. Він за поріг, а я таки за пиріг. Геть з пирогами — станем з тютюном! Дай торбу з пирогами і чорта з рогами — все мало. Де ви, пироги? Тут є ваші вороги! Де слова масні, там пироги пісні. Коли муку, сир, сіль, яйце з маслом рахувати будеш, то мало коли пирогами ся погодуєш. Як сир рахувати, то й вареників не видати. Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися! Кому пироги й млинці, а кому гулі та синці. На плохенький животик і пироги вадять. Ми люди не горді: нема хліба, давайте пироги. Назад наші з пирогами. Надіявся циган на пироги та борщу не їв. Не втне кум пирога, бо кислий. Пиріг животові не зашкодить. Пиріжок добрий тільки мазаний. Пироги — обіду вороги. Тільки на поріг — так і в зуби пиріг. То є гріх непрощений — їсти пиріг немащений. Хліба не маю — пироги їм. Хто на поріг, тому пиріг, а хто від порога, тому щаслива дорога. Хоч миску з пирогами, хоч дідька з рогами. Як батька чужими пирогами поминать, так краще без поминок. А вас, книші, поважаємо, як є в віщо, то вмочаємо, а ні в віщо — вибачаємо і без цього поїдаємо. Кому книш, а кому шиш. Книш — не пиріг. Не того тіста книш. От тобі, Гандзю, книш. Сита душа і без книша. Дурний Грицько млинці пекти, він краще тістечко з’їсть, Воліє кишка тріснути, як має страва скиснути. За такої страви ляжеш уздовж лави. Семеро страв, та все гриби. Ліпше старе блюдо повне, як нове порожнє. Багато — два гриби в борщ. Без добавки і борщ не смачний, 130 Борщ — аж жмури встають. Борщ без каші удовець, каша без борщу — вдова. Борщ — усьому голова. Борщ і капуста — хата не пуста. Борщ та каша — мати наша. Борщ з’їжмо, за кашу поцілуймося. Пісний борщ, хоч голову мий. Дала борщу такого, що аж туман з моря котиться. Борщ — хоч лице зморщ, а очі витріщ. В нас просто: борщ, каша, третя кваша. Двоє рідких, а третій борщ. Де велика рада, там рідкий борщ. Добрий борщик, та малий горщик. Із нехочу з’їв три миски борщу, Їв би борщ, та жалко: вчора дома пообідав, Їжте борщ, капусту, бо пироги не суть, Їжте, дітоньки, наварила-м борщику, дала-м псові, а він не хоче їсти Їжте борщ, добрий борщ, три дні під лавою стояв, поки ся мені дістав. Наварила борщу та й тепер не вихлещу. Наш піддячий любить борщ гарячий, а як голодний, їсть і холодний. Не велика хиба, що в борщі тільки одна риба. Не давай два гриби до борщу, бо переборщиш. Не карай, боже, нічим, як борщ ні з чим. Про одного гриба борщ буде. Свій борщ хоч не солоний, та ліпший, як чужа юшка. Смачні борщ і каша, але як є шматок м’яса. Сьогодні борщ жонатий. Трапляється на віку варить борщ і в глеку, У борщі крупина за крупиною ганяється з дрючиною. Хай буде борщ ріденький, аби солоденький. Чого не люблю, того і в борщ не кришу. Що-небудь, аби борщ. Я люблю усякий борщ, аби з м’ясом. Галушка та лемішка, а хлібу перемішка. З попелу галушки не вдаються до юшки. Чотири горшки та все галушки. Цей суп надме тільки пуп. Від капусти розум пустий. Капуста не тлуста, а Матвій не гордий. Аби пшоно, каша буде. Без каші обід сирота. 131 Вари воду — вода буде, всип круп — каша буде. В гурті і каша добре їсться. Густа каша дітей не розганяє. Густенька каша, та не наша, а наш несолоний куліш — як хочеш, так і їж. Зварив кашу, то не жалій і масла. Хто каші наварив, той мусить і з’їсти. З гречки та проса — і каша, і паша. І дурень каші наварить, аби пшоно та сало. Як є з чого, то й дурень кашу зварить. Їла коса кашу — ходи нижче, не їла — бери вище. Казали-бо батьки наші, що до шкварків треба каші. Каша наша, батьків борщ. Каша — потіха наша. Каші салом не зіпсуєш. Коли нема пшона, давайте кашу варить. Кому що, а мені каша. Лихо наше — ячна каша: з’їв би і такої, та нема ніякої. Наївся каші, як віл браги. Смачна кашка, та мала чашка. Якби у мене були пшоно та сіль, то я б наварив каші, та жаль, що немає сала. Як до каші, то всі наші, як до моркви — всі помовкли. Од кулішу і ніг не поколишу. Крупник — кулішеві брат. Хоч куліш, та з перцем. Шкода і лою на лемішку. Жіночки, діточки, кутя мене з світу зжене. Передав куті меду. Узвар — на базар, а кутя — на покуття. Є в глеку молоко, та голова не влізе; глек розбить та в корито налить, можна без ложки наїстись. Є молоко, буде й горнятко. Літом без молока — як зимою без кожуха. Опікся на молоці, то й на холодну воду дме. Як з поганим молоком, то краще з водою. «Дай, мамо, масла!» — «У печі погасло!» Для масла корова ще не напаслась. Мала грудка, та самий сир. Сир з’їв, а на масло дивиться. Думав, що йому будуть печені голуби до рота падати. Печені голуби не летять до губи. Дарма що в черепку, аби курка жарена. Добрі ковбаси, та не про нас. 132 Колись ковбаси і жарені голубці по світу літали. Ковбаса — слава, а капуста — страва. Коли б ковбасі крила, то кращої птиці на світі не було б. Найкраща птиця — ковбаса. Голої кості і собака не гложе. Дали кісточку: хоч зараз гризи, хоч на завтра відклади, В степу і хрущ м’ясо. Дешеве м’ясо і собаки не їдять. Перше м’ясо — свиншіа, перша риба — линина, а от чабак — то вже не так. Хто поїв м’ясо, нехай гризе і кістки. Чортове пір’я і м’ясо занесло. Добра риба на чужому блюді. Не велика біда, що без риби середа. Коли нема риб, то добре і гриб. Поїси рибки, нап’єшся водички, а їсти попросиш. Хоч не рибно, аби юшно. Добре діло карасі: не поїси, так продаси. Що сомина, що свинина. Отак: двом рак, а третьому юшка. Давайте що попало: як не хліб, то сало. Дурне сало без хліба. Дурне сало: як у піч, то мовчить, а як з печі, то кричить Є сало, та не для кота. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Живу добре: сало їм, на салі сплю, салом укриваюсь. Із сала невелика слава, тільки ласощі, та й без нього погано. І сало потало, і ковбасам лихо стало. Його хоч до сала прив’яжи, то все буде як драбина Ковганка — салу переводчиця. Кому що, а цигану сало. Моїм салом та по моїх губах мастить. Нашим салом та по нашій шкурі. Ні сіло ні впало: «Дай, мамо, сало!» Поки суд та діло, а кошеня сало з’їло. Сало гамкнув, та на кота звернув. Хоч і сало, аби за моє стало. Якби мені паном бути, то я б сало з салом їв. Як кусок сала, то і гриб приправа. Якщо вже їсти сало, то так, щоб по бороді текло, В порожньому череві музики грають. Живіт — не дзеркало, не видно, що там є. Живіт — не мішок, що не всип, не випаде. 133 Живіт ситий, а очі голодні. І на животі не густо, і в животі пусто. На порожній шлунок і душа смутиться. По животу мов коти лазять. Черево тріщить, а душа їсти пищить. Чим око напасеш, тим черева не нагодуєш. Хоч і вовна, аби кишка повна. Треба думать і гадать, чим кишки свої напхать. Вистачило на рибу, вистачить і на юшку. Від дешевої рибки не побіжиш стрибки. З’їв юшку з бараболь, а пирогів із яєць, та ще й кричить, що голодний. Ні юшки, ні петрушки. Сьорбай, Андрушко, добра юшка: мала мати свиням дати, Сьорбайте, хлопці, юшку, а рибка насподі. Хочеш юшку — лови рибку і додай петрушки, Як дали юшку, то дадуть і ложку. Аби було що їсти, то можна й на городі сісти. Аби що до губи, будуть їсти зуби. Аби день вівся, а хліб ївся. Бідний тоді їсть курку, як сам хворий або курка слаба «Будемо їсти, та не всі!» — «Хіба вас дома не буде?» Було що їсти й пити, тільки принуки не було. Їж, свате, капусту, коли б тебе не принесло, свині поїли б. Виїли, як вимели. Вип’є і з’їсть за трьох дурних і за себе четвертого. Гарбуза наїсишся, а на вербу подивишся, то й станеш голоден. Гороху треба їсти потроху. Дали їсти, а не було де сісти. Де їдять, там пхайся, а де б’ють, звідти тікай. Де сісти, то сісти, аби було що їсти. День не їдять, два не їдять, а тоді знову не їдять, Є де сісти, та нема чого їсти. Жити весело, та їсти нічого. За їду нема стиду. За їжу ніхто не полає, а за роботу було і в вічі плювали За спасибі не будеш їсти куска хліба. З’їв би і каменя. З’їв би і коня з копитами. З’їж півбіди та напийся води. І в Парижу не їдять хліба з рижу. Із’їв, як за себе кинув. Із неохотою вовк порося з’їв. 134 І мало наїлась, і багато поїла. І наша губа — не фляша, так би з’їла, як і ваша. І соловей не співає, коли він їсти нічого не має. Їв би очима, та живіт не приймає. Їв би, поки б видів. Їв не їв, а за столом сидів. Їж, бо все одно собакам викину. Їж, доки рот свіж, а як зав’яне, ніщо в нього не загляне, Їж, на живіт не зважай, аби шкура видержала. «Їж, кума!» — «Так ложки нема!» Їж, Левку, хоч і глевко. Їж та хвали, щоб ще дали. Їжте і мачайте, а за решту вибачайте. Їж, коли дають, скачи, коли грають. «Їжте, кумасю, хліб, хоч позичений!» — «Та дарма, кумочко, не мені його віддавати» Їж, поки свої коліна бачиш Їж, Мартине, мати ще підкине. Їж — не переїдайся, пий — не перепивайся, а говори — не переговорюйся, то будеш все здоров, Їжте, кумо, не жалійте, як дома, Їжте тепер, бо вночі не дамо, Їж, Федьку, то ріпу, то редьку, Їж, язик, та не ходи до музик, Їли, як пани, а накидали, як свині, Їли би очі, та губа не хоче, Їсти — аж живіт до спини притягло. Їстові, пса би з’їли. Коли б не їли, не пили, то б в золоті ходили. Коли їсти, то можна й сісти. Коли моя душа часнику не їла, не буде пахнуть. Коли не наївся, то й не налижешся. Куди тобі, грішній, кисіль їсти, коли ти квашею заляпалась. Лакома душа з’їла би й лоша. Лобода — то панська їда, а хлопська нужда. Наївся, як бик, витягся, як смик, а їсти хочу, як собака: аби сів, то ще стільки б з’їв. Наїжся біди, напийся води — будеш ситим. На то кіт і гладок, що поїв та й на бок. Наша Гаша не розбираша: їсть пряники й не мережані Наша невістка що не дай, то тріска. Наша душа наїсться й з ковша. Не все їсти скором, колись буде й піст. 135 Не жалій хазяїна: їж картоплю з лушпинням. Не їв — зомлів, а наївся — звалився. Не їв, то й ложок не буду мити. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|