Київ Видавництво художньої літератури
жүктеу/скачать 2.87 Mb.
|
| 161
У всякої Домашки свої замашки: одна любить ложки та чашки, а інша — сережки та пряжки. Купила Олена сережки зелені, як наділа у вуха, славна була дівуха. Як гарна Параска, то гарна й запаска, коли ж вона, як мулиця, то не вабить і спідниця. Від болещів зілля знаю, від любощів помираю. Від любого пана люба й рана. Вони так любляться, як вогонь і вода. В любий місяць уродилась, а в нещасний залюбилась. В тому й сила, що вірно любила, коли б жартувала, лиха б не знала. Де ся люблять, там ся чублять. До любові і співу не присилуєш. Є у неї воли та корови,- та немає з нею любої розмови. Жаль ваги не має, кого раз серце любить, з тим і помирає. Жінка як любить, то любить і в долі, і в недолі. Закохався, як чорт в суху вербу. З коханою наговорився, як меду наївся. І гаряча любов стигне. Кого кохає, за тим і зітхає. Кого лихо не мине, той полюбить і мене. Кого любиш, того сам даруєш, від нелюба не приймаєш. Кого люблю, того й чублю. Кого люблю, того й терплю. Коли любиш, люби дуже, а не любиш, не жартуй же. Коли любиш, так женись, а не любиш — відчепись.. Коли біда входить дверима, то любов тікає вікном. Нужда в вікна, а любов у двері. Кохала — не знала, пізнала — перестала. Кохання молодого — весняний лід. Кохання не запобіжиш зарання. Лакома вівця до солі, коза до волі, а дівчина до нової любові. Лихого любити — себе губити. Ліпше полюбити старого орла, ніж молоду сову. Люба — то згуба. Любила так, що в ньому душі не чула. Любила Якова, та не всякого. Люби мене в середу, а я в неділю, як приберуся, то, може, на тебе й не подивлюся. Люби не словами, а ділами. 162 Любиш губи солодкі, люби й гіркі. Любиш мене вбрану, люби, коли і з кагли вилізу. Люблю та жалую, а як піймаю, то мало очі не виймаю. Любов втікає, коли щастя немає. Любові, вогню і кашлю від людей не сховаєш. Любов зла — полюбиш і козла. Любові не можна ні купити, ні продати. Любов на вазі не зважиш. Любов не пожежа, займеться — не потушиш. Любов робить розумних дурними, тихих буйними, а сердитих смирними. Любов сліпа, доведе до біди і попа. Любов, як перстень, не має кінця. Любощі та вечорниці доводять і до шибениці. Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками і світа не бачу. Ліпше не жити, як старого любити. На любов і смак товариш не всяк. Невесело в світі жити, як нема кого любити. Не люблю тебе, Тацю, але твою працю. Нехай мене любить у чорнім, а в біле приберуся, тоді я й сама подивлюся. Не всі люди однакові: той любить дівиці, той молодиці, а той паляниці. Один любить попа, другий попадю, а третій попову дочку. Полюбив кум куму, бо не було кому. Полюбила пана, втратила Івана. Полюби нас і так, а з грішми — то в’язне й дяк. Полюбиться сатана краще від ясного сокола. Різні по вдачі, міцні на любов. Старої любові і іржа не їсть. Старого любить, тільки дні губить. Стерниться — злюбиться. Так тебе люблю, що як тільки не виджу, то вдень спати не можу. Хлоп’яча любов — як вода в решеті. Хоч ти і люба, та зась тобі до мого чуба. Хто кого любить, той того й голубить. Хто серцем любить, той словом голубить. Серцю не підкажеш. Хто кохає, той спокою не має. Чим більша любов, тим більша рана після зради. Що робить: чи покинуть, чи любить? Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці. 6* 163 Не вилась любистком, то й покохалась з Ониськом. Як серцем не любиш, то словом не здуриш. Без сонця не можна бути, без милого не можна жити. Де тяжко, там руки, де мило, там очі. Для милого друга і воли з плуга. Для милого дружка і сережки з вушка. Для милого й сім верст не дорога. Для милої нема поганої дороги. На милування нема силування. З милим рай і в курені. Краще в матері на соломі, ніж з немилим на перині. Мила за милим сім літ плаче. Мила тобі Маруся, то сам з нею й цілуйся. Миленький і невмитий біленький. Най не буде ладна, коли серцю мила. Насильно милим не станеш. Не пив би, не їв би, все на милу глядів би. Не те гоже, що гоже, але те гоже, що миле. Ой їдь, милий, та не бався, бо ти мені сподобався. Одну милу в яму, а на другу гляну. Силою не бути милою. Хоч хліб з водою, аби, милий, з тобою. Хто милий, той красен. Якби міг, то б милу на руках носив. До любої небоги нема далекої дороги. При своїй небозі добре і в дорозі. Утоптана дорога, де люба небога. Волю втонути, як за нелюбим бути. Краще в ставку потопати, як з нелюбим шлюб узяти.. Краще полин їсти, ніж з нелюбом за стіл сісти. Краще вмерти, як з нелюбом жити. Краще в землі гнити, як з немилим жити. Ліпше з водою злучитись, ніж з нелюбим заручитись. Ліпше весь вік дівувати, як з нелюбим проживати. Ліпше за милим тужити, як з нелюбим жити. Ліпше своє серце з’їсти, як з нелюбим до вечері сісти. Не можна нелюба любити, бо нещасна доля із нелюбом жити. Ворона до ворони сідає, кожний рівного собі шукаб. Людям таке, як постіл, а мені таке, як сокіл. Людям як повітка, а мені як квітка. Кому як болото, а мені як золото. Бігав не за Настею, а за її хатою. 164 Від Барки заблудив до Одарки. На такі зальоти не маю охоти. Залицявся в ходаках, оженився босий. Як залицявся, то золоті грушки обіцяв, а як дістав біле тіло, всього уже відхотілось. Не зачіпай мене, бо я дочка ксьондза, у мене перстені з самого мосьондза. Знайшов би й десять, якби не Олеся. Не буде Галя, буде другая. Ти Марина, я Матвій, ти не моя, я не твій. Кожна птиця знайде свого Гриця. Як кому в голову зайде, то і на печі знайде. Раз кахикнула — трьох прикликнула, вдруге кахикну — п’ятьох прикликну. Не питай, де коні були, аби дома ночували. То не біда, що з чужою жінкою жартував, аби дома ночував. І Гнат не винуват, і Килина не винна, тільки хата винувата, що впустила на ніч Гната. Тепер народ гірший прошлогоднього: прийшов звечора, а пішов вранці, уже й брешуть, що ночував. Хто ходить поночі, той шукає букової немочі. Тепер йому так до обіймання, як грішникові до гарячої сковороди. Хміль тичину обвиває, дівка хлопця обнімає. Як дасть обійняти, то дасть і поцілувати. Яку хто має, таку й обіймає. За перебір та чорта в двір. Мила була злука, а гірка розлука. Розлука — теж наука. Та поможи, боже, на рушнику стати, тоді не розлучить ні батько, ні мати. Ліпше би не знатися, ніж зараз розстатися. Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, не твоя дівчина. Не ходи й порогів не оббивай, бо зятем не будеш. Близько, та ходити слизько, далеко, та ходити легко. Не тупай ногою, не сяду з тобою. Сядемо рядком та поговоримо ладком. Нехай не буде чого їсти, аби було із ким сісти. Вона за ним сохне, а він і не охне. Навіщо м’яко слати, коли нема із ким спати? І в ярмарку ніхто не вподоба. 165 Не те гарне, що гарне, але те, що кому подобається. Так мені вподобалась, як вовкові весільна пісня. Якщо не подобається брудно, то і в чистім трудно. Хто за ким тужить, тому радо служить. Хіба мені перерватися та навздогін цілуватися. Навздогінці не націлуєшся. За поцілунками світа не бачу, а за коханням жити ніколи, Нащо було умиватись, коли ні з ким цілуватись. Поцілуй мене сьогодні, а я тебе завтра. Поцілунки милісінькі, а обоє голісінькі. Сама собі дивуюся: з рудовусим цілуюся. Стрічалися — цілувалися, а як в одну хату зійшлися, за чуби взялися. Цілувала — не знала, пізнала — перестала. Коли любиш, поцілуй же, а не любиш, не жартуй же. Як нема карих очей, то цілуй сині. Хоч лайся, та тільки не цурайся. Що тебе принесло, чи човничок, чи весло? Як гляне, серце в’яне. Як любляться серця, не треба попа і вінця. Я б жив з тобою, як риба з водою. Я тобі хотів би неба прихилити. Рад би неба прихилити, та не хилиться. Куди серце летить, туди й око глядить. Якби в моєму серці були дверці, то всі люди його бачили б. Душа душу чує, а серце серцю вість подає. Серце не камінь: таки все одно на другого оглянеться. Кожний Івась має свій лас. Сухар із водою, аби, серце, з тобою. Нехай не буде чого їсти, аби було з ким сістп. Бачать очі ревниві дальше, ніж орлині. Болить серденько, та плакать стидненько. Кров не вода, а серце не камінь. Як у голову зайде, то і за піччю знайде. Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти. Не поможуть і чари, як хто кому не до пари. Кому — як мара, йому — як зоря. Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре. Пізнати по личеньку, що не спала всю ніченьку. Хай виджу, з ким сиджу. Якби не Михайло, то я б не вбиралася файно. Будь собі, Семене, без мене. Виплакала карі очі за чотири ночі. 166 Зійде з очей, зійде і з думки. Зіркі очі бачать і вдень і вночі. Куди очам мило, туди й ногам похило. Очі без душі сліпі, вуха без серця глухі. Очі карі — люди браві, очі сірі — люди смілі. Рукавом очі витирає, а очима на парубків зиркає. Силуваними очима не можна довго дивитись. Чого очі не бачать, за тим і не плачуть. Що з очей, те й з плечей. Далі очі — далі серце. Як з очей, так і з мислі. Одні очі і плачуть і сміються. Око бачить далеко, а серце глибоко. Є що їсти й пити, та нема з ким говорити. Два серця розуміються краще, ніж дві голови. Куди серце лежить, туди й око біжить. З перцем чи не з перцем, коли з щирим серцем. З щирого серця ніхто не сміється. І без перцю дійде до серця. Кому весело на серці, до того весь світ сміється. Кров — не вода, а серце — не камінь. Легше на серці, як виговоришся. Не велика серцю туга: не будеш ти, буде друга. Перше з перцем, потім з серцем. Можна і мовчки своє серце з’їсти. Моя дорога до чийогось порога, моя стежечка до чийогось сердечка. Серце не болить, як очі не бачать. Серце мені тріскає з жалю. Серце — не камінь, відійде. Серце ні на що не зважає, свою волю має. Душа душу чує, а серце серцю вість подає. Серце чує, а не скаже. Серце співає, а душа радіє. Серцю ні розказати, ні указати. Так, якби мене батогом по серцю оперезав. Хай радіє, поки надія гріє. Хто на серце шаліє, той рано сивіє. Черв’як серце точить. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Що в серці робиться, то на лиці не втаїться. Що з серця походить, те й до серця доходить. Що з серця, те і з мислі. Що на серці, те й на язиці. 167 Якби ти знав, що в моєму серці діється; доторкнись, то загоришся. Заміж вийти — не дощову годину перестояти. Дівка на порі — женихи у дворі. Судженого і конем не об’їдеш. Яка Настя, таке з нею й щастя. Бери дівку в одній льолі, лиш би була до любові. Жінку бери здалека, корову купуй зблизька. Бери собі, синку, про мене хоч свинку: тобі буде жінка, а мені невістка. Жінку бери не на рік, а на вік. Вибирай жінку оком старця, а коня оком молодця. Вибирай корову по рогу, а жінку — по роду. Вибирай собі жінку радше ушима, ніж очима. Вибирала дівка та вибрала дідька. Вибирала, вибирала, аж плакати потім стала. Дівчино, люблю тебе, не їж хліба, візьму тебе. Мий, чеши, стрій і ховай, а потім заплати кому, щоб узяв лихо з дому. Дурна, що плаче вона, хай плаче він, що бере біду в дім. Якщо візьмеш собі тую, що її не любиш, то свою долю навіки загубиш. Гарну взяти — будуть люди багато знати, розумну взяти — не дасть слова сказати. З одного села ні поросяти не купуй, ні жінки не бери. Надулася на малай, що її не взяв Миколай. Нащо тобі й жінку брати, як нема своєї хати. Не бери від породи, а бери від природи. Не купуй у візника коняки, не бери у вдови дочки: у візника коняка підірвана, у вдови дочка збалувана. Першу дочку бери по батьку та матері, а другу — по сестрі. Полотно і жінку при свічці бери. Ти у мене, синку, хоч дурний, та великий, бери ж і ти хоч дурну, та велику: хоч поганого борщу наваре, так до біса. Як багату брати, будеш твердо спати. Який сам, таку взяв. З ким вінчатися, з тим і кінчатися. Не біда, що рано родила, а біда, що пізно повінчалась. Хто з любові вінчається, той в гаразді наживається. А вже тому жонатому, як собаці кудлатому: чи обідав, не обідав, а вже лайки відвідав. Багато оженився: узяв жінку і троє дітей. жүктеу/скачать 2.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|