Київ Видавництво художньої літератури


Нема гірше, як індик: одного мало, а двох не з’їси



бет15/42
Дата21.07.2016
өлшемі2.87 Mb.
#214287
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   42

Нема гірше, як індик: одного мало, а двох не з’їси.

Нема ні де сісти, ні що з’їсти.

Не маю часу: як сиджу, то танцюю, а як стою, то їм.

Нема що їсти, немає пити, немає й роду, щоб поговорити.

Не ївши, не пивши, скачи, дурню, ошалівши.

Не розіб’єш горіха, то не з’їси і зернятка.

Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні.

Не те що наївся, а й в пазуху набрав.

Не того йому шкода, що з’їв, а того, що залишилося.

Не тому печено, кому речено, а тому, хто їсть.

Не хочеш їсти, більше нам буде.

Один тримає рожен, а другий їсть печеню.

Ото ласа їда: з часником лобода.

Оці ще з’їм, та після ще сім, та ще полежу, та ще стільки умережу, подивлюсь на сволок, та ще сорок, а як не полегшає, значить, пороблено.

Очі б їли і пили, а губи ані руш.

Поїмо, подякуємо, а як ще, то й завтра прийдемо.

Поїмо сьогодні твоє, а завтра всяк своє.

Попоїв що попало, аби кишка не бурчала.

Попоїж лободи та махай до води.

Попросили б і сісти, так нічого їсти.

Сьогодні хоч вола з’їж, а завтра все одно схочеться.

Радісні вісті, коли кажуть іти їсти.

Сама б собі за це їсти не дала.

Сам не знаю, що мені є: чи хочу їсти, чи так ся здає.

Своє з’їв, ще й па моє зазіхає.

Скільки не їж, не будеш багатий, а будеш череватий.

Смачна їда — животу біда.

Сухарі й варені їсти можна.

Тільки й мого, що з’їм много.

Такий з нього їдець, як горобець.

Тут тії сидять, що добре їдять.

У нашої мами всього напечено, а їсти нічого.

У піст їли хрін, а у м’ясниці — кислиці.

Хотів попоїсти, а вони танцювати заставили.

Хоч їж, хоч дивись, а щоб ціле було і не голодний був.

Хоч не їв, так бачив.

Хоч у попіл кусок умочу, та солодко з’їм.

Хоч нічого їсти, та весело жити.

136


Хто клопочеться, тому їсти не хочеться.

Циган тим не поган, що з панами їсть.

Чиє їм, того й слухаю.

Чи карася, чи порося, аби наїстись.

Чого не їси, того і в рот не неси.

Ще не встав, а вже їсти кричить.

Ще не встиг очі продерти, а вже їсть.

Що прожив, то добре, що з’їв, то пропало.

Що стрів, то з’їв.

Як їсть дитина, тішиться родина, а їсть родина, то плаче дитина.

Як часто не доїси, то й святих продаси.

Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає.

Як п’ють та їдять, то Шмалихи не глядять, а як біда та лихо, то шмали, Шмалихо!

Мале снідання — великий обід.

Снідав, обідав, а живіт не відав.

Сніданок — перехватка, а грунт — обід.

То снідаю, то обідаю, і погуляти ніколи.

Добре діло — обід: сів за стіл та й їж.

Добре пісні співати пообідавши.

Забув, що нині обідав.

Надіявся дід на обід, без вечері спати ліг.

Спромігся дід на обід, а баба на кисіль

Їхав на обід, але й вечері не застав.

Лихий передобідок і найліпший обід попсує.

Найміть мене обідати.

На чужий обід іди, а свою ложку з дому бери.

Не вставай із-за обіду, ще в печі є долото жарене.

Не побігаєш — не пообідаєш.

Ніхто не зна й не віда, хто що обіда.

Ніхто того не відає, коли кума обідає.

Після обіду полежати часок, то зав’яжеться сала кусок. Пішов ся довідати та й зостався обідати.

Прийшли одвідать, щоб дали пообідать.

По лихім обіді і худа вечеря добре смакує.

По обіді спи хоч хвилю, по вечері іди милю.

Стара й не відала, що учора обідала.

Хто на чужий обід ся спускає, той з голоду помирав.

Чий обід, а старцям лихо.

Як дома пообідав, то й у людей дають.

За одним присідом вечеря з обідом.

Гуляйте, завтра повечеряти дамо!

137


Де піде Теря, все їй гірка вечеря.

На тобі, милий, вечерю з обідом, як не доїш стравою, то намагай хлібом.

Хто не поживиться, той цілу ніч дивиться.

Не гордун: що дістав, то ковтнув.

Кортить бабі скоринка, та не вкусить.

Перший кус усьому голова.

Таке м’яке, що ні кусати, ні жувати.

Споживай, Федьку, то хрін, то редьку!

Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч надалі держи.

Змолов батько невіяне, спекла мати несіяне.

Не зітхай: не останнє ще спекли.

Нате вам боця, що спекла ваша доця.

Спекла Луця — не схоче їсти й цюця.

Не тому печено, кому речено, а хто їсти буде.

Пекар хліба не купує.

Що напекла, те з’їла.

Знать жінку, що перепічайка, бо й борона в тісті. Пізнавайте мою матку на місті, що в неї і фартух у тісті, Шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі.

Отаке-то гречане тісто: ти його в піч, а воно й репається,

Винувата діжа, що не смакує їжа.

Діжа, діжа, треба тобі віхтя та ножа.

Діжу пошкребла та пиріг спекла.

Чи діжа здіжилась, чи хазяйка сказилась.

Як діжа міситься, то родина біситься.

Розчинив, забачите, що з того вийде.

Не замісиш густо, як у коморі пусто.

Як є на розчину, то стане й на заміс.

Апетит приходить під час їди.

Без солі і без хліба погана бесіда.

Додав йому солі до оселедця.

До нічого не треба й солі.

Ліпше недосолити, ніж пересолити.

Недосол на столі, пересол на спині.

Несолоно їсти, що з немилим цілуватись.

Коли гаряче, то студи, козаче.

Хто не хоче дути на гаряче, то буде дути на боляче.

Хапай, дяче, доки гаряче.

Хапай, Петре, поки тепле!

Хто гарячого не бачив, той холодному рад.

Хто на гарячім попечеться, той і на холодне дме.

Де багато, там розсипають.

Є багато, то минеться, а нема, то обійдеться.

138


Хоч не багато, та на тарілочці.

Чого забагато, того й свині не люблять.

Чого маленько, того криши міленько.

Було густо, та стало пусто.

Іноді густо, та пусто, а іноді рідко, та мітко.

Нині густо, а завтра пусто.

Як насипчасто, то й накрапчасто.

Хоч рідко, та мітко.

Душа міру знає.

Через гору і кінь не скочить, через міру й свиня не з’їсть. Для доброго досить, а для лихих і того жаль.

Кому смак, а кому й так.

Не все добре, що смакують, не все погане, що бракують. Смачне не валяється, а хороше не волочиться.

Смачне, хоч на собак вилий.

Стільки смаку, як у печеному раку.

Хоч не смачно, зате багацько.

Хто не куштує, той смаку не знає.

Вкусиш гіркого — узнаєш ціну солодкого.

Гірке, гірке, коли б іще таке.

Гірким лічать, а солодким калічать.

Як має бути гірко, то хай же буде як з перцем.

Полюби гіркеньке, а тоді буде солоденьке.

Сип, жінко, перцю! Нехай нам хоч раз на віку гірко буде на серцю!

Їж прісняки, заким будуть кисляки.

Кисле — в рот тісне.

Не все мед, ще солодке.

У гарному не находишся, а солодкого не наїсися.

Хрін від редьки не солодший, вугілля від сажі не біліше.

Е, ти, бачу, сахар медович.

Редьці до цукру нічого рівнятись.

Голодна кума, як нема пшона.

Дарма сушиш голову, небоже: крупа пшоном бути не може.

Казала кума — дам пшона, а у неї самої нема.

Крупа крупу гонить, а крупу і чорт не догонить.

Не сягай через крупи до пшона.

Де борошно, там і порошно.

Із води, із муки пече баба шулики.

Коли б мука та діжа, а води вже принесу.

То мукиці, то водиці, аж доки з горшка не вилізло.

Якби з вашої руки та куль муки.

Без олію не зомлію, а без риб ніхто не згиб.

139


Без олію не зомлію, а без хліба одурію.

Олію з водою ніколи не погодиш.

Трошки надії, трошки олії — і животію.

У великім яйці великий жовток.

Дай йому яєчко, та ще й облуплене.

З одного яйця яєчні не буде.

Лупи яєчко — розказуй, а облупив — не показуй. Не клади ячної луски, а клади пшеничне слово. Хоч чорт неси, аби яйця.

Картопля — половина хліба, їмо бараболі і не кленем долі.

Діждусь і я тії години, що будуть по шелягу дині. Луста та капуста — в животі не пусто.

Хай бог не допусте прохати капусти.

Грай, грай, глечику, а підеш без вушка.

До часу глек воду носить.

Жартуй, гладущик, поки вухо урветься.

Жартуй, глечичок, поки не луснув.

Нате і мій глек на сироватку, щоб і моя була масниця.

Нате і мій глек, щоб і я Настя була.

Пішов глек по воду та й голову загубив.

Скільки глечику по воду не ходить,

а колись йому доведеться головку зложить.

Череп’я довше живе, як цілий глек.

Поки горшка не припече, доти з нього не потече. Був би горщик, та було б в горщику, а покришка знайдеться.

Вари, горщику, борщ, а я з хлопцями погомоню. Добрий горщик, та поганий борщик.

Ліпше старий горнець, як новий черепок.

Малі горнята мають довгі вуха.

Навіщо й покришка, коли горщик пустий. Осадила, мов горщик від жару одставила.

Пізнати горнець по голосу.

У побитім горшку доброго борщу не звариш.

Що з горшка побіжить, то не позбираєш.

Буває, що й черепок блищить.

Була ложка, помело, та й те з дому загуло.

Видно між ложками ополоник.

Змішався, як ополоник з ложками.

Дали ложку, то дадуть і юшку.

Дали ложку, як страви не стало.

140


До обіду ложка, а по обіді хоч під стіл.

І після обіду ложка пригодиться.

До рота добрав ложку, та в миску не ввійде.

Є миска, та в мисці нема.



З ложкою до стола, на дурницю — до села. Ложку до рота не донесе.

Прийшлась ложка до рота, та їсти чортма-чого.

Тобі б лише ложкою молотити.

Чиї ложки, того й миски.

Яке маленьке, а не несе ложки за вухо.

Сього-того по макітерці, та й годі з мене.

До повної миски — усі з ложками.

141


До миски треба й ложки.

І ти тут, і я тут, а пси дома миски б’ють.

Миска пори не знає: скільки лий, то все буде їсти.

Нащо золота миска, як вона порожня?

Прийшов по хвилі — вже й миски помили.

Як буде миска, то знайдеться і ложка.

Як не наївся з миски, то з полумиска не налижешся.

У мене так: хоч рак, та на тарілці.

Хоч на воді, аби на сковороді.

Аби чим-небудь за стіл завести, а з-за стола й самі вийдуть.

До столу добре сісти, коли на нім є що їсти.

За чиїм столом сидиш, того й правду хвали.

За чиїм столом сидиш, того й пісню співай.

За чужим столом сиди, а правдою суди.

Кому за стіл, а кому хоч під стіл.

Подали груш та й з-за столу руш.

Що є в печі, то на стіл мечи.

Як кого, то й за стіл саджають, а кого, то й з-під лави виганяють.

Варив псам, а з’їв сам.

Вари, жінко, швидко їсти, бо ми вже процесія по череві ходить.

Варила би-м пироги — корита не маю.

Варила не варила, давай їсти, ївши не ївши, лягай спати. Варить з ранку до вечора, а їсти нічого.

Гриць наварив, Гриць і поїв.

За чужим столом не наїсишся.

Наварила, напекла, не для кого — для Петра.

Наварила, напекла, сама з хати утекла.

Пий сама, мила, коли таке зварила.

Піч зварила, а я солила.

Сам варив, сам пік, та й минув йому вік.

Скільки лаптя не вари, а він усе догори.

Тільки варила, що хліб пекла.

Уміла готувати, та не вміла подавати.

Хотіла варити, а вона й готового їсти не вміє.

Чи варила, чи не варила, аби добре говорила.

Шкода вже того й говорити,

котрої потрави не будеш варити.

Щоденне варило бабу постарило.

Два кухарі — лихий борщ.

Де багато кухарів, там собаки не голодні.

142


Де багато кухарок, там їсти нема що.

Де дві кухарки, там собакам правник.

Де багато кухарок, там і каша прикурена.

Добрий кухар — найкращий лікар.

Кухар з голоду не вмирає.

Кухарка самою парою сита.

Лихий кухар або недосолить, або пересолить.

Погана кухарка і добрі продукти зіпсує.

Поки в пана на столі, у кухаря в животі.

Поки пан попробує, то кухар наїсться.

Який кухар, такий борщ.

Добрий кухар і з кропиви борщ зварить.

Води — хоч топитись, та нема де напитись,

Нема голода, коли п’ється вода.

Не штука напитися води, як добре хто пообідав, нехай нап’ється голоден.

То не біда, що п’ється вода.

Не хочеш їсти, то пий воду.

Я не до вас, я до Дунаю: водиці нап’юсь та й додому піду»

Як був квас, то не було вас, а як настало квасило, то й вас розносило.

На те квас, щоб його пити.

Хто масний, той і квасний.

Як з лихим квасом, то краще 8 водою.

Як квасний, то пісний.

Ваша каша, наша кваша, їхав грек з винами, з нивами та й перевернувсь у нашій кваші.

Надія наша, а по надії кваша, а по кваші кулеші, підемо відти піші.

Пішли наші їсти кваші.

Ти ж квашею зуби поламаєш.

Хоч кваша, та не ваша.

Буде жалю по кисілю, ми і кваші наїмося.

Де кисіль, там я й сів, де пиріг, там я й ліг.

Киселю завжди місце буде.

Куди йому кисіль їсти, коли він кваші не вкусить.

Підождіть, діти, поки на киселі шкура не виросте.

Пішов за сім верст киселю їсти.

Аби мед, а мухи знайдуться.

Був мед, та гості попили.

Давай, жінко, перцю, мед закушу.

143


З пальця меду не добудеш.

І медок солодок, а язичок дере.

Коли мед, так і ложкою.

Коли мед, так і ковшем.

Мед і гречка — брат і сестра.

Медом куті не зіпсуєш.

Мед солодкий, але пальців із ним іще ніхто не з’їв.

Мед солодок, а патока й поготів.

На ложку меду більше мух ловиться, як на бочку оцту, Не все медок, що солодке.

Не сподівайся у жука меду їсти.

Самі мед п’ють, а нам дулі дають.

Веселий гість — дому радість.

Вітали, а за здоров’я не питали.

Вітали, але сідати не просили.

Вітають, як дорогого, а женуть з хати, як пса.

В чужому домі не будь примітливий, а будь привітливий.

У багатство не вдаряє, а чим має, тим вітає.

Який привіт, такий і одвіт.

Безсоромного гостя пивом з хати не витуриш.

Бог дав свято, а чорт — гості.

Будемо ся гостити: то у вас, то у тебе.

Будь гостем доти, доки весілля триває.

Будьте, як дома, а поводьтесь, як у гостях.

Були вже в нас такі гості, та сокира пропала.

В гостину збирайся, але вдома пообідати не забувай.

Любиш у гостях бувати, люби ж гостей і приймати.

В гостях добре їсти й пити, а вдома спати.

Від податків та гостей не відкрутишся.

В необгородженім городі і свиня гість.

Газда в кут, коли гості суть.

Діти в кут, коли гості в хату йдуть.

Ганьбливий з гостини голодний повертається.

Гарними розмовами гостей не наситиш.

Гарні гості, та у двері не протовпляться.

Гарні гості, та не в пору.

Гірка гостина, коли лиха година.

Гість лави не засидить, ліжка не залежить.

Гість мало їсть, а багато бачить.

Гість недовго гостить, та багато бачить.

Гість прийде на хвилю, а бачить на милю.

Гість — невільник: де посадять, там і сидить, а хазяїн, як чиряк: де схоче, там і сяде.

144




Гості першого дня — золото, другого — срібло, а третього — мідь, хоч додому їдь.

Гість господареві не укажчик.

Гості об’їдять кості.

Гості п’ють, аж кривляться; господар носить, аж плаче. Гості обідом прив’язані.

Гості вже посходились, а ложки ще на миснику.

Гості хліба не цурались, та й сала не стало.

Гостя по одежі стрічають, а по розуму проводжають. Гостю налив чарочку, а сам випив парочку.

Гостям сміх, а господарям сльози.

Дай, боже, гостя в дім, то і я нап’юсь при нім.

Два рази гостям рад: раз, що приїхали, а другий раз, що від’їхали.

Для гостя дозволяється піст.

Для гостя хоч застався, а постався.

Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість, що не постав, то їсть.

Добре в гостях погуляти, коли з дому хліба взяти.

Ідеш у гостину на день, бери хліба на тиждень.

Добрий то гість, що небагато їсть.

Добрі гості, та в середу трапились.

Дома їж, що хочеш, а в гостях, що дадуть.

Дома не в гостях: не поснідавши, не підеш.

Дощ іде, а гість їде.

6 що їсти й пити, є по чому й походити, тільки ні на чому гаразд гостей посадити, їхало помело — в гостях у віхтя було.

Кого болять кості, той не думає в гості.

Коли надувся, як сич, то гостей не клич.

Красно гостили — ледве живого пустили.

Лихий гість і господаря з хати вижене.

Лиш місце лишилося, де гостилося.

Ліпше гостем під кінець, як на початку.

Ліпше свій гість, як чужих шість.

Любить гостей за чужим столом.

Любого гостя весною частують медком, а восени молочком. Милий гість не часто буває.

Милі гості, чи не надокучили вам господарі?

Набралося гостей з усіх волостей.

На стіні година, за столом гостина: дають їсти, пити, не велять робити.

Непрошений гість — гірше від татарина.

Не в пору гість — гірше ворога.

145


Не біда, що гостей нема, самі ся погостимо.

Не будь в гостях примітлив, будь дома привітлив. Незваному гостю місце за дверима.

Не звикай у гостях, бо й дома захочеш.

Не кожного в гості просять, а не одного — то й буком виносять.

Немила гостина, коли з дому з сваркою вибираєшся.

Не личить молодому розпитувати старого, а господареві — гостя.

Несподівані гості — треба ноги попелом посипати.

Поїхав би в гості, та люди не кличуть.

По гостині, як по війні.

Поїхав погостювати, а прийшлося горювати.

Пора гостям і честь знати.

Посиділи в гостях на покуті знадвору.

Послідні гості дістають кості.

При пості добре відбути гості.

Ранній гість до обіду.

Раннього гостя не треба боятися.

Свого в гостях не забувай, а чужого не займай.

Сидить у гостині, а дома горобці свищуть.

Ситого гостя добре годувати.

Смутна тота хата, котру гості оминають.

Така була гостина — хоч пий, хоч лий, хоч обливайся.

Так добре його пригостили, що голим і голодним додому повернувся.

«Так просили, так не пускали!» — «Куди?» — «У хату!» Так у гості звали, аж рукави одірвали.

Хоч мене в гості не зовуть, та я знаю, де живуть.

Хоч не багат, а гостям рад.

Хто в гості не їздить і до себе не зве, той недобрим сливе. Хто гостю радий, той і собаку його нагодує.

Через долинку та в гостинну.

Чим хата багата, тим і гостям рада.

Як дома пироги, то й у гостях пироги.

Який гість, такий і калач.

Як золотий хвіст, то дорогий гість.

Як часто гість за клямку береться, то не скоро піде.

Як я ся гаразд мав, кожний мене добре знав,

а як став убогий, не приходять гості на мої пороги. Прийшли не звані, пішли не слані.

Тим приймає, що хата має.

Де люблять — не вчащай, де не люблять — і гостем не бувай.

146


Не йди туди, де тебе не просять.

Хто перший приходить, тому першому й подають.

Не здоровкайся, коли тобі ніхто не кланяється.

Давали їсти й пити, та не було кому просити.

Кого не просять, того буком виносять.

Куди не просять, хай тебе туди чорти не носять.

За запросини грошей не беруть.

Милості просим на своїх харчах.

Не дуже того просять, кого за чуб термосять.

Непрошеному поріг показують.

Прийшли не кликані — ідіть не дякувані.

Просили, запрошували, з хати шапку викидали, ледве живим лишився.

Так просили, так просили та не пускали, а я таки вдерся. Просили на дорозі, щоб не були на порозі.

Не випхано, так виведено.

Хоч не нагодувати, аби запрохати.

Яке частування, таке й дякування.

Коли хочеш бути в честі, то не дуже до людей части.

Вставай до сонця, працюй до ночі, то їстимеш калачі.

З курми лягай, з півнями вставай.

Хто рано встав, той ся в ліпші штани вбрав.

Хто рано підводиться, за тим діло водиться.

Хто рано встане, тому доля достане.

Щоб лиха не знати, треба рано вставати.

Хто пізно встає, тому хліба не стає.

Лягай спати, та подумай, як встати.

Кому на сон, тому і на здоров’я.

Найсолодше в світі — сон.

Перший сон наймиліший.

Сон миліший батька-матері.

Сон мов рукою зняло.

Так спить, як полохливий заєць.

Турбота-мати не дає спати.

Шануй честь змолоду, а одежу знову.

По одежі зустрічають, а по розуму проводжають.

Пошануй одежину раз, вона тебе десять раз.

Така обшарпана одежа, що й рак не вчепиться.

Так одягається, що й корова лякається.

Шануй одежу в дворі, вона тебе — в людях.

Якби одежа, то б носив, якби люлька, то б курив, якби дівка-любка, то б любив.

147


Видумав чорт моду та й сам у воду, а ви гоніться.

Сидить чорт у болоті, плаче, що людям моди не настаче. З цього шику коли б не вийшло пшику.

Лиха тому зима, в кого кожуха нема.

Як не нагріє дух, то не нагріє й кожух.

Як холод, то й кожушана латка рідніша за рідного батька. Борони нас, боже, од вербових дров, телячого кожуха, заячої шапки та свинячих постолів.

Добре циганові в ятері, а в кожусі ще краще.

Кожушана латка — як рідная матка.

Не зазіхай на чужий кожух, щоб і свого не позбутись. Берись, синку, за свою свитинку.

В нього свита вітром підшита, а морозом підбита.

На свиті стільки лат, як на селі хат.

По Савці свита, бо на Савку шита.

Якраз Савці свитка, та тільки рукавів нема.

Ближча сорочка до тіла, як сукман або кожух.

Не до стида, як сорочки нема.

Одна сорочка на спині, а друга на бантині.

Своя сорочка і дрантива мила.

Не має нічого, крім сорочки, в якій мати народила.

Одежі, що на ньому, а хліба, що в ньому.

Ні в’їв, ні впив, а дрантям світить.

Розступіться, лахміття, дайте місце лоскуттям.

У нас на всі свята одна лата.

Прибрався к святу в нову лату.

Поли крає, а плечі латає.

Вітром підбито, а морозом підшито.

Там-то в мене багато сорочок: одна на мені, друга на колі, а третю маю — комин затикаю.

Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька.

Не ласка реп’яхи за пазуху класти.

Була в мене шапка пояркова: сім год по яру валялась, вона мені на мою голову дісталась.

Кат бери шапку, аби голову додому донести.

Брати мої небагаті — нема штанів, самі лати.

Горе штани поре.

Куди не верни — не виходять штани.

Не в свої штани вбрався.

Не туди й штани йому стоять.

Штапи, як решето, а чоботи роти пороззявляли.

Одна була хустка, та й ту в воду впустила.

Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли.

148


Не треба і запаски, коли і в плахті гарно.

Нема чобіт — взувай постоли.

Великий чобіт на нозі, а малий під лавкою.

І червоні чоботи муляють.

На великий росток нема чобіток.

Не журись, що нема чобіт: менший буде клопіт, а то ще мазати треба та вбуватися.

Не кидай старих чобіт, поки нових не купиш.

Ні гульні, ні роботи, коли рванії чоботи.

На липу лізе босий, а з липи взутий.

Шалапута: одна нога боса, друга взута.

Одна нога взута, другая роззута, а якби третя була, не знаю, як би й пішла.

Філософ: обутий, а сліди босі за ним.

Шкіра на чоботи, язик на підошви.

Ходак находиться, поки чобіт зробиться.

Чоботи каші їсти просять.

А вже мені не до солі, коли грають на басолі.

Бас гуде, скрипка грає, Ігнат мовчить, а все знає.

Великий бас, а мало гуку.

Музика без басів, як гість без грошей.

Славні бубни за горами, а прийдеш ближче — собача шкура.

Славні бубни за горами, до нас прийшли, а то обичайка. Знає те дуда, що грає.

Купив дуду на свою біду.

Стару погудку та на нову дудку.

Ще не музйка, хто в дудку дме.

Як дуду настроять, так дуда грає.

Коли б не скрипка та не бас, то б музйка свині пас. Коли б скрипка та й цимбали, підскочив би до повали. На вулиці скрипка й бас, пусти, мамо, хоч на час.

Скрипка плаче, сліз не має.

Скрипка грає — голос має.

Все по одній струні блудить.

Сопілка — вівчареві втіха.

У цимбаліста нема на чім сісти, а у басиста нема що їсти.

Або грай, або гроші вертай.

Ваші грають, а наші плачуть.

Грай, грай, будеш плакать.

Грай, риба буде: три вози йде, а хто його зна й де!

За мало грошей мало й музики.

149




Гарно ти граєш, та танцювати неохота, їж, язик, та не ходи до музик.

Музика без’язика, а людей збирає.

Нащо мені музики, коли в нас довгі язики?

Одному музики грають, а другому «вічная пам’ять» співають.

Пересідайте й сотні раз, то музиканти не будуть з вас

Що ціпом замахає, то й музик наймає.

Яка музика, такі й танці.

Як не будеш на музиці, то не будеш на язиці.

Грай ти, Матвію, бо я не вмію.

Де грають, там і танцюють.

Дякую вам, але не за те, що грали, але що перестали, Коли грають, тоді й танцюють.

Не штука грати, штука перестати.

Сам собі граю, сам танцюю, сам собі і чоботи чищу.

Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай!

Що буде, те буде, а ти, бабо, грай!

Як заграють, так танцюй.

Якої грають, такої й танцюють.

Аби танцювати умів, а робити й лихо навчить.

В танці два кінці: або сам упадеш, або тебе втрутять, а все наб’єшся.

Годі за гріш танцювати.

Дотанцювались, що без хліба остались.

За танці й батька б оддала.

Заграй, дудничку, танцюй, дурничку!

Кінець, бо пішли баби в танець.

Кінець: пішла баба в танець, а за нею горобець!

Коли б така до роботи, як до танцю, до охоти!

Медведя коли вчать танцювати, то йому на скрипку грають.

Не хочеться танцювати, так черевички просяться. Поганому танцюристу і штани заважають.

Сорочка цвинтарем смердить, а ще б танцювалось.

Стривай, кума, не з тої ноги танцювать пішла.

Танцювати змолоду учись, на старість не навчишся.

Так танцюй, як грають.

Танець — не робота, а хто не вміє, то страмота.

Танцювати — не снопи в’язати.

Танцював, танцював, та не вклонився.

Танцюй, Мар’яна, поки не викопалась яма.

Хоч погано баба танцює, та довго.

Ані ївши, ані пивши, скачи, дурню, ошалівши.

150





Не писанії рукави скачуть, а сите черево.

Оце вшкварив, аж небові жарко.

Скачи, чорте, пшона дам.

Скачи дрібно — неподібно, скачи ширше та ще гірше.

Хоч на час, та навскач.

Як хто хоче, так і скаче.

Скачи, Данило, хоч тобі не мило!

Вулиця — охотниця, та до сліз доводить.

Там-то забави — від печі аж до лави.

Нині гульки, завтра гульки, а в городі ні цибульки. Знать по очах, хто гуляє по ночах.

Гулі не одного в лапті вбули.

151



Гуля бабуля, поки на хребті кошуля.

Гуляють та силу збирають.

Гуляєш — гуляй, але другому не заважай.

Гуляй, дитино, поки твоя година.

Гуляй, доню, я тобі не бороню.

Гуляй, душа, без кунтуша.

Гуляй, душа, в тілі, поки кості ділі.

Гуляй, душа, поки тепла.

Гуляй, Семене, я до тебе, а ти до мене.

Гуляй, тато, завтра свято.

Гуляй, Гиря, три дні свята!

Гуляй, Ясю, та й ти, Касю!

Гуляють, аж підковами вогонь крешуть.

Гуляй, хлопець, буде і на тебе ловець.

Нині гульки, завтра гульки, оглянувся — нема чуньки. Нині гойки — завтра зойки та ойки.

Сьогодні загульно, а завтра цибульно.

Підгуляв, що й з копит збився.

Хто гуляє змолоду, той помре з голоду.

Як гуляв, так гуляв: ні чобіт, ні халяв,

поки додому дійшов, то й підошов не знайшов.

Веселе ремесло — музицтво: легким хлібом забавляють. Голодному — їжа, холодному — тепло, а ситому — музика. Тиждень заходу, а день празника.

Буде і на нашій вулиці празник.

Де бражники, там і празники.

Людям свято — свині смерть.

На празник і собаки збігаються.

Сьогодні празник: баба діда дражнить.

Трутням празник і по буднях.

Як усе святкувати, то не буде чого ковтати.

Пісня складами славна.



Він стільки пісень знає, що й на воловій шкурі не списав би.

Всяка пташка свої пісні співає.

Яка пташка, така й пісня.

Де праця, там і пісня.

З піснею робота спориться.

З пісні й казки слова не викидають.

З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути. Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.

152




Може, він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв.

Найдорожча пісня, з якою мати мене колисала.

Не все тому правда, що в пісні співають.

Пісенька солодка — коротка.

Пісня гуртова, а за тютюн вибачай.

Про це можна і пісню заспівати, та якби кого за вухо не зачепити.

Стара пісня на новий лад.

Таку пісню заспівала, що й на вуха не налазить.

Хороша пісня, коли б трохи довша.

Хоч нові птахи, та старі пісні.

Солов’їними піснями ситий не будеш.

Швидко пісня співається, та не швидко складається.

Як з такою піснею, то ліпше без неї.

Без голосу не співець, без грошей не купець.

Болить горло співати дармо.

Гарно ти співаєш, та слухати не хочеться.

Де нема співця, послухаєш горобця.

Як уміє, так і піє.

Кому добре, той співає, кому зле, той плаче.

Не кожний веселий, хто співає.

Не співай, бо будеш плакати.

Отак чисто співали, як мою бабу ховали.

Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.

Співай, дядьку, вона довга.

Тоді чоловік весело співає, як п’ятериком поганяє.

Хто співає, той журбу проганяє.

Як заспіває, то аж плакати смачно.

Як заспівають, мов тебе на крилах підіймають.

Як погано співати, краще добре свистати.



РОДИННЕ ЖИТТЯ


Без пари нема кохання.

Хлопець воли гонить, а дівчина ще ся не вродить, а його догонить.

Хлопець на коні їздить, а дівчина родиться та й йому згодиться.

Витратився хлопець бідний: купив дівці перстень срібний. Такий хлопець, що батькові штани короткі.

Усім хлопцям по дівчині, а мені бабу стару.

Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть.

Хлопське — сідлане, дівоче — чекане.

Ще книжки в сумці, а вже хлопці на думці.

Біда з такими парубками: ще не підріс свині під хвіст, а вже біжить за дівками.

Лисий кінь — краса, лисий парубок — біда.

Пішли парубки, шапки лишень видко, явилися шмаровози, подивитись бридко.

Хороший парубок, хоч води напийся, та й досі не женився. Видно птицю по польоту, а молодця по походці.

Межи двома парубками дівчина баламутна.

Така е у нас приповідочка: де е парубок, там е й дівочка. У парубка одна гадка, а в дівчини десять.

Кожний молодець на свій взірець.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   42




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет