М. А. С. Макаренка

На 1998 р. виникло 1388 підприємств з іноземними інвестора­ми. У створенні змішаних виробництв узяли участь ділові кола 81 країни, в т.ч. Росії, Бельгії, Великобританії, Канади, Туреччи­ни та ін. Планується створення кількох вільних економічних зон. Підписані'угоди з іноземними компаніями на 40 млрд. дол., які будуть вкладені в нафтовидобувну галузь протягом 40 років. Американська компанія «Шеврон» спільно з національними структурами веде видобуток і переробку нафти Тенгизького і КорольовсЙкого родовищ у Західному Казахстані, французька компанія «Ельф-Акітен» займається розвідкою і бурінням на­фтових свердловин у Темір-Актюбинській області. Створюється Каспійський трубопровідний консорціум за участю компаній «Лукойл», «Роснафта», «Транснафта» (Росія), «Шеврон», «Мобіл ойл» (СІЛА), «Аджйн» (Італія), «Бритіш газ» (Великобританія). Фінансову допомогу і кредити для проведення економічних ре­форм Казахстану надали СІЛА, Японія, ФРН, Оман, Франція, Ве­ликобританія, Австрія, Китай, Індія, Пакистан та ін. На середину 1998 р. сума зовнішнього боргу Казахстану становила 3,6 млрд. дол. Проведені заходи дають позитивні результати.

20 червня 1990 р. Верховна Рада Узбецької РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. 31 серпня 1991 р. ви­щий законодавчий орган республіки заявив про її державну незалежність і створення суверенної держави - Республіки Узбе­кистан. Референдуму грудні 1991 р. підтвердив це рішення. Формування нової політичної системи відбувалось в обстановці боротьби за владу кількох кланових угруповань (джизаксько-го, наманганського, самаркандського, ташкентського) і опози­ційних об'єднань. На президентських виборах 29 грудня 1991 р. перемогу здобув представник самаркандського клану І. Кари-мов. В 1992 р. набрала чинності конституція Республіки Узбе­кистан. Законодавчу владу здійснює однопалатний Олій Мажліс із 250 депутатів, яїсйй обирається на 5 років. Президент Одно­часно є і главоюдержави, і главою кабінету міністрів.

Провідною партйю стала Народно-демократична Ііартія Уз­бекистану, яка виникла на базі комуністйчнбї і керується «принципово новою ідеологією іполітикою »і ЇГояЬлює прези­дент І. Каримов. У перші роки незалежності розгорнули діяльність такі політичні партії та об'^нання.'як «Ватан тар-ракієті»'( «Прогрес батьківщини»), «Адолат» («Справедливість»), «Міллій Тикланіїп» («Національне Відродження»), «Халк бир-личи» («Народна єдність») та ін. Товариство «Бирлик» («Єдність») виступало за економічну незалежність від Росії, створення спільної тюркської держави Туран, повернення до

167

арабської писемності, створення конфедерації мусульмансь­ких держав Центральної Азії. Від нього відділилась лівора­дикальна Організація «Ерк» («Воля»). Взаємовідносини вла­ди з опозицією розвивались за крилатою фразою президента І. Каримова: «В нашій державі може бути або демократія, або порядок». Опозиційні партії переслідувались. Деякі з них заборонені, інші перейшли на пропрезидентські позиції. Де­мократичні свободи обмежені, існує цензура.

Визнавались цінності ісламу на державному рівні. Прези­дент під час інаугурації склав присягу на Корані. Він сам і його найближче оточення здійснили хадж у Мекку. Проте були при­пинені спроби духівництва втручатись у політичні процеси, по­ставлені під контроль впливові .мусульманські діячі. Зокрема, був усунутий з посади глава Духовного управління мусульман Узбекистану муфтій Мухаммед-Содик Мухаммед-Юсеф (1993), який живе в еміграції в Саудівській Аравії.

Режим дав рішучу відсіч бажаючим рекомендувати Узбе­кистану ліберальну модель розвитку західного зразка. Активно пропагуються національні пріоритети і ціннрсті. «Узбекистан, що дав людству Улугбека, Навої і Біруні, поширював світло циві­лізації тоді, коли європейці ходили в шкурах, повинен зайняти одне з провідних місць у світі», - заявив президент І. Каримов. Символом нації оголошений «великий предок», завойовник Ти-мур (Тамерлан). Йому споруджений кінний монумент на місці пам'ятника К. Марксу в Ташкенті. Про діяльність Тимура роз­повідають музей і фільм. Цитати з його «Уложень» мають зас­воюватися політиками, наприклад, ідея про те, що той, хто заво­лодів думками людей, панує над світом. З ініціативи президента | І. Каримова був реабілітований мафіозний діяч радянських часів А. Адилов, Політична амністія була надана й радянському ке­рівникові У збезюистануЩ. Ращидову. Його іменем тепер назва­на колишня площа В. ,Деніна в Ташкенті, йому зведений пам'ят­ник у Джизаку. Склався режим особистої влади президента І. Ка­римова. На референдумі 1995 р. термін його повноважень про­довжений без ви0орів^до 2000 р. Незважаючи на авторитарні методи управління, І. Каримов нагороджений американською медаллю «За визначну ^оль у встановленні співробітництва і за прагнення до свободи», ,

Після територіального розмежування 1924 р. по всьому пе­риметру кордонів Узбекистану в сусідніх республіках запищи" лись великі узбецькі общини, що проживали компактно. Вони активно втручаються в сучасні процеси в центральноазіатських державах, у т.ч. і дестабілізаційні. Таджицькі узбеки сприяли перемозі на президентських виборах у пій країні Р. Набієва (1991>» а потім допомагали ходжентсько-кулябському угрупованню

168

(1992). Бійці таджицького Народного фронту - етнічні узбеки -готувались до штурму Душанбе в узбецькому м. Термез. Узбець­ка авіація бомбардувала села Кафарнихону, Рамитської ущели­ни, Каратегину, Гірського Бадахшану в Таджикистані. 600 тис. узбеків проживає в Ошській області Киргизстану, що становить 15% населення цієї держави. Тут відбувалися криваві сутички між узбеками і киргизами на етнічному і соціальному ґрунті. Ряд угруповань киргизьких узбеків неодноразово висували ви­моги про приєднання до Узбекистану.

На І9$8 р. в Узбекистані проживало 71,4% узбеків, 8,3% росіян, 4,7°/о таджиків, 4,1% казахів, 2,4% татар, 2,1% каракал­паків, а також українці, киргизи, корейці, туркмени, турки та інші народи. Стосовно некорінних народів проводилась політика зни­ження їх суспільного статусу в «м'якому варіанті» (витіснення з керівних посад, відсутність перспектив у кар'єрі, нерівні умови отримання освіти і роботи, обмеження зв'язків з історичною бать­ківщиною, побутові конфлікти). З 1992 р, розпочався процес еміграції національних меншин. Євреї і греки масово виїхали в Ізраїль і Грецію, ЗД Західну Європу. Росіяни, українці, татари та інші неузбеки переселяються переважно в Росію. Узбекистан втратив велику кількість висококваліфікованих робітників і спеціалістів.

У радянські часи економіка Узбекистану залежала від до­тацій із союзного бюджету і була прив'язана до господарства Росії та ЩШИ.Х республік. Негативні наслідки від розриву еко­номічних зв^зків були меншими, ніж в інших регіонах колиш­нього СРСУ. 'Спад виробництва тривав до кінця 1995 р.» потім почалася поступова стабілізація і піднесення. Цього вдалося досягти шляхом розширення сільськогосподарського сектора, зростання видобутку нафти і газу, переорієнтації експорту на зовнішні ринки. На даний період в Узбекистані виявлено понад 2 700 родовищ 100 видів корисних копалин. Його загальний міне­рально-сировинний потенщал оцінений зарубіжними експерта­ми в 3,3 трлн. дод.^а видобутком природного газу він займає третє місце в СЇЩІ^^^рд,. куб. мн&^^^^

требі в 38-40 млрд. куЙ, м.) і,вхрдить у десятку найбільших газо-видобувних країн світу ^^бекистан має понад 160 нафтових ро­довищ. Запаси вугілля,в.і2 мл^Д< т зосереджені на Ангренському і Шаргунському родовиі^,ах«^ Зарівнем загального виробництва золота, в т.ч. і ка^еищо^і^^^уУ^^ місце у світі, за запасами - четв(8ртс|, відкрито ,38 покладів цього дорого­цінного металу. Країна, цостаяаеіна експорт уранові руди, за об­сягом продажу урану поступається лише Австралії та Канаді. Значними є запаси руд міді, ц^б^етву, свинцю, цинку, вольфраму, літію тощо. Їх видобуток здійснюється відкритим способом, що

169

забезпечує високу рентабельність робіт. Ще одним джерелом валютних надходжень є експорт бавовни, за виробництвом якої Узбекистан перебуває на четвертому місці у світі.

Метою господарських реформ оголошене створення ринко­вої соціальне орієнтованої економіки. Вони проводяться на ос­нові 5 принципів, сформульованих президентом І. Каримовим. Це деідеологізація економіки; пріоритет економіки над політи­кою; провідна роль держави як організатора і гаранта перетво­рень; верховенство закону; соціальна спрямованість; поступо­вий характер реформ, перехід до ринкових відносин без соціаль­них потрясінь.

За роки структурної перебудови акціоновано 80 тис. дер­жавних господарських об'єктів. Приватні підприємства вироб­ляють 50% усієї продукції, в т.ч. в промисловості - 45%, у сільському господарстві - 97%.

22 тис. малих підприємств дають 20% ВНП Узбекистану. Держава зберегла контрольні пакети акцій об'єктів енергетики, паливної і гірничовидобувної галузей, чорної металургії, тобто тих Секторів економіки, які дають валютні надходження. Створено 300 спільних підприємств з іноземним капіталом із 70 країн. Інвестиції вклали ділові партнери з СІЛА, Німеччини, Франції, Японії, Туреччини, Південної Кореї, Індонезії та ін. Валютну підтримку надали міжнародні фінансові організації. Так, багато­стороннє агентство з гарантування інвестицій виділило на узбецькі проекти 172 млн. дол. Агентство є гарантом компанії «Зараф-шан-Н'юмонт» (за участю СІЛА) по видобутку золота. Європейсь­кий банк реконструкції і розвитку виділив 536 млн. дол. для фінансування обробної ігазовйдобувної галузей та зв'язку.

, Таджикистан

Державний суверенітет Таджицької РСР проголошений її Верховною Радою 24 серпня 1991р. 9 вересня 1991 р. був прий­нятий закон про створення незалежної держави Таджикистану. В республіці розгорнуласяборотьбаза владу на клановій і регі­ональній основі. Георріафічно Таджикистан поділяється на північну і південну зону, які в давнину і в середні віки входили До держав з різним рівнем розвитку і різними господарськими системами. Відмінності в заняттях, способі життя, самоідентифікації, тради­ціях, психологи населення збереглися до наших днів. У радянські часи республікою управляли представники"Півночі (Ходжент), при цьому інтереси Півдня часто "не враховувалися. Існувало п'ять великих кланів (ходжентськйй, каратегинський, кулябський, гіссарський, памірський). Склалася навіть певна кланова спегі.іал-ізаціяї ходженці були чиновниками, кулябці йшли служити в армію і міліцію, каратехинїц займались підприємництвом. Памірці

умовно вважали себе таджиками, бо вони розмовляли іншою мо­вою зі східно-іранської групи, належали до шиїтської секти ісмаїлітів і мали відмінний від таджиків побут. Адміністративне вони були виділенірВ Гірськр-Бадахщанську автономну область. В 1990-1991'ррі. цочали формуватися опозиційні сили різних на­прямків. Інтолшенція створила рухи «Растохез» ^(«Відродження»), «Лалі Бадахшан» («Скарб Бадахшана»), а також разом з части­ною радянської номенклатури Демократичну партію Таджикис­тану. Ісламське духівництво організувало Ісламську партію, відрод­ження Таджикистану. Після проголошення незалежності бороть­ба за владу перейшла у відкриту форму.

Президент Таджикистану К< Макхамов, який підтримав учас­ників серпневого і^тчу в Моркві <1991), був змушений піти у відсжавку. іНа багатіопартщних. виборах 24 листопада 1991 р. переміг кандидаті^йократії Р, Набіев, який виявився слабким і нерішучим політиком. Клани створили два блоки: ходжентсь-ко-кулябсько-гі<^р,ський (Народний фронт) і каратегіно-памір-ськиц. З травнЯїПО^грудень І!&92 р» точилися бої між урядовими силами ;і бриявдк^ами і опозиції., Опозиція захопила Душанбе і пр|имусилаР..^а^ва створити «уряд національного примирен­ня» , в якому,зайняла третину 'місць..Активну роль у конфрон­тації відігріала у^бепька.напірнальна меншина. В ході боїв вису­нувся один а, польових командирів Е.; Рахмонов, у минулому продавець сільмагу і директор радгоспу» Кулябське угрупован­ня визволило Дущанб^, , ; ;, < • >;,

В травні 9^3 р. в Москві був підписаний договір про дружбу, співробітниптво;;і,взаємодопомргу між Таджикистаном і Ро­сією. Визв.іізрйі^іас'Ьі необхідність російської, військової присут­ності в країні ^утаяді частин регулярної, армії і федеральної прикордонної ^лу^вби,, Створювались колективні миротворчі сили СНД, які н^С^, .складалися з російських військовослуж­бовців, а також,^роздід^,армій,,Узб,екистану, Киргизстану і Казахстану.. В ^а^ж^истди прибули миротворчі місії, 00Н і ОБрС. Для надазв^таЕмаїЦтарнрї ,доцрмоапи, біженцям, кількість яких перевищила і млн. чол. (20% населення), розгорнула діяльність місія Міжнародного Червоного Хреста. Опозиція була витіснена в Афганістан, туди ж'втекли тисячі біженців. Ісламіс­ти консолідували евей еиави» А^оїВОрили^Об'^двану таджицьку опозицію на чолі з\Саз|домкАбдуз^до, Нурі.-До цього угрупован­ня ввійшли Рух ісламсБЗдняої^жідродження'іТяджйкистану, Ісламська партія відроджевділ ^адзкикистаиу, ^Демократична партія Таджикистану, об^еднания-еявВаетіоа^еа» і;*<іЛалі Вадахшан». Їй надали військову і фшаяеіміу? дажсріору. Афганістан, Іран, Пакистан, Саудівська АравшІ иіжяйфсідніісламські фундамен-таяістські оргаиізації. Для; падаготовкяі бойовиків в Афганістані

використовувалось ЗО центрів, у містах Кундуз, Файзабад і Ту-лукан розмістилось командування опозиційних сил. Був ство­рений «уряд у вигнанні» на чолі з С.А. Нурі.

Влітку 1994 р. в Таджикистані був опублікований проект нової конституції/а наприкінці року відбувся референдум та вибори президента, яким став Е. Рахмонов, представник кулябсь-кого клану. Бойові дії тривали з перемінним успіхом. Затягу­вання міжтаджицького конфлікту і його інтернаціоналізація не принесли перемоги жодній зі сторін, і вони пішли на політичне врегулювання.

24 грудня 1996 р. в Москві Е. Рахмонов, С.А. Нурі і спеці­альний представник Генерального секретаря 00Н Г.Д. Меррем підписали політичну угоду. Об'єднана таджицька опозиція ви­знала існуючий політичний і державний лад Таджикистану і статус Е. Рахмонова як президента. Створювалась Комісія на­ціонального примирення. 27 червня 1997 р. сторони підписали спільний договір про встановлення миру і національної згоди в Таджикистані. Свої підписи на ньому поставили і глави країн-спостерігачів - Ірану, Казахстану, Киргизстану, Пакистану, Узбе­кистану, Туркменістану, Афганістану і Росії, представники 00Н, ОБСЄ, Організації Ісламська конференція. 14 липня 1997 р. пре­зидент Е. Рахмонов і лідер опозиції Саїд Абдулло Нурі опри­люднили акт про взаємне прощення. Всі військовополонені і ув'язнені звільнялись з-під варти.

Внаслідок громадянської війни господарство Таджикистану зруйноване. Збитки оцінюються в 7 млрд.дол. Основну допомо­гу у відновленні економіки взяла на себе Росія: відповідно до угоди про економічне співробітництво на 1996-2000 рр. вона сприяла у завершенні будівництва Рогунської ГЕС і забезпеченні 12 найбільших промислових підприємств обладнанням і спеці­алістами. Таджикистан має поставляти Росії бавовну - волокно, заготовки алюмінію, свинцево-срібний і сурм'яно-ртутний кон­центрат. МВФ взяв на себе фінансування трирічної програми уряду по відбудові і реформуванню господарства (1998-2001).

Туркменістан

22 серпня 1990 р. Девутати Верховної Ради Туркменської РСР прийняли декларацію про державний суверенітет. 27 жовтня

1991 р. 94% населеная на загальнонародному референдумі підтвердили вибір самостійного шляху розвитку. Конституція

1992 р. визначила Туршвеністан як демократичну, правову»! світську республіку з ирваидентською формою правління. Ви-^ щим представницьким орідоом е Народна Рада, до складу якої | входять президент, депутати парламенту, голови Верховного^ Ц

Вищого господарського судів. Генеральний прокурор, члени уряду, глави адміністрацій. Вона розглядає подання і приймає рішення про внесення поправок до конституції, проведення референдумів, про вироблення основних напрямків розвитку країни, ратифіка­цію і денонсацію міжнародних договорів та ін. Рішення Народ­ної Ради проводяться в життя президентом, парламентом, дер­жавними органами. Президент обирається на 5 років. 21 червня 1992 р. відбулися позачергові президентські вибори, на яких на пост глави держави обраний С. НІязбв. У січні 1994 р. його повноваження були продовжені на черговий п'ятирічний Термін без виборів. Туркменський режим має авторитарний характер, проте вважається «національною демократією». С. Ніязов здо­був почесне звання Туркменбаші - батько туркменів. Офіційна пропаганда звеличує і вихваляє дії президента. Лише в столиці йому встановлено 420 пам'ятників і бюстів, в т.ч. гігантська по­золочена статуя, що обертається за ходом сонця в центрі Ашга­бата. В грудні 19&9 р. спільне засідання Народної Ради, парла­менту, Ради старійшин і національного руху «Відродження» на­дало С. Юязову довічний статус президента.

В ТуркМеяІ

У 1991 р. Апіггабат востаннє отримав дотацію з Москви в розмірі 22% республіканського бюджету. У 80-х роках респуб­ліка одержувала за 1000 куб. м природного газу 6 коп., нині на туркменському кордоні ця кількість газу коштує 38-42 дол. Керівництво сувере^ЙГо Туркменістану обрало Шлях еволю­ційного економічної^ рЬзівятку,пла^ перехід до ринкових відносин без шоковиЯ^гіоїіряеінь і^ загостр(ення соп;іаЛьаоЇ на­пруженості. Країна володіє багатюпщми поклад Нафти і газу, родовищами сірки, кам^янИх'.і^ калійних' сЬлей, Кольорових і рідкоземельних металів. 13>еїшкі№^я^ має' сільське гос­подарство. Економічному арос^аЙвй» з&важають слаборозвину­та інфраструктура, невелика4йсел^й^ть населення, обмеженість земельних і водних ресурсів. Негати^им фактором були не­платежі за відпущену продукцію. В'199^ р. борги за поставле­ний природний газ перевищили 3 млрд. дол. їх мали всі держави

СНД, за .винятком Білорусі, а найбільшими боржниками були/ Україна і Грузія. В загальному обсягу торгівлі Туркменістану частка Росії впала з 90% до 6%, а її борг становив 92 млн. дол. і 20 млн. індійських рупій. Продаючи продукції на суму 2,5 тис. дол. на душу населення, держава отримувала грошима лише 40-50 дол., а решта або взагалі не сплачувалась, або надходила у вигляді не завжди потрібних товарів. Існувала гостра продо­вольча криза. В середині ?0-х років об'єктивно багатий Турк-меністан мусив підтримувати рівень свого населення через кар­ткову систему розподілу продуктів харчування і державні суб­сидії. На картку в місяць можна було купити за цінами» в 50 разів, нижчими від ринкових, 8 кг рису, 2 кг м'яса, 1 кг цукру, по 400 г олії ї вершкового масла. Ї^ителі Туркменістану не плати­ли за житло, електроенергію, газ, воду.

Керівництво держави розробило ряд програм («10 років стабільності», «Рідне село», «Зерно» та ін.) щодо модернізації економіки. Перетворення мають дати комплексне використан­ня і переробку мінеральної сировини, розвиток ряду галузей промисловості, подолання моноукладності, самозабезпечення про­довольством, В 1992-1995 рр. було збудовано і знаходилось у стадії завершення 320 об'єктів загальною вартістю близько 3,5 млрд. дол. На 1996-2002 рр. планується із залученням іно­земних інвестицій спорудити ще 80 об'єктів, середяких газо- і нафтопроводи, газохімічні комплекси, лінії електропередач, ме­талургійні підприємства, алюмінієвий комплекс, лінії зв'язку. Створено сім великих економічних зон. На світовому ринку користуються попитом туркменські бавовна-волокно, килими ручної роботи, каракулеві смушки» кокони натурального шов­ку, срдрдрвий корінь і його екстракт. Національною гордістю туркменів е коні ахалтекінської породи. 75% експорту станов­лять енергоносії, 12-13% - шкірсировина, вовна і кокони. Най­більшими тррговими партнерами Туркменістану є Україна (28,2%) і Туре|^гчйна,(ХО,3%). 6 1996 р. закінчилось будівниц­тво туркменсько-ірайськоЇ залізниці Теджен-Сарахс-Мешхед довжиною 320 км.» й^т^по туркменській території 132 км, яка пролягла через вая^кодосту.пні пустельні й гірські райони і за­безпечила вихід д0 ЗСїерської затоки і порту Бендер-Аббас. Дві держави витратили і|а^її спорудження 284, млн. дол. Іранській стороні довелося подолати гірський масив і побудувати 437 мостів. Інвестиції в економіку Туркменістану зробили Туреч­чина, Іран, Німеччина, ^таЖя»,ЗДШ¹ Держави. За допомогою міжна­родних фінансових брГїідаз^ДІй .розробляються проекти газо';

проводів Туркменістан - Туреччина - Європа, Туркменістан -Афганістан - Пакистан», "Ґуркменістан - Китай - Японія, лафто^ провід Туркменістан - Іран. ;

Деклараїця про державний суверенітет Киргизької РСР була прийнята Верховною Радою республіки 15 грудня 1990 р., а 31 сер­пня 1991 р. Киргизстан здобув незалежність. За конституцією 1993 р. його* вигцим законодавчим органом є Верховна Рада, яка складаєтьхій із Законодавчих зборів (39 депутатів) і Зборів народних представників (70 депутатів) та обирається на 5 років. Глава держави — президент. У 1991 р. на цю Посаду всенарод­ним голбсуйанням бувобраний А. Акаєв, ,який набрав 93% го­лосів. У 19^15 р. він переобраний на другий термін. Політична система базується на принципі багатопартійності. В Киргизстані налічується' блйзйсо 20 партій,'серед яких Демократична партія «Еркйн Киргизстан'», Партія національної єдності «Асаба» («Го­лубий прапор'» Ї, їЇартія комуністів, Партія «Ата-Мехен» («Бать-ківіїщна^сощал-демократична, аграрна, &грарно-трудова та ін. Виникли» ^іизьікуійоо' громадських організацій.

КраїНа^не змогла уникнути етнічних конфліктів. За перепи­сом 1989 рг Й населення складало 4,2 млн. чрл., в т.ч. 52% кир­гизів, 21,9'% ]ройїІЖ узбеків. Тут переживали українці, білору­си, німці, кореиЩ,'дунгани, всього представники 70 народностей. Не було єдност^ер^ед Самих киргизів. Упродовж століть окремі регіони ^^^су^ЇСІгрґЙзстану входили до держав із різною цивіл-ізаціЙнбю^снбвбюГііцо зумовило менталітет їх населення і слаб­кий зв'язок мзокоІ^іІбмйми племенами. Північ була в минулому зоною кбчбвбг^Збїсотй^сТва, а південь - районом осілого земле­робства. ^ій'елГїпвЖнних територій називаютьмешканців півночі

• • • • ', і .• •ігч ї.С'^'Ї^' •{Ч'>С4" й *. •~ ' .' •' ',->••>.. '• , .» '- ' '^<; • •" • • , . " ' '

країни «аркалй:к*^л-' «ті, щоза горою», навіть"потрапити туди на-земнйм шляхб'м іЙожна'лИше через Узбекистан. В радянські часи в Півгіічнбм^ КЙ||гйз^г8ні будувались підприємства, працювати


на яких прйхалі?^ лася помітна Р^С'^1 Управлінські ка^1йй8а здобуття незалежІУ півдня загострйласЗ» НапружеінйМй^:

міста Опі, Джалал-

я великої частини місцевих кйргизі.в,. ^я в Південному Киргизстані, Щсля

Гйна ворожнеча племен півночі, і за владу. ''¹'¹ '. '¹¹' ^і', /^..." ., :. іМ^кирітазами І узбеками., Уз^цькі ^ ^іб^липеред^керівниц^бм^^

Киргизстану, оскіл£к^ї^№б^^іЙ Йалб промислодих центрів. На 1989 р. в Оїпській долЙЇЇУ^Й^ць^^^^^ втричі перевищува-лб киргизьке гіри гост^ЙГОеста^^ем^ Протистояння переросло в криваві зіткнення^ е^Йг^н^ - Загальна частка росЇйсІ^б^вй^ в складі населен­ня на кінець радянсьісбРб'її®^ .Киргизи стано­вили меншість у стблйі^І,^^^^ кваліфікова­них робітників їх буіиб 8%^іберіе^ шж^^ персона­лу - 3%..^ іншого обку^'^йргизькбю мовою володіло 1,6%

^ке'йаселеннявтрі^іперевищ •а^ ^емлі. Протистояння переросло
російськомовних, в т.ч. в містах - 1%, в селах - 1,85%. Виняток / являла Наринська область, де 20% вихідців з Європейської час­тини СРСР знали киргизьку мову, бо жили в киргизькому ото­ченні. Прийняття закону про державну мову (1989), який у по­вному обсязі мав набрати чинності в 1998 р., закрив російсько­мовним громадянам доступ в адміністративні органи, в навчальні заклади. Їх намагалися не брати на роботу також і через те, що в ділових стосунках вони не визнавали принципу старшинства і часто критикували своїх начальників, що за місцевою тради­цією неприпустимо. Почастішали випадки дискримінації в по­буті. За 1989-1992 рр. країну залишило 87 тис. чол., за 1993 р. - 100 тис. Масово виїхали й німці, депортовані свого часу з По­волжя й України. Від'їзд російськомовного населення викликав дестабілізацію в промисловості, де воно займало абсолютну більшість робочих місць. З боку керівництва держави почалися мовні послаблення. Термін введення в дію закону про, мову був відкладений на 2000-й, а потім на 2005-й рік. У 1992 р. було дозволено користуватися російською мовою в діловодстві в тих населених пунктах і на підприємствах, де російськомовне насе­лення складало 70%, у 1993 р. - скрізь, де воно становило про­сту більшість, і в галузях, де спеціалісти виявились «незамінни­ми». Відкривався Слов'янський університет у Бішкеку (1993), що частково вирішило проблему освіти для молоді. Визнавалось право вибору мови для занять науковою діяльністю. За поправ­кою до конституції російській мові наданий статус державної.

Ісламські тенденції в суспільному житті Киргизстану не стояли на першому плані. Виконання населенням ісламських обрядів мало переважно формальний характер. Сильні позиції продовжувало займати шаманство, якого дотримувались кирги­зи до їх навернення в іслам арабськими завойовниками. При­буття проповідників з Ірану, Саудівської Аравії, Афганістану і Туреччини, їх нетерпимість і небажання враховувати місцеву специфіку викликали незадоволення великої частини віруючих. Партія ісламського відродження, яка стояла на фундаменталіст-ських позиціях, вимагала жорсткого дотримання канонів для мусульман і обмежень або депортації для «невірних», через де­який час була заборонена як неконституційна.

Економіка Киргизстану базувалась переважно на виробництві сільськогосподарської продукції. Основними галузями були вівчарство, вирощування тютюну, бавовни, овочів і фруктів. Ви­соко цінувався екологічно чистий мед. Дотації з центру на кінець 80-х років перевищили 60% державного бюджету. В 1992-1995 рр. спостерігався спад виробництва, викликаний розривом господарських зв'язків та іншими негативними явищами, пов'я­заними з крахом СРСР. Були прийняті закони про приватизацію

176

худоби і землі. В ході роздержавлення господарських об'єктів 5% акцій безплатно передавалось трудовим колективам, 25% пішло населенню на ваучери, 70% реалізовувалось шляхом вільного продажу за гроші. Підприємства з кількістю працюю­чих понад 1 000 чол. могли приватизуватися на основі конкрет­них проектів. У 1997 р. приватизовані електроенергетика, гірни-човидобувна галузь, системи нафто- і газозабезпечення, авіація, машинобудування. Киргизстан займає друге місце в СНД після Росії за експортом електроенергії. Більшість товарів промисло­вості на 70-100% ввозиться з Росії. Киргизстан імпортує нафту, газ, метали, хімікати, медикаменти, продукцію машинобудуван­ня, будівельні матеріали, продовольство. При відповідних інвес­тиціях він має перспективи розвитку гірничовидобувної промис­ловості, може експортувати золото, ртуть, інші корисні копали­ни. Укладено контракт із канадською фірмою «Камеко» на роз­робку золотих копалень.